Справа № 699/2116/25
Провадження № 1-кп/692/111/26
27.04.2026
23 квітня 2026 року с-ще Драбів
Драбівський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
представників потерпілої ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 42025252230000045 від 25.06.2025 відносно:
ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України,
26.01.2026 до Драбівського районного суду надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України.
Ухвалою суду від 28.01.2026 призначено підготовче засідання по справі.
23.04.2026 підготовче судове засідання проведено.
16.02.2026 до суду надійшло клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу, де вона просила обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 строком на 2 місяці та покласти на ОСОБА_6 такі передбачені обов'язки: 1) прибувати до прокурора чи суду за першою вимогою; 2) у визначений час перебувати та без дозволу прокурора чи суду не відлучатися з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , крім необхідності отриманні необхідної медичної допомоги, евакуації населення, рятування життя та здоров'я в умовах дії воєнного стану; 3) утримуватися від спілкування з особами, які мають процесуальний статус у даному кримінальному провадженні, окрім як під час прийняття ним участі в здійсненні слідчих та процесуальних дій.
У клопотанні зазначила, що ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 02.10.2025 відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце свого проживання в період часу з 22.00 години до 06:00 години наступної доби та прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 15.10.2025 відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання в межах строку досудового розслідування, тобто до 30.11.2025 включно. У подальшому, ухвалою слідчого судді Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 28.11.2025 продовжено запобіжний захід підозрюваному ОСОБА_6 у вигляді цілодобового домашнього арешту до 30.12.2025. 25.12.2025 керівником окружної прокуратури ОСОБА_8 в порядку ч. 6 ст. 199 КПК України подано клопотання про продовження запобіжного заходу відносно підозрюваного. Однак, стороною захисту заявлено відвід слідчому судді, в задоволенні якого в подальшому було відмовлено, що призвело до закінчення строків обрання запобіжного заходу. Враховуючи вищевикладене, прокурор вважає, що виникла необхідність в обранні запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_6 .
Вказала на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч, 1 ст. 177 КПК України, та зазначила, що ризик можливого переховування від органу досудового розслідування обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_6 обвинувачує у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, обвинувачений усвідомлює тяжкість пред'явленого обвинувачення, адже інкримінується злочин проти статевої свободи та недоторканності малолітньої особи. Вказала, що усвідомлюючи неминучість реального покарання, підозрюваний може намагатися уникнути відповідальності шляхом переховування.
Ризик незаконного впливу на потерпілу, свідків обґрунтувала тим, що наразі ОСОБА_6 відкриті матеріали кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України і, перебуваючи на волі, він може впливати у кримінальному провадження на свідків та неповнолітню потерпілу шляхом умовлянь, підкупу, залякування, погроз, примусу вимагати дачу від останніх неправдивих показів або зміну уже наданих під час досудового розслідування показань, тим самим він матиме можливість уникнення або пом'якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення. Зазначила, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить запобіганню вказаному ризику. Уточнила, що потерпіла у кримінальному провадженні є малолітньою особою, 2015 року народження, яка через вік та психологічну залежність від дорослих є особливо вразливою. Обвинувачений був її викладачем та займав авторитетне становище, що створює ризик психологічного тиску на дитину (зокрема, шляхом переконань, залякування, спроб змусити змінити показання), має доступ до колективу закладу культури, де може впливати на свідків, таких як працівники культури чи батьків інших дітей, аби вони давали вигідні йому показання або відмовлялися свідчити. Дана справа стосується репутаційно чутливої сфери (робота з дітьми), підозрюваний має статус керівника гурту, отже він може використовувати свої колишні зв'язки для дискредитації потерпілої.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтувала тим, що обвинувачений може вчинити інший аналогічний злочин. Вказала, що сам факт, що підозрюваний вчинив інкриміновані дії під час приватних уроків з дитиною поза робочим часом, свідчить про сформований злочинний умисел і схильність до реалізації статевих злочинів проти дітей. Обвинувачений має вільний доступ до дітей через професійну діяльність (музичні заняття, гуртки), а отже, існує високий ризик, що залишаючись на волі, він може використати цю можливість для вчинення нових правопорушень аналогічного характеру.
10.03.2026 до суду надійшло клопотання представника потерпілої адвоката ОСОБА_5 , у якому той просив проводити судовий розгляд кримінального провадження у закритому судовому засіданні та забезпечити безпосередню участь обвинуваченого та його захисника у судовому засіданні в залі суду без використання режиму відеоконференції.
13.03.2026 від прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади.
20.04.2026 від захисника ОСОБА_7 надійшло заперечення на клопотання про обрання запобіжного заходу. У запереченні захисник вказав, що обвинувачений є пенсіонером за віком, одружений, має вищу освіту, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв'язки. Звернув увагу, що досудове розслідування завершено 24.12.2025 та відкриті матеріали стороні захисту, які не містять підтвердження висунутого обвинувачення та підтвердження наявності ризиків, на які послався прокурор. Зазначив, що формулювання обвинувачення та матеріали справи не містить посилання на тяжкі наслідки для потерпілої. У матеріалах справи відсутні дані, що обвинувачений має намір впливати на свідків та/або неповнолітню потерпілу з метою надання неправдивих показів або їх зміни, також не розкрито, на якого саме свідка ОСОБА_6 може впливати. Звернув увагу, що обраний раніше запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту припинив дію 30.12.2025 і після цього обвинувачений не порушував покладені на нього обов'язки чи процесуальну поведінку. Вважав, що застосування запобіжного заходу може спричинити надмірне втручання у приватне та сімейне життя та невиправдане обмеження фундаментальних прав обвинуваченого. Тому просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.
У судовому засіданні прокурор наполягала на задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу з наведених у ньому підстав. Зазначила про наявність обґрунтованої підозри, оскільки обвинувальний акт надійшов до суду. Ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду обґрунтувала тим, що родичі обвинуваченого проживають за межами України. Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, обґрунтувала тим, що потерпіла є неповнолітньою, приїжджала у м. Корсунь-Шевченківський та бачила обвинуваченого і це впливає на її стан. Свідки працюють у будинку культури, де працював обвинувачений. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтувала тим, що обвинувачений працював у будинку культури та здійснював там приватну викладацьку діяльність, звільнився, але може вчинити нове кримінальне правопорушення. Просила залишити без розгляду клопотання про відсторонення обвинуваченого від посади, оскільки той на даний час не працює та відповідну посаду не займає. Вважала можливим призначити справу до розгляду у закритому судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_9 у судове засідання не прибула. Представник потерпілої адвокат ОСОБА_5 вважав можливим призначити справу до розгляду за безпосередньої участі обвинуваченого у судовому засіданні. Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу підтримав, вважав необхідним обрати запобіжний захід для ізолювання обвинуваченого від громадськості. Вважав відсутніми підстави для розгляду клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого від посади у разі наявності даних про звільнення обвинуваченого з посади.
Законний представник потерпілої ОСОБА_4 підтримав думку адвоката ОСОБА_5 . Щодо клопотання про обрання запобіжного заходу додав, що стороні потерпілої складно знаходитись в одному місті з обвинуваченим. Зазначив, що потерпіла та її рідні працюють та навчаються у іншому населеному пункті, але приїжджають до родичів у м. Корсунь-Шевченківський на свята та вихідні і не можуть повноцінно пересуватись містом.
Обвинувачений ОСОБА_6 проти задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу заперечував, надав слово для обґрунтування позиції захиснику.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 вказав, що сторона захисту не заперечує проти призначення справи до розгляду та проти судового розгляду кримінального провадження у закритому судовому засіданні. Зазначив, що клопотання про відеоконференцію стороною захисту не заявлялось та що сторона захисту прибуде у судове засідання. Щодо клопотання про обрання запобіжного заходу заперечував. Вказав, що обвинувачений є пенсіонером та звільнився з місця роботи. Уточнив, що у клопотанні прокурора вказано про наявність 3 ризиків. Також вказав, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Щодо підтвердження наявності ризиків, на які вказувала прокурор зазначив, що питання винуватості буде вирішуватись судом при постановленні вироку. Наявні матеріали не доводять вину обвинуваченого та підлягають перевірці та оцінці. Стороні захисту не надано матеріали, якими обґрунтоване клопотання прокурора. Стороною обвинувачення не встановлено, чим ОСОБА_6 може впливати на потерпілу та свідків. Прокурором не забезпечено явку свідків з метою встановлення, чи були залякування з боку обвинуваченого, такі факти стороні захисту невідомі і прокурором не доведені. Вважав, що ризики, на які посилався прокурор, втратили актуальність, оскільки обвинувачений звільнився з посади у березні 2026 року, що виключає припущення прокурора, ніби той має доступ до дітей. Щодо можливості переховування звернув увагу, що дія попереднього запобіжного заходу закінчилась 30.12.2025 і з того часу обвинувачений міг залишити територію України, однак перебуває тут та відвідує судові засідання. Зазначив, що прокурором жодних фактів, що свідчать про наявність ризиків на цей час не наведено, доказів існування ризиків не надано. Зазначив, що на час дії, обвинувачений дотримувався умов застосованого до нього запобіжного заходу і порушень не вчиняв. Вважав, що жоден запобіжний захід не може бути застосований.
Щодо клопотання прокурора про відсторонення обвинуваченого від посади зазначив, що стороні захисту таке клопотання не надходило, але оскільки прокурор просить про залишення його без розгляду - сторона захисту проти цього не заперечує.
Дослідивши вказані клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За нормами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Частиною 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позицій Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладених у справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» від 29.11.1988, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
Частиною 1 ст. 181 КПК України визначено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Щодо ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, прокурор посилається на наявність тяжких наслідків для потерпілої, аморальність та цинічність вчинення та тяжкість кримінального правопорушення, у вчинення якого обвинувачується ОСОБА_6 . В той же час, саме посилання на тяжкість покарання, не є достатнім свідченням наявності вказаного ризику. Також слід зазначити, що до клопотання доказів наявності вказаного ризику прокурором не додано, а наявність тяжких наслідків для здоров'я потерпілої в вину ОСОБА_6 не ставиться, матеріали справи не досліджувались і ступінь шкоди потерпілій не визначалась. Також прокурором жодним чином не доведеного того, що обвинувачений може залишити територію України та таким чином ухилитись від суду, оскільки доказів наявності таких намірів не надано. Суд звертає увагу на поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 , який після припинення обраного відносно нього запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, з 30.12.2025 до цього часу постійно прибуває у судові засідання та порушень не допускає.
Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на потерпілого, свідка, наявність такого ризику жодним доказом не підтверджено. Матеріали, додані до клопотання не свідчать, що ОСОБА_6 контактував або намагався контактувати як з потерпілою, так і з будь-яким свідком, впливати на них прямо чи опосередковано.
Щодо ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення суд зазначає, що обґрунтовуючи наявність такого ризику сторона обвинувачення вказує на наявність доступу обвинуваченого до дітей, зокрема, через музичні заняття, гуртки та наявність ризику вчинення аналогічних правопорушень. Заперечуючи наявність такого ризику, сторона захисту посилається на звільнення 12.03.2026 ОСОБА_6 з займаної посади керівника гурту «Манжари», що підтверджується копією трудової книжки. Проте, звільнення з місця роботи не є безумовною підставою відсутності вказаного ризику, оскільки обвинувачений не позбавлений можливості контактування з дітьми шляхом зустрічей у інших місцях, зокрема, надання приватних уроків гри на гітарі вдома. Таким чином відсутність вказаного ризику у повні мірі не спростована.
Також суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 1-2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Клопотання прокурора фактично ґрунтується на припущеннях про неможливість застосування іншого виду запобіжного заходу, ніж цілодобовий домашній арешт, які не доведені у встановленому порядку й не можуть свідчити про наявність законних підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Судом враховано поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 під час підготовчого провадження, наявність у нього постійного місця проживання, те що він є пенсіонером, звільнився з місця роботи, раніше не судимий, одружений, що свідчить про наявність сталих соціальних зв'язків.
Враховуючи, зазначені вище обставини, а також тяжкість кримінального правопорушення, обставини вчинення злочину, особу обвинуваченого, суд застосовує до обвинуваченого більш м'який запобіжний захід у виді особистого зобов'язання з покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 1 ч. 5 ст. 194 КПК України, що є співмірним з наявними ризиками та забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 179 КПК України суд роз'яснює обвинуваченому, що в разі невиконання покладеного на нього обов'язку до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Щодо клопотання прокурора про залишення без розгляду її клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади, враховуючи думку інших учасників справи, суд вважає можливим клопотання прокурора задовольнити, залишивши клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді відсторонення від посади без розгляду.
При проведенні підготовчих дій підстав, для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ст. 314 КПК України судом не встановлено, перешкоди для призначення провадження до судового розгляду відсутні.
Згідно ухвали Черкаського апеляційного суду від 06.01.2026, справа підсудна Драбівському районному суду Черкаської області.
Учасники судового засідання висловили думку про можливість призначення справи до судового розгляду у закритому судовому засіданні.
У зв'язку з вирішенням усіх передбачених законом питань, пов'язаних з підготовкою провадження до судового розгляду, суд вважає завершеною підготовку до судового розгляду та ввважає можливим призначити судовий розгляд даного кримінального провадження, про що на підставі частини першої статті 316 КПК України постановляє ухвалу.
На підставі ст.ст. ст. 27, 176-178, , 194, 317-317, 395 КПК України,
Закінчити підготовче провадження та призначити судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 156 КК України, у закритому судовому засіданні на 14 травня 2026 року о 11:00год. у приміщенні Драбівського районного суду Черкаської області.
Справу розглядати з обов'язковою участю сторін кримінального провадження.
Відмовити у задоволенні клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_6 .
Обрати ОСОБА_6 запобіжний захід - особисте зобов?язання, зобов?язавши його прибувати до суду за кожною вимогою.
Клопотання прокурора Смілянської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді відсторонення від посади - залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали виготовлено 27 квітня 2026 року.