27 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/678/24 пров. № А/857/10322/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року (головуючий суддя Поліщук О.В., м.Рівне) у справі № 460/678/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,-
19.01.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (відповідач), в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.10.2023 № 172850019045 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності; зобов'язати відповідача призначити з 11.10.2022 пенсію по інвалідності 3 групи позивачу, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 460/678/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 12.10.2023 № 172850019045 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а саме: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 460/678/24 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов в цій частині задоволено. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 09.01.2023 призначити пенсію по інвалідності III групи ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV. В решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 460/678/24 залишено без змін.
10.12.2024 судом першої інстанції видано виконавчий лист у справі № 460/678/24 щодо примусового виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 09.01.2023 призначити пенсію по інвалідності III групи ОСОБА_1 .
Окремою ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчиненні на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі № 460/678/24, які полягають у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності III групи відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV на період по 31.10.2023. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судових рішень.
01.12.2025 позивач звернувся в суд першої інстанції із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, у порядку, визначеному статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).
Заяву обґрунтовує тим, що на виконання окремої ухвали суду в справі № 460/678/24 відповідач призначив йому пенсію по інвалідності на строк по 01.11.2025. З 01.11.2025 відповідач припинив виплату пенсії позивачу у зв'язку з ненаданням документів на підтвердження проходження чергового переогляду та продовження інвалідності. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, позаяк, згідно з приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 255, якщо в Пенсійному фонді України або структурних підрозділах з питань соціального захисту населення немає інформації про зміну чи відмову в продовженні інвалідності, вважається, що ця інвалідність продовжується на весь період дії воєнного стану і ще на шість місяців після його скасування або припинення. Таким чином, позивач стверджує, що його інвалідність автоматично продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану. Відтак, враховуючи, що воєнний стан наразі не закінчився, то, на думку позивача, у відповідача не було правових підстав для припинення виплати йому пенсії по інвалідності з 01.11.2025.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі № 460/678/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій відмовлено повністю.
Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач. У апеляційні скарзі покликається на те, що закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно- правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи. З урахуванням викладеного, виконуючи рішення суду від 26 березня 2024 року та постанову апеляційної інстанції від 21 листопада 2024 року в справі №460/678/24 відповідач зобов'язаний призначити пенсію з 09.01.2023 без припинення її виплати. Отже, твердження суду першої інстанції про відсутність на даний час у апелянта статусу військовослужбовця та обов'язок проходження оцінювання повсякденного функціонування, відповідно до Постанови №1338 є хибним. Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити вимоги заяви.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
За правилами статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Колегія суддів зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2024 у справі № 460/678/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з 09.01.2023 призначити пенсію по інвалідності III групи ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.
Разом з тим, на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 460/678/24 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності та з 09.01.2023 призначено позивачу пенсію по інвалідності (захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини), розмір якої визначений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Вказане підтверджуються наявною у справі копією рішення відповідача про призначення пенсії від 27.11.2024 № 172850019045.
Також, на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 13.11.2025 (наявна у справі копія листа не містить відомостей про його вихідний номер), судом встановлено, що з врахуванням висновків окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 460/678/24 виплату пенсії по інвалідності позивачу було продовжено по 31.10.2025; з 01.11.2025 виплату пенсії позивачу призупинено. Такі дії, як слідує із змісту листа, пенсійний орган пояснює тим, що згідно з даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, починаючи з березня 2023 року, відомості про проходження позивачем військової служби (служби) відсутні. Також, на дату розгляду звернення позивача відомості про проходження ним чергового переогляду в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні. Таким чином, у листі відповідач констатував, що виплату позивачу пенсії по інвалідності буде продовжено після проходження ним повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи та встановлення групи інвалідності.
Надаючи оцінку вказаним вище діям відповідача, вчиненим при виконанні судового рішення у справі № 460/678/24, колегія суддів зазначає наступне.
Позивачем набуто статус особи з інвалідністю (ІІІ група), внаслідок чого останній набув право на отримання пенсії по інвалідності.
Так, статус особи з інвалідністю позивачу надано на період з 11.10.2022 по 31.10.2023 з умовою здійснення чергового переогляду в жовтні 2023 року. Вказане не заперечувалося сторонами в ході розгляду справи.
Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, дія якого неодноразово продовжувалась та наразі триває до 08.02.2025 (Закон України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні"" від 29.10.2024 № 4024-IX).
Відтак, станом на момент чергового переогляду позивача, день звернення останнього до відповідача із заявою про призначення пенсії, а також звернення до суду в Україні запроваджено режим воєнного стану.
В той же час, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2022 № 390 "Про внесення до деяких постанов Кабінету Міністрів України змін щодо строку повторного огляду осіб з інвалідністю та продовження строку дії деяких медичних документів в умовах воєнного стану" Постанову Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період дії воєнного стану на території України" було доповнено пунктом 3 наступного змісту: "Повторний огляд, строк якого припав на період дії воєнного стану на території України, переноситься на строк після припинення або скасування воєнного стану, але не пізніше шести місяців після його припинення або скасування за умови неможливості направлення: осіб з інвалідністю та осіб, яким встановлено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках), лікарсько-консультативною комісією на медико-соціальну експертизу відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317; дітей з інвалідністю лікарем до лікарсько-консультативної комісії відповідно до Порядку встановлення лікарсько-консультативними комісіями інвалідності дітям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 р. № 917 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 100, ст. 3666). При цьому інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд. У разі коли в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, дитини з інвалідністю встановлений строк повторного огляду, що припав на період дії воєнного стану на території України, та в особи з інвалідністю відсутня можливість пройти медико-соціальну експертну комісію, а в дитини з інвалідністю - лікарсько-консультативну комісію закладу охорони здоров'я, їх індивідуальна програма реабілітації продовжується до останнього числа шостого місяця після припинення або скасування періоду дії воєнного стану, якщо раніше не буде проведено повторний огляд і не отримано відповідну індивідуальну програму реабілітації.".
Також, 26.11.2024 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів від 15.11.2024 № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (Постанова № 1338), абзацами дванадцятим - чотирнадцятим пункту 3 якої встановлено, що у разі коли особі інвалідність (із зазначенням строку повторного огляду) була встановлена до набрання чинності цією постановою відповідно до Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (Офіційний вісник України, 2009 р., № 95, ст. 3265), і строк повторного огляду припав на період воєнного стану на території України, але яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.03.2022 № 225 "Деякі питання порядку проведення медико-соціальної експертизи на період воєнного стану на території України" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст. 1310) не проходила такий повторний огляд в медико-соціальних експертних комісіях: чоловіки віком від 25 до 60 років, яким була встановлена друга або третя група інвалідності із зазначенням строку повторного огляду, зобов'язані у період з 01.04.2025 до 01.11.2025 пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; інші особи, за винятком тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, проходять оцінювання повсякденного функціонування до 1 квітня 2026 року.
За наведеного та враховуючи, що станом на визначену позивачу дату переогляду діяв режим воєнного стану, строк дії його статусу особи з інвалідністю ІІІ групи був продовженим на період до закінчення терміну для проходження оцінювання повсякденного функціонування у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів від 15.11.2024 № 1338, тобто до 01.11.2025.
У свою чергу, досліджуючи умови правового регулювання спірних правовідносин з 01.11.2025 (тобто, на момент припинення виплати пенсії позивачу), колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 14-6.1 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (Закон № 1058-IV), в редакції, чинній станом на 01.11.2025, для осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю, яким призначено пенсію по інвалідності або пенсію у зв'язку з втратою годувальника, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, надзвичайного стану в Україні, у разі неможливості проходження повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи з причин, визначених Кабінетом Міністрів України, виплата пенсії продовжується до дати проведення повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування особи або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану, надзвичайного стану в Україні (для осіб, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятих на військову службу за контрактом у період дії воєнного стану, - не менш як на весь строк їхньої військової служби).
Отже, згідно з вказаною вище нормою Закону № 1058-IV, виплата пенсії по інвалідності продовжується на період дії воєнного стану або протягом шести місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану лише особам, у яких строк припинення виплати такої пенсії припадає на період дії воєнного стану, у разі неможливості проходження ними повторного огляду або оцінювання повсякденного функціонування з причин, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, абзацами п'ятнадцятим-сімнадцятим пункту 3 Постанови № 1338 встановлено, що до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, належать: особи, місцем проживання яких є території, що включені до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій, для яких не визначена дата завершення бойових дій або тимчасової окупації; особи, які через порушення функцій організму не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися, не чують, не розмовляють, не бачать (на обидва чи одне око), не мають очей (ока), кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, в яких наявне онкологічне захворювання, інтелектуальні порушення чи психічні розлади, церебральний параліч або інші паралітичні синдроми, причина інвалідності з дитинства.
Доказів приналежності до вказаних вище категорій осіб, позивачем до матеріалів справи не додано.
Також, згідно з абзацом двадцятим пункту 3 Постанови № 1338, незалежно від дати прийняття рішення про встановлення інвалідності (із зазначенням строку повторного огляду) для осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту інвалідність та ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) продовжується на період проходження ними військової служби (служби) та протягом 60 календарних днів з дати звільнення з військової служби (служби) або до дати проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
В апеляційній скарзі позивач вказує, що для підтвердження статусу військовослужбовця надав відповідачу свій військовий квиток.
Апеляційний суд зазначає, що військовий квиток серії НОМЕР_1 в розумінні приписів статей 73, 75 та 76 КАС України є належним, достовірним та достатнім доказом дійсного проходження позивачем військової служби станом на 01.11.2025, позаяк, вказаний документ містить лише запис про призов на військову службу з 11.03.2022 та не містить жодних записів щодо подальшого проходження позивачем військової служби. При цьому, будь-яких інших доказів на підтвердження обставин щодо проходження військової служби станом на 01.11.2025 позивачем до заяви не додано.
Крім того, колегія суддів вказує, що суд першої інстанції ухвалою від 10.12.2025 витребував у відповідача наступні докази: індивідуальні відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідки форми ОК-5 та ОК-7); копії усіх наявних в пенсійній справі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) документів (матеріалів), що підтверджують/спростовують його працевлаштування.
На виконання вказаної ухвали відповідачем подано витребувані докази.
Згідно з індивідуальними відомостями про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (довідки форми ОК-5 та ОК-7) від 11.12.2025, останню виплату доходу на користь позивача здійснено військовою частиною НОМЕР_3 в лютому 2023 року. Інформація про виплату доходу позивачу після лютого 2023 року в таких довідках відсутня.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні документально підтверджені відомості щодо проходження позивачем військової служби станом на 01.11.2025, а отже, позивач не належить до числа тих, кого неможливо направити на проведення оцінювання повсякденного функціонування, у відповідності до абзаців п'ятнадцятого-сімнадцятого пункту 3 Постанови № 1338, а також до осіб з інвалідністю з числа військовослужбовців Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що продовжують проходження військової служби, як це визначено у абзаці двадцятому пункту 3 Постанови № 1338.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що в силу вимог абзацу тринадцятого пункту 3 Постанови № 1338 позивач був зобов'язаний пройти оцінювання повсякденного функціонування відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, до 01.11.2025.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що припиняючи з 01.11.2025 виплату позивачу пенсії по інвалідності, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, жодним чином не порушив права і законні інтереси позивача та, відповідно, не вчинив жодних протиправних дій при виконанні рішення суду в справі № 460/678/24, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для постановлення у цій справі окремої ухвали в порядку статті 383 КАС України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують судове рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 січня 2026 року у справі № 460/678/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар