Справа № 640/22711/19 Суддя (судді) першої інстанції: Кухар М.Д.
15 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представника відповідача Федоряка І.М., апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №012105410
Рух справи.
19.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." (надалі - ТОВ "М.С.Л.") звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2019 року № 012105410 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1174283.67 грн. за порушення позивачем строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5871418.35грн. (20%) (т.1 а.с.5).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що протиправними є спірні рішення щодо порушення позивачем граничних строків сплати суми грошового зобов'язання (штрафу), визначеного контролюючим органом до сплати згідно податкового повідомлення-рішення від 21.08.2017 №0014174207 та строків сплати сум коштів на виконання рішення суду у справі №826/12186/16, оскільки воно прийнято без врахування відповідачем обставин того, що до ТОВ «М.С.Л.» відповідно до рішень Ради національної безпеки та оборони України від 02.09.2015 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке було введене в дію Указом Президента України від 16.09.2015 №549/2015, та рішення від 28.04.2017 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке було введене в дію Указом Президента України від 15.05.2017 №133/2017), були застосовані певні персональні санкції, а саме блокування/зупинення фінансових операцій, блокування коштів у банківських установах, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості своєчасно сплачувати суми податків і зборів до бюджету, що призвело до того, що у ТОВ «М.С.Л.» виник податковий борг за обставин, які не залежали від волевиявлення платника.
Так позивач наголосив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року у справі №826/12186/16 не лише задоволено позов Офісу ВПП ДФС про стягнення суми податкового боргу у розмірі 28916936,39 грн., а й вирішено питання розстрочення сплати боргу. Як стверджував Позивач, на виконання цього судового рішення ним сплачувались розстрочені суми боргу саме у строки, визначені таким рішенням суду, проте контролюючий орган зараховував такі сплачені платником кошти в рахунок погашення інших сум податкового боргу, що виник у зв'язку із застосування до ТОВ «М.С.Л.» персональних економічних санкцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2021 року у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції зазначив, що рішення суду у справі №826/12186/16 про стягнення податкового боргу, яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняло платника податків (Позивача) від відповідальності у вигляді штрафних санкцій, передбачених 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). При цьому затвердження у справі №826/12186/16 графіку погашення розстрочених сум заборгованості не має значення, оскільки сплата задекларованих сум податку за вказаним графіком відбувалася з порушенням його граничного строку сплати, визначеного ПК України (в даному випадку на термін більше 30 календарних днів у кожному випадку сплати). Отже, позивачем було допущено несвоєчасну сплату грошових зобов'язань - податкових зобов'язань, задекларованих у податкових деклараціях за звітні періоди 2015 рік і 1-ий квартал 2016 року, та штрафної санкції, визначеної контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 21 серпня 2017 року №0014174207, а тому контролюючий орган правомірно застосував до Позивача штрафні (фінансові) на підставі спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2019 року №012105410.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ «М.С.Л.» було задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11 жовтня 2019 року № 012105410 в частині зобов'язання сплатити штраф у розмірі 539866 грн 87 коп. скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у цій частині. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що факт розстрочення судовим рішенням сплати податкового боргу не має правового значення для вирішення цієї справи, адже не впливає на правомірність податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2019 року № 012105410.
Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 листопаду 2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без задоволення, касаційну скаргу ТОВ «М.С.Л.» задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2019 року №012105410 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 634 416,80 грн скасовано. Справу передано на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2021 року залишено без змін (т.4 а.с.72).
Отже, справа мала розглядатися у межах позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 жовтня 2019 року №012105410 в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 634 416,80 грн.
Скасовуючи судові рішення в цій частині суд касаційної інстанції наголосив, «що зміст судових рішень як суду першої інстанцій, так і суду апеляційної інстанції вказує на те, що при вирішенні спору суди фактично не надавали жодної оцінки наведеним вище обставинам та не надали належної оцінки доводам Позивача про те, що у нього була відсутня об'єктивна можливість щодо перерахування відповідних коштів для виконання обов'язку щодо сплати податків та зборів.
Так, Позивач наполягав на тому, що внаслідок блокування коштів на його рахунках відповідно до вимогЗакону України «Про санкції», відповідних рішень РНБО та Постанови №654 він був об'єктивно позбавлений можливості своєчасно сплатити узгоджені зобов'язання, і у випадку блокування активів податкове законодавство не надає належних інструментів сплати обов'язкових платежів. Крім того, Позивач стверджував про те, що він виконував усі дозволені законодавством способи сплати податків, а саме здійснював акумуляцію коштів від своїх контрагентів через готівкові платежі з наступною їх передачею через каси банків на погашення заборгованості з податків, однак через обмеження не міг сплатити всю суму податків одразу в повній мірі і виконати публічний податковий обов'язок.
Поряд з цим, суди, ухвалюючи рішення, не дослідили обставини щодо можливості чи неможливості сплати Позивачем грошових зобов'язань у періоді за який нараховано штрафні санкції внаслідок запровадження щодо нього передбачених Законом України «Про санкції» санкцій, не встановили й обставин щодо періоду дії персональных спеціальних економічних санкцій та обмежувальних заходів щодо Позивача, адже у матеріалах справи ( зокрема а.с. 181, том 3) містяться дані, що такі санкції діяли до 13 травня 2018 року, як і не перевірили як такі вплинули на спроможність Позивача виконувати відповідні обов'язки щодо сплати податків та правомірність спірного податкового повідомлення-рішення у відповідній частині.
Наведене вище, дає підстави вважати, що, ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій у розмірі 634 416,80 грн, суди не врахували висновків Верховного Суду, сформованих у постанові від 04 березня 2021 року у справі №640/20899/18, та не встановили всіх важливих обставин у справі, що є достатньою підставою для направлення справи на новий розгляд у відповідній частині.
Верховним Судом також вказано, що під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи».
Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду вказана справа 21.02.2025 надійшла на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду (т. 5 а.с.15).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 р. позовні вимоги залишено без задоволення.
Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність спірного податкового повідомлення-рішення.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, через порушення норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 було відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після її надходження, ухвалою суду від 03.03.2026 призначено до слухання у відкрите судове засідання на 01.04.2026.
Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримано позицію висловлену у суді першої інстанції, зокрема те, що у позивача був час для сплати податкового зобов'язання вже після скасування санкцій.
У судовому засіданні 01.04.2026 представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
В дане судове засідання представник позивача не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним.
Причину не явки у судове засідання (забезпечене ухвалою суду через відеоконференцію) не повідомив.
Відповідно до ч.2 ст.213 КАС України неявка сторін за таких обставин не перешкоджає розгляду справи по суті, крім того, явка позивача не визнавалась обов'язковою і у попередньому судовому засіданні представник позивача надав пояснення з приводу доводів апеляційної скарги та позиції опонента.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Обставини справи.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питання дотримання ТОВ «М.С.Л.» вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на прибуток, підсумки якої оформлені актом від 6 червня 2019 року №6/26-15-04-10-20 (т.1 а.с.80).
Згідно з висновками акту перевірки Позивачем порушено вимоги пункту57.1 статті 57 ПК України, що пов'язано із несвоєчасною сплатою Позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, а саме:
- грошового зобов'язання у загальному розмірі 3172084 грн 00 коп., нарахованого податковим повідомленням-рішенням від 21 серпня 2017 року № 0014174207 (зазначене грошове зобов'язання підлягало сплаті у строк до 22 вересня 2018 року, проте фактично сплачене (погашене) 15 лютого 2019 року, 15 серпня 2019 року, 22 серпня 2019 року);
- грошового зобов'язання у розмірі 2699334 грн 35 коп., стягнутого на підставі рішення суду від 12 вересня 2016 року про розстрочення (відстрочення) податкового боргу у справі № 826/12186/16 (зазначене грошове зобов'язання підлягало сплаті у строк до 11 березня 2016 року, проте фактично сплачене (погашене) 22 серпня 2019 року).
На підставі акта камеральної перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 жовтня 2019 року № 012105410, яким на підставі статті 126 Податкового кодексу України нараховано штраф у розмірі 1174283 грн 67 коп. (т.1 а.с.23)
Позивач не погодився зі вказаним рішенням та 19.11.2019 подав до суду цей позов.
Вказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1.1. ст.1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Так, відповідно до пп.16.1.4п. 16.1 ст. 16 ПК України(у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно ст. 36 цього Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Пунктом54.1 ст. 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п.57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У свою чергу нормами п.49.18 ст. 49 ПК України встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема:
-календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
-календарному року для платників податку на прибуток (у тому числі платників частини чистого прибутку (доходу)), для податкової декларації (у тому числі розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку), яка розраховується наростаючим підсумком за рік, - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Крім того, нормами п.54.3 ст. 54 ПК України передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган (пп. 54.3.3).
При цьому, в розумінні норм пп.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України «грошовим зобов'язанням платника податків» є не лише сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання, а й сума штрафної (фінансової) санкції, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно п.57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту54.3 статті 54цьогоКодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
А у випадку оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
У свою чергу п.56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п.31.1і п.31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.
Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст. 38 ПК України).
При цьому, у силу положень норм ст. 32 ПК України зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк.
Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки/розстрочки.
Зміна строку сплати податку не скасовує діючого і не створює нового податкового обов'язку.
За загальним правилом відповідальність за неналежне виконання податкового обов'язку несе платник. Це визначено ст. 109 ПК України, відповідно до якої податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Статтею 111 ПК України визначені види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
Зокрема, згідно з п.126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Висновки суду в межах доводів апеляційної скарги.
Отже, зі системного аналізу вказаних норм слід зробити висновок, що податковий обов'язок є безумовним і першочерговим, і відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку законодавчо покладено на платника податків, зокрема за несвоєчасну сплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, і як наслідок такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах визначених Податковим кодексом України. При цьому при вирішені питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчиняв платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов'язку.
Такий висновок ґрунтується на правових позиціях Верховного Суду висловлених у постановах від 22.04.2020 у справі № 826/11872/16 та від 26.03.2020 у справі №825/1700/18.
Так, матеріалами справи підтверджено, що між сторонами, а саме між податковим органом і позивачем, існував інший судовий спір щодо заборгованості, який був вирішений рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» про стягнення заборгованості у розмірі 28 915 936,39 грн.
Вказаний позов був задоволений, судове рішення набрало законної сили, внаслідок чого відповідно до ч.4 ст.78 КАС України, обставини встановлені у цій справі не підлягають доказуванню і підлягають прийняттю до увага при розгляді цієї справи.
Отже, згідно тексту судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/12186/16 судом було встановлено, що «на особових рахунках ТОВ «М.С.Л.» обліковувався податковий борг з податку на прибуток у розмірі 28 915 936,39 грн., з них недоїмка (основний платіж) у сумі 28 897 168,00 грн. та залишок не сплаченої пені у сумі 18 768,39 грн. Вказана заборгованість виникла у результаті не сплати ТОВ«М.С.Л.» самостійно визначених податкових зобов'язань згідно податкових декларацій з податку на прибуток приватних підприємств за 2015 року (датованої 29.02.2016), за 1-ий квартал 2016 року (датованої 26.04.2016) та уточнюючої декларації з податку на прибуток від 01.06.2016. За результатами розгляду справи №826/12186/16 Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з платника (ТОВ «М.С.Л.») зазначеної суми податкового боргу (28 915 936,39 грн.) до бюджету. Водночас суд погодився з доводами Товариства про відсутність в останнього на той час реальної можливості своєчасно та в повному обсязі погасити єдиним платежем податковий борг і судові витрати, а тому з метою уникнення передумов для банкрутства товариства суд встановив наступний порядок виконання судового рішення у справі №826/12186/16: шляхом сплати ТОВ «М.С.Л.» в дохід державного бюджету податкового боргу з податку на прибуток впродовж 36 місяців із сплатою заборгованості щорічно рівними частинами у сумі по 9 638 645,47 грн., починаючи з 1 жовтня 2016 року по 1 жовтня 2019 року відповідно до наступного графіку:перший платіж - до 1 жовтня 2017 року, другий платіж - до 1 жовтня 2018 року, третій платіж до 1 жовтня 2019 року».
Таким чином, суд першої інстанції, керуючись ч.4 ст.78 КАС України, правильно прийняв до уваги обставини встановлені у цій справі, оскільки згідно даних з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане рішення суду від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 у подальшому до апеляційної інстанції або порядку за нововиявленими обставинами оскаржено не було, та набрало законної сили 30.09.2016.
Також матеріалами справи підтверджено, що між сторонами був інших судовий спір, який був розв'язаний у справі №826/15591/17.
Так, матеріалами справи підтверджено, що 29.07.2017 Офісом ВПП ДФС була проведена камеральна перевірка ТОВ «М.С.Л.» з питань своєчасної сплати ним податку на прибуток підприємств за звітні періоди 2015 рік, І-е півріччя 2016 року, 9-ть місяців 2016 року та 2016 рік, а саме податкових зобов'язань, що були задекларовані товариством у поданих податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств за звітні періоди 2015 рік (реєстр. №9276311506 від 29.02.2016), 1-е півріччя 2016 року (реєстр. №9139384180 від 08.08.2016), 9-ть місяців 2016 року (реєстр. №9212197832 від 08.11.2016) та за 2016 рік (реєстр. №9269871749 від 09.02.2017). За результатами такої перевірки складений акт від 28.07.2017 №2571/28-10-42-07/30109292 з висновками про: порушення ТОВ «М.С.Л.» вимог п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягає у несвоєчасній сплаті товариством задекларованих сум податку на прибуток приватних підприємств за 2015 рік - у розмірі 32 078 511 грн., за 1-е півріччя 2016 року - 3 529 195 грн., за 9-ть місяців 2016 року - 3 482 593 грн. та за 2016 рік - 146 853 грн.
21.08.2017 на підставі цього акта камеральної перевірки Офіс ВПП ДФС прийняв податкові повідомлення-рішення форми «Ш», в т.ч. за №0014174207, згідно якого на підставі ст. 126 ПК України визначив ТОВ «М.С.Л.» до сплати штрафні санкції у розмірі 3 172 084,04 грн. за порушення платником строку сплати грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств (код платежу 11021000) у розмірі 15 860 420,22 грн. на термін більше 30 календарних днів.
Вказане податкове повідомлення-рішення від 21.08.2017 №0014174207 отримане платником (ТОВ «М.С.Л.») 23.08.2017, про що свідчить подана відповідачем копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за №0311322439100 та не заперечується позивачем.
ТОВ «М.С.Л.» оскаржило податкові повідомлення-рішення від 21.08.2017 за №0014164207 і №0014174207 до Окружного адміністративного суду міста Києва, шляхом подання відповідного позову.
За наслідками розгляду цього позову Окружним адміністративним судом міста Києва було прийнято 18.03.2018 рішення про часткове задоволення позовних вимог (справа №826/15591/17), яке у подальшому було скасоване постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 і у задоволенні позовних вимог ТОВ «М.С.Л.» було повністю відмовлено.
Отже, суд першої інстанції, розглядаючи цю справу, керуючись ч.4 ст.78 КАС України, правильно прийняв до уваги обставини, встановлені у справі № 826/15591/17, оскільки згідно Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2018 набрала законної сили з 28.08.2018.
Таким чином, в розумінні норм п.56.18 ст. 56 ПК України податкове повідомлення-рішення від 21.08.2017 № 0014174207 набуло статусу узгодженого з дня набрання остаточного рішення суду у справі №826/15591/17, тобто з 28.08.2018 і є узгодженим зобов'язанням.
Отже, відповідно правил п.57.3 ст. 57 ПК України граничний строк сплати за податковим повідомленням-рішенням № 0014174207 від 21.08.2017 настав 06.09.2018.
Апелянт не заперечував щодо цієї дати.
Проте, слід наголосити, що спір у цій справі стосується нарахування штрафних санкцій за порушення позивачем граничних строків сплати суми грошового зобов'язання (штрафу), визначеного контролюючим органом до сплати згідно податкового повідомлення-рішення від 21.08.2017 № 0014174207.
Отже, для вирішення питання щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення у цій справі, а саме ППР від 11 жовтня 2019 року № 012105410, має значення обставина - граничний строк сплати за податковим повідомленням-рішенням № 0014174207 від 21.08.2017 настав 06.09.2018.
І цей висновок суду першої інстанції є правильним.
Проте, матеріалами справи підтверджено, що грошове зобов'язання за цим податковим повідомленням-рішенням від 21.08.2017 № 0014174207 було погашене не 06.09.2018, а пізніше, саме - 15.02.2019, 15.08.2019 та 22.08.2019.
Вказане підтверджено документально розрахунками штрафних санкцій до акту камеральної перевірки та не заперечувалося самим позивачем.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено порушення позивачем граничних строків сплати грошового зобов'язання, і правильність розрахунків штрафних санкцій не є спірним у цій справі.
З огляду на це, висновок суду першої інстанції про правомірність спірного рішення є правильним.
Крім того, суд першої інстанції, враховуючи правові висновки Верховного Суду, дослідив і надав оцінку доводам позивача щодо поважності причин несвоєчасності сплати зобов'язань.
Так, згідно копії платіжних документів за період з 16.12.2016 по 21.11.2019 призначення платежів «спл. розстрочен. подат. боргу зг. ріш. суду №826/12186/16 від 12.09.2016…код бюдж. клас. 11021000» та «…11021000 Податок прибуток приватних підприємств».
Тобто, позивач дійсно у відповідності до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 сплатив кошти в рахунок погашення суми податкового боргу у розмірі 4 422 387,34 грн.
При цьому, сума такого податкового боргу, сформувалася у зв'язку з не сплатою товариством у встановлені строки сум самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств за звітні періоди 2015 рік та 1-ий квартал 2016 року.
З тексту акту камеральної перевірки від 28.07.2017 №2571/28-10-42-07/30109292 та витягів з інтегрованої картки платника податку на прибуток приватних підприємств (ТОВ «М.С.Л.») за 2016 -2017 роки, судом у справі №826/12186/16 були встановив граничні терміни сплати платником (позивачем) сум податкових зобов'язань, що були ним задекларовані у податкових деклараціях за звітні періоди 2015 рік, - 10.03.2016, за 1-ий квартал 2016 року - 20.05.2016, за 1-е півріччя 2016 року - 19.08.2016, за 9-ть місяців 2016 року - 19.11.2016 та за 2016 рік - 19.02.2017.
Дослідивши наявні у матеріалах справи витяги з інтегрованої картки платника податку (код платежу 11021000), далі - ІКП та надану представником відповідача письмову інформацію про суми платежів, що були зараховані на погашення розстроченого податкового боргу, суд встановив наступне.
Станом на 29.02.2016 в ІКП позивача обліковувалась переплата по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 27.59 грн.
10.03.2016 в ІКП платнику було нараховано до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 32 078 511 грн., як таку, що була самостійна задекларована платником до сплати в державний бюджет у податковій декларації за звітний період 2015 рік (реєстр. №9276311506 від 29.02.2016).
За наслідками списання суми переплати (27,59 грн.) станом на 10.03.2016 в ІКП утворилася сума недоїмки у розмірі 32 078 483,40 грн.
20.05.2016 в ІКП нараховано до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 4 723 194 грн., як таку, що була самостійна задекларована платником до сплати в державний бюджет у податковій декларації за 1-ий квартал 2016 року (реєстр. №9064861565 від 26.04.2016), та як наслідок станом на 20 05.2016 загальна сума податкового боргу (недоїмки) складала вже 36 801 705 грн.
01.06.2016 вказана сума недоїмки була зменшена на суму 5 537 грн. у зв'язку з поданням платником уточнюючого розрахунку реєстр. №9276828038 від 01.06.2016, та відповідно становила 36 796 168 грн.
У продовж періоду 13.06.2016 по 15.06.2016 платник сплатив до бюджету загальну суму коштів 7 899 000 грн., яка була зарахована у рахунок погашення наявного податкового боргу (недоїмки) та у зв'язку з несвоєчасним погашення частини податкового боргу платнику нарахована пеня у сумі 18 768,39 грн.
Станом на 15.06.2016 загальна сума податкового боргу становила 28 915 936,40 грн.
У період з 17.06.2016 по 19.08.2016 платник сплатив до бюджету в рахунок оплати наявної недоїмки загальну суму коштів 2 115 190 грн., що була зарахована у рахунок погашення наявного податкового боргу (недоїмки) та у зв'язку з несвоєчасним погашення частини податкового боргу платнику нарахована пеня у сумі 51 460,69 грн.
Станом на 19.08.2016 загальна сума податкового боргу становила 26 852 207,10 грн.
Проте, 19.08.2016 в ІКП нараховано до сплати суму податкового зобов'язання у розмірі 3 529 195 грн., як таку, що була самостійна задекларована платником до сплати в державний бюджет у податковій декларації за 1-е півріччя 2016 року (реєстр. №9139384180 від 08.08.2016), та як наслідок станом на зазначену дату загальна сума податкового боргу (недоїмки, без урахування залишку несплаченої пені) складала вже 30 311 173 грн.
У період з 22.08.2016 по 12.09.2016 платник сплатив до бюджету в рахунок оплати наявної недоїмки загальну суму коштів 890 000 грн., що була зарахована у рахунок погашення наявного податкового боргу (недоїмки) та у зв'язку з несвоєчасним погашення частини податкового боргу платнику нарахована пеня у сумі 44 038,05 грн.
Станом на 12.09.2016 загальна сума податкового боргу становила 29 535 412,50 грн.
12.09.2016 в ІКП внесено інформацію про надане платнику розстрочення податкового боргу на підставі рішення суду від 12.09.2016 у справі №826/12186/16 та внаслідок чого проведено погашення наявної суми недоїмки на загальну суму 28 915 908,79 грн. та пені на 114 267,13 грн. Як наслідок станом на 12.09.2016 загальна сума податкового боргу (недоїмки) по сплаті податку на прибуток, задекларованого у податковій становила 505 236,61 грн.
У подальшому в ІКП платника податку на прибуток (позивача) на останню дату місяця, що передував датам 01.10.2017, 01.10.2018 та 01.10.2019, були нараховані до сплати суми розстроченого у судовому порідку податкового боргу у розмірах по 9 638 645,46 грн.
Отже, суд першої інстанції проаналізувавши вищенаведене, зазначив, що не приймає довід позивача про незаконну зміну податковим органом призначення платежів, оскільки такий порядок дій контролюючого органу щодо відображення відомостей про розстрочення платнику сум податкового боргу на підставі рішення суду відповідав чинному законодавству, а саме «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422.
Окрім того, в ІКП були нараховані 19.11.2016, 19.02.2017, 19.05.2017 до сплати суми податкових зобов'язань, що задекларовані платником у поданих податкових деклараціях за звітні періоди 9-ть місяців 2016 року, 2016 рік, 1-ий квартал 2017 року,
Сплачені ТОВ «М.С.Л.» упродовж періоду з 13.09.2016 по жовтень 2019 року кошти зараховувалися контролюючим органом за хронологією виникнення (нарахування до сплати) сум податкового боргу в рахунок погашення податкового боргу, що виник на підставі податкових декларацій поданих за звітні періоди після 1-го кварталу 2016 року, а також в рахунок погашення розстроченого у судовому порядку податкового боргу.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то дії відповідача в цій частині є правомірними, через що довід апелянта про зміну призначення платежу не приймається судами як необґрунтований.
Крім того, суд першої інстанції проаналізував інший довід позивача щодо наявності санкцій відносно товариства.
Так, рішенням РНБО від 2 травня 2018 року «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», яке введене в дію Указом Президента України від 14 травня 2018 року №126/2018 до ТОВ «М.С.Л.», були зняті персональні санкції.
Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2017 року у справі №826/15591/17 набрала законної сили 28.08.2017.
Отже, позивач мав би сплатити податкове зобов'язання самостійно протягом 10 робочих днів, після набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, рішення РНБО про скасування санкцій не було перешкодою позивачу для вчасного виконання податкового зобов'язання.
За таких обставин, доводи апелянта не заслуговують уваги, висновок суду першої інстанції про правомірність спірного рішення є обґрунтованим.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Проте, в адміністративних справах про протиправність рішення обов'язок доказування правомірності свого рішення покладено на відповідача.
Щодо всіх інших доводів сторін колегія суддів наголосушє, що враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Отже, всі доводи позивача не заслуговують уваги, оскільки вони не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідачем доведено правомірність спірного рішення.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Повний текст виготовлено 27.04.2026, протягом 10 днів відповідно до 227 КАС України.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2025 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М.С.Л." до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №012105410 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
О.В. Епель
О.М. Кузьмишина