Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 квітня 2026 року справа №520/340/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України, третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9,м. Київ,01001 код ЄДРПОУ 37508470), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61057, ЄДРПОУ 37764460), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Державної міграційної служби України № 12.12.2023р. № 222-23. року про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту особи без громадянства ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву особи без громадянства ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту;
- зобов'язати Державну міграційну служби України визнати особи без громадянства ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Рішення Державної міграційної служби України № 12.12.2023 № 222-23 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту особи без громадянства ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував.
Суддя у період з 17.01.2024 по 05.02.2024 та з 01.07.2024 по 29.07.2024 перебував у відпустці, у період з 07.10.2024 по 11.10.2024 перебував на навчанні, з 28.10.2024 по 05.11.2024, з 23.12.2024 по 15.01.2025, з 28.04.2025 по 02.05.2025, з 14.07.2025 по 28.07.2025 перебував у відпустці, 01.08.2025 перебував на навчанні, з 04.08.2025 по 05.08.2025, з 10.11.2025 по 14.11.2025 та з 22.12.2025 по 13.01.2026 перебував у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
З копії особової справи позивача №2020КН0080 суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Азербайджанскої Республіки, який у 1993 році прибув на територію України.
Позивач 01.10.2020 звернувся до ГУ Державної міграційної служби України в Харківській області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту у зв'язку з переслідуванням, а також у зв'язку зі збройним конфліктом між Азербайджанською республікою та республікою Вірменія у ОСОБА_2 .
У підтвердження обґрунтованості звернення за захистом в Україні заявник надав наступні документи:
- паспорт громадянина СРСР НОМЕР_1 , виданий Відділом внутрішніх справ Степанокертського міськісполкому Нагірно-Карабаської автономної області 22.11.1989;
- нотаріально завірений неповний переклад паспорту громадянина СРСР НОМЕР_1 ;
- свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 від 24.11.1973 ОСОБА_1 ;
- тимчасову посвідку на постійне проживання в Україні громадянина Азербайджанської Республіки серії НОМЕР_3 від 08.05.01;
- копію заочного рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 11.07.06 про позбавлення батьківських прав;
- копію картки Приватного підприємства «Мастер» (код ОКПО 24476664) станом на 03.06.20;
- копію ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2010, про оскарження ліквідації ПП «Мастер»;
- копію посвідчення біженця серії НОМЕР_4 від 25.12.2003, сестри ОСОБА_1 , - ОСОБА_3 ;
- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , сестри ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ;
- інформацію по країні походження на 16 арк.
Зазначені документи були перевірені уповноваженими особами відповідача, за результатами перевірки складено висновок від 22.10.2020, відповідно до якого рекомендовано прийняти рішення про відмову у оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно позивача, оскільки, на думку відповідача-1, подана заява є необґрунтованою, а саме - відсутні умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту».
Враховуючи вказаний висновок від 22.10.2020, наказом ГУ ДМС України в Харківській області від 22.10.2020 №3222 відмовило позивачу в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Позивач оскаржив зазначене рішення до ДМС України та Державною міграційною службою України прийнято рішення про відхилення скарги на рішення територіального органу ДМС про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту від 08.02.2021 №08-21.
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 у справі № 520/7396/21, залишеного без змін Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної міграційної служби України (вулиця Володимирська, 9, місто Київ, 01001, код ЄДРПОУ: 37508470), Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області (вулиця Римарська, 24, місто Харків, 61057, код ЄДРПОУ: 37764460) - задоволено частково. Скасовано рішення Державної міграційної служби України від 08.02.2021 №08-21. Скасовано наказ Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області від 22.10.2020 №322 про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України у Харківській області повторно розглянути питання про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 .
На виконання вказаного рішення суду, наказом ГУ ДМС в Харківській області від 17.02.2023 № 6 прийнято рішення про повторний розгляд питання про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту ОСОБА_1 .
За результатами повторної перевірки документів позивача, уповноваженими особами відповідача складено висновок від 03.11.2023, відповідно до якого рекомендовано прийняти рішення про відмову у оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно позивача, оскільки, на думку відповідача, подана заява є необґрунтованою, а саме - відсутні умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового захисту».
Враховуючи вказаний висновок від 03.11.2023, Рішенням Державної Міграційної служби України від 12.12.2023 № 222-23 відмовлено позивача у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
19 грудня 2023 року Головним управління Державної Міграційної служби України в Харківській області сформовано позивачу повідомлення № 9 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові відносини у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні є Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011 №3671-VI (далі по тексту - Закон України №3671-VI).
Згідно з Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом 1967 року поняття «біженець» включає в себе чотири основні підстави, за наявності яких особі може бути надано статус біженця. Такими підставами є: 1) знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, за межами країни свого колишнього місця проживання; 2) наявність обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; 3) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов'язане з ознаками, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расової належності; б) релігії; в) національності (громадянства); г) належності до певної соціальної групи; д) політичних поглядів; 4) неможливістю або небажанням особи користуватися захистом країни походження внаслідок таких побоювань.
Порядок подання та розгляду заяв про визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, регламентований Законом України №3671-VI та Правилами розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011 №649, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2011 за №1146/19884 (далі по тексту - Правила №649).
Відповідно до частин першої та сьомої статті 7 Закону України №3671-VI заява подається особисто іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. До заяви додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Згідно частини дванадцятої статті 7 Закону України №3671-VI Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту: реєструє заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та подані документи; ознайомлює заявника або його законного представника під їх власний підпис з порядком прийняття рішення за їх заявами, правами та обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також, зокрема, проводить дактилоскопію особи, яка подала заяву; заповнює реєстраційний листок та інші необхідні документи; оформлює особову справу; роз'яснює порядок звернення про надання безоплатної правової допомоги відповідно до закону, що регулює надання безоплатної правової допомоги; заносить отримані відомості до централізованої інформаційної системи.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України №3671-VI орган, який прийняв до розгляду заяву, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Розділом ІV Правил №649 встановлено порядок попереднього розгляду заяв.
Згідно з пункту 4.1. розділу ІV Правил №649 розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту під час попереднього розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС (особа, яка веде справу) протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви: - проводить співбесіду із заявником, результати якої оформлюються відповідним протоколом; - розглядає відомості, наведені в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інші документи, вимагає додаткові відомості, що можуть підтверджувати наявність чи відсутність підстав для прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - готує письмовий висновок щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту).
У висновку обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.
Згідно частини четвертої статті 8 Закону України №3671-VI рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Положеннями частин шостої та сьомої статті 8 Закону України №3671-VI встановлено, що рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Приписами статей 8, 9, 10 Закону України №3671-VI встановлено, що процедура розгляду щодо оформлення документів для вирішення питань про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, складається з наступних стадій: - попереднього розгляду заяв; - розгляд заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; - прийняття рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
На стадії попереднього розгляду за поданою заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту можливе прийняття двох видів рішень - рішення про оформлення або рішення відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Ці рішення приймаються на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.
Відмова в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на попередній стадії приймається виключно в тому випадку, якщо заява є очевидно необґрунтованою, тобто в якій взагалі відсутні посилання на існування у заявника побоювань стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, і які можуть бути оцінені як підстави для визнання заявника біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також у випадку, коли заявник видає себе за іншу особу, або повторно звертається із аналогічною заявою вже після того, як йому вже було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Правдоподібність встановлюється, якщо заявник подав заяву, яка є логічно послідовною, правдоподібною та не суперечить загальновідомим фактам і, отже, викликає довіру. "Обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідування" є лише припущенням, яке має об'єктивні підстави, але перевірити його без ризику для життя чи особистої свободи людини майже неможливо. Оцінка побоювань позивача повинна надаватися з урахуванням аналізу інформації по країні походження щодо ситуації на момент звернення із заявою за захистом. Ситуація в країні походження при визначенні наявності підстав для надання міжнародного захисту може бути доказом того, що суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідування є цілком обґрунтованими.
Водночас слід враховувати, що оцінка обґрунтованості та реальності наведених заявником побоювань стати жертвою переслідувань в країні своєї громадянської належності, повинна здійснюватися міграційними органами вже на стадії після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Вказане вбачається з положень частини другої статті 9 Закону України №3671-VI і пункту 5.1 Розділу V Правил №649.
Так, відповідно до частини другої статті 9 Закону України №3671-VI працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
Отже, відповідач повинен з'ясувати, чи має позивач суб'єктивні побоювання стати жертвою переслідувань, та чи є ці побоювання цілком обґрунтованими.
Причиною виїзду позивача з країни громадянської належності у 1993 році були військові дії в ОСОБА_4 , що обумовило побоювання за життя та здоров'я через етнічне походження, тоді як у грудні 2020 року на зазначеній території порушено режим припинення вогню, розпочато наступальні дії у районі населених пунктів ОСОБА_5 і Хцаберд у ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що під час повторно розгляду заяви позивача, було встановлено, що він у своєму зверненні від 01.10.2020 вказує, що основною причиною, яка перешкоджає його поверненню до Азербайджанської Республіки є побоювання за життя, а саме через те, що заявнику загрожує небезпека через збройний конфлікт між Азербайджанською Республікою та Республікою Вірменія у ОСОБА_2 .
Під час співбесіди від 06.10.2020 заявник вказав: «...повертатися в Азербайджан або в Вірменію мені і братові нема до кого та нема куди. Крім того, повернутися в Азербайджан нам як вірменам неможливо, оскільки тебе точно вб'ють», крім того під час співбесіди від 13.10.2020. заявник вказав: «...на цей час повернутися на територію Азербайджанської Республіки неможливо, оскільки приїхати в Азербайджан і сказати, що я вірменин і хочу проживати та території Азербайджану, в сформованому там ставленні до вірменів за національністю, просто не можливо».
Відповідно до Керівних положень УВКБ ООН «Про обов'язки та стандарти доказу в заявах іженців» від 16 грудня 1998 року, пункт 5 і 6: «Факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні, так і документальні. Обов'язок надання доказів на користь повідомлених фактів вважається «обов'язком доказування». У відповідності до загальних правових принципів доказового права, цей обов'язок покладається на особу, яка виказує твердження. Таким чином, у заяві про надання статусу біженця заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Обов'язок доказу реалізовується заявником у формі надання правдивих фактів, що стосуються його заяви, щоб на підставі цих фактів могло бути прийняте відповідне рішення. Проте у зв'язку із особливостями ситуації біженців, посадова особа розділяє обов'язок підтверджувати чи оцінувати всі факти, які стосуються справи. Це досягається у найбільшій мірі тим, що посадова особа володіє об'єктивною інформацією щодо відповідної країни походження, щодо питань загальновідомого характеру, направляє заявника в процесі надання ним відповідної інформації та адекватно перевіряє допустимі факти, які можуть бути обґрунтовані».
На підставі матеріалів справи, документів долучених до заяви-анкети про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протоколу співбесіди та інформації по країні походження було проведено аналіз тверджень позивача.
Судом встановлено, що на момент подачі заяви (01.10.2020) до відділу з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції УСІОБГ ГУ ДМС у Харківській області у позивача був відсутній дійсний оригінал документу, що посвідчує його особу. Позивач на підтвердження своєї особи та громадянства надав паспорт громадянина СРСР НОМЕР_1 , виданий Відділом внутрішніх справ Степанакертського міськісполкому Нагірно-Карабаської автономної області 22.11.1989.
За інформацією Азербайджанського державного інформаційного агентства (АЗГРТАДЖ) від 04.05.2004, та інформаційного агентства «Арменпрес» від 31.10.2005, в Азербайджані паспорти колишнього СРСР втратили чинність 30 червня 2005 року, а у Вірменії були дійсні до 25 листопада 2005 року: «У ході обговорень було зазначено, що незважаючи на те, що терміни дії старих радянських паспортів неодноразово продовж) валися, конкретний термін втрати чинності паспортів ніколи не вказувався. У новій зміні йдеться про те, що терміни дії радянських паспортів громадян Азербайджанської Республіки будуть продовжені до 30 червня 2005 року. Після цього паспорти втратять чинність»4; «Громадяни Вірменії, які мешкають на території Республіки Вірменія, які досі мають паспорти радянського зразка, можуть до 25 листопада з'явитися за місцем обліку, а не стояти на обліку до паспортних відділень за місцем фактичного проживання для обміну паспортів, представивши паспорт радянського зразка».
Відповідно до частини сьомої статті 7 Закону України «Про біженців або осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бузи доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин. У заяві від 01.10.2020 року заявник пояснив: «мені рекомендували звернутися в азербайджанське консульство, так як паспорт СРСР був вже недійсним. Я відмовлявся тоді і відмовляюсь зараз від звернення в консульство Азербайджану... Я поінформований про можливість отримання документа особи без громадянства, але при цьому я повинен особисто звернутися в консульство Азербайджану для отримання довідки. Вважаю небезпечним для себе особисто звертатися в консульство Азербайджану, тому що уряд Азербайджану вважає нас. вірмен агресорами та кровними ворогами».
Судом встановлено, що під час співбесіди від 06.10.2020 на питання «Громадянином якої країни Ви є?», позивач повідомив: "Я не можу відповісти на це питання, навіть для себе, оскільки на момент розпаду СРСР, станом на 30 серпня 1991 року (створена Азербайджанська Республіка), я був громадянином СРСР та проживав на території Азербайджанської PCP, в місті Степанакерт. Більше ніколи і ні де, я громадянства якої-небудь країни не приймав"; "Особисто у мене немає ніяких відносин з офіційною владою Азербайджану та офіційною владою Вірменії...". В співбесіді від 13.10.2020 щодо свого громадянства заявник повідомив: "в даний час я та мій брат є особами без громадянства, оскільки СРСР, громадянами якої ми раніше були, більше не існує, громадянство Азербайджанської Республіки ми не отримали, громадянство Республіки Вірменія ми також не отримували, тому громадянства якої-небудь країни у нас просто немає".
Щодо звернення до посольства Азербайджанської Республіки на співбесіді від 21.10.2020 позивач стверджує, що особисто ніколи не звертався до зазначеною посольства: «Питання: Ви зверталися в посольство Азербайджанської Республіки в Україні? Відповідь: Ні. особисто я та мій брат ніколи не звертались в посольство Азербайджанської Республіки в Україні.... Питання: Наскільки нам відомо, Ви перебуваєте на консульському обліку в посольстві Азербайджанської Республіки в Україні? Відповідь: Я думаю ні. оскільки я в посольство Азербайджанської Республіки, особисто ніколи не звертався».
Надана позивачем інформація в заяві від 01.10.2020 та інформація повідомлена позивачем в зазначених співбесідах не відповідає інформації викладеної в копіях документів наданих Відділом з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України у Харківській області (доповідна записка від 20.10.2020 № 6301.8.1/44246-20, с. 62-79 о/с). Відділом з питань постійного проживання іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС України у Харківській області повідомлено, що 08.05.2001 заявника було документовано тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 , терміном дії до 08.05.2003, термін дії якої 07.05.2003 було продовжено до безстроково. Також, зазначеним відділом надані документи, які під час оформлення посвідки на постійне проживання надав заявник, а саме: копію довідки посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 07.07.2000 № 759/к; копію довідки посольства Азербайджанської Республіки в Україні від 14.11.2000 № 1195/к; копію заяви про видачу, продовження на постійне місце проживання від 24.05.2001; копію заяви-анкети про запрошення із-за кордону від 27.03.2001; копію анкети від 27.03.2001; копію довідки Чугуївського РВ УМВС України в Харківській області від 19.03.2001; копію свідоцтва про одруження від 05.12.1998 № 082825; копію сторінок паспорта ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 ; копію пояснення від 04.04.2001; копію клопотання від 04.08.2000; копію довідки від 04.08.2000; копію довідки «Промінвестгрант» від 24.01.2001.
У копії довідки виданої посольством Азербайджанської Республіки в Україні від 07.07.2000 №759/к зазначено, що консульським відділом Посольства Азербайджанської Республіки в Україні прийнятний на консульський облік громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Одночасно судом встановлено, що в інших зазначених документах ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визначений як громадянин Азербайджанської Республіки. Також на с. 76 о/с наявне пояснення заявника щодо звернення до посольства Азербайджанської Республіки: «...В серпні 1999 р. ми звернулися в консульство Азербайджану щоб стати на консульський облік. Консул пояснив, що спершу потрібно розібратись чи є ми громадянами Азербайджану. І тільки після декількох поїздок та неодноразових телефонних дзвінків у липні 2000 року я був поставлений на консульській облік...».
Відповідачем зазначено, що позивач не бажає повертатися до країни громадянської приналежності - Азербайджану, тому надає недостовірні відомості щодо своєї громадянської приналежності та є підстави вважати, що він намагається надати своєму зверненню до ТУ ДМС у Харківській області риси переслідування за ознаками належності до певної національності та громадянства (підданства), а саме, що він є вірменин за національністю, при цьому має громадянство Азербайджану. З цією метою він свідомо трактує на свою користь інформацію про ситуацію по країні походження та окремі факти. Це свідчить про зловживання та використання процедури визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, для легалізації свого перебування на території України.
Так, позивач надав вкрай суперечливу інформацію щодо свого громадянства (підданства). Однак, сукупність матеріалів справи (заява-анкета від 01.10.2020, в якій заявник визначив свою приналежність до громадянства Азербайджану, довідки з посольства Азербайджану в Кінві, інші копії матеріалів, наданих заявником до ГУ ДМС у Харківській області для оформлення посвідки на тимчасове проживання, свідчать про те, що він є громадянином Азербайджанської Республіки.
У заяві від 01.10.2020 заявник стверджує, що не може повернутися до Азербайджану через те, що при поверненні його життю буде загрожувати небезпека: «Беручи до уваги ворожість та вірменофобію з боку офіційного уряду та представників Азербайджану, я побоююсь за своє життя... Повернутися в Азербайджан не уявляю можливим так як вірмено-азербайджанський конфлікт знову переріс в військове протистояння... На сьогоднішній день ведуться бойові дії між вірменами та азербайджанцями».
Під час співбесіди від 06.10.2020 заявник повідомив: «В даний час в тому місці, де ми проживали до 1993 року, в місті Степанакерт. Нагорно-Карабаської Республіки, йдуть військові дії між Азербайджаном та Вірменією і там гинуть люди. Крім того, повернутися в Азербайджан нам як вірменам неможливо, оскільки тебе точно вб'ють».
Співбесіда 13.10.2020: «На даний момент повернутися на територію Азербайджанської Республіки не можливо, оскільки приїхати в Азербайджан та сказати, що я вірменин та хочу проживати на території Азербайджану, у сформованому там відношенні до вірмен за національністю, просто неможливо».
Також у співбесіді від 05.09.2023 заявник зазначив: «Я не можу отримати паспорт в посольстві Азербайджану, так як азербайджанці вважають вірмен ворогами і тому там. в посольстві, може бути загроза для мого життя. Може статися все що завгодно. Там ідейні люди, підтримують ідеологію своєї країни. Ми для них вороги. Від образи до насильства».
Відповідно до пункту 51 Керівних положень УВКБ ООН по процедурам і критеріям визначення статусу біженця відповідно до Конвенції 1951 року і Протоколу 1967 року (далі - Керівництво), не існує загально визначеного поняття «переслідування». Зі статті 33 Конвенції 1951 року можна зробити висновок, що загроза життю і свободі з причини раси, релігії, національності, політичних переконань або приналежності до будь-якої соціальної групи завжди є переслідуванням.
Відповідно до статті 9 (1) Директиви 2011/95/EU від 13 грудня 2011р. «Про стандарти для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців чи як осіб, які потребують міжнародного захисту, єдиного статусу для біженців або для осіб, які підпадають під додатковий захист, а також змісту цього захисту, для того, щоб розглядатися як акт переслідування у значенні Статті 1 (А) Женевської конвенції, акт повинен бути достатньо серйозним за своїм характером або повторюваністю, щоб являти собою грубе порушення основних прав людини.
Беручи до уваги те, що до заявника ніколи не застосовувалось фізичне насилля, слід зауважити, що заявник заявляє про загальну ситуацію насильства як на підставу втечі. Оскільки йдеться не про особисту історію, а про загальну безпекову ситуацію в країні громадянської належності заявника (Азербайджан), а саме ситуацію з безпекою відповідної етнічної групи до якої належить сам заявник (вірменин) у контексті територіального конфлікту у Нагірному Карабасі між Вірменією та Азербайджаном.
Відповідно публікації, підготовленої громадською організацією «Десяте квітня» за підтримки Агентства ООН у справах біженців (UNHCR) «Фактори ризику, практика Європейського суду з прав людини щодо біженців та шукачів захисту (пункт 5.3.4.) (далі - практичний посібник), загальна ситуація насильства матиме достатній рівень для того, аби визнати таку небезпеку, тільки «в найбільш крайніх випадках», де реальна небезпека жорсткого поводження існує вже в силу того, що дана особа буде піддана такому насильству після повернення.
Наявність та інтенсивність ситуації загального насильства встановлюється індивідуально в кожному випадку на підставі відомої інформації про країну походження.
Відповідно до пункту 16 «Рекомендацій по міжнародному захисту № 3» Керівництва», важливим показником щодо цього є загальна ситуація в області прав людини у країні. Особливо важливо оцінити такі фактори, як рівень демократичних перетворень у країні, включаючи проведення вільних та справедливих виборів, дотримання норм міжнародного законодавства про права людини та надання незалежним національним та міжнародним організаціям вільного доступу для здійснення моніторингу дотримання прав людини. Дотримання прав людини не обов'язково має досягати ідеального рівня. Значення має досягнення суттєвих покрашень, про що свідчило б щонайменше повага до права на життя і свободу і заборона використання тортур; помітні поліпшення у становленні незалежної судової системи, доступне та справедливе судочинство, а також захист таких основоположних прав, як свобода слова, зборів та віросповідання.
Одночасно, беручи до уваги попередні переслідування як фактор ризику, слід оцінювати обставини що існуютьна даний момент, оскільки ситуація в країні походження може змінитися з плином часу. Так в справі «Д.Н.В. проти Швеції» (D.N.W. v. Sweden. no.42.43§§. 10/29946. ECHR 2010). Суд зазначив, що хоча заявник і міг піддаватися неналежному поводженню під час арешту, він вільно перебував в країні походження протягом наступного року, проводив публічні виступи, а потім безперешкодно виїхав до Швеції. Ці факти свідчили, що для заявника більше не існує серйозного особистого ризику поганого поводження.
Причиною переїзду до України заявник зазначає конфлікт між ОСОБА_7 та Азербайджаном у 1993 році. Тобто, із зазначеного вбачається, що заявник має на увазі саме збройний конфлікт, що відбувався між вірменами та азербайджанцями від вересня 1987 р. до 12 травня 1994 р.. за контроль над Нагірним Карабахом, з яких, з 1991 р. до 1994 р. велися активні бойові дії. 12 травня 1994 року набула чинності угода «про безстрокове припинення вогню». Проте, надана заявником інформація щодо загострення конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вересні 2023 року підтверджується інформацією отриманою з засобів масової інформації. Наразі, інформація по країні походження свідчить про те, що військова операція у Карабаху завершена о 13:00 20 вересня 2023 року та йдеться про мирні перемовини.
За інформацією вірменської служби «Радіо Свобода» від 30.10.2023: «Вірменія готова підписати мирну угоду з Азербайджаном до кінця 2023 року. Про це 17 жовтня заявив прем'єр-міністр Вірменії ОСОБА_9 під час виступу у Європарламенті».
ЗМІ також повідомляють про реінтеграцію Карабаського регіону у склад Азербайджанської Республіки з дотриманням норм міжнародного законодавства про права людини.
За інформацією «Радіо Свобода» від 02.10.2023: « 2 жовтня Адміністрація президента (ПА) оприлюднила план реінтеграції, який представила раніше на зустрічі з вірменськими жителями ОСОБА_10 . Ці зустрічі відбулися 21, 25. 29 вересня в містах ОСОБА_11 і ОСОБА_12 . Також, відповідно до законодавства Азербайджану, муніципалітети повинні формуватися шляхом виборів. Також має бути забезпечено повний обіг національної валюти Азербайджанської Республіки в населених вірменами районах Карабаху. Заходи підтримки підприємництва мають бути реалізовані. Згідно із заявою, селянам надають дотації та звільняють від усіх податків, крім податку на землю. Має бути забезпечене право жителів на захист і розвиток своєї культури, етнокультурних особливостей. Має бути забезпечена свобода віросповідання, охорона культурних і релігійних пам'яток. Водночас має бути створена можливість використання вірменської мови» .
За інформацією інформаційного агентство «Звіт» від 24.07.2023: «Вірмени, які проживають в Карабаському регіоні Азербайджану, матимуть рівні права та гарантії безпеки, як і будь-які інші громадяни ОСОБА_8 ». Як повідомляє « ОСОБА_13 », такі слова сказав президент ОСОБА_14 в інтерв'ю китайській медіа-корпорації «China Media Group» 20 червня. «Також хочу додати, що щодо вірменської меншини в Азербайджані ми вже офіційно заявили, що її права та безпека будуть належним чином захищені на основі Конституції Азербайджану. Однак Азербайджан є країною, де живуть десятки етнічних груп, в т.ч. вірмени, прямий ефір. «У нас не було жодних проблем. Тому вірмени, які проживають в Карабаському регіоні Азербайджану, матимуть рівні права та гарантії безпеки, як і всі інші громадяни Азербайджану. Я думаю, що це повністю відповідає нормам міжнародного права. І. на мій погляд, така позиція Азербайджану цінується світовою спільнотою». - зазначив Президент»
За інформацією видання «AzorBAYCAN» («Азербайджан») від 20.09.2023: Принцип свободи слова та інформації, який є одним із головних показників демократії, має виняткову роль у політичному розвитку держав, націй, становленні суспільств. Азербайджан є однією з країн, де захищена свобода слова і поважається принцип свободи преси. В Азербайджані кожен має право висловлювати свою незалежну думку з будь-якого питання. Незалежно від професії кожен громадянин Азербайджану може відстоювати свої права.
За інформацією Азербайджанського державного інформаційного агентства (АЗЕРТАДЖ) від 21.09.2023: « 21 вересня на запрошення Адміністрації Президента Азербайджанської Республіки в місті Свлах відбулася зустріч з представниками вірменського населення Карабаського регіону Азербайджану. АЗЕРТАДЖ повідомляє, що ОСОБА_15 , призначений відповідальним за контакти з вірменськими мешканцями Карабаського регіону центрального уряду Азербайджану. Башир Гаджієв, заступник спеціального представника президента Азербайджанської Республіки на звільнених від окупації територіях входить до складу Карабаського економічного району (крім тушинського району) і особливо представлений співробітником представництва Ількіним Султановим».
За інформацією Інтернет видання «Кавказький вузол» від 24.09.2023: «В якості чергового кроку місто Ханкенді (Степанакерт, прим. «Кавказький вузол») було відокремлено від енергосистеми Вірменії та підключено до енергосистеми Азербайджану. Зазначимо, що ще у 2021 році резервні гнізда для Ханкенді були встановлені на підстанції «Шуша», побудованої ВАТ «Азеренержі». З 19 вересня 2023 року «Азеренержі» розпочала монтаж додаткових високовольтних опор 110 кВт біля підстанції «Шуша» та з'єднання їх з Ханкендиською лінією. В результаті робіт процес уже завершено», - йдеться у повідомленні, яке переклав кореспондент «Кавказького вузла». «У всьому Степанакерті дали електрику - через 9 місяців з початку блокади». - підтвердив телеграм-канал R:public of Artsakh о 19:45».
За даними інформаційного агентства «Report» від 23.09.2023: «Уряд Азербайджану послідовно сприяє міжкультурному та міжрелігійному діалогу за допомогою важливих глобальних ініціатив, таких як Бакинський процес і Мир заради культури. Як повідомляє «Report», такі слова сказав міністр закордонних справ ОСОБА_16 у Нью-Йорку на 78-й сесії Генеральної Асамблеї ООН «Відновлення довіри та відновлення глобальної солідарності: мир, процвітання, прогрес відповідно до Порядку денного на період до 2030 року та її цілі сталого розвитку» та прискорення дій у напрямку сталого розвитку для всіх». - сказав він у своєму виступі під час загальних дискусій».
Як повідомило 26.09.2023 інформаційне агентство «Modern.az»: «Поки що продовольча допомога була доставлена вірменським жителям Карабаського регіону Азербайджану і буде продовжуватися». Про це в соцмережі «X» написав помічник президента Азербайджану - керівник відділу зовнішньої політики Адміністрації президента Хікмат Гаджиєв, інформує Modern.az. В шерінг включена детальна статистика допомоги. За інформацією, 22 вересня вірменським жителям ОСОБА_10 були доставлені 2 вантажівки із загальною вагою 40 тонн продукції. Для 200 постраждай их під час вибуху в Ханкенді 25 вересня відправили медичні засоби. 26 вересня було відправлено 65.5 тис. різних видів гігієнічних засобів, 500 постільних комплектів однією вантажівкою, 30 тонн бензину, 34 тонни дизпалива, 22,3 тонни питної води двома вантажівками, 40 тонн борошна двома вантажівками».
За інформацією сайту ООН (Баку. 2 жовтня 2023 р.): «У неділю, 1 жовтня, місія Організації Об'єднаних Націй на чолі з Владанкою Андрєєвою, постійним координатором ООН в Азербайджані, відвідала Карабах в Азербайджані. До групи також увійшли ОСОБА_17 , директор відділу координації Управління ООН з координації гуманітарних питань, а також представники Продовольчої та сільськогосподарської організації. Агентства ООН у справах біженців. ЮНІСГФ і Всесвітньої організації охорони здоров'я, а також технічна група з Управління ООН з координації гуманітарних питань, Офісу постійного координатора ООН та Департаменту охорони та безпеки ООН. Подорожуючи з ОСОБА_18 , місія відвідала місто Ханкенді, де команда зустрілася з місцевим населенням а співрозмовниками та па власні очі побачила ситуацію щодо закладів охорони здоров'я та освіти. У тих частинах міста, які відвідала команда, вони не помітили пошкоджень цивільної громадської інфраструктури, включаючи лікарні, школи та житло, або культурних і релігійних споруд. Місія побачила, що уряд Азербайджанської Республіки готується до відновлення роботи медичних та деяких комунальних послуг у місті»; «Місія не натрапила на жодні повідомлення - ані від опитаних місцевих жителів, ані від співрозмовників - про випадки насильства проти цивільних осіб після останнього припинення вогню. Через обмежений доступ до сільської місцевості не було інформації про тваринництво та сільське господарство, включно з тим, чи мають фермери доступ або готові до посіву пшениці в майбутньому сезоні. Місія не спостерігала жодних руйнувань сільськогосподарської інфраструктури чи мертвих тварин на дорозі».
За інформацією Азербайджанського державного інформаційного агентства (АЗНРТАДЖ) від 04.10.2023, Державна міграційна служба Азербайджанської Республіки запустила портал reintegration.gov.az з метою забезпечення стійкої реінтеграції в азербайджанське суспільство вірменських жителів Карабаського регіону Азербайджанської Республіки. Створені умови використання порталу вірменськими жителями, які проживають в Карабаському регіоні, а також виїжджають на територію Республіки Вірменія.
За інформацією Адміністрації Президента Азербайджанської Республіки: «Азербайджанська Республіка розпочала практичну діяльність щодо реінтеграції жителів Вірменії, які проживають у Карабаському регіоні. У зв'язку з цим призначена особа, відповідальна за контакти з вірменськими жителями ОСОБА_19 , 21, 25 і 29 вересня 2023 року зустрівся з представниками вірменських жителів міст Євлах і Ходжали. На зустрічах були представлені плани Азербайджанської Республіки щодо реінтеграції, навколо них велися дискусії. Зазначалося, що реінтеграція здійснюється на основі Конституції, законів і міжнародних зобов'язань Азербайджанської Республіки в рамках територіальної цілісності та суверенітету Азербайджанської Республіки. Гарантується рівність прав і свобод кожною, у тому числі безпека кожного незалежно від національної, релігійної та мовної належності»;
«З метою забезпечення стійкої реінтеграції жителів Вірменії, які проживають у Карабаському регіоні Азербайджанської Республіки, в азербайджанське суспільство та надання їм можливості користуватися захистом азербайджанської держави. Державна міграція в рамках відповідних завдань, покладених на Робоча група з вирішення соціальних, гуманітарних, економічних та інфраструктурних питань в Карабаському регіоні з метою визначення правового статусу цих осіб Співробітники Міністерства праці та соціального захисту населення приступили до роботи в Карабаському економічному районі»";
«Відповідно до прохання представників жителів Вірменії, які проживають в Карабахському районі Азербайджану, на зустрічі, що відбулася 21 вересня 2023 року в місті Євлах, перш за все, відповідно до прохання забезпечити пально-мастильними матеріалами для садів, швидкої медичної допомоги та пожежної служби, 26 вересня Агдам-Асгаран - по дорозі Ханкенді було відправлено 30 тонн бензину та 34 тонни дизельного палива»";
«Тимчасовий центр управління при Координаційному штабі з централізованого вирішення проблем на звільнених територіях Азербайджанської Республіки розпочав надання відповідних медичних послуг у місті Ханкенді»".
Також, беручи до уваги те що заявник у 1993 році виїхав до України з території Вірменії та за етнічним походженням є вірменин, існує реальна можливість переїхати до Республіки Вірменія на легальних підставах, не ставлячи під загрозу свою безпеку.
Відповідно до Закону Республіки Вірменія про громадянство Республіки Вірменія:
«Процедура отримання громадянства Вірменії спрощена для етнічних вірмен, для подружжя громадян Вірменії, для дітей колишніх громадян Вірменії (протягом 3 років після досягнення повноліття - 18 років) і для осіб, які припинили громадянство Вірменії після 1995 року. У цих випадках вимоги законного проживання та знання вірменської мови не застосовуються»;
«Стаття 1: Кожна особа в Республіці Вірменія має право на набуття громадянства в порядку, встановленому законом. Етнічні вірмени набувають громадянство Республіки Вірменія в спрощеному порядку» .
Так, із зазначеної інформації встановлено, що твердження, викладені у заяві-анкеті про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та інформація, повідомлена особисто заявником у ході співбесід щодо існування реальної загрози життю та безпеці заявника у разі його повернення до країни громадянської приналежності, відповідно до викладеної інформації у пункті 3 цього Висновку, є необґрунтованими, за відсутності фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними. Також, в матеріалах справи відсутні докази загрози життю заявника, безпеці чи свободі в країні громадянської приналежності через побоювання стати жертвою переслідувань, з огляду на встановлені обставини.
Відповідно до пункту 17 "Рекомендацій по міжнародному захисту № 6» Керівництва»", клопотання про притулок з релігійних мотивів часто пов'язані з дискримінацією. Хоча дискримінація з релігійних мотивів заборонена міжнародним законодавством з прав людини, далеко не всяка дискримінація досягає рівня, достатнього для надання статусу біженця. У контексті аналізу клопотань про притулок слід розмежовувати дискримінацію, яка призводить тільки до привілейованого відношення, та дискримінацію, яка обертається переслідуванням, оскільки, в її сукупному прояві чи сама собою, вона серйозно обмежує можливість заявника користуватися основними правами людини.
Відповідно до пункту 17 «Рекомендацій по міжнародному захисту № 6» Керівництва», саме собою існування дискримінаційних законів не означає фактичне переслідування, хоча такі закони можуть бути важливим і промовистим показником, який необхідно враховувати.
З аналізу матеріалів справи вбачається, що позивач не навів жодних переконливих доказів того, що в його ситуації ці побоювання є аргументованими. Дані побоювання спростовуються в пункті З цього висновку, де вказано, що лише факт приналежності заявника до вірменського етносу, при поверненні до країни громадянської приналежності, дискримінація стосовно заявника є малоймовірною, побоювання мають суперечливий, сумнівний характер та можуть вважатися неправдоподібними, що спростовує той факт, що заявника будуть переслідувати в Азербайджанській Республіці. Відповідно до релевантної та актуальної інформації по країні походження, викладеній у попередньому пункті цього висновку, заявник як особа, може повернутися до останньої, не афішуючи свою приналежність до вірменського етносу, що дозволить йому уникнути будь яких переслідувань.
На основі досліджених відомостей повідомлених заявником у заяві-анкеті та у ході проведених співбесід, щодо аспекту переслідування заявника на батьківщині за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а саме на предмет відповідності вимогам пункту 1 частини першої статті 1 Закону не встановлено. Матеріали справи свідчать про відсутність будь-якої дискримінації стосовно заявника. До інцидентів із застосуванням фізичного насильства, які були пов'язані з расовою, національною, релігійною належністю, політичними поглядами, під час проживання на території Азербайджану, причетним ніколи не був.
Одночасно в співбесіді від 05.09.2023 заявник особисто спростував зазначені побоювання щодо переслідування за ознаками віросповідання: «За християнське моє направлення мене не будуть переслідувані».
За даними видання «nina.az», християнство в Азербайджані представлено своїми гілками православ'я, католицизму і протестантизму, а також різними сектантськими громадами. У державному реєстрі 5 вірмено-григоріанських громад28.
За даними Офіційного сайту Міністерства культури Азербайджанської Республіки: «Незважаючи на те, що в Азербайджанській Республіці діють різні релігійні конфесії, домінуюче положення займає іслам. Більше 95 відсотків населення сповідує іслам. Відповідно до статті 48 Конституції Азербайджанської Республіки кожна людина має право на свободу совісті. Частини 1-3 статті 18 Конституції зазначають, що в Азербайджанській Республіці релігія відокремлена від держави, всі релігійні переконання рівні перед законом. забороняється поширення і проповідування релігій, що принижують особистість людини і суперечать принципам гуманності. Закон Азербайджанської Республіки «Про свободу віросповідання» гарантує право коленої людини визначати і виражати своє ставлення до релігії і здійснювати це право. Особливості історичного розвитку Азербайджану, його географічне положення і національний склад населення створили умови для існування тут різних релігій. У різні часи язичництво, зороастризм, іудаїзм, християнство, іслам і багато інших релігійні течії змогли тією чи іншою мірою поширитися в країні і чинили взаємний вплив один на одного. В даний час на території Азербайджанської Республіки зареєстровано 510 релігійних громад, 32 з них є не ісламськими релігійними громадами.
Низка правових положень дозволяє уряду регулювати релігійні групи: зокрема, вимагати, щоб релігійні організації, включно з окремими конгрегаціями. реєструвалися в урядових органах. Офіційна реєстрація дозволяє релігійній організації мати рахунок у банку, орендувати майно і виступати юридичною особою. Від 2001 року релігійні групи зобов'язані зареєструватися у Державному комітеті Азербайджанської Республіки по роботі з релігійними організаціями'0, який створює відповідні умови для здійснення свободи віросповідання, наділений широкими повноваженнями щодо реєстрації релігійних груп, публікування, імпортування та розповсюдження релігійної літератури, а також може призупиняти діяльність релігійних груп, які порушують закон.
На основі досліджених відомостей, повідомлених заявником у заяві-анкеті та у ході проведених співбесід, щодо аспекту переслідування заявника на батьківщині за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а саме на предмет відповідності вимогам пункту 1 частини першої статті 1 Закону не встановлені. Матеріали справи свідчать про відсутність будь-якої дискримінації стосовно позивача.
Таким чином, заявник не відповідає критерію включення за Конвенцією «Про статус біженців» від 28 липня 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців від 31 січня 1967 року та не має підстав для визнання біженцем відповідно до умов, передбачених п.1 ч. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».
Додатково судом досліджено той факт, що з 1992 року заявник проживав у Вірменії, де навчався у Єреванському політехнічному інституті, але у 1993 році (зі слів заявника) почався збройний конфлікт в Нагірно-Карабаській автономній області, тому сім'я заявника виїхала до Вірменії, а потім заявник із сім'єю покинули Вірменію та переїхали до України у місто Харків, а згодом посилилися в м. Чугуїв Харківської області. Тобто, країною попереднього проживання заявника була Вірменія а не Нагірно-Карабаська автономна область. Слід зазначити, що причиною переїзду заявника із сім'єю до України є те, що до України попередньо з чоловіком переїхала рідна сестра по матері заявника - ОСОБА_3 . Також, зі слів заявника (співбесіда від 13.10.2020) звернутися за захистом йому порадила саме сестра ОСОБА_3 , яка проживає в Україні.
Як свідчить інформація по країні походження, ані на території Азербайджанської Республіки, ані на території Республіки Вірменія, наразі не відбуваються збройні конфлікти, які призводять до загальнопоширеного насильства, через що може існувати індивідуальна загроза життю заявника в разі повернення до країни громадської належності, або країни етнічного походження, тому даний елемент заяви не потребує дослідження. Одночасно, слід зазначити, що з 19.09.2023 до 20.09.2023 відбулася Військова операція Азербайджану лише на території Нагірно-Карабахської Республіки. Наразі військова операція у Карабаху завершена о 13:00 20 вересня 2023 року.
За даними інформаційного порталу «TrueUA» від 20.09.2023, влада невизнаного ОСОБА_10 ухвалила рішення про припинення вогню 13:00 20 вересня. Регіон переходить під контроль Азербайджану. У заяві інформаційного центру невизнаної республіки йдеться про те, що було осягнуто домовленості про повне припинення бойових дій з 13:00 20 вересня 2023 року. «Досягнуто угоди про виведення підрозділів, що залишилися, і військовослужбовців ЗС Вірменії, розформування та повне роззброєння «збройних формувань армії оборони Нагірного Карабаху» та виведення важкої техніки та озброєнь з цієї території». - йдеться в повідомленні. Водночас ОСОБА_20 підтвердило домовленість про припинення антитерористичних заходів у Карабаху з 13:00 20 вересня. Адміністрація президента ОСОБА_21 21 вересня зустрінеться у місті Євлах з представниками вірменського населення Карабаха для обговорення питань реінтеграції».
Завершення військової операції та бойових дій дає підстави стверджувати про відсутність для заявника підстав для надання йому додаткового захисту через ризик отримання серйозної шкоди з причин повального насилля в умовах міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту (стаття 15 (с) КД).
Відповідно до постанови Верховного суду від 06.09.2019 у справі № 82645903/16, посилання на загальну ситуацію щодо стану дотримання прав людини в певній країні не може само по собі слугувати підставою для однозначного висновку про те, що у випадку повернення до країни громадянської належності заявнику буде загрожувати індивідуальна серйозна шкода у вигляді тортур, нелюдського, або принизливого поводження чи покарання переслідування в майбутньому у разі повернення на батьківщину.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність вагомих підстав вважати, що у разі повернення позивача до Азербайджану, Вірменії буде існувати загроза життю, безпеці, свободі, фізичній недоторканості заявника та інші суттєві порушення прав людини або заявник зіткнеться з серйозною га індивідуальною загрозою життю або особистості виключно в силу самого факту перебування на території Азербайджанської Республіки або Республіки Вірменія.
Одночасно суд звертає увагу, що у співбесіді від 13.10.2020 заявник пояснив, що навіть «не замислювався», йому було не потрібно, звертатися за захистом в Україні, через наявність посвідки на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_3 , яка безстрокова і на цей час не скасована. Але. у зв'язку з досягненням заявника 45 років не було здійснено обмін посвідки, через відсутність необхідних документів, що суперечить твердженням заявника, що він на даний час перебуває в Україні нелегально.
Дізнавшись про можливість подання заяву на отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту заявник 12.09.2019 звернувся до ГУ ДМС у Харківській області з відповідною заявою, тобто через 27 років, після прибуття в Україну.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону, особа, яка з наміром бути визнаною біженцем в Україні або особою, яка потребує додаткового захисту, перетнула державний кордон України в порядку, встановленому законодавством України, повинна протягом п'яти робочих днів звернутися до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25.06.2009 № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» (редакція від 15.05.2014): «значна тривалість проміжків часу між виїздом з країни громадянської належності, прибуттям в Україну та часом звернення із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в окремих випадках може свідчити про відсутність у особи обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань. При цьому мотив звернення з вищезгаданою заявою може бути іншим...».
Відповідно до пункту62 Керівництва мігрант - «це особа, яка з причин, що відрізняються від тих, що містяться у визначенні, добровільно залишає свою країну, щоб оселитися в іншому місці. Він може бути спонуканий бажанням змін або пригод, сімейними чи іншими причинами особистого характеру. Якщо особа переїжджає виключно з економічних міркувань, то вона є економічним мігрантом, а не біженцем».
З вищевикладеного випливає, що позивач свідомо трактує на свою користь інформацію про ситуацію по країні походження та окремі факти, щоб будь-якими шляхами намагатися вирішити питання особистого характеру на території України.
Підсумовуючи викладене, оскільки при повторному розгляді заяви позивача відповідачем не встановлено додаткових обставин, які б могли свідчити про наявність підстав для вирішення питання щодо визнанням біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку із чим відносно позивача прийнято рішення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених п.п. 1, 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 3671-VI, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовної заяви.
Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ) до Державної міграційної служби України (вул. Володимирська, буд. 9,м. Київ,01001 код ЄДРПОУ 37508470), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (вул. Римарська, буд. 24, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61057, ЄДРПОУ 37764460) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Тітов