27 квітня 2026 року Справа № 480/2422/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелети С.М., розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду у м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці визнання протиправним та скасування постанов, -
В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із позовними вимогами визнати протиправною і скасувати постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14 листопада 2024 року №40-ДПС у розмірі 240 000,00 грн; визнати протиправною і скасувати постанову Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 29 листопада 2024 року №48-ДПС у розмірі 240 000,00 грн.
Щодо обставин винесення постанови про накладення штрафу від 14.11.2024 № 40-ДПС, позивач зазначає, що така постанова прийнята за результатом фактичної перевірки податковим органом місця господарської діяльності позивача.
Так, у вересні 2024 року працівники ГУ ДПС в Івано-Франківській області прибули в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , з метою проведення фактичної перевірки, в тому числі з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За наслідками проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 08.10.2024 № 17948/09/16/РРО/ НОМЕР_1 .
Підставою для накладення штрафу в цій частині стало виявлення податковим органом, під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , начебто порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудового договору - ОСОБА_2 .
У подальшому позивачу стало відомо про наявність постанови від 14.11.2024 № 40 -ДПС, винесеної Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою вирішено накласти на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 240 000,00 грн на підставі абзацу третього частини другої статті 256 КЗпП України.
Щодо обставин винесення постанови про накладення штрафу від 29.11.2024 № 48-ДПС, позивач зазначає, що підставою зазначеної постанови було проведення перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області магазину позивача в м.Чернівці.
Так, у вересні 2024 року працівники ГУ ДПС у Чернівецькій області прибули в магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проведення фактичної перевірки, в тому числі з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За наслідками проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 08.10.2024 № 13320/Ж5/24-13-07-04/ НОМЕР_1 , примірник якого не був надісланий платнику податків у визначені законодавством строки (абзац другий пункту 86.3 статті 86, стаття 42 ПК України).
Підставою для накладення штрафу в цій частині стало виявлення податковим органом під час проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , начебто порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудового договору - ОСОБА_3 .
29.10.2024 ФОП ОСОБА_1 було винесено попередження № 45-ДПС-ПР-СМ відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України на підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 16.09.2024 № 16245/09/16/PPO/ НОМЕР_1 , то було вирішено відповідачем, що позивач повторно протягом двох років з дня виявлення, нібито, вчинив порушення щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору (контракту), за що відповідальність передбачена абзацом третім частини другої статті 265 КЗпП України.
Звертає увагу, що акти перевірки не були надіслані податковим органом позивачу у визначені законодавством строки (абзац другий пункту 86.3 статті 86, стаття 42 ПК України). Оскільки примірник Акта не був надісланий позивач не зміг реалізувати своє право на подання заперечень, долучивши відповідні докази на їх підтвердження, навести обґрунтування на встановлені інспекторами обставини.
Водночас, від Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на адресу позивача не надходило жодне повідомлення про надходження цього акта фактичної перевірки, як це передбачено в пункті 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509. Разом із цим, відповідач мав обов'язок повідомити позивача про розгляд справи. І лише за умови виконання такого обов'язку відповідач міг розглянути справу за відсутності позивача, якщо б від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Позивач зазначає, що відповідачем належні, допустимі та достатні докази, що слугували підставою для винесення спірних постанов і підтверджують порушення позивачем частини третьої статті 24 КЗпП України, надані не були, а тому були відсутні правові підстави для притягнення його до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини другої статті 256 КЗпП України.
Крім цього, позивач звертає увагу суду, що під час обох фактичних перевірок, що не заперечується й органом Держпраці в оскаржуваних постановах, були надані відповідні договори про співпрацю, а тому стає незрозумілим, чому представники ДПС не беруть такі правочини, які є чинними, до уваги, надумують порушення у частині трудового законодавства, та як наслідок до Позивача безпідставно застосовують обтяжливі та значні санкції.
Висновки контролюючих органів щодо порушення ФОП ОСОБА_1 положень трудового законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками, є необґрунтованими та спростовується неодноразово наданими правочинами, які є чинними, а також поясненнями позивача, під час фактичних перевірок у приміщенні магазинів.
При цьому обидві фактичні перевірки позивача були призначені та проведені з порушенням вимог податкового законодавства. Крім того, посадовими особами ГУ ДПС в Івано-Франківській області та ГУ ДПС у Чернівецькій області під час проведення фактичних перевірок були прямо проігноровані надані платником податків договори про співпрацю із невідомих причин.
Позивач просить врахувати, що 01.09.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 був укладений Договір про співпрацю, за умовами якого Сторони за цим Договором зобов'язалися шляхом об'єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгової точки за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможності, вносити пропозиції з підвищення продажів.
Також 01.09.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 був укладений Договір про співпрацю, за умовами якого Сторони за цим Договором зобов'язалися шляхом об'єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгової точки за адресою: АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а саме: підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможності, вносити пропозиції з підвищення продажів.
Разом із тим, факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
Позивач звертає увагу, що Договір про спільну діяльність (про співпрацю) укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності (стаття 1131 ЦК України).
Відтак, договір про співпрацю є документом, який регламентує взаємовідносини сторін у процесі їх діяльності у певній галузі. Цей договір не встановлює жодних зобов'язань між партнерами, але засвідчує факт виникнення партнерства та узгоджує правила такої взаємодії.
Оскільки відповідні правочини є чинними, то у цьому випадку діє презумпція правомірності правочину(стаття 204 ЦК України).
Зазначає, що до компетенції Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці не належить аналізувати зміст договорів про співпрацю, укладених між суб'єктами господарювання, які були зареєстровані як фізичні особи-підприємці.
Представник відповідача проти позову заперечувала, у відзиві на позов просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Щодо спірної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14.11.2024 № 40-ДПС, відповідач зазначає наступне.
Міжрегіональним управлінням одержано лист Головного управління ДПС в Івано-Франківській області яким направлена для відповідного реагування завірена копія акту фактичної перевірки № 17948/09/16/РРО/ НОМЕР_1 від 07.10.2024 ФОП ОСОБА_1 .
У відповідності до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» № 509 від 17.07.2013 (далі Порядок № 509) Міжрегіональне управління листом від 23.10.2024 № ПНС/3.1/15749-24 повідомило позивача про одержання акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області, яким встановлено порушення законодавства про працю.
Даний лист направлено поштою 24.10.2024 рекомендованим листом № 4002200026770 на адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , що відповідає поштовій адресі зазначеній у позовній заяві.
Відповідно трекінгу відстежень Укрпошти рекомендований лист № 4002200026770 прибув в АДРЕСА_3 , що обслуговується пересувним відділенням Укрпошти 26.10.2024 та повернутий 29.10.2024 у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Таким чином, спростовується твердження позивача щодо порушення Міжрегіональним управлінням пункту 3 Порядку № 509 та не повідомлення ФОП ОСОБА_1 про одержання матеріалів фактичної перевірки Головного управління ДПС в Івано-Франківській області.
У акті фактичної перевірки зафіксовано, що Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження (здійснення) діяльності - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , у якому позивач здійснює продаж товару.
Фактична перевірка проведена в присутності громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які знаходилися за прилавком магазину та безпосередньо здійснювали продаж товару, що належить ФОП ОСОБА_1 і мали доступ до реєстратора розрахункових операцій (ПРРО) № 4000946483, який зареєстрований за ФОП ОСОБА_1 і використовується у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 .
У Акті фактичної перевірки зафіксовано, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » реалізацію товару, що належить ФОП ОСОБА_1 здійснюють продавці магазину ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
За інформаційними базами даних контролюючого органу трудовий договір укладено лише з продавцем магазину громадянином ОСОБА_4 з датою прийняття на роботу 17.09.2024 про що зазначено на першій сторінці акта перевірки.
З продавцем магазину громадянкою ОСОБА_2 належним чином трудові відноси не оформлені, трудовий договір не укладено.
На перевірку був наданий Договір про співпрацю від 01.09.2024 укладений між ФОП ОСОБА_1 (Сторона - 1) та ФОП ОСОБА_2 (Сторона -2).
Предметом даного договору є зобов'язання Сторін шляхом об'єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгової точки, а саме: підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможність, вносити пропозиції з підвищення продажів. Будь які розрахунки Сторона - 2 здійснює від Сторони -1. Все майно (товари та товарно-матеріальні цінності), що знаходяться в магазині належить на праві власності Стороні - 1.
За цим Договором Сторони зобов'язуються: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу; проводити спільні консультації для обговорення питань сумісної діяльності; у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безоплатній основі у відповідності до договорів, що укладаються в подальшому. Інформація про надання на перевірку Додатку № 1 до договору про співпрацю від 01.09.2024 у акті фактичної перевірки відсутня.
При цьому, в Додатку № 1 до Договору про співпрацю вказано: - підпункт 1.1. Сторони договору погодилися, що Сторона -1 (ФОП ОСОБА_1 ) від імені Сторони - 2 (ФОП ОСОБА_2 ) здійснюють розрахункові операції (продаж, повернення товарів, які знаходяться на торговій точці).
Отже, саме ФОП ОСОБА_1 від імені ФОП ОСОБА_2 повинен здійснювати продаж товару, який знаходиться в торговій точці. Проте, актом фактичної перевірки встановлено навпаки, оскільки саме ОСОБА_2 знаходилася за прилавком магазину і здійснювала продаж товару, що належить ФОП ОСОБА_1 .
Також в акті фактичної перевірки зафіксовано, що господарська одиниця (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») використовується безпосередньо ФОП ОСОБА_1 на підставі договору суборенди не житлового приміщення.
За вказаним магазином зареєстрований на ФОП ОСОБА_1 реєстратор розрахункових операцій ПРРО за № 4000946483 від 30.08.2024 р.
При цьому, у ФОП ОСОБА_2 відсутні будь-які об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Також, слід врахувати, що ні Договір про співпрацю, ні Додаток № 1 не містить будь-яких визначених обов'язків Сторони - 2 (ФОП ОСОБА_2 ) проводити розрахункові операції та здійснювати реалізацію (продаж) належного ФОП ОСОБА_1 товару в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 де була проведена фактична перевірка.
Таким чином, актом фактичної перевірки встановлено порушення статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи продавця ОСОБА_2 без належного оформлення трудових відносин та укладання трудового договору.
Щодо прийнятті спірної постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 29.11.2024 № 48-ДПС, відповідач зазначає наступне.
Міжрегіональним управлінням одержано лист Головного управління ДПС у Чернівецькій області яким направлена для відповідного реагування завірена копія акту фактичної перевірки № 133200/Ж5/24-13-07-04/ НОМЕР_1 від 08.10.2024 ФОП ОСОБА_1 .
Міжрегіональне управління листом від 08.11.2024 № ПНС/3.1/16678-24 повідомило позивача про одержання акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області, яким встановлено порушення законодавства про працю.
Даний лист також було направлено поштою 08.11.2024 рекомендованим листом № 4002200032834 на адресу місця реєстрації ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 , що відповідає поштовій адресі зазначеній у позовній заяві.
Відповідно трекінгу відстежень Укрпошти рекомендований лист № 4002200032834 прибуло в АДРЕСА_3 , що обслуговується пересувним відділенням 12.11.2024 та повернуто 13.11.2024 у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Отже, спростовується твердження позивача щодо порушення Міжрегіональним управлінням пункту 3 Порядку № 509 та не повідомлення ФОП ОСОБА_1 про одержання матеріалів фактичної перевірки Головного управління ДПС у Чернівецькій області.
У акті фактичної перевірки зафіксовано, що Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем провадження (здійснення) діяльності - магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 у якому позивач здійснює продаж товару.
Фактична перевірка проведена в присутності продавця ОСОБА_3 , яка знаходилися за прилавком магазину та безпосередньо здійснювала продаж товару, що належить ФОП ОСОБА_1 і мала доступ до реєстратора розрахункових операцій (ПРРО) № 4000946486, який зареєстрований також за ФОП ОСОБА_1 і використовується у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 .
У Акті фактичної перевірки зафіксовано, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » реалізацію товару, що належить ФОП ОСОБА_1 здійснює продавець магазину ОСОБА_3 .
За інформаційними базами даних контролюючого органу з продавцем магазину ОСОБА_3 належним чином трудові відноси не оформлені, трудовий договір не укладено.
На перевірку був наданий Договір про співпрацю від 01.09.2024 укладений між ФОП ОСОБА_3 (Сторона - 1) та ФОП ОСОБА_1 (Сторона -2).
Предметом даного договору є зобов'язання Сторін шляхом об'єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгової точки, а саме: підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможність, вносити пропозиції з підвищення продажів. Будь які розрахунки Сторона - 2 здійснює від Сторони -1. Все майно (товари та товарно-матеріальні цінності), що знаходяться в магазині належить на праві власності Стороні - 1. За цим Договором Сторони зобов'язуються: обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу; проводити спільні консультації для обговорення питань сумісної діяльності; у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безплатній основі у відповідності до договорів, що укладаються в подальшому.
Інформація про надання на перевірку Додаткової угоди № 1 від 01.09.2024, Додатку № 1 до договору про співпрацю від 01.09.2024 у акті фактичної перевірки відсутня.
При цьому, в Додатку № 1 до Договору про співпрацю вказано: - підпункт 1.1. Сторони договору погодилися, що Сторона -1 (ФОП ОСОБА_1 ) від імені Сторони - 2 (ФОП ОСОБА_3 ) здійснюють розрахункові операції (продаж, повернення товарів, які знаходяться на торговій точці).
Отже, саме ФОП ОСОБА_1 від імені ФОП ОСОБА_3 повинен здійснювати продаж товару, який знаходиться в торговій точці.
Проте, актом фактичної перевірки встановлено навпаки, оскільки саме ОСОБА_3 знаходилася за прилавком магазину і виконувала функції продавця здійснюючи продаж товару, що належить ФОП ОСОБА_1 .
Також в акті фактичної перевірки зафіксовано, що господарська одиниця (магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ») використовується безпосередньо ФОП ОСОБА_1 на підставі договору суборенди не житлового приміщення.
За вказаним магазином зареєстрований на ФОП ОСОБА_1 реєстратор розрахункових операцій ПРРО за № 4000946486.
При цьому, у ФОП ОСОБА_3 відсутні будь-які об'єкти оподаткування або об'єкти пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Також, слід врахувати, що ні Договір про співпрацю, ні Додаток № 1 не містить будь-яких визначених обов'язків ФОП ОСОБА_3 проводити розрахункові операції та здійснювати реалізацію (продаж) належного ФОП ОСОБА_1 товару в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 де була проведена фактична перевірка.
Таким чином, актом фактичної перевірки встановлено порушення статті 24 КЗпП України в частині допуску до роботи продавця ОСОБА_3 без належного оформлення трудових відносин та укладання трудового договору.
Зазначає, що відповідно до поштового повідомлення рекомендований лист з постановою про накладення штрафу повернутий до Міжрегіонального управління із зазначенням причини не вручення «адресат відсутній за вказаною адресою».
ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку ІІ групи та повторно вчинив порушення статті 24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівника без належного оформлення трудового договору, що підтверджується прийнятим Міжрегіональним управлінням попередженням від 29.10.2024 № 45-ДПСПР-СМ.
Додатково відповідач зазначає, що Міжрегіональне управління з метою належного представництва інтересів в суді звернулося з листом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області для надання додаткових матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області листом від 18.04.2025 № 5637/5/09-19-07-06-24 надало копію акту відмови від підпису та отримання другого примірника акту фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 07.10.2024 № 2051 разом з поштовою квитанцією, копію договору комісії від 02.09.2024 № ШД-02-09-24-ПВ.
Також Міжрегіональне управління звернулося з листом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області для надання додаткових матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1
Головне управління ДПС у Чернівецькій області листом від 02.05.2025 № 3082/5/24-13-07-04 надало копії документів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , а саме: копії направлень на перевірку від 27.09.2024 №№ 2879, 2880, 2881 з відміткою про їх одержання ОСОБА_3 , як продавцем магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », акт відмови від підписання акта фактичної перевірки і листа від 09.10.2024 про направлення другого примірника акта перевірки на адресу реєстрації ФОП ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що наявність договору про співпрацю між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 не є достатньою правовою підставою для залучення безпосередньо ОСОБА_3 до виконання роботи продавця магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин відповідно до положень КЗпП України.
Встановлений під час фактичної перевірки і підтверджений відповідним актом від 08.10.2024 №13320/Ж5/24-13-07-04/ НОМЕР_1 факт здійснення розрахункових операцій ОСОБА_3 та продаж нею товару, що належить ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору достеменно свідчить про обхід законодавчих вимог щодо оформлення трудових відносин і суперечить нормам трудового законодавства.
Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, в також письмові пояснення, в яких позовні вимоги вважає правомірними, обґрунтованими.
Зазначає, що усі заперечення, які висловлює відповідач, є виключно цитуванням норм законодавства, жодних конкретних відомостей і таких, що відповідають вимогам належності, допустимості та достатності, Держпраці не наводить, нічим не спростовує викладені позивачем факти та обставини, які виникли в спірній ситуації.
Контролюючий орган (ДПС) вийшов за межі своїх повноважень, наданих Податковим кодексом України, намагаючись тлумачити умови укладеного договору цивільно-правового характеру та фактично підмінити судову оцінку правочину.
Повноваження податкового органу обмежуються перевіркою дотримання податкового законодавства, а не встановленням змісту цивільно-правових відносин між суб'єктами господарювання. При цьому всі належні договори були надані під час перевірки.
Також варто зазначити, що у матеріалах справи наявні письмові пояснення фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , в яких чітко зазначено, що вона є самостійним суб'єктом господарювання, здійснює свою діяльність на власний ризик та відповідальність, діяла як представник ФОП ОСОБА_1 виключно на підставі договору про співпрацю.
Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, в яких не погоджується із твердженнями позивача, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що вся кореспонденція направлялася на адресу позивача, але не отримувалася позивачем.
При цьому саме на платника податків покладено обов'язок забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Також звертає увагу суду, що договори про співпрацю укладені ФОП ОСОБА_1 , з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 є аналогічними за формою і змістом, а також не визначають повноважень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на представництво ФОП ОСОБА_1 , як на це вказує ОСОБА_3 у своїх поясненнях.
Крім того, під час проведення ГУ ДПС в Івано-Франківській області фактичної перевірки в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у м. Калуш був продавець ОСОБА_4 в присутності якого проведена перевірка і з яким ФОП ОСОБА_1 також укладено договір про співпрацю від 01.09.2024р. Однак, ФОП ОСОБА_1 належним чином оформив трудові відносини з продавцем магазину ОСОБА_4 прийнявши його на роботу згідно наказу № 1-К від 16.09.2024 з визначеною датою початку роботи 17.09.2024 та поданням до контролюючого органу повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Таким чином, наявність договорів про співпрацю між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 і ФОП ОСОБА_2 не є достатньою правовою підставою для залучення безпосередньо ОСОБА_3 і ОСОБА_2 до виконання робіт продавчинь магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на користь ФОП ОСОБА_1 без належного оформлення трудових відносин відповідно до положень КЗпП України. Встановлений під час фактичної перевірки і підтверджений відповідними актами факт здійснення розрахункових операцій ОСОБА_3 і ОСОБА_2 та продаж ними товару, що належить ФОП ОСОБА_1 без укладення трудового договору достеменно свідчить про обхід законодавчих вимог щодо оформлення трудових відносин і суперечить нормам трудового законодавства.
За таких обставин вважає, що оскаржувані постанови Міжрегіонального управління про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 14.11.2024 № 40-ДПС від 29.11.2024 року № 48-ДПС є правомірними, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
У додаткових письмових поясненнях представник позивача зазначає наступне. У матеріалах справи міститься копія квитанції АТ «УКРПОШТА» про надсилання рекомендованого листа з ідентифікатором відправлення №4002200026770. Як адресата (одержувача) цього листа вказано « ОСОБА_5 », тобто особу, яка не є стороною у справі, і, що головне, не є суб'єктом господарювання, до якого застосовано фінансову санкцію, а тому неможливо вважати, що позивач - ОСОБА_1 - був належним чином повідомлений про початок адміністративного провадження, оскільки лист було направлено іншій особі. У матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження направлення або вручення Позивачеві такого запрошення.
Договори про співпрацю укладені між фізичними особами підприємцями, тобто позивач та ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_2 3 на момент укладення вказаних договорів були саме фізичними особами підприємцями, а предметом договорів є об'єднання спільних зусиль з приводу управління магазином.
Наведені в актах формулювання не підтверджують факту використання ФОП ОСОБА_1 найманої праці, оскільки контролюючим органом не надано жодних належних та допустимих доказів того, що особи, присутні у приміщеннях магазинів, виконували саме трудові функції в розумінні Кодексу законів про працю України.
Посилання ДПС на сам факт реалізації товару, що належить ФОП ОСОБА_1 , не є достатнім доказом наявності трудових відносин, адже за своєю правовою природою співпраця між підприємцями може передбачати продаж товарів іншого суб'єкта без виникнення трудового договору.
Позивач зазначає про описки в укладених договорах. 01.09.2024 між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 укладено договір про співпрацю, за яким ФОП ОСОБА_6 зобов'язався надавати послуги з реалізації товарів та прийому розрахунків від імені ФОП ОСОБА_7 .
Під час оформлення договору сталася технічна описка - в окремих пунктах сторони були позначені навпаки (сторона 1 та сторона 2 переплутані місцями).
З метою усунення цієї неточності сторони уклали додаткову угоду №1, яка долучена до матеріалів позову. Угода підтверджує реальний зміст домовленостей та правовий статус сторін.
Відповідно до п. 1.5 договору про співпрацю, ФОП ОСОБА_8 уповноважена здійснювати розрахункові операції від імені ФОП ОСОБА_1
ФОП ОСОБА_3 не здійснює власної господарської діяльності за адресою, де проводилася перевірка, та не має там зареєстрованого ПРРО. Присутність на об'єкті обумовлена виключно виконанням договору про співпрацю з ФОП ОСОБА_7 .
Отже, усі дії та перебування ФОП за адресою перевірки здійснювалися в межах договірних відносин з ФОП ОСОБА_1 та не свідчать про порушення вимог законодавства щодо ведення господарської діяльності чи оформлення трудових відносин.
У додаткових письмових поясненнях представник відповідача зазначає наступне.
Під час фактичної перевірки ОСОБА_9 та ОСОБА_3 знаходилися за прилавком магазину, мали доступ до товару і грошових коштів в касі магазину здійснивши продаж товару, який належав ФОП ОСОБА_1 з видачею розрахункового документа, з проведенням перерахунку готівкових коштів в касі , з роздруківкою «Х» звіту на ПРРО, і з зазначенням у направленнях на перевірку «продавець магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 »».
Отже, факт здійснення ОСОБА_9 та ОСОБА_3 розрахункових операцій з продажу товару в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » і фактичним виконанням роботи продавця, не є припущеннями, а повністю підтверджені матеріалами справи.
Позивачем надано додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідачем зроблені висновки без урахуванням долученої до позовної заяви Додаткової угоди № 1, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до Договору про співпрацю від 01.09.2024.
Представник відповідача у письмових поясненнях також звертає увагу суду на наступне. Щодо надсилання листа на ім'я отримувача « ОСОБА_10 » замість дійсного отримувача « ОСОБА_11 ». Ім'я « ОСОБА_12 » вказано в поштовій квитанції, яка формується і видається оператором зв'язку АТ «Укрпошта». Натомість, Міжрегіональним управлінням рекомендовані відправлення здійснюються відповідно до Реєстру рекомендованих відправлень.
Так, у Реєстрі рекомендованих відправлень без повідомлення Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 24.10.2024 вказано, що рекомендоване відправлення (лист від 23.10.2024 № ПНС/3.1/15749-24 «Повідомлення про одержання документів» вагою 15 гр.) направлено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 .
Міжрегіональним управлінням впродовж жовтня 2024 року - січня 2025 року на адресу ФОП ОСОБА_1 було направлено 12 рекомендованих листів, які були повернуті з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Щодо недотримання вимог Порядку № 509 в частині позбавлення позивача права надати пояснення та бути заслуханим під час розгляду матеріалів фактичної перевірки і прийняття уповноваженою особою Міжрегіонального управління постанови про накладення штрафу без участі ФОП ОСОБА_1 або його представника.
Пункти 6, 7 Порядку № 509 з вимогами про необхідність повідомлення суб'єкта господарювання про дату, час та місце розгляду справи про накладення штрафу, були виключені станом на дату прийняття спірного Попередження на виконання положень постанови Кабінету Міністрів України № 823. Тобто, Порядок № 509 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не визначав обов'язок Міжрегіонального управління завчасно повідомляти ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про притягнення до відповідальності, передбаченої ч.2 ст. 265 КЗпП України, а також розглядати справу безпосередньо у його присутності.
Позивачем надано додаткові пояснення, в яких зазначається, що У даному випадку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 фактично виконували роботу за професією «продавець» з продажу товару, що належить виключно ФОП ОСОБА_1 в магазинах, що також належать на праві оренди ФОП ОСОБА_1 , в межах господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 і виключно на його користь.
Щодо характеру діяльності ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 здійснювали господарську діяльність не як наймані працівники та не виключно у статусі «продавців», а відповідно до укладеного між сторонами договору про співпрацю, який за своєю правовою природою відповідає договору простого товариства.
При цьому відповідачем не доведено, що ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 отримували заробітну плату, підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку чи виконували роботу на умовах особистого підпорядкування.
Відповідач у додаткових поясненнях зазначає, що враховуючи правову позицію Верховного Суду, Міжрегіональне управління не зобов'язано було повідомляти ФОП ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи, а також розглядати справу про притягнення ФОП ОСОБА_1 до відповідальності згідно статті 265 КЗпП України, виключно за його участі із забезпеченням права надати пояснення.
Міжрегіональне управління відповідно до пункту 3 Порядку № 509 повідомило ФОП ОСОБА_1 листом від 23.10.2024 № ПНС/3.1./15749-24 про одержання акту фактичної перевірки ГУ ДПС в Іванно-Франківській області та листом від 08.11.2024 № ПНС/3.1./16678-24 про одержання акту фактичної перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області. Вказані листи були направлені рекомендованим відправленням АТ «Укрпошта» на адресу ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ), що відповідає даним Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також адресу вказаному у позовній заяві ФОП ОСОБА_1 , але листи не були вручені ФОП ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Договори про співпрацю укладені з метою приховання фактичних трудових відносин між ОСОБА_13 і ОСОБА_2 з ФОП ОСОБА_1 .
Міжрегіональне управління не посилається на те, що грошові кошти від спільної діяльності належали виключно ФОП ОСОБА_1 . Звертає увагу, що грошові кошти від реалізації товару у магазинах « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у АДРЕСА_4 , належать ФОП ОСОБА_1 . Підтвердженням цього є факти зафіксовані в актах фактичних перевірок податкового органу.
Додатково представник позивача та відповідача надали письмові пояснення, в яких просять врахувати практику Верховного Суду, яку, на думку учасників справи, підтверджується із правова позиція щодо спірних правовідносин.
Вищезазначена справа розглядається за правилами загального позовного провадження. Ухвалою суду замінено процесуальний статус позивача з ФОП ОСОБА_1 на фізичну особу ОСОБА_1 .
В матеріалах справи наявні заяви по суті позовних вимог, а також письмові пояснення всіх учасників справи, в яких сторони обґрунтовують свою позицію по справі.
Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримувала, просила суд їх задовольнити. Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
У зв'язку із оголошенням повітряної тривоги судові засідання було неодноразово перенесено. Про розгляд справи учасники справи повідомлені належним чином.
Судовий розгляд, враховуючи наявні клопотання учасників справи, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
У відповідності до вимог ст. 229 КАС України фіксування судового засідання не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.
Працівниками ГУ ДПС в Івано-Франківській області було проведено перевірку господарської діяльності позивача в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , з метою проведення фактичної перевірки, в тому числі з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За наслідками проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 08.10.2024 № 17948/09/16/РРО/ НОМЕР_1 .
Податковим органом встановлено, що позивачем було порушено законодавство про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудового договору - ОСОБА_2 .
Відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 08.10.2024 прийнято постанову від 14.11.2024 № 40 -ДПС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення позивачем та застосовано штрафні санкції в розмірі 240 000,00 грн на підставі абзацу третього частини другої статті 256 КЗпП України.
Також ГУ ДПС у Чернівецькій області було проведено фактичну перевірку діяльності позивача в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , з метою проведення фактичної перевірки, в тому числі з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). За наслідками проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 08.10.2024 № 13320/Ж5/24-13-07-04/ НОМЕР_1 .
Податковим органом встановлено, що позивачем було порушено законодавство про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудового договору - ОСОБА_3 .
Відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 08.10.2024 прийнято постанову від 29.11.2024 № 48-ДПС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення позивачем та застосовано штрафні санкції в розмірі 240 000,00 грн на підставі абзацу третього частини другої статті 256 КЗпП України.
Як зазначає відповідач, під час прийняття спірних постанов про накладення штрафу враховано, що 29.10.2024 ФОП ОСОБА_1 було винесено попередження № 45-ДПС-ПР-СМ відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України на підставі акта фактичної перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 16.09.2024 № 16245/09/16/PPO/3550806257, що свідчить про те, що позивач повторно протягом двох років з дня виявлення вчинив порушення щодо допуску працівника до роботи без укладення трудового договору (контракту), за що відповідальність передбачена абзацом третім частини другої статті 265 КЗпП України.
Позивач не погодився із прийнятими постановами, у зв'язку із чим звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 Податкового кодексу України, (далі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (пункт 80.6 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Згідно з підпунктом 20.1.47 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право отримувати пояснення від роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення, під час проведення перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом.
Разом із тим, Великою Палатою Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Суд встановлено, що підставою для винесення відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення став акт перевірки ГУ ДПС у Чернівецькій області від 08.10.2024 (відносно ОСОБА_3 ), а також акт перевірки ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 08.10.2024 (відносно ОСОБА_2 ).
Суд відхиляє посилання позивача на неправомірність дій ГУ ДПС у Чернівецькій області та ГУ ДПС в Івано-Франківській області, оскільки відповідачем при прийнятті спірних постанов було враховано висновки актів перевірки, які отримані в установлено порядку.
Крім того, позивачем не зазначаються які саме порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, та які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення позивачем не зазначено, в матеріалах справи відсутні. Суд зазначає, що доказів того, що позивачем окремо оскаржувалися накази про призначення фактичних перевірок, чи надавалися письмові заперечення на акти фактичних перевірорк матеріали справи не містять.
Відповідно до частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною першою статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», встановлює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок №509).
Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №509 в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21 серпня 2019 року штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв'язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу/винесення попередження.
За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.
У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб'єкта господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.
Пункт 7 Порядку №509 в редакції згідно постанови Кабінету Міністрів України №823 від 21.08.2019 виключено.
Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 та постановою Верховного Суду від 09.11.2022, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».
За змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
При цьому, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (частина перша статті 325 КАС України).
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю» втратила чинність з 14.09.2021.
Відповідно до частини п'ятої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність» від 24.08.2023 № 3354-IX (набрав чинності 20.09.2023 та буде введений в дію в дію через один рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022), визнання нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність, не відновлює дію нормативно-правового акта або його окремого структурного елемента, що діяв до набрання чинності нормативно-правовим актом або окремим його структурним елементом, що визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), або таким, що втратив чинність.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.06.2024 у справі №140/23652/23, від 15.07.2024 у справі №600/4070/22-а, від 19.09.2024 року у справі №460/3123/23, від 19.09.2024 у справі № 600/2955/22-а, від 02.10.2024 у справі №120/12494/23, від 02.10.2024 у справі №560/11269/23 та інших.
У зв'язку з цим, суд зазначає про наявність у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції підзаконного акта Уряду України відповідних норм, які б передбачали можливість накладення штрафу/попередження на підставі актів фактичної перевірки податкового органу.
Згідно із приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та його територіальні органи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення № 96).
Згідно із пунктом 1 Положення № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Першого віце-прем'єр-міністра України - Міністра економіки, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
За змістом підпунктів 6, 9 пункту 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює: державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю; державний контроль за додержанням вимог законодавства про працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.
Відповідно до пункту 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що Держпраці та утворені в установленому порядку її територіальні органи наділені контролюючими функціями за дотриманням роботодавцями законодавства про працю.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Згідно із частинами першою-четвертою статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:
1) при організованому наборі працівників;
2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
3) при укладенні контракту;
4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;
5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);
6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;
6-1) при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або про надомну роботу;
6-2) при укладенні трудового договору з нефіксованим робочим часом;
7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.
При укладенні трудового договору громадянин, який вперше приймається на роботу, має право подати вимогу про оформлення трудової книжки.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.
Абзацом першим постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Аналіз наведених норм КЗпП України дає підстави дійти висновку про те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 16.06.2020 у справі № 815/5427/17, від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, у справі № 1840/2507/18, у справі № 824/896/18-а, від 03.03.2020 у справі № 1540/3913/18, від 27.06.2024 у справі №380/761/20, від 17.09.2024 у справі № 460/13803/21.
Водночас працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вчинення фізичною особою-підприємцем, яка використовує найману працю, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) є порушенням законодавства про працю та має наслідком застосування до такої особи відповідальності у вигляді штрафу відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України.
Верховний Суд у постанові від 05.10.2020 у справі № 560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору має бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
У акті, складеному за наслідками перевірки, мають фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, зобов'язаний був перевірити і з'ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.
Як зазначено в акті фактичної перевірки, на підставі якого в подальшому винесено оскаржувані постанови про накладення штрафу, підтверджуючі документи щодо оформлення трудових відносин відповідно до вимог ч. 1, 4 ст. 24 КЗпП України, позивачем з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надано не було.
До матеріалів справи позивачем долучено цивільно-правові договори, укладені між позивачем , як фізичною особою-підприємцем та фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за умовами яких сторони зобов'язувалися підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможність, вносити пропозиції з підвищення продажів.
Крім того, надані позивачем Додатки до договорів свідчать про те, що додатково сторони узгодили взаємні права та обов'язки, один із яких є здійснення розрахункових операцій (продаж, повернення товарів, які знаходяться на торговій точці) та інше.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд виходить із того, що правова природа спірних відносин визначається фактичним змістом та реальними діями осіб під час здійснення господарської діяльності, а не формальними документами (в даному випадку цивільно-правовими договорами з додатками).
У вищезазначених цивільно-правових договорах обсяги виконуваної роботи в цивільно-правових договорах не визначено у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню та можуть бути відображені в акті їх приймання - передачі, як повинно бути зазначено в цивільно-правовому договорі згідно вимог цивільного законодавства, а визначено у вигляді «Сторони за даним Договором, діючи в порядку ст.. 1130 ЦК України, зобов'язувалися шляхом об'єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгової точки, а саме підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможність, вносити пропозиції з підвищення продажів», про що зазначено у п. 1.1 укладених договорів із фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що надані позивачем додатки №1 та додаткова угода до укладених договорів (які є ідентичними між сторонами) свідчать про те, що сторона -1 є ФОП ОСОБА_1 , а сторона -2 є ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_9 .
Відповідно до змісту додатків №1 до договорів, саме позивач ФОП ОСОБА_1 (сторона-1) від імені ФОП ОСОБА_3 або ФОП ОСОБА_9 (сторони-2) здійснює розрахункові операції (продаж, повернення товарів, які знаходяться в магазині).
Разом із тим, під час проведення фактичних перевірок, встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснювали продаж товарів покупцям, тобто фактично виконували функції продавців товару, що належить позивачу.
Такі дії та функції не передбачені укладеними договорами про співпрацю, а тому виконання таких договорів не спростовує факту того, що фактично виконувані функції зазначених осіб виходять за межі цивільно-правової співпраці, визначеної укладеними договорами та мають характер трудових, оскільки спрямовані на забезпечення основної господарської діяльності позивача.
Сам факт виконання функцій продавця товару є достатньою ознакою виконання трудової функції, що не може бути усунуто формальним оформленням правовідносин як спільної діяльності.
Договори про спільну діяльність, в т.ч. і зміст укладених додатків до договорів, взагалі не передбачають права ОСОБА_3 та ОСОБА_2 здійснювати продаж товару, який належить на праві власності позивачу, як продавці товару.
Суд зазначає, що розділом 2 договорів передбачено, що для досягнення цілей за договорами, сторони зобов'язуються обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу, проводити спільні консультації для обговорення питань сумісної діяльності, у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безоплатній основі у відповідності до договорів, що укладаються в подальшому.
Таким чином між позивачем та фізичними особами - підприємцями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 існували цивільно-правові відносини.
Виконання сторонами договірних відносин, згідно укладених договорів, і виконання таких угод жодним чином не стосується продажу товару позивача споживачам ОСОБА_9 та ОСОБА_3 ..
За таких обставин суд прийшов до висновку, що між позивачем та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 існували окрім цивільно-правових відносин, також окремо і трудові відносини, а встановлений контролюючим органом факт допуску цих осіб до роботи як продавців товару позивача без належного оформлення підтверджено належними та допустимими доказами.
Відтак, позивачем допущено порушення вимог статті 24 КЗпП України, за що передбачена відповідальність, встановлена статтею 265 КЗпП України, відповідно, суд дійшов висновку, що накладення на позивача штрафу за наведене вище порушення вимог трудового законодавства за оскаржуваною постановою, є правомірним.
Крім того, у постанові Верховного суду від 06.03.2025 у справі №260/4202/24 викладено наступну правову позицію: «У аспекті спірних правовідносин, що виникли, також варто врахувати позицію Верховного Суду, сформовану у постановах Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі № 0540/8959/18-а та від 02 жовтня 2024 року у справі №120/12494/23 про те, що без оформлених трудових відносин особа (працівник) позбавляється конституційних гарантій, передбачених, зокрема, статтями 43 (кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення та право на своєчасне одержання винагороди за працю) та 45 (кожен, хто працює, має право на відпочинок, яке забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час; максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та право на оплачувану щорічну відпустку, вихідні та святкові дні) Основного Закону України.
91. При цьому, Суд наголошує, що у контексті трудових відносин, договори про співробітництво між фізичними особами-підприємцями не виключають обов'язку належного оформлення трудових відносин у разі наявності ознак трудових правовідносин. Ключовим фактором є фактичний характер співпраці. Систематичне виконання особою трудових функцій в інтересах іншого підприємця, без укладення трудового договору, кваліфікується як приховані трудові відносини, що є порушенням трудового законодавства. Факт здійснення розрахункових операцій або продажу товарів особою, яка не має офіційного працевлаштування, за відсутності переконливих доказів протилежного, може слугувати вагомим, але не вичерпним доказом таких відносин. Вирішальним у спорах є встановлення реальних обставин співпраці, а не лише формальне тлумачення договірних положень».
При цьому, суд також враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, згідно із якими акти перевірок ДПС є самостійними підставами для прийняття постанови про застосування штрафу органами Державної служби з питань праці (постанови від 21.04.2021 у справі №260/586/20, від 28.01.2021 у справі № 380/1116/20 та від 17.04.2024 у справі №560/3981/23) й у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його структурним підрозділам Державної служби з питань праці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Державної служби з питань праці відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. Ці повноваження напряму визначені у нормах статті 265 КЗпП України (постанова від 17.04.2024 у справі № 560/3981/23).
Щодо посилання представника позивача на порушення відповідачем порядку повідомлення про прийняття спірних постанов, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що позивача повідомлялося відповідачем про факт одержання відповідних актів перевірок податкового органу, але кореспонденція повернута поштовим відділенням із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, доказів того, що надані позивачем документи, в т.ч. і наявні в матеріалах справи, спростовують висновки про порушення позивачем вимог трудового законодавства позивачем не надано, про що судом зазначено вище.
Щодо посилання представника позивача на судову практику, суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи. Під час розгляду справи, судом встановлено, що обставини наведених позивачем справ та справи, що розглядається є відмінними.
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.
Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду не впливають.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно із ч. 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, суд вважає, що адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст.77, 139, 241-246, 250, 251, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними і скасування постанов Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 14 листопада 2024 року №40-ДПС , від 29 листопада 2024 року №48-ДПС - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Гелета