27 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3388/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження звіт військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано відмову військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 18 лютого 2025 року про звільнення з військової служби, оформлену листом від 26 лютого 2025 року №6/52/12-1291. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 18 лютого 2025 року про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі №440/3388/25 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 в справі №440/3388/25 залишено без змін.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року заяву позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25 - задоволено. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України подати протягом двох місяців з дати отримання копії цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25.
Копія ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №440/3388/25 надіслана судом до електронного кабінету відповідача та судом отримано повідомлення про доставлення копії ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №440/3388/25 до електронного кабінету відповідача військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 27 лютого 2026 року о 19:09 /том 2 а.с. 43/.
В силу приписів статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення відповідачу військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України копії ухвали суду від 27 лютого 2026 року у справі №440/3388/25 є 02 березня 2026 року.
16 квітня 2026 року до суду надійшов звіт військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25 /том 2 а.с. 47-49/.
Відповідно до частини 1 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року призначено до розгляду у порядку письмового провадження звіт військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25.
17 квітня 2026 року до суду надійшли заперечення позивача на звіт /том 2 а.с. 62-64/, у яких зазначено, що відповідачем не виконано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25, що набрало законної сили.
Розглянувши звіт про виконання судового рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі Горнсбі проти Греції суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь - яким судом, має розцінюватись як невід'ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Згідно з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частин 4, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Частинами 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.
Окрім того, в Рішенні від 30.06.2009 року №16-рп/2009 Конституційний Суд України значив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відтак, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Згідно з частиною першою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною другою статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
Відповідно до частини третьої статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України до звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частиною першою 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Відповідно до положень частини другої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 3822 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина третя статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України (частина четверта статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною п'ятою статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 3821 цього Кодексу (частина 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
У звіті військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зазначено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 23 травня 2025 року №169, виданого на підставі наказу начальника Центрального територіального управління Національної гвардії України по особовому складу від 19 травня 2025 року №34 о/с, солдата ОСОБА_1 було переміщено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ) та виключено зі списків особового складу частини, що свідчить про те, що на момент виконання рішення суду військова частина НОМЕР_1 НГУ припинила здійснювати щодо ОСОБА_1 владні управлінські функції, що в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України унеможливлює прийняття відповідачем будь-яких рішень кадрового характеру стосовно останнього. Оскільки ОСОБА_1 з травня 2025 року проходить службу в іншому підрозділі Національної гвардії України, видання наказу про його звільнення командиром військової частини НОМЕР_1 НГУ було б грубим порушенням встановленого порядку проходження військової служби та перевищенням службових повноважень, що суперечило б вимогам статті 19 Конституції України.
Суд зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25, що набрало законної сили 19 січня 2026 року, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 18 лютого 2025 року про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду.
Пунктом 2 частини ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07 серпня 2024 р. за №1214/42559, передбачено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Вимоги до оформлення резолюції (рішення) до рапорту військовослужбовця встановлені Додатком 1 до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (пункт 2 розділу III, пункти 12,17 розділу IV).
Таким чином, в силу наведених норм права, наслідком повторного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 18 лютого 2025 року про звільнення з військової служби має бути відповідь шляхом накладення резолюції, що повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, зокрема:
ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування)
посада безпосереднього командира (начальника)
військове звання підпис Ім'я ПРІЗВИЩЕ
(для рапорту, поданого в паперовій формі)
ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування)
посада прямого командира (начальника)
військове звання підпис Ім'я ПРІЗВИЩЕ
(для рапорту, поданого в паперовій формі)
ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування)
посада прямого командира (начальника)
військове звання підпис Ім'я ПРІЗВИЩЕ
(для рапорту, поданого в паперовій формі).
Тому сам по собі лист військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України №25/52/9-727-2026 від 21.01.2026 не є доказом належного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25.
Водночас, суд звертає увагу учасників справи, що у мотивувальній частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25 судом зазначено наступне:
"Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
У спірних відносинах відповідач військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України не перевірила всіх доданих позивачем до рапорту про звільнення документів, та у спосіб, встановлений законом, не розглянула відповідне питання, щодо якого позивач звернувся з рапортом від 18.02.2025 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, тому позовні вимоги в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби на підставі абзацу 12 підпункту "г" частини 4 пункту 2 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" шляхом прийняття відповідного рішення у формі наказів суд залишає без задоволення".
Отже, прийняте судове рішення має для відповідача зобов'язальний характер лише в частині повторного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 18 лютого 2025 року про звільнення з військової служби, що не є тотожним зобов'язанню погодити рапорт за наслідками повторного розгляду, як вважають сторони.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25, що набрало законної сили 19 січня 2026 року, не було зобов'язано військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти певне конкретне рішення (погодити рапорт чи не погодити рапорт) за результатами повторного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 18 лютого 2025 року про звільнення з військової служби, оскільки ці повноваження відповідача є дискреційними.
Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повторного розгляду військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України рапорту ОСОБА_1 від 18 лютого 2025 року про звільнення з військової служби з урахуванням висновків суду, зокрема, до суду не надано резолюції, що містить відомості, визначені у додатку 1 до Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року №531 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 07 серпня 2024 р. за №1214/42559 (ПОГОДЖЕНО або НЕ ПОГОДЖЕНО (зазначається правова підстава та обґрунтування).
Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25, що набрало законної сили 19 січня 2026 року, на цей час відповідачем не виконано, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду.
Станом на даний час судом не встановлено умислу військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на навмисне невиконання рішення суду у цій справі з боку керівника - командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, який є умовою притягнення особи до відповідальності за статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17, про те, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне встановити військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України у строк протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25.
На підставі викладеного, керуючись статтями 229, 248, 256, 294, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у прийнятті звіту військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25.
Встановити військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25 та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України у строк протягом одного місяця з дня отримання цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у справі №440/3388/25.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич