27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №600/2255/25-а
адміністративне провадження № К/990/13168/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №600/2255/25-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до вислуги років стажу державної служби, як періоду служби для виплати надбавки за вислугу років особам, які мають спеціальні звання БЕБ.
Зобов'язано Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області провести перерахунок та зарахувати до вислуги років ОСОБА_1 стаж державної служби набутий за період з 18 грудня 2018 року по 18 грудня 2019 року, з 15 квітня 2021 року по 10 травня 2021 року, з 11 травня 2021 року по 16 вересня 2021 року, з 17 вересня 2021 року по 31 травня 2022 року, з 01 червня 2022 року по 17 квітня 2023 року, з 18 квітня 2023 року по 22 травня 2023 року, з 23 травня 2023 року по 05 вересня 2023 року відповідно до пункту «и» частини першої статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ.
23 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №600/2255/25-а. Скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача, а також членів колегії суддів у відрядженні та відпустці, а також у зв'язку з проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України, розгляд касаційної скарги здійснено після їх повернення.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року справу №600/2255/25-а призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення, оскільки зазначені норми поширюються на широкий перелік державних органів, до яких, зокрема, належать Служба безпеки України, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національна поліція, Національне антикорупційне бюро України, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, державна пожежна охорона, податкова міліція, Бюро економічної безпеки України та Державна кримінально-виконавча служба України.
Адже від правильного тлумачення зазначених норм безпосередньо залежить порядок обчислення вислуги років та виплата з бюджету щомісячної надбавки за вислугу років для значної кількості осіб, які вже проходять службу або будуть прийняті на службу до цих органів. Таким чином, вирішення цього питання виходить далеко за межі індивідуального спору і має системне значення для всієї сфери проходження служби у правоохоронних органах.
Особливої ваги це питання набуває для ТУ БЕБ як відносно нового органу, кадрове формування якого значною мірою відбувається за рахунок осіб, які раніше проходили державну службу в інших державних органах. Належне та однакове застосування норм щодо зарахування попереднього стажу безпосередньо впливає на визначення вислуги років таких працівників, обсяг соціальних гарантій та майбутнє пенсійне забезпечення працівників, що у свою чергу пов'язано з витратами державного бюджету. За відсутності єдиного підходу до застосування зазначених норм виникає ризик непередбачуваного та нерівномірного фінансового навантаження на державний бюджет, що суперечить принципу стабільності та передбачуваності правового регулювання.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Суд також відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №600/2255/25-а за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
М.І. Смокович