Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у відкритті провадження
27 квітня 2026 р. справа № 520/9311/26
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (майдан Павлівський, буд. 4, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 03355057), треті особи: Харківська міська рада (майдан Конституції, буд.7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», що полягають у фактичному наданні технічному паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок у місті Харків, вул. Академіка Павлова, будинок №71, номер інвентаризаційної справи не вказано, реєстровий №367, паспорт виготовлено за станом на 13.02.2007 статусу документа, який підтверджує або створює право користування земельною ділянкою, зокрема земельною ділянкою загального користування (проїздом);
- визнати перевищенням повноважень дії Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» щодо виходу за межі функцій технічної інвентаризації та втручання у сферу регулювання речових прав на нерухоме майно та земельні ділянки, які належать Харківській міській громаді;
- визнати, що технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок у місті Харків, вул. Академіка Павлова, будинок №71, номер інвентаризаційної справи не вказано, реєстровий №367, паспорт виготовлено за станом на 13.02.2007, Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» є виключно інвентаризаційним документом, який: не правовстановлюючим; не підтверджує наявність жодного речового права; не створює, не змінює і не припиняє прав на земельні ділянки, які належать Харківській міській громаді;
- визнати протиправним використання технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок у місті Харків, вул. Академіка Павлова, будинок №71, номер інвентаризаційної справи не вказано, реєстровий №367, паспорт виготовлено за станом на 13.02.2007 виготовленого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», як підстави для: набуття або підтвердження права користування земельною ділянкою; обмеження прав територіальної громади на земельну ділянку загального користування;
- зобов'язати Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» утриматися від подальших дій, спрямованих на використання або просування технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок у місті Харків, вул. Академіка Павлова, будинок №71, номер інвентаризаційної справи не вказано, реєстровий №367, паспорт виготовлено за станом на 13.02.2007, як документа, що має юридичні наслідки у сфері земельних правовідносин.
Відповідно до пунктів 4, 6 частини 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні цього Суду у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу вимог статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.
За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що володіє земельною ділянкою у місті Харкові по вулиці Академіка Павлова, будинок 69-А, на праві приватної власності, кадастровий номер 6310137500:02:031:0003. Землі, розташовані біля ділянки позивача по периметру від В до Г погоджені Харківським міським Управлінням земельних ресурсів як землі житлової і громадської забудови: проїзд. Даний проїзд використовується на підставі Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок, номер інвентаризаційної справи не вказано, реєстровий №367, паспорт виготовлено станом на 13.02.2007, володільцями часток дома №71, які мають частку: 20/120 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - доля не визначена, на правах володіння. У розділі Технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок у АДРЕСА_2 , дана земельна ділянка загального користування (проїзд) на підставі рішення Московського районного суду м. Харкова по справі №2-5699/09 від 17.12.2009 зазначена як така, що перебуває у користуванні у володільців часток в квартирному будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У відповідності до рішенням по справі №2-5699/09 від 17.12.2009 ОСОБА_3 визнав право власності на самочинно збудовані сіни літ «а4» площею 7.40 кв.м. та гараж літ. «С», пощею 17,3 кв.м. прибудовані до квартири 1 (один). На час звернення до суду гараж літ. «С», пощею 17,3 кв.м., який є металевою конструкцією (не побудований), розташований на землі загального користування на проїзді і перешкоджає в користуванні землями загального користування. Позивач, посилаючись на те, що Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» при виготовленні техпаспорта змінило площу, земельної ділянки, передавши у користування визначеним у техпаспорті особам землі загального користування, що належать громаді, внесла нові об'єкти, що створило підстави для державної реєстрації прав власності, звернулась до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що матеріали позовної заяви та додані до неї документи свідчать про наявність спору про право на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку по АДРЕСА_2 , на якій збудовано гаражі, які перебувають у власності приватних осіб.
Правові та організаційні питання містобудівної діяльності врегульовані Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» №3038-VI від 17 лютого 2011 року (далі - Закон №3038-VI).
Згідно частин 4, 5 ст. 26 Закону №3038-VI, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частинами 1 та 2 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Стаття 321 Цивільного кодексу України також гарантує непорушність права власності, відповідно до якої право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13, в постанові від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15.
У даній справі суд вважає за необхідне навести та застосувати до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12.02.2020 у справі №820/4524/18, згідно якої:
«….спір про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на ці об'єкти нерухомого майна. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру".
Велика Палата Верховного Суду також вирішила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку спір не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір про право цивільне, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, даний спір не є публічно-правовим, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі вищенаведеного, суд відмовляє у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", треті особи: Харківська міська рада, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Керуючись ст. ст. 170, 256, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" (майдан Павлівський, буд. 4, м. Харків, 61004, код ЄДРПОУ 03355057), треті особи: Харківська міська рада (майдан Конституції, буд.7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачу, що даний спір належить розглядати у порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Біленський О.О.