27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №140/10384/25
адміністративне провадження № К/990/11996/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №140/10384/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним і скасування пункту наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому просив:
- визнати протиправним та скасування пункт 1 наказу т.в.о. начальника управління - командира полку УПОП №2 ДПОП «ОШБ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » капітана поліції Сергія Морозова від 26 серпня 2025 року №26C «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині застосування до інспектора взводу №1 роти №1 батальйону №3 полку управління поліції особливого призначення №2 (штурмовий полк « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») Департаменту поліції особливого призначення « ІНФОРМАЦІЯ_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
17 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №140/10384/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача у відрядженні та відпустці, а також членів колегії суддів у відпустці, а також у зв'язку з проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України, розгляд касаційної скарги здійснено після їх повернення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року справу №140/10384/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник зазначає, що дана справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього, оскільки для нього, як для поліцейського, який присвятив своє життя службі в лавах підрозділів поліції особливого призначення Національної поліції України та складав Присягу на вірність українському народові, обвинувачення у «порушенні Присяги» за обставин, що зумовлені організаційним хаосом та бездіяльністю керівництва, є питанням професійної честі та репутації.
Крім того, скаржник відзначає, що оскаржувані рішення фактично назавжди позбавляють його можливості проходити службу в будь-яких правоохоронних органах у майбутньому.
Визнання особи винною у порушенні Присяги за невиконання обов'язків, які за текстом наказу були покладені на керівника, має для нього характер непоправних репутаційних та матеріальних втрат, що виходить далеко за межі звичайного адміністративного спору.
Значний суспільний інтерес скаржник обґрунтовує тим, що питання дисциплінарної відповідальності в підрозділах особливого призначення (зокрема ДПОП «ОШБ «Лють») в умовах воєнного стану має величезний суспільний резонанс.
Суспільство зацікавлене в тому, щоб кожен поліцейський, який виконує бойові та службові завдання, мав чіткі правові гарантії. Якщо суди дозволяють керівництву приховувати зміст наказів за «витягами» та карати підлеглих за власні прорахунки в логістиці, це деморалізує особовий склад та підриває довіру до державних інституцій, в тому числі і до ДПОП «ОШБ «Лють».
Справа піднімає питання про те, чи може «доцільність», якою керується керівник, стояти вище Конституції України, встановлення верховенства права у відносинах «керівник-підлеглий» в Національній поліції є критично важливим для демократичного розвитку правоохоронної системи України.
Тому, зважаючи на те, що скарник протягом 23 років (з них 17 років в складі підрозділів поліції (міліції) особливого призначення) сумлінно виконував завдання з охорони правопорядку (в т.ч. в 2014-2015 роках під час антитерористичної операції на сході України (АТО), в 2022 році у місті Авдіївка Донецької області та впродовж 2023-2024 років на території Донецької та Харківської областей в зоні проведення бойових дій виконував бойові (спеціальні) завдання), притягнення його до відповідальності за надуманим приводом є актом виняткової несправедливості, що Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Суд зазначає, що касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Суд враховує, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником має виняткове значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести, що спірні правовідносини є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
При цьому, Верховний Суд зазначає, що незгода із судовим рішенням не свідчить про винятковість справи, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цього рішення, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є передбачуваним процесом.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судові рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №140/10384/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднання штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 » про визнання протиправним і скасування пункту наказу.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович