справа № 752/6021/26
провадження №: 1-кс/752/2858/26
15.04.2026 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання представника власника майна АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42026100000000043, відомості щодо якого внесені 12.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про скасування арешту майна,-
До слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання, в якому представник власника майна просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2026 у справі №752/6021/26 (провадження №: 1-кс/752/2029/26), а саме з спеціального робочого одягу, поставленого філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» ТОВ «ТЕКСТИЛЬ-ЗАХИСТ», ТОВ «СПЕЦТОРГ ТРЕЙД», ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ» та ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» за договорами ЦЗВ-02-04924-01 від 31.10.2024, ЦЗВ-02-05224-01 від 01.11.2024, ЦЗВ-02-04824-01 від 30.10.2024, ЦЗВ-02-03024-01 від 14.06.2024.
В обґрунтування поданого клопотання представник власника майна зазначила, що арешт на вказане майно накладено необґрунтовано та передчасно, оскільки комісія з представників ЦБР, ЦІР та Ради профспілки провела вхідний контроль поставленого одягу, за результатами цієї перевірки майно визнано таким, що відповідає заявленим технічним характеристикам і є придатним до використання. Таким чином, офіційні представники отримувача (АТ «Укрзалізниця») підтвердили якість товару, а твердження прокурора про його невідповідність ДСТУ є необґрунтованим. При цьому, відсутні об'єктивні дані про те, що це майно було об'єктом протиправних дій або зберегло на собі сліди злочину, тобто не відповідає критеріям ст. 98 КПК України, що свідчить про необґрунтованість арешту.
В судовому засіданні представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 підтримала вимоги клопотання з підстав викладених вище. Прокурор заперечував щодо скасування арешту з майна, зазначивши про те, що досудове розслідування триває, вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, при цьому було вилучено під час обшуків зразки спецодягу з метою направлення в експертну установу для перевірки якості одягу зазначені у договорах.
Слідчий суддя, дослідивши вказане клопотання та копії доданих до нього матеріалів, вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України).
Зокрема, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України), який застосовуються на підставі ухвали слідчого судді місцевого суду в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ст. 132 КПК України).
Зі змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема: збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Речовими доказами згідно ч. 1 ст. 98 КПК України є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні у кримінальному провадженні №42026100000000043, відомості щодо якого внесені 12.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Постановою прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від 16.02.2026 поставлений компаніями ТОВ «Текстиль-Захист», ТОВ «Спецторг Трейд», ПП «Спецкомплект», ТОВ «Компанія Текстиль Груп» спеціальний робочий одяг для потреб АТ «Укрзалізниця» визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №42026100000000043 від 12.02.2026.
Після чого, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2026 у справі №752/6021/26 (провадження №: 1-кс/752/2029/26), накладено арешт на майно, а саме на спеціальний робочий одяг, поставлений філії «Центр забезпечення виробництва» АТ «Укрзалізниця» ТОВ «ТЕКСТИЛЬ-ЗАХИСТ», ТОВ «СПЕЦТОРГ ТРЕЙД», ПП «СПЕЦКОМПЛЕКТ» та ТОВ «КОМПАНІЯ ТЕКСТИЛЬ ГРУП» за договорами ЦЗВ-02-04924-01 від 31.10.2024, ЦЗВ-02-05224-01 від 01.11.2024, ЦЗВ-02-04824-01 від 30.10.2024, ЦЗВ-02-03024-01 від 14.06.2024, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Отже, слідчий суддя, накладаючи арешт, виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, та відповідає ознакам речових доказів.
Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Положеннями частини 1 стаття 170 КПК України визначено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Таким чином, особа, що заявила клопотання про скасування арешту, повинна довести, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Однак, слідчий суддя вважає, що подане клопотання представника власника майна є передчасним, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, вказане майно визнано речовим доказом.
При цьому, слідчий суддя враховує ту обставину, що майно, яке може мати ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховування) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Крім того, до завдань слідчого судді на даному етапі кримінального провадження не належить оцінювати, наскільки повно органом досудового розслідування зібрано докази, що стосуються зазначеного кримінального провадження. Завдання слідчого судді полягає в тому, щоб дослідити ті обставини кримінального провадження, про які органу досудового розслідування відомо на даний час та які дають достатньо обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним клопотанням про арешт майна, тобто закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого заходу забезпечення кримінального провадження.
Разом з тим, доводи клопотання про скасування арешту майна не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.03.2026 у справі № 752/6021/26 (провадження №:1-кс/752/2029/26).
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника власника майна АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 372 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання представника власника майна АТ «Укрзалізниця» в особі філії «Центр забезпечення виробництва» - адвоката ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42026100000000043, відомості щодо якого внесені 12.02.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1