Справа № 500/863/26
27 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Грицюк Р.П., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою від 23.02.2026 відкрито провадження у цій справі. Ухвалою від 23.02.2026 роз'єднано позовні вимоги і у цій справі продовжено розгляд з позовними вимогами про визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №2623400131640 від 18.08.2025.
На адресу суду від представника позивача 06.04.2026 надійшла заява про зміну предмету позову, згідно якої позивач окрім раніше заявленої вимоги також просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити ОСОБА_1 нарахування і виплату пенсії по інвалідності з 11.08.2025.
Вирішуючи питання щодо прийняття до розгляду заяви позивача про зміну предмету позову, суд зазначає наступне.
Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 47 КАС України крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Тобто, у разі призначення справи до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін згідно зі статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п'ять днів до початку розгляду справи по суті, а саме не пізніше двадцяти п'яти днів з дня відкриття провадження у справі.
Натомість у цій справі представником позивача заява про зміну предмету позову надійшла після початку розгляду справи по суті, що свідчить про недотримання вимог закону.
Крім того, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом положень ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, якщо вони пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
При цьому, підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з відповідними позовними вимогами до відповідача. Зміна підстави адміністративного позову можлива у такі способи: 1) заміна одних фактичних чи правових підстав позову іншими; 2) доповнення фактичних чи правових підстав новими; 3) вилучення деяких із зазначених фактичних чи правових підстав.
Отже, зміна (доповнення) підстав позову - це зміна (доповнення) обставин, на яких ґрунтується вимога позивача, фактичних та/або юридичних.
Водночас, загальноприйняте тлумачення терміну/дії "зміна" передбачає зміну чого-небудь чимось іншим, перетворення чогось у дещо інше, наприклад, відносно даної ситуації, передбачає зміну (заміну) предмету позову іншим предметом, а не фактичне формування в рамках існуючого позову іншого (додаткового/нового) позову, що забезпечує при здійсненні адміністративного процесу дотримання принципу правової визначеності по відношення до всіх учасників процесу, як складової принципу верховенства права.
Таким чином, під зміною предмету позову розуміється заявлення інших вимог, замість раніше визначених, при збереженні раніше існуючих підстав позову. Заявлення нових (додаткових) вимог не є зміною предмету позову, а є заявленням нових вимог, що не допускається за правилами ст. 47 КАС України.
Отже, подання відповідної заяви про зміну предмету позову не повинно призводити до заявлення по суті нового адміністративного позову.
Водночас, предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, відповідно до яких суд має ухвалити рішення. Характер позовної вимоги визначається характером спірних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.
При цьому, під підставами позову, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується заявлена позивачем вимога. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
У постанові від 22.01.2020 у справі №826/19197/16 Верховний Суд підкреслив, що зміна предмета позову або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Суд зазначає, що порівняльний аналіз предмету та підстав позову, який подано позивачем первісно за позовною заявою у даній справі, і за заявою про зміну предмету позову, дозволяє дійти висновку, що позивачем фактично заявлено нові позовні вимоги та нові підстави позову.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні клопотання про зміну предмету позову, оскільки заява позивача містить нову позовну вимогу, що характеризуються самостійним предметом спору та правовими підставами для звернення до суду, що вказує на одночасну зміну предмета та підстав позову, що адміністративно-процесуальним законом не допускається.
Підставою позову є обставини (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси.
Суд звертає увагу, що позивач може змінити або підставу або предмет позову, оскільки зміна одночасно підстави і предмету фактично є новим позовом.
Із матеріалів справи судом встановлено, що у заяві про зміну предмету позову від 06.04.2026 позивач не погоджується із зупиненням виплати органами Пенсійного фонду України пенсії по інвалідності у 2021 році і просить зобов'язати відповідача поновити таку виплату, натомість у розглядуваній судом цій справі предметом позову є рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії від 18.08.2025, що свідчить про зміну позивачем як предмету так і підстав позову одночасно.
Таким чином, подана позивачем заява по своїй суті є заявою про зміну предмету та підстав позову, що є неприпустимим.
Разом з цим, право позивача на доступ до суду може бути реалізоване у спосіб подання до суду нової позовної заяви, а не одночасною зміною предмету та підстав первинного позову у межах даної адміністративної справи.
Верховний Суд у постанові від 06.11.2024 у справі № 640/11489/22 дійшов такого висновку: «…позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви. Наслідком неприйняття цієї заяви до розгляду судом повернення її заявнику.
Згідно з частиною шостою статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Частиною шостою статті 169 КАС України передбачено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Відповідно до частини сьомої статті 169 КАС України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
Отже, колегія суддів КАС ВС уважає за можливе застосувати до вказаних правовідносин за аналогією закону положення статті 169 КАС, які вказують на загальний порядок повернення позовної заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 294 КАС України…».
Крім того, Верховний Суд в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01 листопада 2021 року по справі №405/3360/17, аналізуючи відповідні положення статей 49, 185, 352, 353, ЦПК, які є аналогічними відповідним положенням статей 47, 169, 293, 294 КАС України, дійшов висновку, що зважаючи на те, що процесуальним наслідком відмови у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог є повернення такої заяви, яка, у свою чергу, може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до вимог статті 353 ЦПК України, на ухвалу суду про відмову у прийняті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду.
Ураховуючи те, що подана позивачем після початку розгляду справи по суті заява фактично є заявою про зміну одночасно і предмету, і підстав позову, що є неприпустимим у відповідності до положень частини першої статті 47, статті 257 КАС України, та з врахуванням вищезазначених правових висновків Верховного Суду, суд дійшов висновку відсутність підстав для прийняття заяви про зміну предмету позову, що має наслідком її повернення позивачеві.
Керуючись статтями 47, 243, 248, 256, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Повернути заяву про зміну предмету позову разом із уточненою позовною заявою від 06.04.2026 заявнику.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 27 квітня 2026 року.
Головуючий суддя Грицюк Р.П.