Справа № 158/1632/26
Провадження № 2-а/0158/42/26
27 квітня 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Костюкевича О.К.
за участю секретаря - Хмілевської І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Наумчука І.П., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 березня 2026 року відповідач звернувся до органів Національної поліції України задля розшуку ОСОБА_1 та доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
10 березня 2026 року, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №R411176 відносно ОСОБА_1 , якою його визнано винним у тому, що він не пройшов/відмовився від проходження ВЛК, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. На виконання постанови, 11 березня 2026 року Позивач сплатив накладений на нього штраф, що підтверджується відповідною квитанцією.
Позивач виявив у своєму електронному кабінеті призовника, військовозобов'язаного та резервіста, що 16 березня 2026 року відповідач знову ж таки звернувся до органів Національної поліції України задля розшуку ОСОБА_1 та доставлення його до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для притягнення до адміністративної відповідальності за те ж саме правопорушення, що вбачається із його військово-облікового документу від 19 березня 2026 року.
Окрім того, 16 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R423969 відносно ОСОБА_1 , якою його визнано винним у тому, що він не пройшов/відмовився від проходження ВЛК, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також, вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.
Таким чином, фактично має місце повторне притягнення до адміністративної відповідальності за одне і те саме правопорушення, що прямо заборонено Конституцією України.
Не погоджуючись з таким рішенням просить визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 березня 2026 року №R423969 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 20.04.2026 відкрито провадження у даній адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями, передбаченими ст. 286 КАС України, запропоновано відповідачу подати до суду відзив на позовну заяву.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Крім цього, відзив на позовну заяву до суду подано не було.
Дослідивши матеріали справи, надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Згідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
При цьому за приписами ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
В силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ст. 235 КУпАП).
Згідно ч. 3 ст. 210 КУпАП порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період, тягне адміністративну відповідальність.
За змістом ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який наразі триває.
04 травня 2024 року набрав чинності Закон України від 21.03.2024 № 3621-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Ним же було передбачено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до набрання чинності цим Законом, протягом 9 місяців з дня набрання ним чинності підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
У відповідність до зазначеного Закону України був приведений наказ Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», яким визначається процедура проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.
Водночас, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» Законом України № 4235-ІХ від 12.02.2025 було внесено зміни і викладено положення у наступній редакції «2. Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Судом встановлено, що 10 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову №R411176 відносно ОСОБА_1 , якою його визнано винним у тому, що він не пройшов/відмовився від проходження ВЛК, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень. На виконання постанови, 11 березня 2026 року Позивач сплатив накладений на нього штраф, що підтверджується відповідною квитанцією.
Згідно з ч. 1 ст. 300-3 КУпАП, у разі сплати особою протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили не менш як 50 відсотків розміру штрафу, така постанова вважається виконаною. Таким чином, позивачем було дотримано умови "спрощеного" порядку: добровільне визнання правопорушення та своєчасна оплата 50% від накладеної суми штрафу, відтак з моменту зарахування коштів адміністративне провадження вважається завершеним, а обов'язок особи перед державою - виконаним у повному обсязі.
Окрім того, 16 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R423969 відносно ОСОБА_1 , якою його визнано винним у тому, що він не пройшов/відмовився від проходження ВЛК, що містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Також, вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.
В контексті обставин даної справи вчинене позивачем правопорушення, непроходження ВЛК, є триваючим, оскільки з об'єктивної сторони вказане правопорушення охоплюється одними діями, що в свою чергу становить склад одного правопорушення, а не декількох.
З огляду на наведене, зважаючи на те, що після притягнення постановою №R411176 від 10 березня 2026 року ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за не проходження ВЛК, відносно нього знову ж таки 16 березня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову № R423969, якою його визнано винним у тому, що він не пройшов/відмовився від проходження ВЛК, а тому повторне притягнення його до відповідальності за це ж правопорушення порушує принцип правової визначеності та право, гарантоване ст. 61 Конституції України.
Згідно зі ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Суд зазначає, що ініціювання виконавчого провадження для стягнення повної суми штрафу або його подвійного розміру після того, як позивач уже виконав свій обов'язок шляхом сплати 50% штрафу за цифровими алгоритмами, призводить до порушення принципу правової визначеності, який є невід'ємною складовою верховенства права, а також спричиняє фактичне повторне притягнення людини до адміністративної відповідальності всупереч твердженню відповідача про єдиний процес притягнення до відповідальності. Бо якщо це єдиний процес, з чим погодився суд, - то штраф вже сплачено винною особою, якщо різні процеси - то це подвійне притягнення до адміністративної відповідальності за одне й те ж правопорушення. Тому твердження відповідача про єдиний процес і одночасно дії зі звернення паперової постанови до примусового виконання та прохання до суду відмовити в позові - логічно суперечливі, є взаємовиключними по суті. В будь-якому випадку, не може існувати постанова, щодо якої є виконавче провадження про примусове стягнення штрафу з позивача в подвійному розмірі, бо він уже сплатив 50% штрафу добровільно за те ж правопорушення.
У відповідності до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскільки вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не доведена належними та допустимими доказами, тому постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 16 березня 2026 року №R423969 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
З врахуванням наведеного, судовий збір у розмірі 665,60 грн. слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 9, 72-77, 139, 250, 268-272, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №R423969 від 16 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судовий збір в розмірі 532 (п'ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: позивача: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Представник позивача: Наумук Іван Петрович (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич