27 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/4896/25 пров. № А/857/27956/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Чаплик І.Д.
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 04 червня 2025 року,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправною відмову Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (далі - Департамент) у зарахуванні пільгової вислуги років ОСОБА_1 , сформованої за період з 26.07.2006 по 27.07.2011, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця до його календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, та до стажу служби в поліції;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період проходження служби на посадах начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ з 26.07.2006 по 27.07.2011 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця;
визнати протиправною відмову Департаменту у зарахуванні ОСОБА_1 стажу служби в Державному бюро розслідувань за період з 15.07.2020 по 05.04.2023 до вислуги років в поліції;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу стаж служби в Державному бюро розслідувань за період з 15.07.2020 по 05.04.2023 до вислуги років в поліції.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі №380/4896/25, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено.
При цьому суд першої інстанції, застосувавши правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі №480/4241/18, дійшов до висновку, що позивач має право на зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період проходження служби на посадах начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ з 26.07.2006 по 27.07.2011 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.
Щодо вимоги про зарахування стажу служби в Державному бюро розслідувань за період з 15.07.2020 по 05.04.2023 до вислуги років в поліції, то суд з огляду на утворення Державного бюро розслідувань як центрального органу виконавчої влади та проходження позивачем у ньому служби з виконанням функцій, пов'язаних із запобіганням, виявленням, припиненням, розкриттям та розслідуванням кримінальних правопорушень, дійшов висновку, що стаж служби в Державному бюро розслідувань на посадах рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань підлягає зарахуванню до вислуги років в поліції на підставі пункту 4 частини 2 статті 78 Закону України “Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Департаментом, яке у своїй скарзі просило таке скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Звертає увагу, що Департамент не заперечує про наявність пільгової вислуги у позивача, однак пільгова вислуга зараховується до вислуги років для визначення розміру пенсії лише під час звільнення зі служби в поліції при наявності календарної вислуги років. Зазначає, що Порядок № 393 не містить норм про призначення пенсії на пільгових умовах, а містить окремі види та періоди служб, які зараховуються на пільгових умовах до вислуги років для визначення розміру пенсії.
Стверджує, що для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі. Зарахування до цієї вислуги стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено, а додаткове зарахування пільгового стажу особам, які набули право на пенсію за вислугою років можливо лише при умові надбання такою особою певної кількості календарних років вислуги.
Таким чином, оскільки на день звернення позивача з рапортом календарна вислуга становила 18 років 08 місяців 15 днів, тобто менше встановленого пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він не набув права на пенсію за вислугою років.
Щодо зарахування до стажу служби в поліції стажу служби в Державному бюро розслідувань за період з 15.07.2020 до 05.04.2023 скаржник зазначає, що до вислуги років для виплати поліцейським надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені частиною 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію».
На думку скаржника, при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки слід застосовувати приписи частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію», якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу служби в поліції.
Оскільки статтею 78 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік видів та категорії служб, які включаються до стажу служби в поліції і служба в Державному бюро розслідувань в цьому переліку відсутня, то законних та правових підстав для їх включення до стажу служби в поліції позивачу у Департаменту не має через обов'язок діяти виключно на підставі та у спосіб, визначених законодавством України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.09.2003 по 06.11.2015, службу в Національній поліції України з 07.11.2015 по 14.07.2020, службу в Державному бюро розслідувань з 15.07.2020 по 05.04.2023, службу в Національній поліції з 06.04.2023 по теперішній час на посаді начальника Львівського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України зі спеціальним званням “полковник поліції».
Відповідно до записів у послужному списку та трудовій книжці ОСОБА_1 у період з 26.07.2006 по 27.07.2011 проходив службу на посадах начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, а саме:
із 26.07.2006 по 31.05.2007 на посаді старшого оперуповноваженого відділу аналізу і прогнозування Аналітичного центру, підпорядкованого ДДСБЕЗ;
із 01.06.2007 по 31.12.2007 на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у сфері фінансових послуг управління боротьби зі злочинами, пов'язаними з бюджетними коштами та наданням фінансових послуг ДДСБЕЗ;
із 01.01.2008 по 03.11.2010 на посаді старшого оперуповноваженого відділу боротьби зі злочинами у фінансовій сфері управління боротьби зі злочинами в бюджетній і фінансовій сферах ДДСБЕЗ;
із 04.11.2010 по 27.01.2011 на посаді головного оперуповноваженого-інспектора відділу боротьби з економічними злочинами в центральних органах виконавчої влади оперативно-розшукового управління ДДСБЕЗ;
із 28.01.2011 по 16.10.2011 на посаді головного оперуповноваженого-інспектора відділу боротьби зі злочинами в центральних органах влади оперативно-розшукового управління ДДСБЕЗ.
Позивач звернувся із рапортом від 30.01.2025 до відповідача, у якому просив здійснити перерахунок та зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період проходження служби на посадах начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ з 26.07.2006 по 27.07.2011 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця.
Листом за №4667-2025 від 06.02.2025 відповідачем повідомлено позивача про те, що у період служби з 26.07.2006 до 27.07.2011 позивач обіймав посади в підрозділах Державної служби боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, стаж роботи на яких, відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (зі змінами) (далі - Постанова №393) та наказу МВС України від 20.07.2006 №722 “Про затвердження Переліку посад начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ, за якими зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця», затвердженого в Міністерстві юстиції України 31.07.2006 за №896/12770, обчислювався з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, який в пільговому обчисленні становить 02 роки 06 місяців 01 день. Зазначений період зараховується позивачу до вислуги років при звільненні зі служби в поліції лише за наявності календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії. Водночас, станом на 06.02.2025 вислуга років позивача становить 18 років 08 місяців 15 днів та відповідно до пункту “а» абзацу першого статті 12 Закону підстави для призначення пенсії позивача за вислугу років наразі відсутні. Проінформовано, що вирішити позитивно питання щодо зарахування до календарної вислуги років, яка дає право на призначення позивачу пенсії, вислуги в пільговому обчисленні за періоди служби з 26.07.2006 до 27.07.2011 загальною кількістю 02 роки 06 місяців 01 день та здійснення відповідного перерахунку наразі неможливо.
Також, 20.02.2025 позивач звернувся із рапортом до Департаменту, в якому просив зарахувати стаж служби в Державному бюро розслідувань за період з 15.07.2020 до 05.04.2023 до стажу служби в поліції.
Листом за № 6935- 2025 від 24.02.2025 відповідач повідомив позивача про те, що наказом Департаменту від 03.04.2023 № 143 о/с відповідно до статті 78 Закону України “Про Національну поліцію» позивачу установлено стаж служби в поліції, який дає право на встановлення надбавки за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки станом на 06.04.2023 - 16 років 10 місяців 14 днів. Оскільки статтею 78 Закону України “Про Національну поліцію» встановлено вичерпний перелік видів служб та часу роботи, які зараховуються до стажу служби в поліції, і служба в підрозділах Державного бюро розслідувань в цьому переліку відсутня, законних правових підстав для її зарахування до стажу служби в поліції немає.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII) визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII встановлено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.
Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.
Аналіз наведеного дає суду підстави дійти висновку, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Одночасно до стажу служби в поліції, зокрема, зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
У постанові від 13.08.2021 у справі №440/1564/20 Верховний Суд сформував висновки про те, що визначаючи наявність чи відсутність права на зарахування спірного стажу служби необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Також у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №826/16143/18 сформовано висновки про таке:
«Аналізуючи повноваження, завдання та функції цих органів, Верховний Суд приходить до висновку, що і податкова міліція, і відповідні підрозділи поліції здійснюють оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.
Визначаючи наявність чи відсутність такого права необхідно враховувати не підпорядкування органів державної влади, а суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Верховний Суд, враховуючи вказані правові норми, приходить до висновку, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах податкової служби України прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ України. Даний висновок підтверджується також тим, що позивачу під час проходження служби у податковій міліції було присвоєно спеціальне звання - лейтенант податкової міліції, а в подальшому старший лейтенант податкової міліції, яке у свою чергу призначалось на підставі Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114».
Отже, у подібних правовідносинах Верховний Суд сформував висновки, що однією з ключових ознак для зарахування стажу служби в правоохоронних органах (органах внутрішніх справ) до стажу в поліції є не наявність ознаки підпорядкування органів державної влади, а безпосередньо суть діяльності особи, функції, які нею виконувались та визначення чинним на момент проходження служби, статусу такої служби.
Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначено Законом України «Про Державне бюро розслідувань» від 12.11.2015 № 794-VIII (далі - ДБР) (далі - Закон № 794-VIII).
Положеннями частини 1 статті 1 Закону № 794-VIII передбачено, що Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Завдання Державного бюро розслідувань визначені статтею 5 Закону №794-VIII, відповідно до якої Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування:
1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України;
2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;
3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.
Аналіз вказаного свідчить про те, що сферою діяльності ДБР є здійснення правоохоронної діяльності, що спрямовується на запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.
Відтак, вказане свідчить про те, що ДБР є правоохоронним органом та здійснює правоохоронну діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 794-VIII систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.
Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону № 794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.
Також положеннями частини 3-6 статті 14 Закону № 794-VIII на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки
Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.
Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.
Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.
Порядок присвоєння спеціальних звань особам рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань та їх співвідношення з іншими спеціальними, а також військовими званнями і рангами державних службовців затверджується Кабінетом Міністрів України.
Трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.
Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.
На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
В силу вимог частин 2 та 3 статті 19 Закону № 794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про Національну поліцію" та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.
Пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Згідно з частиною 2 статті 20 Закону № 794-VIII на осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюються умови грошового забезпечення, передбачені для працівників Національної поліції, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови оплати праці працівників Державного бюро розслідувань, які є державними службовцями, визначаються законодавством про державну службу з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Умови оплати праці осіб, які працюють у Державному бюро розслідувань за трудовими договорами, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини 1 статті 14-2 Закону № 794-VIII установлюються такі спеціальні звання осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань: 1) спеціальне звання рядового складу - рядовий Державного бюро розслідувань; 2) спеціальні звання молодшого начальницького складу: капрал Державного бюро розслідувань; сержант Державного бюро розслідувань; старший сержант Державного бюро розслідувань; 3) спеціальні звання середнього начальницького складу: молодший лейтенант Державного бюро розслідувань; лейтенант Державного бюро розслідувань; старший лейтенант Державного бюро розслідувань; капітан Державного бюро розслідувань; 4) спеціальні звання старшого начальницького складу: майор Державного бюро розслідувань; підполковник Державного бюро розслідувань; полковник Державного бюро розслідувань; 5) спеціальне звання вищого начальницького складу - генерал-майор Державного бюро розслідувань.
Частиною 1 статті 38 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) регламентовано, що органами досудового розслідування є органи, що здійснюють досудове слідство і дізнання.
Згідно з пунктом «г» частини 2 статті 38 КПК України досудове слідство здійснюють органи Державного бюро розслідувань.
Як слідує з матеріалів справи, у період з 15.07.2020 по 05.04.2023 ОСОБА_1 проходив службу в Державному бюро розслідувань (старший оперуповноважений в особливо важливих справах.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у розумінні положень кримінально-процесуального законодавства та з урахуванням положень статті 38 КПК перебував на посаді органу досудового розслідування та виконував кримінально-процесуальну функцію, що притаманно лише здійсненню правоохоронної діяльності.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що проходження позивачем служби в Державному бюро розслідувань з 15.07.2020 по 05.04.2023 є правоохоронною діяльністю, оскільки службові обов'язки, які виконувалися позивачем під час несення служби в Державному бюро розслідувань (здійснення досудового розслідування), за свою суттю та змістом є притаманними функціями органів внутрішніх справи.
Перевіряючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправної відмови та зобов'язання Департаменту зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період проходження служби на посадах начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ з 26.07.2006 по 27.07.2011 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, апеляційний суд зазначає таке.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), Порядком обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 (далі - Порядок № 393).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2262-ХІІ особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту “а» статті 12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах “б»-“д», “ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною 4 статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Порядку № 393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються: служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Пунктом 2 Порядку № 393 передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку - один рік за шість місяців.
Апеляційний суд зазначає, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-XII.
Водночас, пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393.
Так, пунктом 1 Постанови №393 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (набрала чинності 19.02.2022 та була чинною на момент звернення позивача із рапортом) установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах “б» - “д», “ж» із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Разом із тим, станом на дату звернення позивача до відповідача, діяла нова редакція пункту 3 Порядку № 393, що помилково не було враховано судом першої інстанції.
Зокрема, відповідно до пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, час проходження служби зараховується на пільгових умовах.
Отже, аналіз положень статті 12 Закону №2262-XII та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 свідчить про те, що календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови №393 визначає, що певні періоди підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови.
Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для зарахування позивачу часу проходження служби на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій, оскільки такий період враховується тільки для визначення розміру пенсії.
Посилання суду першої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18, апеляційний суд вважає помилковим, оскільки на час їх розгляду Верховний Суд виходив із того, що редакція пункту 3 Постанови № 393, чинна на момент розгляду справ, на відміну від статті 12 Закону № 2262-ХІІ передбачала можливість зарахування пільгової вислуги років до стажу для призначення пенсії за вислугу років. Тож касаційний суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було враховано приписи підзаконного нормативно-правового акту.
Однак, після прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393», і стаття 12 Закону № 2262-ХІІ, і Постанова № 393 встановлюють однакове правове регулювання спірних правовідносин у частині розмежування календарної та пільгової вислуги, порядку їх обчислення та застосування.
Тобто, постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» змінено правове регулювання щодо врахування пільгової вислуги років при призначенні пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Відповідно до статті 12 Закону № 2262-ХІІ та пунктів 1 та 2-1 Постанови № 393 календарна вислуга застосовується для призначення пенсії за вислугу років, а пункт 3 Постанови № 393 передбачає, що певні періоди проходження служби підлягають пільговому обчисленню для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці 1 пункту 1 цієї постанови.
Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а та від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 ґрунтуються на відмінному правовому регулюванні, а тому не можуть бути враховані при розгляді справи, що розглядається, оскільки втратили свою актуальність для цього спору.
При вирішенні цієї справи апеляційний суд враховує правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 520/5695/23, від 13.02.2025 у справі №420/31238/23.
Окрім того, відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію.
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам.
Відтак, апеляційну скаргу Департаменту слід задовольнити частково, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовної вимоги щодо визнання протиправної відмови та зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період проходження служби на посадах начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ з 26.07.2006 по 27.07.2011 з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, та у задоволенні такої вимоги відмовити.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що відповідає ставці судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру фізичною особою (дві позовні вимоги).
Оскільки, судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції у частині задоволення однієї позовної вимоги ОСОБА_1 немайнового характеру, то відповідно до вказаних вимог процесуального закону на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту слід стягнути сплачений судовий збір за цю задоволену судом позовну вимогу у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 380/4896/25 скасувати у частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправної відмови та зобов'язання Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, вислугу в пільговому обчисленні за період проходження служби на посадах начальницького складу підрозділів боротьби з економічною злочинністю органів внутрішніх справ з 26 липня 2006 року по 27 липня 2011 року з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, та у задоволенні такої вимоги відмовити.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (ЄДРПОУ 40116086) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар