24 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/35915/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/35915/25 (головуючий суддя першої інстанції Калугіна Н.Є.) за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
-стягнути податковий борг з платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету на суму 119 395,33 гривень.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року повернуто позивачу адміністративний позов на підставі п. 8 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Позивач, не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати, поновити позивачу строк звернення до суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Скарга обґрунтована тим, що право оскарження податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) надане платнику Податковим кодексом України. Відповідно до ст. 56 ПКУ оскаржити ППР можливо в адміністративному або судовому порядку.
Строк для адміноскарження рішення становить 10 робочих днів з моменту отримання спірного рішення. Тому, грошове зобов'язання, визначене ППР які були надіслані є узгодженими.
На час формування та направлення податкового повідомлення-рішення №053192/2411 від 25.09.2025 на суму 4451,36 грн контролюючий орган використовував дані інформаційно-комунікаційної системи ДПС України та дані Державного реєстру фізичних осіб - платників податків. Вище перелічені ППР надіслані поштовим зв'язком на податкову адресу платника податків.
Таким чином, станом на дату подання позову, ці суми вже становили узгоджений податковий борг. Позивач не пропустив строк, оскільки керувався датою узгодження, а не датою винесення ППР.
З урахуванням вимог ст.56, 57 ПК України, в зв'язку з несплатою фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.
Провертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, суб'єкт владних повноважень звернувся до суду з вимогою про стягнення грошових коштів, за податковим повідомленням-рішенням від 25.09.2025, шестимісячний строк на оскарження якого має сплинути 25.03.2026, тобто до закінчення шестимісячного строку, наданого відповідачу для оскарження податкової вимоги, відповідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Частиною 1 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Відповідно до пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, позовна заява повертається позивачеві.
Проблемне питання у цій справі виникло щодо правозастосування пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України, яке встановлює, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, подано суб'єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною 2 статті 122 цього Кодексу.
Тобто фактично зазначена норма встановлює процесуальне обмеження для суб'єкта владних повноважень: він не може подати до суду позов про стягнення боргу, який виник на підставі відповідного рішення суб'єкта владних повноважень раніше, ніж сплине строк на судове оскарження такого рішення, що визначений частиною 2 статті 122 КАС України
Отже, для застосування положень пункту 8 частини 4 статті 169 КАС України, слід виходити з того, що днем виникнення підстав, які дають право суб'єкту владних повноважень на звернення до адміністративного суду із позовом про стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, є день закінчення шестимісячного строку, встановленого у абзаці 1 частини другої статті 122 КАС України.
Так, положеннями частини 1 та 2 статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 погодилася із правильністю усталеної практики судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду щодо строків оскарження рішень податкового органу, а саме:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, відмова у реєстрації податкових накладних; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 Податкового кодексу України).
Питання щодо застосування судами пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України вже неодноразово було предметом розгляду Верховним Судом.
Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 19 червня 2020 року у справі № 520/12807/19, від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20, позов з вимогою про стягнення коштів, яка ґрунтується на підставі рішення контролюючого органу, може бути ним поданий до суду не раніше закінчення строку, встановленого для судового оскарження такого рішення.
Верховний Суд не відступав від своїх правових висновків щодо застосування пункту 8 частини четвертої статті 169 КАС України, викладених у постановах від 19 червня 2020 року у справі № 520/12807/19 та від 12 травня 2022 року у справі № 420/9673/20.
Суд першої інстанції установив, що станом на день звернення до суду із цим позовом у позивача ще діяло обмеження на подання позовної заяви, встановлене пунктом 8 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки спірний податковий борг виник на підставі податкових повідомлень-рішень, за якими не збіг визначений законом шестимісячний строк на їх оскарження.
Так, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, судом встановлено, що підставою позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача податкового боргу, на думку позивача, є несплата вказаних грошових зобов'язань, нарахованих згідно податкового повідомлення-рішення №053192/2411 від 25.09.2025.
Позов про стягнення податкового боргу подано до суду - 17.12.2025.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки у цій справі позов поданий до суду до закінчення шестимісячного строку, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, у суб'єкта владних повноважень право на пред'явлення визначених законом позовних вимог в цій частині ще не виникло, а тому зазначений позов був правомірно повернутий.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 21 серпня 2025 року справа № 120/14874/24, від 30 жовтня 2025 року справа № 120/14997/24.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про повернення позову.
За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/35915/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року в адміністративній справі №160/35915/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Чабаненко