Справа № 500/863/26
27 квітня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якій просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262340031640 від 18.08.2025.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 11.08.2025 подав заяву про призначення пенсії, яка опрацьована за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі - відповідач або ГУ ПФУ в Тернопільській області). Рішенням ГУ ПФУ в Тернопільській області №262340031640 від 18.08.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності.
Вважаючи таке рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Ухвалою судді від 23.02.2026 постановлено прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою судді від 23.02.2026 роз'єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у самостійні провадження з такими позовними вимогами: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №2623400131640 від 18.08.2025. Ця позовна вимога розглядається в провадженні справи № 500/863/26.
Позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у не поновленні нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити з 11.08.2025 ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV виділено у самостійне провадження, яке передане за підсудністю до Київського окружного адмністративного суду.
З відзиву на позовну заяву слідує, що 11 серпня 2025 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV). Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення №262340031640 від 18.08.2025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності.
Відповідно до вказаного рішення вік позивача - 48 років 08 місяців, страховий стаж - 14 років 04 місяці 27 днів. Відповідно до частини 1 статті 30 Закону 1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності відповідного страхового стажу. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 32 Закону 1058-IV особи, яким установлено інвалідність мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю ІІ та ІІІ груп:- від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років. Отже, для виходу на пенсію по інвалідності страховий стаж позивача повинен становити 11 років.
До заяви про призначення пенсії по інвалідності орган, що призначає пенсію, додає одержану ним від МСЕК виписку з акту огляду МСЕК (відповідно до п.2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. В матеріалах справи міститься виписка із акту огляду МСЕК, яка видається особі з інвалідністю. Таким чином, у пенсійного органу відсутні правові підстави для призначення пенсії по інвалідності, оскільки відсутня виписка з акту огляду МСЕК.
Ухвалою від 27.04.2026 повернуто заявнику заяву про зміну предмету позову.
Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), вивчивши зміст позовної заяви, письмових пояснень, клопотань, заяв по справі, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення проти них, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 11.08.2025 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за результатами якої прийнято рішення про відмову у призначення пенсії від 18.08.2025 №262340031640.
У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу роботи на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.
Зокрема для осіб з інвалідністю II та III груп від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 03 роки та на день звернення за пенсією - від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.
Вік заявника 48 років 08 місяців.
До заяви для призначення пенсії по інвалідності орган, що призначає пенсію, додає одержану ним від МСЕК виписку з акту огляду МСЕК (п.2.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. В матеріалах справи наявна виписка із акту огляду МСЕК, яка видається на руки особі із інвалідністю.
Страховий стаж особи обчислений згідно даних наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування становить 14 років 04 місяці 27 днів.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу зараховано всі періоди роботи.
Враховуючи вищезазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки відсутня виписка із акту огляду МСЕК.
Не погоджуючись із рішення ГУ ПФУ в Тернопільській області №2623400131640 від 18.08.2025, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частини 2 статті 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. (ч.1 ст.4 Закону №1058-ІV)
У п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. (частина перша статті 9 Закону №1058-ІV).
Відповідно до ст.30 Закону №1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого ст.32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Група інвалідності, її причина, час настання та строк встановлюються за результатами медико-соціальної експертизи або оцінювання повсякденного функціонування особи - для повнолітніх осіб. (ч.1 ст.31 Закону №1058-ІV).
Згідно з ст.32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 46 років до досягнення особою 48 років включно - 11 років.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 44 Закону №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Згідно з п.1.7 розділу I Порядку №22-1 звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.
Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. (абзац перший пункту 1.8 розділу I Порядку №22-1).
Громадяни України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії та соціальні послуги від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, мають право на отримання виплат згідно з цим Законом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Адресою фактичного місця проживання внутрішньо переміщеної особи може бути адреса відповідного місця компактного поселення внутрішньо переміщених осіб (адреса містечка із збірних модулів, гуртожитку, оздоровчого табору, будинку відпочинку, санаторію, пансіонату, готелю тощо).
Згідно матеріалів справи, а саме довідки від 02.11.2021 №3003-5000409197 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
11.08.2025 позивач звернувся із заявою про призначення їй пенсії по інвалідності.
В абз.4 п.1.8 розділу I Порядку №22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.
Згідно з абз. 1,2 п.2.2 розділу II Порядку №22-1 до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в п.п. 1-4 п.2.1 цього розділу.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
Суд встановив, що до заяви від 11.08.2025 надано довідку (видається інваліду) серії КР-1 від 21.04.2005, група інвалідності - друга, причина інвалідності - з дитинства, інвалідність встановлена на термін - безстроково в Республіці Крим, м. Сімферополь.
Спірним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю виписки за акта огляду МСЕК.
Абзацом четвертим пункту 1.8 розділу I Порядку № 22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.
Згідно з абзацами першим-другим пункту 2.2 розділу II Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу.
Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК.
Як вже зазначалося судом, відповідно до довідки (видається інваліду) серії КР-1 від 21.04.2005, група інвалідності - друга, причина інвалідності - з дитинства, інвалідність встановлена на термін - безстроково в Республіці Крим, м. Сімферополь.
Водночас, абзацом 8 пункту 3 цієї ж Постанови визначено, що документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України Про військовий обов'язок та військову службу та Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.
Тому, відповідне рішення МСЕК, яким позивачу підтверджено 2 групу інвалідності з дитинства безстроково є чинним і прирівнюється до рішення експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжує бути підставою для оформлення позивачу пенсії по інвалідності.
Суд враховує, що позивачем разом із заявою подані всі документи, які підтверджують його право на отримання пенсії по інвалідності, а за положеннями пункту 2.2 розділу II Порядку № 22-1 встановлено, що саме орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК. Тобто, відповідач самостійно отримує від МСЕК виписку з акта огляду, відповідно заявник (позивач) не зобов'язаний особисто надавати цей документ.
Рішення відповідача про відмову призначити позивачу пенсію по інвалідності з підстав відсутності у позивача виписки з акту МСЕК є таким, що порушує права позивача у соціальній сфері, не відповідає Закону, а відтак є протиправним і підлягають скасуванню.
Крім того, суд зазначає, що відповідач не заперечив обставин вже призначення раніше йому органами Пенсійного фонду України пенсії по інвалідності як особі з інвалідністю 2 групи з дитинства, про що свідчить видане Пенсійним фондом України пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 24.07.2012, терміном дії довічно.
Щодо обраного способу захисту прав позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними ст.2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення, перерахунку пенсій громадянам.
Згідно з ч.2 ст.5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення" роз'яснив, що вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов: лише у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача; повний захист прав позивача неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав; вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.
Враховуючи позицію Верховного суду України та керуючись частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вбачає підстави для виходу за межі позовних вимог виключно з метою ефективного захисту прав позивача.
Отже, з метою правильного та ефективного способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та приходить до висновку, що належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву позивача від 11.08.2025 із урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та судову практику, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалось.
Керуючись статтями 9, 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №262340031640 від 18.08.2025 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії по інвалідності від 11.08.2025 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 27 квітня 2026 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001 код ЄДРПОУ 14035769).
Головуючий суддя Грицюк Р.П.