Справа № 695/5514/25
номер провадження 2/695/1121/26
21 квітня 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
представника відповідача - адвоката Скользнєвої В.В.,
розглянувши у судовому засіданні клопотання представника позивача у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
02 лютого 2026 року до суду надійшло клопотання представника ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» Лазарєвої М.С. про витребування доказів, у якому представник позивача просила витребувати у АТ КБ «ПРИВАТБАНК»:
- підтвердження належності банківської картки НОМЕР_1 , на яку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було перераховано 23.05.2025 кредитні кошти в сумі 11600 грн.;
- виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо надходження коштів 23.05.2025 в сумі 11600 грн. (ID транзакції НОМЕР_3 ) на банківську картку НОМЕР_1 .
23 лютого 2026 року від представника відповідачаадвоката Скользнєвої В.В. до суду надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів, у яких зазначено, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. 05 січня 2026 року було відкрито провадження у справі №695/5514/25 за позовом ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Неподання до позовної заяви клопотання про витребування доказів, позивач обґрунтовує тим, що зважаючи на норми чинного законодавства, позивачем було надано належні та допустимі докази, що підтверджують його позицію, а необхідність витребування безпосередньо банківської виписки виникла в процесі розгляду справи в суді. У даній категорії справи доведення факту надання кредитних коштів покладено саме на позивача. Тому позивач при поданні позовної заяви повинен був надати належні докази, які б підтверджували викладені обставини, а у разі неможливості їх отримати повинен був повідомити суд. У позовній заяві, при зверненні до суду, позивачем не зазначено про наявність доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, не виконано обов'язку, що передбачений ч. 4 ст. 83 ЦПК України, щодо зазначення доказів, які позивач не може подати разом з позовною заявою, щодо зазначення причин неможливості подання таких доказів та щодо подання доказів, які підтверджують, що позивач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Крім цього, позивачем вказане клопотання про витребування доказів було подане після звернення до суду 11.12.2025 з позовною заявою, а саме через 2 місяці після звернення до суду. Таким чином, позивачем пропущено строк на подання клопотання про витребування доказів та не зазначено у позовній заяві про неможливість подання відповідних доказів (кредитної справи) разом з позовною заявою. Враховуючи викладене вище, представник відповідача просила відмовити в задоволенні клопотання представника позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС»Лазарєвої М.С. про витребування доказів у справі №695/5514/25.
Представник відповідачаадвокат Скользнєва В.В. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання про витребування доказів та підтримала подані нею заперечення.
У судове засідання представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не з'явився. У матеріалах справи є клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Заслухавши представника відповідача, ознайомившись з матеріалами справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 5 ст. 81 ЦПК України визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Як роз'яснено у п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом, а також визначена у цій статті інформація про банк є банківською таємницею.
Згідно ст. 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини; інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками за рішенням суду.
Із матеріалів справи вбачається, що електронним платіжним засобом, визначеним для надання коштів за кредитним договором №1556-0394 від 23.05.2025, є платіжна картка №НОМЕР_1 .
Звертаючись до суду з даним позовом, представник позивача зазначає, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало свої вимоги за кредитним договором у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 11600,00 грн.
Водночас, долучена позивачем до позовної заяви довідка ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» № 7/16986 від 24.10.2025 не містить даних про кредитний договір №1556-0394 від 23.05.2025 та не підтверджує зарахування грошових коштів у сумі 11600,00 грн на платіжну картку №НОМЕР_1 .
Разом з тим, позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту №1556-0394 від 23.05.2025, у якій зазначено позичальника, суму кредитних коштів, реквізити платіжного інструменту та ідентифікатор операції, однак вона є документом, складеним позивачем (кредитодавцем), та сама по собі не підтверджує виконання ним обов'язку щодо надання кредитних коштів як істотної умови кредитного договору.
При цьому з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №1556-0394 від 23.05.2025 вбачається здійснення платежів на погашення заборгованості за цим договором.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Зазначена норма гарантує «право на суд», одним з елементів якого є право на доступ до суду, тобто право ініціювати судовий розгляд цивільної справи (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі за текстом - ЄСПЛ) від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golderv. theUnitedKingdom), заява № 4451/70, § 36).
Так у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.
Надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «МірагальЕсколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Надто суворе тлумачення судом процесуальних норм позбавляє відповідача права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає, що клопотання представника позивача про витребування доказів підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 84, 260 ЦПК України, суд
клопотання задовольнити.
Витребувати у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського 1Д, м. Київ) підтвердження належності банківської картки НОМЕР_1 , на яку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) було перераховано 23.05.2025 кредитні кошти в сумі 11600 грн.
Витребувати у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: вул. Грушевського 1Д, м. Київ) виписку з банківського рахунку ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) щодо надходження коштів 23.05.2025 в сумі 11600 грн. (ID транзакції НОМЕР_3 ) на банківську картку НОМЕР_1 .
Роз'яснити, що відповідно до ст. 84 ЦПК України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
Оголосити перерву у судовому засіданні до 12.15 год. 16.06.2026.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: К.М. Ушакова