Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питання встановлення судового контролю за виконанням рішення суду
27 квітня 2026 р. справа № 520/26236/23
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/26236/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Харківського окружного адміністративного суду через систему "Електронний суд" звернувся представник ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №520/26236/23, в якій просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №520/26236/23;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 надати звіт про виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 по адміністративній справі №520/26236/23 у встановлений законодавством строк.
В обґрунтування заяви зазначено, що 07.03.2025 адвокат в інтересах позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом з проханням надати інформацію, із документальним підтвердженням, щодо результатів виконання рішення по справі №520/26236/23 стосовно ОСОБА_1 . Не отримавши відповіді, 07.07.2025 адвокатом в інтересах позивача було повторно направлено адвокатський запит. 16.07.2025 отримано відповідь від Військової частини НОМЕР_2 №26/1/4689, в якій повідомлено: «…командування військової частини НОМЕР_2 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішення суду, за якими задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до військової частини НОМЕР_4 . Виплата коштів по рішенню суду нарахована та буде здійснена за наявності відповідного фінансування…». 05.08.2025 представник позивача звернувся з заявою про примусове виконання постанови до Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Таким чином, в позивача вичерпано всі способи захисту прав щодо виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №520/26236/23. Станом на 20.11.2025 Постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025, не виконана. Відтак, вбачається ухилення Військової частини НОМЕР_2 від виконання постанови суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/26236/23 прийнято до провадження та зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 надати до суду у строк до 23.04.2026 заперечення на заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/26236/23 разом з доказами нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.12.2022 по 24.12.2022, з 31.12.2022 по 14.01.2023, з 18.03.2023 по 22.03.2023, з 23.03.2023 по 01.04.2023, з 11.04.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №520/26236/23.
На виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 17.04.2026 Військовою частиною НОМЕР_2 через систему "Електронний суд" подані заперечення на заяву, в яких зазначено, для виконання судового рішення у справі №520/26236/23 військовою частиною НОМЕР_2 були сформовані необхідні документи (заявки-розрахунки) та замовлено фінансування задоволених позовних вимог. Заявки-розрахунки подаються до забезпечувального фінансового органу щомісячно, для виконання зазначеного судового рішення, востаннє така заявка подавалася на квітень 2026 року. Рішення суду буде виконано одразу після надходження фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування. Станом на день відповіді командування військової частини НОМЕР_2 здійснило всі необхідні і можливі в межах наданої компетенції заходи для виконання рішення суду. Однак, виділення фінансування на оплату задоволених позовних вимог не залежить від волевиявлення посадових осіб військової частини НОМЕР_2 та в повній мірі ставиться в залежність від надходження бюджетного фінансування. Таким чином, командування військової частини НОМЕР_2 не має можливості визначити чи повідомити строки виконання рішення суду, за яким задоволені позовні вимоги майнового (грошового) характеру до військової частини НОМЕР_2 . Заявка-розрахунок для виділення бюджетних асигнувань явно та очевидно не свідчить про ухилення військової частини від виконання рішення суду або його невиконання. Військовою частиною НОМЕР_2 зазначено, що згадані діяння доводять факт вчинення заходів, спрямованих на виконання рішення суду у цій справі у межах реально існуючих можливостей. Згідно з приписами ст. 43 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством. При цьому, ані рішення суду у цій справі, ані обставини спірних правовідносин не дають жодних підстав для висновку про те, що рішення у справі підлягає виконанню суб'єктом владних повноважень першочергово відносно решти рішень судів в аналогічних чи подібних категоріях спорів, які набрали законної сили раніше від рішення суду у справі, що розглядається. Військова частина НОМЕР_2 звертає увагу суду, що нездійснення суб'єктом владних повноважень у даному конкретному випадку виплати боргу за рішенням суду у справі не є доказом умисного та свідомого невиконання судового рішення, оскільки відсутність фізичної змоги провести грошовий платіж через неотримання відповідних цільових асигнувань та через відсутність вільного обсягу фінансових ресурсів не може бути кваліфіковано у якості невиконання судового рішення без поважних причин. В той же час, як зазначалося вище, військовою частиною вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи положення частин 1, 3 ст. 382-1 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі №520/26236/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 по справі №520/26236/23 скасовано в частині відмови в задоволенні вимог позову ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.12.2022 по 24.12.2022, з 31.12.2022 по 14.01.2023, з 18.03.2023 по 22.03.2023, з 23.03.2023 по 01.04.2023, з 11.04.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум та щодо зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.12.2022 по 24.12.2022, з 31.12.2022 по 14.01.2023, з 18.03.2023 по 22.03.2023, з 23.03.2023 по 01.04.2023, з 11.04.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Прийнято в цій частині нове рішення, яким вказану вище частину позовних вимог ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.12.2022 по 24.12.2022, з 31.12.2022 по 14.01.2023, з 18.03.2023 по 22.03.2023, з 23.03.2023 по 01.04.2023, з 11.04.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.12.2022 по 24.12.2022, з 31.12.2022 по 14.01.2023, з 18.03.2023 по 22.03.2023, з 23.03.2023 по 01.04.2023, з 11.04.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 по справі №520/26236/23 - залишено без змін.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 у справі №520/26236/23 набрало законної сили 27.02.2025.
12.03.2025 Харківським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №520/26236/23.
Постановою старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Завалій Е. Т. від 11.08.2025 ВП №78822219 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №520/26236/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом 12.03.2025, про зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.12.2022 по 24.12.2022, з 31.12.2022 по 14.01.2023, з 18.03.2023 по 22.03.2023, з 23.03.2023 по 01.04.2023, з 11.04.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
При вирішенні питання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд виходить з наступного.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
На виконання приписів статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009).
Питання судового контролю за виконанням судових рішень врегульовано статтями 382 - 382-3 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 2 ст. 382-1 КАС України визначено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців (ч. 3 ст. 382-1 КАС України).
Згідно з ч. 4 ст. 382-1 КАС України суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень.
За приписами ч.ч. 1-3, 10, 11 ст. 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права (що таке зобов'язання суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду) викладені в постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №823/1265/16, які відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Так, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимим доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишається невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 27.02.2020 по справі №640/3719/18, від 04.03.2020 по справі №539/3406/17.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі №560/523/19 зазначено, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Судом встановлено, що на виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №520/26236/23 Військовою частиною НОМЕР_2 проведено нарахування ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.12.2022 по 24.12.2022, з 31.12.2022 по 14.01.2023, з 18.03.2023 по 22.03.2023, з 23.03.2023 по 01.04.2023, з 11.04.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідно до Розрахунку потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової слкжби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення А0501 на квітень 2026 року ОСОБА_1 потреба складає 170910 грн.
З доданих відповідачем до заперечень документів, судом вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_2 вчиняються усі можливі дії для виконання рішення суду, зокрема, шляхом направлення начальнику забезпечувального фінансового органу розрахунків потреби в коштах для військовослужбовців, звільнених з військової служби (переміщених до інших військових частин), виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» за напрямом грошового забезпечення квітень 2026 року, в яких зазначено про нараховану ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі №520/26236/23 суму.
Судом враховується, що Військовою частиною НОМЕР_2 фінансується за рахунок коштів, виділених із державного бюджету. Інші джерела фінансування у Військовою частиною НОМЕР_2 відсутні.
Частиною 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України встановлено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно з ч. 3 ст. 22 Бюджетного кодексу України головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Військові частини підпорядковані центральним органам влади (МВС, Міноборони тощо), які є головними розпорядниками бюджетних коштів. Військові частини є розпорядники нижчого рівня (одержувачі коштів). Цей факт означає, що військові частини не мають самостійних повноважень на негайне фінансування виплат на виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем вживається всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Крім цього, суд зауважує, що звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов'язаний навести вагомі аргументи в обґрунтування необхідності вжиття судом таких процесуальних заходів і надати докази на підтвердження наміру відповідача ухилятись від виконання рішення суду або ж наявності факту реального ухилення суб'єкта владних повноважень від виконання рішення суду.
При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених згідно із судовим рішенням обов'язків та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Лише наявність обґрунтованих та достатніх сумнівів у належному виконанні суб'єктом владних повноважень свого конституційного обов'язку - виконання судового рішення, надає право суду встановлювати судовий контроль.
Однак, подана до суду заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не містить жодних доводів та обґрунтувань і належних доказів на підтвердження того, що відповідач - суб'єкт владних повноважень умисно ухиляється від виконання рішення суду у цій справі, або ж вчиняє дії, які зумовлюють умисне ухилення від його виконання.
Надані ж відповідачем докази вчинення активних дій щодо виконання судового рішення свідчать про відсутність умисного ухилення від виконання рішення суду.
Правовою ж підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних, підтверджених належними і допустимими доказами, підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.
Вказане узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними ухвалах від 16.09.2020 та від 12.01.2022 у справі №826/9960/15 (№11-1403апп18).
Крім того, суд зазначає, що виконавчий лист №520/26236/23, виданий Харківським окружним адміністративним судом 12.03.2025, перебуває на примусовому виконанні Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в рамках виконавчого провадження №78822219.
Постановою старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Завалій Е. Т. від 11.08.2025 ВП №78822219 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №520/26236/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом 12.03.2025, про зобов'язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 17.12.2022 по 24.12.2022, з 31.12.2022 по 14.01.2023, з 18.03.2023 по 22.03.2023, з 23.03.2023 по 01.04.2023, з 11.04.2023 по 21.04.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Постановою старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Завалій Е. Т. від 11.08.2025 ВП №78822219 зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №520/26236/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом 12.03.2025 до припинення військового стану або внесення інших змін.
Матеріали справи не містять та представником заявника не було надано до суду жодних доказів щодо оскарження позивачем постанови старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Завалій Е. Т. про зупинення вчинення виконавчих дій від 11.08.2025 у порядку та строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження ".
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявник погоджується з постановою старшого державного виконавця Чугуївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Завалій Е. Т. від 11.08.2025 ВП №78822219, якою зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №520/26236/23, виданого Харківським окружним адміністративним судом 12.03.2025 до припинення військового стану або внесення інших змін.
Суд зазначає, що повнота та правомірність виконання рішення суду в порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця, яким на час звернення позивача із заявою про встановлення судового контролю, виходячи з положень статей 18, 63 Закону України "Про виконавче провадження", не вичерпано всіх передбачених чинним законодавством засобів щодо належного та повного виконання рішення суду у справі №520/26236/23, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку статті 382 КАС України до суду є передчасним.
На час розгляду справи суду не надані докази невиконання або неналежного виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №520/26236/23 за результатом виконавчих дій в рамках відкритого виконавчого провадження №78822219.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що на час розгляду заяви відсутні об'єктивні підстави для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі та зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 надати звіт про виконання Постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2025 по адміністративній справі №520/26236/23 у встановлений законодавством строк.
З огляду на викладене, подана заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/26236/23 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 229, 248, 256, 293, 294, 295, 382, 382-1 Кодексу адміністративного суду України, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст. 382 КАС України у справі №520/26236/23 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.