Справа № 760/15970/24 Суддя (судді) першої інстанції: Застрожнікова К.С.
24 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 25 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
10.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2553805 від 07.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірну постанову прийнято з порушенням її прав, оскільки доказів її вини інспектором патрульної поліції надано не було. Вважає, що інспектор не мав права використовувати прилад TruCam, тримаючи його у руці, а не встановлений стаціонарно як це вимагає законодавство. При цьому, зазначає, що фіксація правопорушення здійснювалась не в зоні дії знаку 5.70.
Рішенням Солом'янського районного суду м.Києва від 25 серпня 2025 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано факт порушення ним ПДР, доводи позивача щодо відсутності доказів скоєння ним правопорушення не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 25 серпня 2025 р. як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи.
Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану.
Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.07.2024 поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Ткаліченко Андрієм Сергійовичем відносно ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 2553805.
Зі змісту даної постанови вбачається, що 07.07.2024 о 09 год. 07 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Nissan Juke д.н.з. НОМЕР_1 у м. Біла Церква вул. Київська, 96 рухалась зі швидкістю 73 км/год в населеному пункті, чим перевищила встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункті більш, як на 23 км/год. Замір швидкості здійснювався приладом TruCam TC 000737, чим порушила пункт 12.4 Правил дорожнього руху, та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що на водійку накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. До постанови додається відео з приладу TruCam TC 000737, відео з нагрудної боді камери Моторола 477936.
Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.
Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України визначено Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (надалі - «Правила дорожнього руху, ПДР»).
Пунктами 1.3., 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
У відповідності до п. 12.4 ПДР України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно з ст. 122 ч.1 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною першою статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтуються висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Згідно частини першої статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, іншими документами.
При цьому судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Згідно ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Отже положеннями ст. ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що лазерний вимірювач швидкості TruCam є, насамперед, засобом вимірювання із допоміжною функцією фото- та відеофіксації, який конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що випливає із змісту Методичних рекомендації щодо використання лазерних вимірювачів швидкості TruCAM для фіксації правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, що є додатком №1 до листа Департаменту від 04.10.2018 року №11299/41/2/02-2018.
Відповідно до ст. 252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до змісту частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Відповідно до частини другої статті 279 КУпАП головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Згідно з частиною другою статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
У статті 222 КУпАП чітко встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, третьою, четвертою, шостою і сьомою статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Отже, системний аналіз зазначених норм дає колегії суддів підстави для висновку, що чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою УПП справи про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку.
Водночас, позивачем не спростовується, що йому було роз'яснено його права та обов'язки, суть вчиненого ним порушення, оголошено та вручено примірник оспорюваної постанови.
При цьому, колегія суддів зазначає, що реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб'єкта владних повноважень у суді.
Зазначені висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2019 року у справі №487/2179/17.
Отже, постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 2553805 від 07.07.2024 року, що винесена відносно позивача, містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 283 КУпАП.
Швидкість руху транспортного засобу було зафіксовано за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 (серійний номер ТС000737), який є спеціальним технічним засобом і має функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Лазерний вимірювач швидкості TruCam призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах, відноситься до мобільних або ручних дистанційних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Встановлення цього приладу стаціонарно не вимагається. Такий метод використання не впливає на точність проведеної фіксації. Таким чином, інспектор мав право здійснювати фіксацію порушення швидкісного режиму приладом, тримаючи його руках.
На підтвердження фіксування порушення позивачем ПДР України стороною відповідача надані суду фотографії та відеозапис, вчинені за допомогою лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів «TruCam № ТС000737».
Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 25 червня 2024 року №22-01/31105 даний вимірювача швидкості транспортних засобів «TruCam № ТС000737» відповідає вимогам технічної документації на вимірювач та чинне до 25 червня 2025 року. (а.с. 38).
Позивачем не спростовано, що координати зафіксовані законодавчо регульованим засобом вимірювальної техніки лазерним вимірювачем швидкості транспортних засобів TruCam та вказана адреса співпадає при перевірці загальнодоступними додатками.
Згідно п. 12.4 ПДР, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, враховуючи все вищенаведене, та підтвердженість факту скоєння позивачем правопорушення, визначеного ч. 1 ст. 122 КУпАП, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги позивача безпідставними, всі зауваження позивача як підстави для скасування оскаржуваної постанови не знаходять свого підтвердження, носять суто суб'єктивний характер та свідчать лише про намагання уникнути адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, відповідачем доведено правомірність складання спірної постанови.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 25 серпня 2025 р. - залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду м.Києва від 25 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк