іменем України
21 квітня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/8829/23
Головуючий у першій інстанції - Косенко О. Д.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/943/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів су дової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Друга чернігівська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Красногор Олександр Володимирович, приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнко Сергій Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними довіреності та договору дарування,-
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому просив:
- визнати недійсною довіреність №3454 від 30.06.2021;
- визнати недійсним договір дарування №76 від 19.01.2022;
- виключити зі спадкової маси нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_3 , який, у свою чергу, є батьком відповідача.
Під час прибирання в будинку, в якому проживав на день смерті ОСОБА_3 , сестрою позивача - ОСОБА_4 було знайдено договір дарування квартири від 19.01.2022, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та довіреність від 03.06.2021, згідно з якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5 подарувати квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 .
Позивач зазначав, що про вказаний договір дарування та про довіреність він не знав, оскільки з ОСОБА_5 він не знайомий та не уповноважував його на вчинення представництва з продажу власної квартиру.
Указував, що він будучи особою похилого віку та перебуваючи під психічним примусом свого сина, не усвідомлював кінцевої мети перебування у нотаріуса і з'явився до нотаріуса 03.06.2021 для того, щоб поставити підпис та уникнути психічного та фізичного тиску. Разом з тим, ОСОБА_3 . 03.06.2021 пояснив ОСОБА_1 , що вони йдуть до нотаріуса з наміром оформлення довіреності на представництво в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях незалежно від форм організації та власності з метою вирішення питання про призначення субсидії, укладення переукладення договорів на утримання та експлуатацію житла, надання згоди на прописку третіх осіб в об'єкти нерухомої власності, оформлення пенсії, пільг, допомог, відкриття рахунків, подання/отримання заяв, довідок, документів про реєстрацію речових прав та їх обтяжень.
Наголошував, що ОСОБА_3 навмисно ввів його в оману щодо істотних умов та природи правочину. Разом з тим, на підставі отриманої з порушенням законодавства довіреності від 03.06.2021 №3454, ОСОБА_6 вчинив договір дарування квартири ОСОБА_1 , про що складено та нотаріально посвідчено договір дарування №76 від 19.01.2022.
Уважав, що оскільки ОСОБА_1 в дійсності не уповноважував ОСОБА_6 на вчинення правочину щодо відчуження своєї квартири, то останній не мав права на здійснення представництва дарувальника при укладенні договору дарування №76 від 19.01.2022.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2026 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування та довіреності - відмовлено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 800 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не встановлено, чи діяв ОСОБА_5 , відчужуючи майно позивача за безвідплатним договором на виконання виданої позивачем довіреності, добросовісно, чи розумів наслідки її представництва, зокрема діяти в інтересах саме довірителя, а не у власних інтересах чи в інтересах сина позивача, що є його приятелем; чи мав ОСОБА_5 , необхідний обсяг повноважень на відчуження квартири, оскільки відповідно до ч.1 ст. 238 ЦКУ представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, проте на момент видачі довіреності позивач не мав права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
Заявник зазначає, що нотаріус посвідчив довіреність без зазначення про те, що її текст було вголос прочитано нотаріусом, який було виготовлено за допомогою технічних засобом із малим шрифтом букв.
Наголошує, що він не був знайомий з ОСОБА_5 та жодним чином з ним не пов'язаний.
Уважає, що районним судом помилково не взято до уваги його пояснення, які він через фізичний стан не зміг висловити на судовому засіданні особисто. Також судом залишено поза увагою копії витягів з його медичної карти, які вказують на проблеми зі слухом та зором.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, стягнути з позивача на користь відповідача усі документально підтверджені понесені судові витрати по справі.
Зазначає, що ОСОБА_1 поставив свій підпис на довіреності від 03.06.2021 №3454, який посвідчує обставину того, що він із вказаною довіреністю ознайомився, її зміст на момент підпису йому був зрозумілий та відповідає його волі.
Указує, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б давали підстави стверджувати, що ОСОБА_1 на момент вчинення правочинів було введено в оману, або те, що до останнього застосовувався фізичний чи психічний тиск, а також доказів того, що на момент видачі спірної довіреності останній не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними. Не надано доказів і на підтвердження того, що ОСОБА_1 на момент посвідчення довіреності не було роз'яснено її зміст та не зачитано вголос, так як у нього поганий зір та він не міг її прочитати.
Наголошує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції сторона позивача підтвердила, що ОСОБА_1 був присутній на складенні та посвідченні приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. оскаржуваної довіреності.
Звертає увагу суду на те, що долучені до матеріалів справи документи, а саме частина картки невідомого хворого, взагалі не містять жодних відомостей, за якими можна було б ідентифікувати, як самого хворого, так і медичну установу, де, начебто здійснювалося медичне обстеження. Не надано супровідних листів або інших доказів, які б підтверджували, що вказана частина картки хворого стосується саме позивача.
Уважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що похилий вік та наявність у особи певних захворювань не можуть свідчити про відсутність у позивача на момент оформлення довіреності можливості ознайомлюватися зі змістом документів, які він підписує, з'ясувати дійсні мотиви правочину.
Посилається на те, що свідок ОСОБА_4 є дочкою позивача по справі та тіткою по лінії батька відповідача, а тому вона заінтересована в результатах розгляду позову свого батька, що нею було безпосередньо підтверджено в судовому засіданні суду першої інстанції під час її допиту в якості свідка.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника позивача - адвоката Сірого І.П., який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача - адвоката Кравченка В.В., який просив залишити в силі рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що обидві довіреності від 03.06.2021, які за своєю правовою природою є односторонніми правочинами, були посвідчені приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В., і суду не надано жодних доказів, що нотаріус неналежно виконав покладені на нього Законом обов'язки.
Оскільки недійсність договору дарування №76 від 19.01.2022 позивач пов'язує саме з юридичними вадами і недійсністю довіреності від 03.06.2021 №3454, які свого підтвердження у суді не знайшли, суд відмовив у задоволенні цих позовних вимог.
З висновком районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позову апеляційний суд погоджується, але зазначеного суд першої інстанції дійшов із помилкових мотивів.
Судом у справі встановлено, що 03.06.2021 ОСОБА_1 видано довіреність, якою він уповноважив Сербула С.В. подарувати ОСОБА_3 належну ОСОБА_1 на праві приватної власності квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Довіреність видана терміном на три роки без права передовіри і дійсна до 03.06.2024, якщо не буде скасована раніше цього терміну у встановленому для цього порядку чи припинена з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України.
ОСОБА_1 засвідчив своїм підписом, що довіреність ним, довірителем, прочитана, її зміст на момент підпису йому зрозумілий та відповідає його волі.
Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. та зареєстрована в реєстрі за №3454 (том 1 а.с. 17, 121).
Цієї ж дати, 03.06.2021, ОСОБА_1 видано довіреність, якою ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 бути його представником в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях незалежно під підпорядкування, форм власності, галузевої належності, владних структурах, тощо, з усіма необхідними для цього повноваженнями, в тому числі представляти мої інтереси як фізичної особи підприємця та управляти і розпоряджатися всім моїм майном, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, та у зв'язку з цим укладати всі дозволені законом угоди, договори, правочини, а саме: купувати, продавати будь-яке рухоме і нерухоме майно, в тому числі земельні ділянки, приймати подароване майно (приймати в дар на своє ім'я як рухоме так і нерухоме майно, в тому числі будь-які транспортні засоби), в тому числі знімати з обліку та ставити на облік будь-які належні йому транспортні засоби, обмінювати будови (квартири, будинки) та інше майно, земельні ділянки, заставляти і приймати в заставу (іпотеку) будівлі та інше майно, приймати майно в оренду або здавати майно в оренду, визначати в усіх випадках строки та інші умови на свій розсуд, провадити розрахунки по укладених угодах, вести всі необхідні справи пов'язані з оформленням та прийняттям спадщини, оформлювати документи пов'язані з спадщиною, отримувати свідоцтва про спадщину, технічний паспорт - на нерухоме майно, приватизувати на ім'я ОСОБА_1 займані ним приміщення, квартири, земельні ділянки та одержувати свідоцтва про право власності (або інші правовстановлюючі документи) на одержане в процесі приватизації житло, та/або земельні ділянки, укладати договори страхування будь - якою належного Позивачу майна, отримувати від будь-яких страхових компаній належні Позивачу кошти, (віддавати) належні Позивачу гроші, цінні папери, подавати заяви, отримувати довідки та документи від усіх осіб, тощо.
Довіреність видана терміном на три роки без права передовіри та дійсна до 03.06.2024.
Довіреність підписано ОСОБА_1 , посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. та зареєстрована в реєстрі за №3455 (том 1 а.с. 18).
19.01.2022 між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності, посвідченої Красногором О.В., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області, 03.06.2021 за реєстровим №3454 (дарувальник), з однієї сторони, та ОСОБА_3 (обдарований), з другої сторони, укладено договір дарування квартири АДРЕСА_2 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Матвієнком С.М. та зареєстровано в реєстрі за №76 (том 1 а.с. 19).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (том 1 а.с. 104 зворот).
Позивач у справі ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (том 1 а.с. 107), а відповідач у справі - ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (том 1 а.с. 69).
Згідно з копією спадкової справи №282/2023 після померлого ОСОБА_3 , заведеною Другою чернігівською нотаріальною конторою (том 1 а.с. 103-111), із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (дочка позивача та сестра спадкодавця). Відповідач ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину в силу ч. 4 ст. 1268 ЦК України.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з положеннями частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.
У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі № 200/15072/16-ц (провадження № 61-3119св19) зроблено висновок, що за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).
Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 05 липня 2023 року у справі №910/15792/20).
За усталеною практикою Верховного Суду звернення з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц та № 372/51/16-ц відповідно, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17, від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).
З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача), що є обов'язком позивача (п. 2 ч. 3 ст.175 ЦПК України), має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах, а саме сторін оспорюваного правочину, та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.
Звернувшись до суду з цим позовом, позивач просив визнати недійсною довіреність №3454 від 30.06.2021, посвідчену Красногором О.В., приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області, згідно з якою він уповноважив Сербула С.В. подарувати ОСОБА_3 належну ОСОБА_1 на праві приватної власності квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вже було зазначено вище, за позовом особи, яка видала довіреність, про визнання недійсною цієї довіреності, належним відповідачем є повірений (особа, якій видано довіреність). Такі правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року в справі №200/15072/16-ц , від 15 вересня 2021 року в справі №404/8546/19, від 12 січня 2022 року в справі №201/2760/20, від 10 травня 2023 року в справі №201/2760/20, від 24 грудня 2025 року в справі №145/675/23.
Отже, заявлені позивачем вимоги в частині визнання недійсною довіреність №3454 від 30.06.2021 безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_5 і не можуть бути розглянуті судом і вирішені без його залучення як співвідповідача, оскільки лише за наявності належних відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.
Проте, ОСОБА_5 до участі в справі в якості співвідповідача не залучений, клопотань про його залучення співвідповідачем за цим позовом позивач не заявляв.
Відмовляючи у задоволенні позову судом першої інстанції вищезазначене залишено поза увагою.
Таким чином, позов ОСОБА_1 за відсутності належних співвідповідачів не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які стосуються обґрунтованості позову, доведеності обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин по суті спору не підлягають перевірці за наявності процесуальних порушень та не впливають на висновок про необхідність відмови у задоволенні позову. Позов у справі за відсутності належного відповідача, співвідповідача не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався.
Вимоги про визнання недійсним договору дарування № 76 від 19.01.2022 та виключення зі спадкової маси нерухомого майно - квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є похідними від вимог про визнання недійсною довіреність №3454 від 30.06.2021, а тому у їх задоволенні теж необхідно відмовити.
Ураховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2026 - зміні, з викладенням мотивувальної частини у редакції цієї постанови.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить стягнути з позивача на користь відповідача усі документально підтверджені понесені судові витрати по справі.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічні правила застосовуються до визначення витрат на проведення експертизи та залучення експерта (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Як зазначалось вище, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо), які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що поніс позивач під час апеляційного перегляду справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Представництво інтересів ОСОБА_2 у суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Кравченко В.В. згідно із ордером про надання правничої допомоги серії СВ № 1165172 від 10.04.2025, виданим на підставі договору про надання професійної правничої допомоги № б/н від 01.12.2023.
Згідно з п. 1.1. Договору від 01.12.2023, укладеного між адвокатом Кравченком В.В. та ОСОБА_2 , клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу та захищати інтереси клієнта з приводу представництва його інтересів в будь-яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах прокуратури, податкових органах, поліції, судових органах усіх рівнів та інстанцій, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об'єднань, керівних органах об'єднань громадян; а також з приводу збирання відомостей (доказів) про факти, які можуть бути використані як докази у зв'язку з виконанням доручення клієнта; використання засобів захисту, передбачених КПК України, ЦПК України, КУПАП, КАС України, ГК, ГПК України та іншим законодавством України; виконання інших дій, передбачених законодавством.
В межах цього договору клієнт наділяє адвоката всіма правами передбаченими КПК України, ГПК України, ЦПК України, КАСУ, КУпАП, Митним кодексом України. В тому числі, але не виключно самостійно формувати правову позицію, складати та підписувати процесуальні документи (позовні заяви, клопотання, скарги, заяви, апеляційні та касаційні скарги, відзиви, тощо) (п. 1.2. Договору від 01.12.2023).
Відповідно до п. 4.1. Клієнт зобов'язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі та строки обумовлені сторонами.
Відповідно до акту-розрахунку судових витрат, суми гонорару за надану правову допомогу за Договором про надання правової (правничої) допомоги та Ордером про надання правничої (правової) допомоги по справі Чернігівського апеляційного суду № 751/8829/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.01.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та довіреності, що є додатком до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.12.2023 та Ордеру про надання правничої (правової) допомоги серія СВ № 1165172, від 10.04.2026 сторони підтвердили, що адвокат надав клієнту правову допомогу з приводу усних консультацій, направлення та виготовлення адвокатських запитів складання процесуальних документів в справі та забезпечення представництва інтересів клієнта у Чернігівському апеляційному суді у справі №751/8829/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Чернігова від 19.01.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та довіреності, а саме:
1. Консультація відповідача з приводу виникнення спірних правовідносин щодо заявленої стороною позивача апеляційної скарги на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2026 по справі № 751/8829/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та довіреності - 1 год - 1000 грн.
2. Ознайомлення із матеріалами справи в суді апеляційної інстанції та виготовлення правової позиції щодо можливості подачі відзиву на апеляційну скаргу по справі Чернігівського апеляційного суду № 751/8829/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та довіреності - 2 год - 2000 грн.
3. Складання, виготовлення, направлення сторонам та подача до суду процесуальних документів та відзиву на апеляційну скаргу у справі Чернігівського апеляційного суду № 751/8829/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та довіреності - 3 год - 3000 грн.
4. Забезпечення представництва інтересів відповідача у судових засіданнях по справі Чернігівського апеляційного суду № 751/8829/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19.01.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування та довіреності - 2 год - 2000 грн.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера від 10.04.2026 ОСОБА_2 сплатив адвокату Кравченку В.В. 8000 грн на підставі договору про надання правової допомоги та акту-розрахунку від 10.04.2026.
Так, при розгляді даної справи у суді апеляційної інстанції адвокат Кравченко В.В. в інтересах ОСОБА_2 ознайомився з матеріалами справи 09.04.2026, адвокатом подано до Чернігівського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу з додатками. Також адвокат взяв участь в одному судовому засіданні тривалістю 1 год 08 хв, що підтверджується протоколом судового засідання № 6292308 від 21.04.2026.
Розподіляючи понесені ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу є розумними та такими, що відображають реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.
Отже, аналізуючи обсяг правової допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції та надані на його підтвердження належні, допустимі та достатні докази, у законодавчо встановлені спосіб та строки колегія суддів вважає, що вказані витрати є документально підтвердженими, а їх сума детально описана та обґрунтована адвокатом у наданих документах.
Ураховуючи викладене, зважаючи на характер виконаної адвокатом роботи (ознайомлення з матеріалами справи, складання відзиву на апеляційну скаргу та участь у судовому засіданні тривалістю 1 година 08 хвилин), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи відсутність заперечень іншої сторони, апеляційний суд дійшов висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката Кравченка В.В. у суді апеляційної інстанції у розмірі 8000 грн підлягають відшкодуванню за рахунок позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 141, 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 19 січня 2026 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 8 000 грн на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 24 квітня 2026 року.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді Н.В. Висоцька
Н.В.Шитченко