27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/27603/25
адміністративне провадження № К/990/11032/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №420/27603/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просив:
- визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за 2019, 2022, 2023, 2024 роки та за період з 01 січня 2025 року до дня звільнення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення;
- зобов'язання Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за 2019, 2022, 2023, 2024 роки та за період з 01 січня 2025 року до дня звільнення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за 2019, 2022, 2023, 2024 роки та за період з 01 січня 2025 року до дня звільнення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 22 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, за 2019, 2022, 2023, 2024 роки та за період з 01 січня 2025 року до дня звільнення, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення.
11 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №420/27603/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача у відрядженні та відпустці, члена колегії суддів - у відпустці, а також проходженням ними підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України розгляд касаційної скарги здійснено після їх повернення.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року справу №420/27603/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що справу слід визнати такою, що має виняткове значення для відповідача Головного управління Національної поліції в Одеській області, з огляду на її потенційний вплив на правозастосовну практику та фінансову стабільність органів поліції.
По-перше, задоволення позовних вимог у подібних спорах формує правовий прецедент, який може бути використаний іншими поліцейськими та особами, що проходили службу, для масового звернення з аналогічними позовами про стягнення грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку УБД. Такий підхід фактично розширює дію частини першої статті 24 Закону України «Про відпустки» на категорію відпусток, яка прямо не підлягає компенсації, що суперечить спеціальному правовому регулюванню у сфері служби в поліції та порушує принцип правової визначеності.
По-друге, відсутність узагальненого правового висновку Верховного Суду щодо співвідношення статті 16-2 Закону України «Про відпустки» і статей 92-93 Закону України «Про Національну поліцію» створює ризик неоднакового застосування закону судами різних інстанцій. Розгляд цієї справи у касаційному порядку дозволить сформувати єдиний підхід щодо компенсації за невикористану відпустку УБД для поліцейських, що має принципове значення для всієї системи органів Національної поліції.
По-третє, масове задоволення таких позовів призведе до значного фінансового навантаження на бюджет, оскільки кошти на виплату грошового забезпечення та компенсацій поліцейським плануються заздалегідь та не передбачають витрат на подібні виплати. Це може створити дефіцит фінансування інших обов'язкових видатків, що вплине на ефективність діяльності поліції.
По-четверте, створення практики, яка стимулює накопичення невикористаних днів відпустки з метою подальшого отримання грошової компенсації, може негативно вплинути на кадрову дисципліну, організацію служби та виконання завдань з охорони громадського порядку, особливо в умовах воєнного стану.
Таким чином, правовий наслідок ухвалення судових рішень у цій справі виходить за межі індивідуального спору та безпосередньо стосується належної реалізації повноважень органів Національної поліції, та уніфікації судової практики.
Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2026 року у справі №420/27603/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович