Справа № 606/541/26
23 квітня 2026 року м. Теребовля
Суддя Теребовлянського районного суду Тернопільської області Мельник А.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу № 13010704 від 19.03.2026, складеного головним державним інспектором Головного управління ДПС у Тернопільській області, 19.03.2026 о 13 год 00 хв. на автомайданчику за адресою вул.Кн.Василька, 115, м.Теребовля, ОСОБА_1 отримав передплату за автомобіль без державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності. Так, 19.03.2026 о 13 год 00 хв. ОСОБА_1 отримав кошти (передплату) за автомобіль в розмірі 8000,00 грн, чим порушив ст.50 ЦК України (зі змінами та доповненнями), п.65.1, п.65.2 ст.65 ПК України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, однак на електронну пошту суду ним подано клопотання про розгляд справи за його відсутності. У клопотанні зазначив, що господарською діяльністю не займається. Перебуваючи на автомайданчику, він на прохання свого товариша лише демонстрував автомобіль потенційним покупцям, не маючи наміру отримувати прибуток чи здійснювати таку діяльність систематично. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 2) чи витребувано необхідні додаткові матеріали.
Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з диспозицією ст.164 КУпАП відповідальність за нею наступає у випадку провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Безпосередня участь - це зазначена діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», 28.12.1994 p., № 334/94-ВР).
За ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво як вид господарської діяльності - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємницькою може вважатись лише діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і зайняття торгівлею з метою одержання прибутку. У разі відсутності такої мети немає правових підстав вважати діяльність господарюючого суб'єкта підприємницькою (п.3 листа Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів» № 01-8/453 від 26.06.1995 p.).
У постанові Пленуму ВСУ від 25.04.2003 р. №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» Верховний Суд України роз'яснив, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Отже, на підставі викладеного, суд робить висновок про те, що однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення. Систематичною вважається діяльність у разі, коли вона здійснюється неодноразово протягом певного періоду часу.
Судом встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення серії №13010704 від 19.03.2026 відносно ОСОБА_1 не додано доказів, які б відображали систематичність та регулярність дій останнього по здійсненню господарської діяльності без наявності відповідних документів, не було вказано особу, яка як вказано у протоколі, давала в якості передплати грошові кошти, пояснення такої особи відсутні, документальної фіксації передачі грошей такоє немає. Відповідно і об'єктивно не підтверджується винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП.
У відповідності до ст. 7 КУпАП, ст. 62 Конституції України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку встановлених законом. Особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди зобов'язані застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Європейський Суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі Ірландія проти Сполученого Королівства).
Виходячи з викладеного ОСОБА_1 не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами вина останнього не доведена, а обставини зазначені в протоколі - не підтверджені.
Таким чином, під час судового розгляду в діях ОСОБА_1 встановлено відсутність події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП України.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону, встановлені обставини справи, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 164 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ч.1 ст.164, п.1 ч.1 ст.247, ст.283,ст.284КУпАП,
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення - провадженням закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя А.В.Мельник