27 квітня 2026 року
м. Київ
справа №360/1296/25
адміністративне провадження № К/990/10345/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Смоковича М.І.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Гільовського Олега Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №360/1296/25 за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Гільовський Олег Ігорович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Луганській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 20 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно - січень 2008 року, а за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 17 квітня 2025 року з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення;
- зобов'язати Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період за період з 20 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року у розмірі 50 320,77 грн., за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2024 року по 17 квітня 2025 року включно у розмірі 264 204,12 грн, а всього 314524,89 грн.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 20 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно - "січень 2008 року", а за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 17 квітня 2025 року включно - "березень 2018 року" з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення";
Зобов'язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 20 січня 2017 року по 28 лютого 2018 року включно - "січень 2008 року", а за період з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 17 квітня 2025 року включно - "березень 2018 року" з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року апеляційну скаргу Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області - задоволено частково.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 360/1296/25 - змінено, внаслідок чого в абзацах другому та третьому резолютивної частини період «з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та за період з 01 січня 2024 року по 17 квітня 2025 року включно» замінено періодом «з 01 березня 2018 року по 30 червня 2018 року».
В іншій частині рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року у справі № 360/1296/25 - залишено без змін.
09 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Гільовського Олега Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №360/1296/25. Скаржник просить скасувати оскаржувані рішення суду в частині відмови у задоволені позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача у відрядженні та відпустці, а також членів колегії суддів у відпустці, а також у зв'язку з проходженням підготовки для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України, розгляд касаційної скарги здійснено після їх повернення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність виключних обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, скаржник вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки з грудня 2015 року згідно внесених Урядом 09 грудня 2015 року змін до Порядку №1078, запроваджено нові єдині правила нарахування індексації для усіх без виключень.
Згідно яких, було виправлено соціальну несправедливість в тому числі серед військовослужбовців (осіб рядового та начальницького складу), а саме коли військовослужбовці на рівнозначних посадах, виконуючи однакові завдання, отримували різний розмір індексації грошового забезпечення та відповідно різний місячний дохід, що створювало соціальну несправедливість та напругу серед таких військовослужбовців (осіб рядового та начальницького складу).
На сьогодні Верховним Судом надано детальні роз'яснення щодо правильного застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, права військовослужбовців на отримання індексації грошового забезпечення, яка передбачена цими нормами в період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду, а також обставин які підлягають дослідженню та встановленню судами при прийнятті рішення, та така правова позиція сформована у постановах Верховного Суду від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, постанові від 22 січня 2026 року по справі №560/13302/21, постанові від 22 січня 2026 року по справі №420/6982/21, постанові від 03 травня 2023 року по справі № 160/10790/22, постанові від 09 травня 2023 року по справі №120/7243/21-а, постанові від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, постанові від 10 травня 2023 року по справі № 260/5461/21, постанові від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22.
Разом з цим, незважаючи на сформовану Верховним Судом правову позицію щодо правильного застосування норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та обставин які підлягають дослідженню та встановленню судами при вирішенні питання про нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям в період з 01 березня 2018 року по дату звільнення з військової служби або по дату підвищення посадових окладів за рішенням Уряду, суди першої та апеляційної інстанцій, навіть при наданні додаткових пояснень, повністю ігнорують такі правові позиції Верховного Суду (постанови від 23 березня 2023 року по справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі №420/11424/21, постанові від 22 січня 2026 року по справі №560/13302/21, постанові від 22 січня 2026 року по справі №420/6982/21, постанові від 03 травня 2023 року по справі №160/10790/22, постанові від 09 травня 2023 року по справі №120/7243/21-а, постанові від 09 травня 2023 року по справі №560/538/22, постанові від 10 травня 2023 року по справі № 260/5461/21, постанові від 22 червня 2023 року по справі №520/6243/22, постанові від 19 лютого 2025 року по справі №420/2653/24, постанові від 04 квітня 2024 року у справі №160/2481/23, постанові).
Прикладом такого ігнорування правових висновків Верховного Суду, на переконання скаржника, є рішення суду першої інстанції та апеляційного суду прийнятих у даній справі.
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи скаржника, оскільки скаржником не обґрунтовано, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Таким чином, доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики не відповідають критеріям підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та не містять належного обґрунтування необхідності формування Верховним Судом нового уніфікованого підходу до застосування норм права у широкому колі подібних правовідносин.
У касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Суд наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
Отже, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено, а судом касаційної інстанції не встановлено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи, яка відноситься до категорій справ незначної складності.
Щодо посилання скаржника на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутої за правилами спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Гільовського Олега Ігоровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі №360/1296/25 за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
М.І. Смокович