Справа № 569/24563/25
20 квітня 2026 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Тимощука О.Я.,
при секретарі - Ковальчук О.Б.,
за участю позивачки - ОСОБА_1 ,
представника позивачки - адвоката Лук'янчук В.С.,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне заочний розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
В обгрунтування позовних вимог позивачка вказує, що на підставі ордеру № 225 від 16.04.1984 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить її матері ОСОБА_5 .
Згідно даного ордеру № 225 вказано склад сім'ї, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.03.2025 року.
ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з даної квартири виписані.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 померли, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.05.2018 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 14.12.2021 року.
Вказує, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованими в даній квартирі є наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Зазначає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі не проживають, комунальні послуги не оплачуюють, добровільно з квартири виселятися не хочуть, що підтверджується актом про фактичне місце проживання від 07.08.2025 року та актом про фактичне місце проживання від 10.09.2025 року. Комунальні послуги сплачуються нею, ремонт в квартирі, обладнання все відбувається за її рахунок, що підтверджується платіжними інструкціями та видатковими накладними.
Згідно довідки № 276 від 11.09.2025 року виданій ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 з 2005 року по даний час фактично не проживають в квартирі.
Вказує, що такими діями відповідачів їй створюються перешкоди в користуванні житлом, оскільки вона змушена вносити кошти на оплату вартості житлово-комунальних послуг за всіх зареєстрованих у квартирі мешканців, в тому числі й за відповідачів, що зумовлює збільшення грошових витрат на оплату вказаних послуг. Крім того, у зв'язку з реєстрацією у квартирі відповідачів вона позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.
23 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про укладення договору найму жилого приміщення внаслідок визнання наймачем іншого члена сім'ї за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді від 21.10.2025 року № 85-407/25 повідомлено, що підставою для одержання адміністративної послуги слугує заява всіх членів сім'ї наймача, а тому заява не відповідає вказаним вимогам та було відмовлено в задоволенні заяви.
10.10.2025 року направлено адвокатський запит до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) у місті Рівне щодо надання інформації які особи зареєстровані за адресою у квартирі АДРЕСА_3 .
Згідно листа Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 21.10.2025 року № 01-18/4360-25/03/1615-25 було відмовлено в запитуваній інформації.
Просить суд визнати ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 03.12.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі з викликом сторін.
Ухвалою суду від 29.01.2026 року витребувано від Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради інформацію, які особи зареєстровані за адресою у квартирі у квартирі АДРЕСА_3 .
Ухвалою від 29.01.2026 року закрито підготовче провадження по справі а призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивачка та її представник - адвокат Лук'янчук В.С. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, просять їх задоволити.
Відповідач - 1 - ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак до суду не з"явився повторно, причин неявки не повідомив та не подав заяви про розгляд справи у його відсутність. Відзиву на позовну заяву не подав.
Відповідач - 2 - ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, однак до суду не з"явився повторно, причин неявки не повідомив та не подав заяви про розгляд справи у його відсутність. Відзиву на позовну заяву не подав.
Третя особа - ОСОБА_4 була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання, однак до суду не з"явилася повторно, причин неявки не повідомила та не подала заяви про розгляд справи у її відсутність.
За таких обставин, в зв"язку із повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомлених відповідачів на підставі ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши думку позивачки та її представника - адвоката Лук'янчук В.С., дослідивши в судовому засіданні надані письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі ордеру № 225 від 16.04.1984 року квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить матері позивачки - ОСОБА_5 .
Згідно даного ордеру № 225 вказано склад сім'ї, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.03.2025 року.
ОСОБА_6 та ОСОБА_9 з даної квартири виписані.
ОСОБА_7 та ОСОБА_8 померли, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 22.05.2018 року та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 14.12.2021 року.
Позивачка повідомила, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрованими в даній квартирі є наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
Також, позивачка вказала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в квартирі не проживають, комунальні послуги не оплачуюють, добровільно з квартири виселятися не хочуть, що підтверджується Актом про фактичне місце проживання від 07.08.2025 року та Актом про фактичне місце проживання від 10.09.2025 року. Комунальні послуги сплачуються позивачкою, ремонт в квартирі, обладнання все відбувається за рахунок позивачки, що підтверджується платіжними інструкціями та видатковими накладними.
Згідно довідки № 276 від 11.09.2025 року виданій ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 з 2005 року по даний час фактично не проживають в квартирі.
ОСОБА_1 вказує, що такими діями відповідачів їй створюються перешкоди в користуванні житлом, оскільки вона змушена вносити кошти на оплату вартості житлово-комунальних послуг за всіх зареєстрованих у квартирі мешканців, в тому числі й за відповідачів, що зумовлює збільшення грошових витрат на оплату вказаних послуг. Крім того, у зв'язку з реєстрацією у квартирі відповідачів позивачка позбавлена можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися нерухомим майном.
23 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Департаменту інфраструктури та благоустрою Рівненської міської ради про укладення договору найму жилого приміщення внаслідок визнання наймачем іншого члена сім'ї за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді від 21.10.2025 року № 85-407/25 повідомлено, що підставою для одержання адміністративної послуги слугує заява всіх членів сім'ї наймача, а тому заява не відповідає вказаним вимогам та було відмовлено в задоволенні заяви.
10.10.2025 року направлено адвокатський запит до Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) у місті Рівне щодо надання інформації які особи зареєстровані за адресою у квартирі АДРЕСА_3 .
Згідно листа Департаменту цифрової трансформації та забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради від 21.10.2025 року №01-18/4360-25/03/1615-25 було відмовлено в запитуваній інформації.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які підтвердили, що відповідачі не користуються квартирою уже 10 років.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду. Зазначені конституційні приписи відображені і на рівні житлового законодавства, зокрема статтею 9 Житлового кодексу УРСР встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла («KryvitskaandKryvitskyyv.Ukraine», заява № 30856/03), наголошує, що втручання у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві» (Zehentnerv.Austria), заява № 20082/02, пункт 56, ECHR 2009).
При цьому визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку (згідно статті 72 Житлового кодексу України).
При тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом (частини перша та друга статті 71 ЖК України).
Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Реалізація встановлених конституційних гарантій, поряд з іншими, відображається в збереженні житла за його власниками без обмежень, та в гарантії збереження житла в державному та комунальну житлову фонді за тимчасово відсутніми громадянами протягом шести місяців (ст. 71 ЖК України),членів сім'ї власника жилого приміщення протягом року (ст. 405 ЦК України). Не проживання у жилому приміщенні понад встановлений строк без поважних причин, дають підстави для визнання цих осіб в судовому порядку такими, що втратили права користування ним (ст. 72 ЖК України, ст. 405 ЦК України).
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки проводиться в судовому порядку.
Відповідно до ст. 107 ЖК України уразі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 (провадження № 61-7894св20) зроблено висновок, що: «аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: не проживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин не проживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв'язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 жовтня 2021 року в справі № 203/1665/19-ц (провадження № 61-11593св21) міститься висновок про те, що процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності".
Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 «Проніна проти України» § 23).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Частинами 4 та 5 ст. 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Відповідно до ст. 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником.
Відповідно до ст. 52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради, а у випадках, передбачених Кабінетом Міністрів України, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної ради про надання жилих приміщень для заселення.
Згідно ст. 58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.
Відповідно до ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оскільки збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, то під час вирішення цієї категорії справ з'ясуванню підлягають обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності особи.
Тож у правових спорах щодо визнання особи такою, що втратила право користування житлом, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту відсутності відповідача понад встановлені строки у жилому приміщенні без поважних причин.
При розгляді справи було встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не проживають у помешканні понад десять років, останній раз були у квартирі у 2005 році.
Суд враховує, що при тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням суд ретельно дослідив обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності відповідачів, з яких слідує, що відповідачі не проживають у квартирі довготривалий час, вони втратили інтерес до квартири, не мають наміру у подальшому користуватися цією квартирою. Позивачка чи інші мешканці квартири не чинять відповідачам перешкоди у користуванні квартирою.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову про визнання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 .
Керуючись ст.ст. 41, 47 Конституції України, ст.ст. 9, 18, 52, 58, 71, 72, 107 ЖК України, ст.ст. 16, 405 ЦК України, ст.ст. 223, 258, 259, 264, 265, 273, 280, 281, 282, 284, 289, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 14.01.2003 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - 1: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 , паспорт № НОМЕР_7 виданий органом 5610 23.08.2018 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - 2: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_8 , паспорт № НОМЕР_9 виданий органом 5610 11.06.2025 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Третя особа - ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , ідентифікацій номер - НОМЕР_10 , паспорт серії НОМЕР_11 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 22.12.2000 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя Рівненського
міського суду О.Я. Тимощук