Ухвала
(про залишення позовної заяви без руху)
Справа № 568/622/26
Провадження № 2/568/446/26
27 квітня 2026 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Троцюк В.О.
ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1 до Радивилівської міської об'єднаної територіальної громади про визнання права власності за набувальною давністю,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою про визнання права власності за набувальною давністю. В обгрунтування позовних вимог, позивач вказує, що проживає в будинку по АДРЕСА_1 з 1995 року, що підтверджується договором дарування на частину вказаного житлового будинку. В іншій частині будинку проживав ОСОБА_2 , який помер та після його смерті у тій частині будинку ніхто не проживає. Понад 20 років позивач самостійно користується житловим будинком, сплачує комунальні платежі.
Ознайомившись з поданою позовною заявою та доданими матеріалами, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви, яка повинна відповідати вимогам ст.175, 177 ЦПК України.
Частиною 3 ст. 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язків досудовий порядок урегулювання спору; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку з із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, покликання на процесуальний закон, на підставі якого позивач просить вирішувати даний спір. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.
Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
При вирішенні питання про відкриття провадження в цивільній справі суддею встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 та 177 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Згідно з ст. 90 ЦК України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму.
Судом встановлено, що вказані у позові найменування і код ЄДРПОУ відповідача належать різним юридичним особам.
Так, позивачем у позовній заяві відповідачем зазначено Радивилівську міську об'єднану територіальну громаду та зазначено код ЄДРПОУ 14052785.
Вказаний позивачем код ЄДРПОУ відповідача 14052785 відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за критерієм пошуку «код ЄДРПОУ 14052785» належить Почаївській міській раді Тернопільській області, місцезнаходження: 47025 Тернопільська область Кременецький район місто Почаїв пл.Шевченка, будинок 16.
За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, суд вважає, що позивачу слід визначитися із вірним найменуванням та/або ідентифікаційним кодом відповідача.
Також позивачем не дотримано вимог ч. 4 т. 177 ЦПК України. Так, позивач зазначає в позовній заяві ціну позову 194690,00 грн, та на підтвердження сплати судового збору долучає квитанцію про сплату 1371,50 гривень судового збору.
Згідно з підпунктом 1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640,00 грн.).
Таким чином, для усунення вищевказаних недоліків позовної заяви, позивачу необхідно доплатити судовий збір з розрахунку 1 відсотка від ціни позову в розмірі 574,50 гривень та надати суду підтверджуючі документи.
У позовній заяві позивачка належним чином не обґрунтувала позовні вимоги в частині викладення обставин, які б свідчили про наявність спору між нею та відповідачем та неможливість вирішення вказаного спору в позасудовому порядку, що впливає на наявність чи відсутність спору між сторонами.
Також, за змістом заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає, що є власником частини житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 03.03.1995 року. З долученого до позовної заяви договору дарування вбачається, що ОСОБА_3 подарувала частину належного їй будинку в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 . Однак доказів того, що ОСОБА_1 є власником вказаного майна суду не надано. Позивачем долучено копію свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтво про одруження ОСОБА_5 , яка після укладення шлюбу з ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 та свідоцтво про зміну імені ОСОБА_8 на ОСОБА_1 .
Посилаючись у позові на володіння житловим будинком протягом понад 20 років, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що при заволодінні чужим майном вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на спірну частину будинку за набувальною давністю. Навпаки, зі змісту позовної заяви та заявлених позовних вимог вбачається, що позивачу відомо, що спірною частиною будинку користувався ОСОБА_2 , та після смерті якого у вказаній частині будинку ніхто не проживає.
Позивач не зазначає чи був ОСОБА_2 власником вказаного майна, не зазначено часу його смерті та чи є спадкоємці після його смерті, зокрема чи нотаріусом заведено спадкову справу.
Окрім того, згідно інформації щодо місця реєстрації, вбачається що ОСОБА_1 зареєстрована за зазначеною адресою лише з 09.07.2020 року.
Відповідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
З аналізу вказаної норми можна зробити висновок, що набувальна давність - це спосіб набуття права власності на нерухомість, який не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а виникає із сукупності певних обставин, а саме: майно може бути об'єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності. Позивачем у справах про набуття права власності за набувальною давністю є володілець чужого майна.
Згідно постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. Відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені ст. 344 ЦК України.
Такого правового висновку дійшла і Велика палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року по справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 01.08.2018 р. у справі № 201/12550/16-ц, провадження № 61-19156св18.
Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження N 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Згідно інформаційного листа №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав"в частині 6 зазначено, що позов про право власності за давністю володіння не може пред'явити законний володілець, тобто особа яка володіє майном з волі власника і завжди знає хто є власником. Це призводить до помилки у правовідносинах, і до договірних правовідносин застосовуються правовідносини набувальної давності. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент заволодіння чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння, а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли.
Окрім того, до позовної заяви не додано витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо власника нерухомого майна, актуального на час звернення до суду. Також, відсутня інформація щодо власника земельної ділянки, на якій розташований будинок. Про об'єктивні причини, які перешкоджають наданню таких документів, не зазначено.
За наявності вказаних недоліків позовної заяви провадження у справі не може бути відкрито, позовна заява підлягає залишенню без руху, а позивачу слід надати строк на усунення вказаних в ухвалі недоліків заяви.
На виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід подати до суду позовну заяву у новій редакції з урахуванням належного суб'єктного складу учасників справи, надати документи, що підтверджують належність нерухомого майна, визначити зміст позовних вимог, а саме спосіб захисту прав та інтересів, передбачений законом, який регулює зазначені правовідносини на час відкриття спадщини, доплатити судовий збір та надати підтверджуючі документи.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 259-261 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Радивилівської міської об'єднаної територіальної громади про визнання права власності за набувальною давністю - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали зазначені недоліки.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заяву вважати неподаною та повернути її позивачу.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя В.О. Троцюк