справа № 165/1376/26
провадження №2/165/875/26
про забезпечення позову
27 квітня 2026 року м. Нововолинськ
Суддя Нововолинського міського суду Волинської області Ференс-Піжук О.Р., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
встановив:
20.04.2026 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ломага К.В. звернулася в суд з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та з заявою про забезпечення позову.
У заяві про забезпечення позову, що надійшла до суду 24.04.2026, представник позивача просить накласти арешт та заборону відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , а саме: 1/2 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та накласти арешт на всі банківські рахунки ОСОБА_2 в межах суми стягнення.
При цьому вказує, що відповідно до п. 1.1 Договору позики позикодавець передає у власність позичальника грошові кошти у розмірі 111625 грн, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики) у строки та в порядку, визначені цим Договором. У п. 1.2 Договору сторони підтвердили той факт, що момент укладення цього Договору вказана у п. 1.1 грошова сума у розмірі 111625 грн отримана позичальником від позикодавця в повному обсязі. Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 від позивача ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 111625 грн також підтверджується розпискою, складеною 13.03.2026 та підписаною ОСОБА_2 . Згідно з п. 2.1 Договору грошові кошти повинні бути повернуті позичальником позикодавцю не пізніше, ніж 20 березня 2026 року. Однак у вказаний строк грошові кошти відповідачем позивачу не повернуті. 07.04.2026 представником ОСОБА_1 - адвокатом Ломагою К.В. направлено досудову вимогу щодо повернення відповідачем грошових коштів за договором позики від 13.03.2026 на електронну пошту ОСОБА_2 , яку він вказав, як актуальну в договорі позики. Втім, станом на дату подання позову грошові кошти за договором позики ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не повернуті, заборгованість ОСОБА_2 за договором позики становить 125 881 грн 89 коп. (з яких: 111 625грн - сума основного зобов'язання за договором позики, 14000 грн - сума штрафу за прострочення виконання зобов'язання, 256 грн 89 коп. - три проценти річних від простроченої суми зобов'язання). Стверджує, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання зобов'язання за договором позики. Таким чином, враховуючи поведінку боржника, вважає, що ОСОБА_2 буде намагатися вчиняти дії для уникнення виконання зобов'язання за договором позики в примусовому порядку, та у разі невжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому в разі задоволення позовних вимог позивача. Вказує, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано право власності на 1/2 частки квартири АДРЕСА_2 . Вважає що, ОСОБА_2 , з метою ухилення від повернення грошових коштів за договором позики, може відчужити вищевказане нерухоме майно.
З врахуванням положень ст. 153 ЦПК України, сторони для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалась.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 308/8567/20 роз'яснював, що законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п'ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті. У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов'язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.
Оглянувши матеріали заяви про забезпечення позову та матеріали справи, приходжу до такого висновку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому його виконанні.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.
У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Позов, зокрема, забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і мають застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Встановлено, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувавши обсяг позовних вимог, суд дійшов висновку, що обраний позивачем вид забезпечення позову у виді накладення арешту на нерухоме майно, а також грошові кошти відповідача може забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки такий захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі. Невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду за захистом яких звернулась.
Заявник покликаючись на положення ст. 149 ЦПК України просить вжити заходів для забезпечення його позову.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.
Пунктами 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з'ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Як передбачено положеннями частини 7 статті 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1-18, 149-150, 153, 154, 157 Цивільного процесуального кодексу України, суд
постановив:
Заяву про застосування заходів забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту та заборони відчуження нерухомого майна, що належить ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: 1/2 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;
- накладення арешту на всі банківські рахунки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах суми стягнення 125881,89 гривень.
Ухвалу негайно направити для виконання до Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (44700, Україна, Володимирський р-н, Волинська обл., місто Володимир, вулиця Ковельська, будинок 35).
Ухвала судді може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадяцяти днів з дня її проголошення.
Суддя О.Р. Ференс Піжук