Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/4419/25
номер провадження 2/695/792/26
20 квітня 2026 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, індексу інфляції та відсотків від простроченої суми,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, індексу інфляції та відсотків від простроченої суми. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2020 позивач уклав з відповідачем договір позики, відповідно до якого позичив останній грошові кошти в сумі 5000 грн. під 37 % на один рік. На підтвердження цього факту відповідач видала позивачу розписку, але до цього часу кошти в сумі 6850 грн. не повернула. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦПК України відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та згідно пункту 7 договору позики 30% річних від простроченої суми за чотири роки.
Враховуючи викладене вище, позивач просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 12524 грн., відсотки за весь час прострочення в розмірі 15032 грн., а всього 27556 грн..
Ухвалою судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.10.2025 відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги. Не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
У зв'язку з тим, що належним чином повідомлена відповідач не з'явилася в судове засідання, причини неявки не повідомила, відзив на позовну заяву не надала, суд вважає за можливе, відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи.
Заслухавши позивача, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Судом встановлено, що 02.03.2020 ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір позики.
Згідно п. 1 вищевказаного договору відповідач отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5000 грн.. Пуктом 1.2 договору передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника 37% річних від суми позики.
Відповідно до п. 2 договору ОСОБА_2 зобов?язалася повернути позикодавцеві суму позики, а також проценти до 02.03.2021.
Згідно п. 2.3 договору після повернення всієї суми позики позикодавець повинен повернути позичальнику розписку.
Відповідно до п. 7 договору, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, крім сплати проуцентів відповідно до п.п. 1.2 договору, він зобов'язаний сплатити на вимогу позикодавця суму боргу встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.
Згідно розписки від 02.03.2020 ОСОБА_2 отримала кошти від ОСОБА_1 в сумі 5000 грн. під 37% річних, які зобов'язувалася повернути до 02.03.2021.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми позову за договором позики від 02.03.2020 заборгованість відповідача становить у розмірі 27556 грн., із яких: сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 12524 грн.; відсотки за весь час прострочення в сумі 15032 грн.. Період заборгованості позивач зазначив з 02.03.2020 по 16.09.2025.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.
Наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов'язання не виконане. Так зазначив Верховний Суд у постановах від 16.06.2022 у справі № 344/17277/20 (провадження № 61-12109св21), від 07.12.2022 у справі № 565/12/19 (провадження № 61-4470св22) та від 19.12.2022 у справі № 754/10390/16 (провадження № 61-9032св22), від 20.03.2023 у справі № 724/569/20.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, договір позики від 02.03.2020, розписку про отримання грошових коштів та надавши їй належну оцінку, суд встановив, що вони підтверджують укладення між сторонами договору позики.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми позики та 37 % річних в розмірі 6850 грн. є обґрунтованими і правомірними, а тому підлягають до задоволення.
Із приводу стягнення інфляційних втрат та 30% річних від простроченої суми згідно п.7 договору позики за період часу з 02.03.2020 по 16.09.2025, суд приходить до наступних висновків.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і на день розгляду справи, воєнний стан в Україні продовжено.
Зазначене дає підстави для висновку, що інфляційні втрати та 30 % річних можуть бути нараховані та стягнуті кредитодавцем лише за період до 23.02.2022 включно.
Однак, позивачем не враховано вищевказаних норм законодавства та перехідних положень ЦК України і здійснено розрахунок інфляційних втрат та 30% річних за період з 02.03.2020 до 16.09.2025.
Провівши власні розрахунки, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 02.03.2021 по 23.02.2022 у розмірі 533,44 грн. та 30% річних за період з 02.03.2021 по 23.02.2022 у розмірі 4067,19 грн..
Згідно ст. 141 ЦПК Україниз відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.
Враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, а позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь держави необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, який становить 503,25 грн..
Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, суд
позов представника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості, індексу інфляції та відсотків від простроченої суми задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 02.03.2020 в розмірі 6850 грн., інфляційні втрати в розмірі 533,44 грн., тридцять процентів річних від простроченої суми в розмірі 4067,19 грн..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 503,25 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, встановленому чинним законодавством.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст судового рішення буде складено 24.04.2026.
Суддя: К.М. Ушакова