Справа № 320/11373/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
23 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» про стягнення заборгованості,
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж», в якому просило суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року в сумі 14565,97 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідач, у порушення вимог чинного законодавства, не сплачує суму витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв'язку із чим, за період за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року, виникла заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій у загальному розмірі 14565,97 грн., яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач проти позову заперечував, стверджував про безпідставність заявлених вимог, оскільки на переконання відповідача неправомірно призначено пенсію громадянину ОСОБА_1 , а тому відсутні підстави для компенсації витрат на її виплату, з огляду на те, що відповідно до особової справи працівника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 26.05.2017 по 19.08.2022 (5 років 2 місяці 25днів) останній працював на посаді монтажника з монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій на будівництві промислових будівель і споруд у відповідача, зазначив, що одних тільки вимог стосовно віку, стажу та віднесення посади до списку № 2 не є підставою для того аби вважати, що працівник виконував свої обов'язки на підприємстві в особливо шкідливих або особливо важких умовах праці, ці фактори можуть бути підтверджені виключно за результатами атестації робочих місць. На переконання відповідача, ОСОБА_1 не працював на роботах в особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року, адміністративний позов задоволено повністю.
Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» (код ЄДРПОУ: 36460632; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела (Івана Лепсе), буд. 8, корпус 59, поверх 12) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року в сумі 14565,97 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять гривень 97 копійок).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження на 15.04.2026.
Розгляд апеляційної скарги 15.04.2026 не здійснювався, у зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» (код ЄДРПОУ: 36460632; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела (Івана Лепсе), буд. 8, корпус 59, поверх 12) є юридичною особою та обліковується в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем були складені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до яких відповідачу визначено суму витрат по пільговим пенсіям за списком № 2 за період з жовтня 2023 по березень 2024 року в сумі 122481,03 грн.
Указані розрахунки були надіслані на адресу відповідача, що підтверджено наявними письмовими доказами, та вручені відповідачу, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень.
Оскільки відповідачем не було самостійно сплачено вказану заборгованість по виплаті та доставці пільгових пенсій, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення її в примусовому порядку.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач зобов'язаний щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.
Суд зауважив, що зазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій були направлені на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією, та вручені відповідачу.
На переконання суду першої інстанції, відповідач, у порушення пункту 6.7 Інструкції № 21-1, не перерахував у належні строки кошти за вказаний період, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 14565,97 грн.
Щодо доводів представника відповідача, що наказами про атестацію робочих місць не підтверджується віднесення посади ОСОБА_1 до шкідливих умов праці, а тому у відповідача відсутній обов'язок щодо відшкодування таких витрат, суд зазначив, що у відповідача наявний обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Із урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- позивачем неправомірно призначено пенсію на пільгових умовах громадянину ОСОБА_1 , адже він хоча і обіймав посаду монтажника за Списком № 2 та відповідав критеріям по віку та стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, однак, за час роботи на ТОВ «БУДСТАЛЬМОНТАЖ» за результатами атестації робочого місця його умови праці не були особливо шкідливими та не відносилися до особливо важких;
- єдина підстава для стягнення заборгованості на виплату та доставку пенсій - річний розрахунок, в свою чергу, позивач визначив суму відшкодування на підставі місячних розрахунків, надавши до суду місячні розрахунки від 01.03.24, 01.04.24, 15.05.24, 03.06.24 з березня 2024 року по червень 2024 року, що не визначено жодним нормативним актом та є виключною ініціативою позивача, а відтак не може визнаватися законними, надані Відповідачем місячні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії не є належним доказом понесення позивачем витрат на виплату та доставку такої пенсії, оскільки такі розрахунки не є розрахуноквими документами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За нормами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-IV, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого законом України «Про пенсійне забезпечення».
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлений Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, якою затверджена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція № 21-1, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Інструкція № 21-1 визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 Інструкції № 21-1, платниками страхових внесків є, зокрема, страхувальники, до яких, серед іншого, віднесено роботодавців - підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Процедура відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена розділом 6 Інструкції № 21-1.
Згідно з пунктом 6.1 Інструкції № 21-1, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
- особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
- особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 6.4 Інструкції № 21-1 встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
В контексті доводів апелянта про те, що позивачем неправомірно призначено пенсію на пільгових умовах громадянину ОСОБА_1 , адже він хоча і обіймав посаду монтажника за Списком № 2 та відповідав критеріям по віку та стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах, однак, за час роботи на ТОВ «БУДСТАЛЬМОНТАЖ» за результатами атестації робочого місця його умови праці не були особливо шкідливими та не відносилися до особливо важких, колегія суддів констатує, що відповідачем було видано довідку від 23.02.2023 № 230323-1, якою підтверджено стаж ОСОБА_1 за період з 26.05.2017 по 19.08.2022 на посаді монтажник із монтажу сталевих та залізобетонних конструкцій, яка віднесена до списку № 2, і на підставі цієї довідки ОСОБА_1 було призначено пенсію на пільгових умовах.
Викладене дає підстави стверджувати, що у відповідача наявний обов'язок щодо відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що єдина підстава для стягнення заборгованості на виплату та доставку пенсій - річний розрахунок, в свою чергу, позивач визначив суму відшкодування на підставі місячних розрахунків, надавши до суду місячні розрахунки від 01.03.24, 01.04.24, 15.05.24, 03.06.24 з березня 2024 року по червень 2024 року, надані Відповідачем місячні розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії не є належним доказом понесення позивачем витрат на виплату та доставку такої пенсії, оскільки такі розрахунки не є розрахунковими документами, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).
Згідно з пунктом 6.7 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
За нормами пункту 6.8 Інструкції № 21-1, у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона «Крим»). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства.
Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» зобов'язане щомісячно до 25-го числа здійснювати покриття фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, обов'язок із відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV, у частині пенсій, призначених відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, покладений на підприємства (відповідача).
Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у пункті 30 постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 640/23683/19.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, на виконання вимог Інструкції № 21-1 органами Пенсійного фонду України були направлені на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах за списками № 2, за період з листопада 2023 року по лютий 2024 року у сумі 14565,97 грн., копії яких наявні у матеріалах справи.
Колегія суддів звертає увагу, що зазначені розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій були направлені на адресу відповідача рекомендованою поштовою кореспонденцією, та вручені відповідачу.
Між тим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» у порушення пункту 6.7 Інструкції № 21-1, не перерахувало у належні строки кошти за вказаний період, що призвело до утворення заборгованості у загальному розмірі 14565,97 грн.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всі вимоги законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.
За правилами статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 244, 311, 316, 321, 322, 325-328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстальмонтаж» - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко