справа №761/5236/26 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/2744/2026 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
31 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваної: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилась в м. Київ, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, яка підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025100000000764 від 13 червня 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року клопотання слідчого ГУ НП в м. Києві у кримінальному провадженні №12025100000000764 від 13 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів, до 15 квітня 2026 року, включно, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді застави у помірному розмірі або інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Вважає, що при розгляді клопотання прокурора, слідчим суддею повністю не були враховані аргументи захисту та істотні обставини, які безпосередньо спростовують та/або послаблюють позицію обвинувачення, а тому сторона захисту не погоджується із ухвалою слідчого судді, вважає її необґрунтованою, а застосований запобіжний захід занадто суворим, а тому ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що в клопотанні прокурор в необхідності продовження обвинуваченій ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, посилається на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 частиною першою статті 177 КПК України.
Однак, прокурор в порушення пункту 4 частиною першою статті 184 КПК України лише формально перераховує заявлені ризики, але не надає на їх підтвердження жодних обґрунтованих доказів, які б могли свідчити про такий достатній рівень ймовірності настання заявлених ризиків, що міг би виправдати застосування до обвинуваченої запобіжного заходу найвищої суворості, а саме тримання під вартою.
Щодо відсутності ризику переховування зазначає, що для підтвердження існування даного ризику, на думку прокурора є те, що ОСОБА_7 у разі обрання запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою може переховуватися.
Вказує, що ОСОБА_7 має сталі соціальні зв'язки та інші зв'язки із територією України, що підтверджується наступним: у ОСОБА_7 , є рідна мати похилого віку з якою в неї дуже тісні, сімейні зв'язки, крім доньки ОСОБА_7 немає людини, яка могла б доглядати за нею; за місцем проживання, реєстрації характеризується виключно з найкращої сторони.
Наведені обставини у їх сукупності та співставленні підтверджують повну відсутність ризику переховування.
Щодо відсутності ризику незаконного впливу на свідків, експерта чи спеціаліста у цьому кримінальному провадженні, для унеможливлення контактування ОСОБА_7 із будь-якими учасниками кримінального провадження, є повністю достатнім покладення на обвинувачену обов'язку не спілкуватися із вказаними особами, але прокурор не вважав за необхідне розглянути позицію захисту в розрізі цього питання.
Також щодо відсутності ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином вказує, що правова оцінка ризику містить в собі виключно оціночні та ймовірності критерії, не може бути до тієї межі не підтвердженою жодним доказом, як це має місце в цій частині клопотання.
Посилається на те, що ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є припущенням органу досудового розслідування, а тому не може бути врахованим.
На переконання сторони захисту, що в клопотанні було лише посилання на ризики, але відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у частині першій статті 177 КПК України, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Сторона захисту стверджує, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу у придбанні, перевезенні та зберіганні особливо небезпечних психотропних речовин, особливо небезпечних наркотичних засобів в особливо великих розмірах з метою їх збуту; в справі з моменту придбання особою наркотичного засобу шляхом знахідки до моменту видачі його працівникам поліції минув фактично незначний проміжок часу, тому для об'єктивного висновку про умисел засудженого на збут наркотичного засобу необхідним є дослідження обставин придбання та зберігання наркотичної речовини, а також встановлення моменту виникнення відповідного умислу; факт збуту обвинуваченою наркотичних засобів не підтверджений матеріалами кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваної ОСОБА_7 , її захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100000000764 від 13 червня 2025 року за підозрами ОСОБА_10 , у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 317, частиною другою статті 311 КК України, ОСОБА_11 , у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 317, КК України, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 255, частиною четвертою статті 28 частиною третьою статті 307, частиною четвертою статті 28 частиною другою статті 317 КК України, за підозрами ОСОБА_17 , ОСОБА_18 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 317, частиною другою статті 307, частиною третьою статті 307 КК України, за підозрою ОСОБА_19 , ОСОБА_20 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою, частиною третьою статті 307 КК України, за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою, частиною третьою статті 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що метою реалізації свого злочинного корисливого умислу, з метою власного збагачення, ОСОБА_7 , у невстановлений досудовим розслідуванні час, але не пізніше 14 лютого 2025 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, повторно незаконно придбала різноманітні наркотичні засоби, психотропні речовини та особливо небезпечні психотропні речовини, в тому числі РУР в особливо великому розмірі, яку за невстановлених досудовим розслідуванням обставин перенесла до приміщення квартири за адресою АДРЕСА_1 , де розфасувала вказані наркотичні засоби, психотропні речовини, та особливо небезпечні психотропні речовини по окремим прозорим поліетиленовим пакетикам, тим самим підготувавши їх до збуту, після чого розпочала їх повторно незаконно зберігати за місцем власного проживання за адресою АДРЕСА_1 з метою їх подальшого збуту.
Під час проведення обшуку 14 лютого 2026 року в період часу з 06 год. 50 хв. по 14 год. 12 год. під час проведення обшуку у квартирі за адресою АДРЕСА_1 працівниками поліції виявлено та вилучено, крім іншого пакування із кристалічною речовиною, що є особливо небезпечною психотропною речовиною PVP, та окремі пакування із особливо небезпечною психотропною речовиною у формі пігулок, в особливо великих розмірах, які ОСОБА_7 повторно незаконно зберігала з метою збуту.
На підставі здобутих доказів, 14 лютого 2026 року о 14 год. 20 хв. (фактичний час затримання) на підставі статті 208 КПК України затримано ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України.
Наступного дня, 15 лютого 2026 року ОСОБА_7 , повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою, частиною третьою статті 307 КК України.
16 лютого 2026 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері наркотичних засобів слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві капітана поліції ОСОБА_21 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 307 КК України, у кримінальному провадженні №12025100000000764 від 13 червня 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року клопотання слідчого ГУ НП в м. Києві у кримінальному провадженні №12025100000000764 від 13 червня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Застосовано щодо підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів, до 15 квітня 2026 року, включно, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 307 КК України.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 307 КК України, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, які містяться у матеріалах кримінального провадження.
Окрім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Так, враховуючи дані про особу ОСОБА_7 , її вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами другою, третьою статті 307 КК України, відносяться до категорії особливо тяжких злочинів та за які передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією майна, враховуючи стадію кримінального провадження (досудове розслідування), слідчий суддя дійшов висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_7 може незаконно впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваної ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на пункт 5 частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваної, тяжкістю інкримінованого їй кримінального правопорушення та її наслідками, є обґрунтованим та підстав для застосування щодо підозрюваної більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваної ОСОБА_7 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризиків можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому, посилання захисника на те, що ОСОБА_7 має сталі соціальні зв'язки та інші зв'язки із територією України, що підтверджується наступним: у ОСОБА_7 , є рідна мати похилого віку з якою в неї дуже тісні, сімейні зв'язки, крім доньки ОСОБА_7 немає людини, яка могла б доглядати за нею; за місцем проживання, реєстрації характеризується виключно з найкращої сторони, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4