Провадження 2/557/390/2026
Справа 570/6090/25
27 квітня 2026 року с-ще Гоща
Гощанський районний суд Рівненської області в складі:
судді Оленич Ю.В.,
секретар судового засідання Дацюк І.С.,
номер справи 570/6090/25,
учасники справи:
позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в с-щі Гоща цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Зміст позовних вимог та позиції учасників справи
У листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 09 вересня 2022 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») в електронній формі був укладений кредитний договір № 100296022, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3 500,00 грн, а остання зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, що передбачені договором.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну їй суму.
Між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 95-МЛ/Т від 28 квітня 2023 року, згідно з умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило позивачу право грошової вимоги до боржників, в тому числі і за кредитним договором № 100296022 від 09 вересня 2022 року.
Відповідач не? виконувала? належним чином зобов'язання за договором, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яку позивач просить стягнути в розмірі 11 779,65 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2 275,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 8 839,65 грн, прострочена заборгованість за комісією 665,00 грн, а також судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Відповідач у поданому відзиві на позов просила застосувати строки позовної давності, так як позов подано після спливу встановленого законом строку позовної давності в три роки, і доказів її переривання і зупинення не надано, та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Окремо у відзиві відповідач звернула увагу на те, що позивач не довів наявності у нього належного матеріально-правового статусу кредитора, що є обов'язковою умовою для звернення з позовом, а також на безпідставність нарахування неустойки.
Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судове засідання не з'явився, розгляд справи просив здійснювати без його участі, про що зазначив у поданому клопотанні.
Відповідач у дане судове засідання не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про час, місце та дату розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Рівненського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2025 року цивільну справу передано на розгляд до Гощанського районного суду Рівненської області та згідно протоколу авторозподілу 28 січня 2026 року визначено склад суду.
02 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
24 березня 2026 року витребувано докази.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази на підставі яких встановлені відповідні обставини
09 вересня 2022 року ОСОБА_1 на сайті miloan.ua заповнила анкету-заяву на кредит № 100296022.
В подальшому, 09 вересня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 100296022 (далі Договір), який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором J79410 (09.09.2022 o 11:10), відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язався на умовах визначених договором, на строк визначений п. 1.3 Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п. 1.2 Договору, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом відповідно в рекомендовану дату платежу (пункт 1.1 Договору).
Сума кредиту (загальний розмір) становить 3 500,00 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 09 вересня 2022 року (дата надання кредиту), комісія за надання кредиту: 665,00 грн, яка нараховується за ставкою 19,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою - 2,00%, а протягом поточного періоду - за ставкою - 3,00%,? загальні витрати позичальника за кредитом складають 11 165,00 грн (пункти 1.2, 1.3, 1.5 Договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 *24 (п. 2.1 Договору).
Кредитор без згоди позичальника може відступити свої права вимоги за договором на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії договору без згоди позивальника (п. 3.2.6 Договору).
Факт ідентифікації позичальника із присвоєнням їй одноразового ідентифікатора підтверджується довідкою про ідентифікацію ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан».
Графіком платежів за договором доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, суму процентів за користування кредитом.
ТОВ «Мілоан» перерахувало кредитні кошти у розмірі 3 500,00 грн ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_2 , про що свідчить платіжне доручення № 50716361 від 09 вересня 2022 року та інформація АТ КБ «Приват Банк» від 06 квітня 2026 року, у якій також повідомлено про те, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 09 вересня 2022 року було зараховано кошти на суму 3 500,00 грн.
28 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 95-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників у реєстрі боржників. Про що також був складений акт приймання-передачі реєстру божників від 28 квітня 2023 року.
26 серпня 2025 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено додаткову угоду до договору відступлення прав вимоги № 95-МЛ/Т від 28 квітня 2023 року.
Згідно платіжної інструкції № 71215 від 28 квітня 2023 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» кошти згідно договору відступлення прав вимоги № 95-МЛ/Т від 28 квітня 2023 року.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 95- МЛ/Т від 28 квітня 2023 року від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 100296022 від 09 вересня 2022 року на загальну суму 11 779,65 грн.
04 листопада 2025 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надіслало відповідачу претензію про необхідність виконання зобов'язань за кредитним договором № 100296022 від 09 вересня 2022 року на загальну суму 11 779,65 грн.
Згідно з наданими позивачем відомостями про щоденні нарахування та погашення, випискою з особового рахунку, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 100296022 від 09 вересня 2022 року становить 11 779,65 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2 275,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 8 839,65 грн, прострочена заборгованість за комісією 665,00 грн.
Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права
Стосовно правонаступництва за зобов'язанням.
Згідно з статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за договором про споживчий кредит № 100296022 від 09 вересня 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 , і заперечення відповідача з даного приводу судом відхиляються.
Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором.
Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом пункту четвертого першої Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Враховуючи положення частини статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
У статті 3 Закону України «Проелектронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Також, відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт шостий частина першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Суд установив, що між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» було укладено договір про споживчий кредит № 100296022 від 09 вересня 2022 року в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).
Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кошти в сумі 3 500,00 грн строком на 105 днів, з можливою пролонгаціє відповідно до п. 2.3 Договору, а остання зобов'язалася повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними, розмір яких визначений договором, а також комісію.
09 вересня 2022 року кредитні кошти були перераховані відповідачу, що не заперечувалось і самою ОСОБА_1 у відзиві.
Отже, факт отримання відповідачем коштів у ТОВ «Мілоан» суд вважає доведеним.
У подальшому позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набув права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 100296022 від 09 вересня 2022 року, укладеним між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
У підписаному відповідачем договорі про споживчий кредит визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, комісія за надання кредиту, строк повернення коштів та можливість прологації, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідач свої зобов'язання за договором не виконала, оскільки не повернула кредитору кредитні кошти, проценти за користування ними, комісію, внаслідок чого виникла заборгованість за договором про споживчий кредит № 100296022 від 09 вересня 2022 року, яка згідно розрахунку та відомостей про щоденні нарахування та погашення, що містять докази пролонгації відповідно до п. 2.3 Договору, становить 11 779,65 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 2 275,00 грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків 8 839,65 грн, прострочена заборгованість за комісією 665,00 грн.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.
Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростувала, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надала.
Відтак суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.
Що стосується застосування наслідків пропуску строку позовної давності до заявлених позовних вимог, то суд зазначає наступне.
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Строк дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України та був відмінений з 24:00 год 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 год 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який Указами Президента України неодноразово продовжувався.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX, який набрав чинності 17 квітня 2022 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Закон України № 4434-ІХ від 14 травня 2025 року «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 «Прикінцевих та перехідних положень» щодо призупинення строків позовної давності, набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, тобто з 04 вересня 2025 року.
Таким чином, у період з 02 квітня 2020 року до 04 вересня 2025 року строки позовної давності були зупинені, і звернення позивача з цим позовом 26 листопада 2025 року вчинено в межах строку позовної давності.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частин першої та третьої статті133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи встановлено що при звернення до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
З огляду на те, що позов задоволено, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у зазначеному вище розмірі.
Представник позивача також заявив вимогу про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн, на підставі: договору № 0107 про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року, акта № Д/7399 наданих послуг від 12 листопада 2025 року та детального опису наданих послуг до нього, ордера, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Усенка М.І. Допомога полягала в: усній консультації клієнта, ознайомленні з матеріалами кредитної справи, погодженні правової позиції, складанні позовних заяви, поданні заяви до суду від імені клієнта. Затрачений час 6 годин 30 хвилин, загальна вартість 8 000,00 грн.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з приписів статті 137 ЦПК України.
Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Визначаючи суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року в справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року в справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року в справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року в справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, слід дійти висновку про не співмірність розміру заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 8 000,00 грн, який є завищеним.
Суд, вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, з урахуванням вимог статтей 137, 141 ЦПК України, а саме з урахуванням критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також обґрунтованості таких витрат відповідно до предмета спору.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 100296022 від 09 вересня 2022 року в розмірі 11 779 гривень 65 копійок, 2 422 гривні 40 копійок судового збору, 5 000 гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу, всього 19 202 (дев'ятнадцять тисяч двісті дві) гривні 05 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
-позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, код ЄДРПОУ 35234236;
-відповідач ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року.
Суддя Оленич Ю.В.