. 27 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/2058/26
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чеснокової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області в якій просить:
визнати протиправною бездіяльність Відповідача - Головного управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ: 40108630, юридична адреса: м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 83, поштовий індекс: 36014) яка полягає у не нарахуванні та невиплаті Позивачу - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , учаснику бойових дій) при звільненні зі служби 11.02.2026 грошової компенсації за невикористані: 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2016 рік, 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2022 рік, 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2023 рік, 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2025 рік та 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2026 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 зі служби;
зобов'язати Відповідача - Головне управління Національної поліції в Полтавській області (код ЄДРПОУ: 40108630, юридична адреса: м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, 83, поштовий індекс: 36014) нарахувати та виплатити Позивачу - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , учаснику бойових дій) грошову компенсацію за невикористані: 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2016 рік, 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2022 рік, 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2023 рік, 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2025 рік та 14 календарних дні додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учасникам бойових дій, за 2026 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення ОСОБА_1 зі служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що є учасником бойових дій та проходив службу в органах Національної поліції України з 07.11.2015 по 11.02.2026. При звільненні зі служби відповідач не здійснив повного розрахунку, зокрема не нарахував і не виплатив грошову компенсацію за невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2022, 2023, 2025 та 2026 роки. Така бездіяльність є протиправною та порушує права позивача, гарантовані законодавством України. Позивач вважає, що компенсація за невикористані дні відпустки підлягає обов'язковій виплаті незалежно від року, в якому виникло право на таку відпустку.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
20.03.2026 надійшов відзив, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на те, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки додаткова відпустка учасникам бойових дій, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», не належить до щорічних відпусток, компенсація за які виплачується при звільненні. Спеціальним законом - Законом України «Про Національну поліцію» - вичерпно визначено види відпусток, що підлягають компенсації, і додаткова відпустка УБД до них не віднесена. Зміни законодавства, що набрали чинності 05.10.2023, змінили правове регулювання та виключають застосування попередньої судової практики. Крім того, загальні норми трудового законодавства також не передбачають виплату компенсації за такі відпустки. Виняток щодо компенсації встановлено лише для військовослужбовців і не поширюється на поліцейських. Відтак відповідач діяв у межах закону, а підстави для задоволення позову відсутні.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторони, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Позивач з 07.11.2015 по 11.02.2026 проходив службу в територіальних підрозділах Головного управління Національної поліції в Полтавській області.
Позивач має статус ветерана війни - учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_2 від 01.03.2016, копія якого наявна у матеріалах справи.
За змістом витягу з наказу ГУНП в Полтавській області від 11.02.2026 № 90 о/с (по особовому складу) капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) 11.02.2026 звільнити із служби в поліції за п. 7 ч.1 ст. 77 згідно із Законом України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням).
Вказаним наказом зафіксовано, що станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за стаж служби в поліції - 25 років 02 місяці 08 днів; вислуга років на пільгових умовах - 01 рік 07 місяців 12 днів; стаж служби для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції - 25 років 02 місяці 08 днів; вислуга років для призначення пенсії - 25 років 02 місяці 08 днів. При звільненні має право на отримання грошової компенсації: за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у 2015 році в кількості 02 календарних дні; за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж служби 19 років за 2019 рік у кількості 14 календарних днів; за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж служби 21 рік за 2021 рік у кількості 15 календарних днів; за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2022 рік у кількості 30 календарних днів; за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2023 рік у кількості 30 календарних днів; за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж служби 23 роки за 2023 рік у кількості 15 календарних днів; за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2024 рік у кількості 15 календарних днів; за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж служби 24 роки за 2024 рік у кількості 15 календарних днів; за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за 2025 рік у кількості 30 календарних днів; за невикористану щорічну додаткову оплачувану відпустку за стаж служби 25 роки за 2025 рік у кількості 15 календарних днів; за невикористану щорічну основну оплачувану відпустку за фактично відпрацьований час у 2026 році в кількості 02 календарних дні.
Представник позивача звернувся до ГУНП В Полтавській області з адвокатським запитом від 18.02.2025, в якому просив надати інформацію про використані та невикористані додаткові відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.03.2016 по 11.02.2026, копії відповідних наказів про їх надання, а також відомості щодо нарахування і виплати грошової компенсації за невикористані дні таких відпусток.
Листом № 44727-2026 від 23.02.2026 повідомлено заявника про, що за період проходження служби в ГУНП в Полтавській області, з 07.11.2015 по 11.02.2026 було надано додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2024 роки. Додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2016, 2022, 2023, 2025 та 2026 роки ОСОБА_1 не надавалась.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації за невикористані дні відпусток, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон №580-VIII.
Відповідно до частини першої та другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Статтею 60 Закону №580-VIII визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 92 Закону №580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Відповідно до статті 93 Закону №580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються.
Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.
Відпустка тривалістю менше 10 діб за бажанням особи рядового або керівного складу може бути надана одночасно з черговою відпусткою в наступному році.
Поліцейським дозволяється, за бажанням, використовувати відпустку частинами. Одна частина відпустки має бути не менше 10 діб.
Чергова відпустка надається поліцейському, як правило, до кінця календарного року.
Поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров'я (через хворобу) або у зв'язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки.
При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року.
У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться.
Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні:
щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського;
щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім'ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини.
Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами.
За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.
Частинами 1 та 2 статті 94 Закону №580-VIII (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджені наказом МВС України №260 від 06 квітня 2016 року (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України, у тому числі здобувачам вищої освіти, яким присвоєно спеціальне звання поліції (далі - здобувачі), закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських.
Пунктом 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.
Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.
Враховуючи наведене правове регулювання спірних відносин, суд дійшов висновку, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України та особу не може бути позбавлено такого права.
Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону №580-VIII, а саме: щорічні оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки. Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин 8, 11 статті 93 Закону №580-VIII, відповідно до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів, відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється, та у разі крайньої необхідності відкликання з щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідного до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, за бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік. Законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.
Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
У Рішенні Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону України "Про відпустки" №504/96-ВР від 15.11.1996 (далі - Закон №504/96-ВР).
Стаття 4 Закону №504/96-ВР встановлює такі види щорічних відпусток: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №504/96-ВР і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Наведені вище висновки узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з довідкою управління кадрового забезпечення ГУНП в Полтавській області від 17.03.2026 №195/12/02/04-2026 за час проходження служби ОСОБА_1 в ГУНП в Полтавській області у період з 07.11.2015 по 11.02.2026 використано додаткові відпустки зі збереженням грошового забезпечення, як учасника бойових дій за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2024 та наявні залишки невикористаних відпусток, зокрема: додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій, за 2016 рік у кількості 14 календарних днів; додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій, за 2022 рік у кількості 14 календарних днів; додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій, за 2023 рік у кількості 14 календарних днів; додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, за 2025 рік у кількості 14 календарних днів, додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій, за 2026 рік у кількості 14 календарних днів. Тобто на час звільнення позивача зі служби в ГУ НП в Полтавській області ним не використано та не отримано компенсацію за 70 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 20 липня 2023 року у справі №200/18480/21, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, 07.05.2020 у справі №360/4127/19.
Враховуючи вище зазначені обставини справи та правові норми, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2022, 2023, 2025 та 2026 роки, а тому слід зобов'язати ГУПН в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Отже, позов належить задовольнити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Ю. Матвійчука, б. 83, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄРПОУ 40108630) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період 2016, 2022, 2023, 2025 та 2026 роки.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій: за 2016, 2022, 2023, 2025 та 2026 роки - виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова