27.04.2026 Провадження по справі № 1-кп/940/101/26
Справа № 940/650/26.
27 квітня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тетіїв Київської області кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань
№ 12026111300000003 від 02 січня 2026, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тетіїв, Тетіївського району, Київської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні малолітніх дітей немає, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не депутата, не працюючого, не військовозобов'язаного, раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Тетіївського районного суду Київської області від 20.05.2022 за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2025 звільнений умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 11 (одинадцять) місяців 2 (два) дні,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Судом визнано доведеним, шо ОСОБА_4 , маючи не зняту та не погашену у визначеному законом порядку судимість, вчинив умисне кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, положенням про дозвільну систему, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року (зі змінами, далі Положення), та Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженою наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 (зі змінами, далі Інструкція) визначено порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної зброї та боєприпасів.
Однак, у порушення зазначеного нормативно-правового акту ОСОБА_4 , не маючи передбаченого законом дозволу, вирішив вчинити кримінальні правопорушення у сфері незаконного обігу вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв за наступних обставин.
ОСОБА_4 , маючи намір на придбання, зберігання та збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений час та місці придбав обріз гвинтівки «Мосіна», що є вогнепальною зброєю, та 7 боєприпасів до неї, які переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
В кінці січня 2026 року, точної дати не встановлено, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут вогнепальної зброї та бойових припасів, ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_5 про збут останньому нарізної вогнепальної зброї гвинтівки «Мосіна» та 7 боєприпасів до неї, вартість яких оцінив в сумі 7000 (сім тисяч) гривень.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 30.01.2026, близько 19 години 40 хвилин, з метою збуту вогнепальної зброї гвинтівки «Мосіна» та 7 боєприпасів до неї, зустрівся із ОСОБА_5 у заздалегідь обумовленому місці на АЗС «UPG», за адресою: вул. Центральна, 156, м. Тетіїв, Білоцерківського району, Київської області та в ході зустрічі ОСОБА_5 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 7000 (сім тисяч) гривень, на що ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 нестандартну нарізну вогнепальну зброю, яка є обрізом гвинтівки «Мосіна» зразка 1981/1930 р.р., калібру 7,62*54R, виготовленої саморобним способом шляхом вкорочення ствола до залишкової довжини 212 мм промислового виробництва, виготовленим саморобним способом ложе з пістолетною рукояткою та 7 патронів, що є боєприпасами до нарізної вогнепальної зброї і є бойовими гвинтівковими патронами калібру 7,62*54R, виготовлені промисловим способом, вчинивши таким чином збут вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Окрім цього, ОСОБА_4 , маючи намір на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений час та місці придбав одну ручну гранату Ф-1 із підривачем до ручних гранат УЗРГМ-2, одну ручну гранату RG-4, що є бойовим припасом, які переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
В середині лютого 2026 року, точної дати не встановлено, з метою реалізації свого злочинного умислу, спрямованого на незаконний збут бойових припасів, ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_5 про збут останньому одної ручної гранати Ф-1 із підривачем до ручних гранат УЗРГМ-2, одної ручної гранати RG-4, вартість яких оцінив в сумі 3000 (три тисячі) гривень.
Реалізуючи вказаний злочинний умисел, ОСОБА_4 26.02.2026, близько 18 год 50 хв, з метою збуту одної ручної гранати Ф-1 із підривачем до ручних гранат УЗРГМ-2, одної ручної гранати RG-4, зустрівся із ОСОБА_5 у заздалегідь обумовленому місці, за адресою: вул. Соборна, м. Тетіїв Білоцерківського району Київської області та в ході зустрічі ОСОБА_5 , згідно із попередньою домовленістю передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 3000 (три тисячі) гривень, на що ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 одну ручну осколкову гранату Ф-1 із підривачем до ручних гранат УЗРГМ-2, є вибуховим пристроєм промислового виготовлення та відноситься до бойових припасів, який придатний до вибуху, одної наступальної осколкової ручної гранати RG-4, яка придатна до вибуху вибуховим пристроєм промислового виготовлення та бойовим припасом.
Також, ОСОБА_4 , маючи намір на придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу, діючи умисно, в невстановлений час та місці придбав одну наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 із уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення, відноситься до бойових припасів та придатна до вибуху, яку переніс до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 та почав зберігати без передбаченого законом дозволу.
26.02.2026, у ході проведення санкціонованого обшуку квартири, в якій проживає ОСОБА_4 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , працівниками відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області, в шафі у спальній кімнаті виявлено та вилучено наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 із уніфікованим запалом дистанційної дії УЗРГМ-2. При конструктивному поєднанні в єдину конструкцію наданого на дослідження уніфікованого запала дистанційної дії УЗРГМ-2 із наданим на дослідження, спорядженим вибуховою речовиною корпусом наступальної осколкової ручної гранати РГД-5, що передбачено їх конструктивними особливостями і призначенням, вони утворюють одну наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, яка є вибуховим пристроєм промислового виготовлення, відноситься до бойових припасів та придатна до вибуху, які ОСОБА_4 , зберігав за місцем проживання, без передбаченого законом дозволу.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість в пред'явленому йому обвинуваченні визнав в повному обсязі та підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладені в обвинувальному акті, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій за ст. 263 ч. 1 КК України та пояснив, що в нежитловому приміщенні його знайомого, яке знаходиться у Вінницькій області, він знайшов обріз гвинтівки, сім боєприпасів до неї та три гранати. Потім домовився ще з одним знайомим щодо реалізації обрізу гвинтівки та семи патронів до неї за 7000,00 грн. та двох гранат на суму 3000,00 грн. В подальшому, зустрівся з цим же знайомим та реалізував йому обріз гвинтівки, сім патронів до неї та дві гранати. Крім того, за місцем свого проживання зберігав ще одну гранату.
Показання ОСОБА_4 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення (проступку), добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення за обставин, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції обвинуваченого, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд вважає, що своїми діями, які виразились у зберіганні, носінні, придбанні та збуті вогнепальної зброї, бойових припасів та вибухових пристроїв, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, а також зберіганні, придбанні вибухових пристроїв, бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України.
Таким чином, дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 263 КК України кваліфіковані вірно.
Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами та має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.
Виходячи з приписів ст.12 КК України, вчинене обвинуваченим ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, є тяжким злочином.
Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні, є визнання винуватості.
Обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України є рецедив злочинів та повторність злочинів.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , відповідно до ст. 65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, який згідно з класифікацією, наведеною у ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем відбування покарання характеризується посередньо, на обліку у лікаря нарколога, лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий, обставини, що пом'якшують покарання та обтяжують покарання, і вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 263 КК України.
Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.
Підстав для призначення покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 69 КК України судом не встановлено.
При призначенні покарання, суд враховує, що ОСОБА_4 вироком Тетіївського районного суду Київської області від 20.05.2022 за ч. 2, ч. 3 ст. 185 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.07.2025 звільнений умовно-достроково від подальшого відбування покарання на невідбутий строк 11 (одинадцять) місяців 2 (два) дні.
Оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення після ухвалення вироку Тетіївського районного суду Київської області від 20.05.2022 в період умовно-дострокового звільнення, суд вважає за необхідне призначити йому остаточне покарання у відповідності до положень ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком невідбутої частини покарання за попереднім вироком, яка на момент ухвалення вироку складає 11 (одинадцять) місяців 2 (два) дні позбавлення волі.
При застосуванні правил ст. 71 КК України суд враховує, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.
Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
Відносно обвинуваченого ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на підставі ухвали судді Тетіївського районного суду Київської області від 22 квітня 2026 року.
З метою забезпечення виконання вироку, з врахуванням того, що ОСОБА_4 призначається покарання у виді позбавлення волі, обраний йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання термін його попереднього ув'язнення за вказаним кримінальним провадженням на підставі ухвали слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області від 26 лютого 2026 року із дати фактичного його затримання, тобто із 26.02.2026 року по 22.04.2026 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Арешт накладений ухвалою слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області від 04.03.2026 на речові докази, а саме: мобільний телефон Huawei з сім картою НОМЕР_1 , банківську картку АТ «Райффайзен банк» № НОМЕР_2 , грошові кошти: 6 купюр номіналом по 500 грн, серії та номери: ЛБ 1363931, КГ 7175895, ЕГ 8063977, ВС 9713067, АК 844417, АП 7022130, загальною сумою 3000 грн, які належать ОСОБА_4 , та знаходяться на території відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (адреса: Київська область, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Я. Острозького, 22),скасувати.
Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертизи, згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.
Цивільний позов не заявлено.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 370, 374, 615 КПК України, суд, -
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 (трьох) року позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового складання покарань, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Тетіївського районного суду Київської області від 20.05.2022 та остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 3 (трьох) років 4 (чотирьох) місяців позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня звернення вироку до виконання.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 26.02.2026 року по 22.04.2026 року, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Згідно з ч. 7 ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_4 у строк відбування покарання строк перебування під цілодобовим домашнім арештом з 23 квітня 2026 року по день набрання вироком законної сили, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді цілодобового домашнього арешту до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тетіїв, Тетіївського району, Київської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь держави процесуальні витрати в сумі 62878 (шістдесят дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) гривень 37 копійок.
Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області від 04.03.2026 на речові докази, а саме: мобільний телефон Huawei з сім картою НОМЕР_1 , банківську картку АТ «Райффайзен банк» № НОМЕР_2 , грошові кошти: 6 купюр номіналом по 500 грн, серії та номери: ЛБ 1363931, КГ 7175895, ЕГ 8063977, ВС 9713067, АК 844417, АП 7022130, загальною сумою 3000 грн, які належать ОСОБА_4 , та знаходяться на території відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області (адреса: Київська область, Білоцерківський район, м. Тетіїв, вул. Я. Острозького, 22).
Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме:
1.ганчірку, чотири поліетиленові пакети, обріз гвинтівки, сім патронів, які належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, два поліетиленові пакети, поліетиленовий пакет на застібці, дві рукавиці, одна ручна граната Ф-1 із підривачем до ручних гранат УЗРГМ-2, одна ручна граната RG-4, ручна осколкова граната РГД-5 із підривачем до ручних гранат УЗРГМ-2, змиви, які зроблено з предмету, ззовні схожого на обріз гвинтівки та поміщено до паперового конверту, змиви, які зроблено з предметів, які схожі на набої калібру 7,62 мм. та поміщено до паперового конверту, що знаходиться в кімнаті зберігання речових доказів відділення поліції №3 Білоцерківського районного управління поліції ГУ НП в Київській області - знищити;
2.мобільний телефон Huawei з сім картою НОМЕР_1 , та банківську картку АТ «Райффайзен банк» № НОМЕР_2 , які знаходяться на території відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - повернути власнику ОСОБА_4 ;
3.грошові кошти: 6 купюр номіналом по 500 грн, серії та номери: ЛБ 1363931, КГ 7175895, ЕГ 8063977, ВС 9713067, АК 844417, АП 7022130, загальною сумою 3000 грн, які належать ОСОБА_4 , та знаходяться на території відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області - конфіскувати в дохід держави.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Київського апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Не пізніше наступного дня після ухвалення вироку надсилати його копію учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
За приписами ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов'язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.
Суддя ОСОБА_6