27 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7256/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.03.2025 № 163650006427 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі імені Щорса з 01.06.1975 р. по 31.07.1975 р., з 01.06.1976 р. по 31.08.1976 р., з 01.06.1977 р. по 31.08.1977 р., з 01.06.1978 р. по 31.06.1978 р., з 01.06.1979 р. по 31.07.1979 р., а також періоду роботи у ТОВ "Полив'яне-Агро" з 16.05.2006 р. по 30.06.2006 р. та зобов'язати відповідача зарахувати до загального стажу роботи періоди роботи у колгоспі імені Щорса з 01.06.1975 р. по 31.07.1975 р., з 01.06.1976 р. по 31.08.1976 р., З 01.06.1977 р. по 31.08.1977 р., з 01.06.1978 р. по 31.06.1978 р., з 01.06.1979 р. по 31.07.1979 р. з урахуванням кількості відпрацьованих вихододнів (трудоднів); період роботи у ТОВ "Полив'яне-Агро" з 16.05.2006 р. по 30.06.2006.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 24 березня 2025 року позивач, після досягнення 60-річного віку звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення від 31.03.2025 № 163650006427 про відмову у призначенні пенсії у зв'язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи у 1975-1978 роках. Підставою відмови зазначено те, що у відповідні періоди позивач не досяг 14-річного віку. Водночас позивачем надано належні та допустимі докази виконання трудової діяльності - архівні довідки, які підтверджують фактичну роботу у колгоспі ім. Щорса та кількість відпрацьованих трудоднів. Відмова відповідача є протиправною, оскільки чинне законодавство передбачає можливість зарахування до стажу фактично виконуваної роботи, підтвердженої належними документами, незалежно від віку особи на момент її виконання, особливо з урахуванням специфіки трудових відносин у колгоспах у відповідний історичний період. Таким чином, дії відповідача щодо незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії є незаконними, порушують право позивача на соціальний захист.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
16.06.2025 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказавши, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії та не розглядало заяву позивача по суті, оскільки її було розглянуто за принципом екстериторіальності іншим органом - ГУ ПФУ у Львівській області. Відмову у призначенні пенсії прийнято правомірно у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки), підтвердженого належними доказами. Частина заявлених періодів не зарахована обґрунтовано (через недосягнення 14-річного віку та наявність розбіжностей у документах). Вважаємо, що Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а вимоги Позивача про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії безпідставними такими, що не підлягають задоволенню.
23.06.2025 представник Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказавши, що заяву позивача від 24.03.2025 про призначення пенсії за віком розглянуто за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ у Львівській області, яким і прийнято рішення від 31.03.2025 № 163650006427 про відмову. Відповідно до законодавства, у 2025 році право на пенсію за віком після досягнення 60 років виникає за наявності не менше 32 років страхового стажу. За результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивача становить 29 років 2 місяці 24 дні, що є недостатнім. Окремі періоди роботи обґрунтовано не зараховані: робота у колгоспі у 1975-1978 роках - через недосягнення позивачем 14-річного віку, що суперечить вимогам трудового законодавства, а також період 1979 року - через наявність розбіжностей у поданих довідках, які потребують додаткової перевірки. Таким чином, рішення про відмову у призначенні пенсії прийнято правомірно, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню
Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, суд дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою від 11.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Враховуючи принцип екстериторіальності, заява позивача розглянута ГУПФУ в Донецькій області, яке рішенням №163650006427 від 18.02.2025 року відмовило в призначенні відповідної пенсії.
24.03.2025 позивач повторно звернувся з заявою про призначення пенсії, з урахуванням принципу екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.
За результатами розгляду заяви позивача Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області прийняло рішення від 04.12.2025 №163750036176 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Зі змісту вказаного рішення встановлено, що вік позивача (на момент звернення) - 60 років 01 місяців 08 днів. Страховий стаж особи становить 29 років 02 місяці 24 дні.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано:
- періоди роботи у колгоспі згідно довідки № 06-03/18 від 14.03.2025 та 1978 році згідно довідки № 06-03/17 від 07.03.2025, оскільки заявнику не виповнилось 14 років. Відповідно до ст. 118 Кодексу законів про працю України для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Відповідно до Типового уставу колгоспу, затвердженого постановою ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР від 28.11.1969 № 910, членами колгоспу могли бути громадяни, які досягли 16-річного віку. У деяких випадках членами колгоспу могли бути громадяни, які досягли 14-річного віку;
- роботу у колгоспі у 1979 році згідно довідки №06-03/17 від 07.03.2025, оскільки різниться з даними довідки №06-03/13 від 18.03.2024. Для зарахування період роботи необхідно підтвердити даними перевірки.
Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату згідно підтверджених документів 17.02.2028.
Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону № 1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
В оскарженому рішенні зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи у колгоспі згідно довідки № 06-03/18 від 14.03.2025 та 1978 році згідно довідки № 06-03/17 від 07.03.2025, оскільки заявнику не виповнилось 14 років. Відповідно до ст. 118 Кодексу законів про працю України для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює. Відповідно до Типового уставу колгоспу, затвердженого постановою ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР від 28.11.1969 № 910, членами колгоспу могли бути громадяни, які досягли 16-річного віку. У деяких випадках членами колгоспу могли бути громадяни, які досягли 14-річного віку.
Щодо цих висновків суд зазначає та враховує таке.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі по тексту - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Судом встановлено, що трудова книжка позивача серія НОМЕР_1 не містять записів про період роботи за 1975-1979.
Натомість на підтвердження вказаного періоду роботи позивачем, разом з заявою від 24.03.2025, подано архівні довідки від 14.03.2025 №06-03/18 та від 07.03.2025 №06-03/17, що узгоджується з вимогами Порядку №637.
Згідно вказаних довідок ОСОБА_1 працював у колгоспі ім. Щорса, КСП ім. Щорса (с. Полив'яне) і відпрацював:
- 1975 рік з червня по липень 23 в/д, дані про мінімум відсутні;
- 1976 рік з червня по серпень 23 в/д, дані про мінімум відсутні;
-1977 рік з червня по серпень 7,5 в/д, дані про мінімум відсутні.
Підстава: ф.14, опис.1"ОС", книга обліку розрахунків по оплаті праці за 1975-1977 роки;
- 1978 рік за червень 1 в/д, дані про мінімум відсутні;
- 1979 рік з червня по липень 14 в/д, дані про мінімум відсутні.
Підстава: ф.14, опис.1"ОС", особові рахунки за 1978-1993 роки.
Перевіряючи доводи відповідачів з приводу не зарахування до стажу позивача періоду роботи у 1975-1978 роки, які ґрунтуються на тому, що позивачу на той час не виповнилося 14 років, суд зазначає, що відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Так, пунктом 3 Примірного Статуту колгоспу, прийнятого Третім Всесоюзним з'їздом колгоспників, затвердженим Постановою ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року за № 910 було передбачено, що членами колгоспу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання своєю працею приймати участь в колективному господарстві колгоспу. Прийом в члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління колгоспу в присутності особи, що подала заяву. На кожного члена колгоспу ведеться "трудова книжка колгоспника" єдиного зразка.
В той же час статтею 188 Кодексу законів про працю Української РСР від 10.12.1971 року №322-VIII (у редакції станом на день набрання ним чинності з 01.06.1972 року) було передбачено, що не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. У виняткових випадках, за погодженням з фабричним, заводським, місцевим комітетом професійної спілки, можуть прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Разом із тим за змістом статті 187 Кодексу законів про працю Української РСР неповнолітні, тобто особи, що не досягли вісімнадцяти років, у трудових правовідносинах прирівнюються у правах до повнолітніх, а в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, встановленими законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Крім того, Розділом VI зазначеного Примірного Статуту колгоспу встановлено, що всі роботи в суспільному господарстві колгоспу виконуються особистою працею колгоспників. Прийом на роботу спеціалістів та інших працівників допускається лише у тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних спеціалістів або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні строки силами колгоспників. Формами організації виробництва та праці є дільниці, ферми, бригади, ланки та інші виробничі підрозділи.
Як вбачається із матеріалів справи позивач працював у колгоспі ім. Щорса, КСП ім. Щорса (с. Полив'яне) в літній період, тобто у вільний від навчання час.
Аналіз вищенаведених правових норм, що діяли у спірний період часу, дає змогу дійти висновку про відсутність імперативної заборони на прийняття на роботу малолітніх чи неповнолітніх осіб.
А тому суд відхиляє доводи відповідача щодо не зарахування позивачу періоду роботи у колгоспі згідно довідки №06-03/18 від 14.03.2025 центру надання соціальних послуг та архівної справи Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області з 01.06.1975 по 31.08.1975, з 01.06.1976 по 31.08.1976, з 01.06.1977 по 31.08.1977 та згідно довідки №06-03/17 від 07.03.2025 центру надання соціальних послуг та архівної справи Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області з 01.06.1978 по 31.06.1978 до його страхового стажу та загального та зазначає, що такий період має бути зарахований з урахуванням кількості відпрацьованих вихододнів.
Щодо не зараховано до страхового стажу позивача періоду роботу у колгоспі у 1979 році згідно довідки №06-03/17 від 07.03.2025, оскільки різниться з даними довідки №06-03/13 від 18.03.2024, суд зазначає наступне.
Відповідач, обґрунтовуючи відмову у зарахуванні спірного періоду, посилається виключно на формальну невідповідність між двома архівними довідками, не надаючи при цьому належного аналізу причин таких розбіжностей та не спростовуючи факту здійснення позивачем трудової діяльності у відповідний період.
Водночас із матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначених архівних довідок органом Пенсійного фонду України вже були зараховані інші періоди роботи позивача у тому ж колгоспі, що підтверджується даними форми РС-право. Зазначені обставини свідчать про те, що відповідач визнав ці документи належними та допустимими доказами страхового стажу позивача, а отже, фактично не ставив під сумнів їх походження, достовірність та юридичну силу.
Суд також звертає увагу, що будь-які зауваження, заперечення чи сумніви щодо достовірності поданих архівних довідок з боку відповідача раніше не висловлювалися, а тому вибіркове неврахування окремого періоду за аналогічних умов не відповідає принципу послідовності адміністративної практики та вимогам обґрунтованості рішень суб'єкта владних повноважень.
Окремо суд враховує, що спірний період трудової діяльності позивача не відображений у трудовій книжці, що є типовою ситуацією для трудових відносин відповідного історичного періоду, зокрема у сільськогосподарських підприємствах колективної форми власності. У таких випадках законодавство передбачає можливість підтвердження стажу іншими належними письмовими доказами, зокрема архівними довідками.
Відтак, відсутність запису у трудовій книжці сама по собі не може бути підставою для невизнання страхового стажу за наявності інших офіційних документів, виданих компетентними архівними установами.
Крім того, суд зазначає, що сама по собі наявність розбіжностей між двома довідками не є безумовним доказом недостовірності відомостей про трудовий стаж, оскільки такі розбіжності можуть бути зумовлені особливостями первинного обліку в колгоспах, різними архівними джерелами формування даних або технічними помилками при відтворенні інформації.
У таких випадках на суб'єкта владних повноважень покладається обов'язок вжити заходів для всебічного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, а не обмежуватися формальним посиланням на суперечності без їх належного усунення або перевірки.
З урахуванням того, що відповідач уже визнав аналогічні документи достатніми для підтвердження інших періодів роботи позивача, суд дійшов висновку про наявність у діях відповідача ознак вибіркового та непослідовного підходу до оцінки доказів, що порушує принцип правової визначеності та рівності осіб перед законом.
За таких обставин суд вважає, що довідка №06-03/17 від 07.03.2025 центру надання соціальних послуг та архівної справи Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача, а встановлені розбіжності не спростовують факту його роботи у колгоспі у 1979 році.
Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а спірний період роботи підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача з урахуванням кількості відпрацьованих вихододнів.
Оцінюючи позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у ТОВ «Полив'яне-Агро» з 16.05.2006 по 30.06.2006, суд виходить із такого.
З матеріалів справи вбачається, що у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 26.04.2000 позивача міститься запис № 8 від 16.06.2006 року про прийняття його на навчання на виробництві у ТОВ «Полив'яне-Агро», підстава наказ № 52-к від 16.05.2006 та запис № 9 від 27.07.2006 про відрахування з навчання на виробництві, підстава наказ № 73-а від 27.07.2006. Водночас зазначений запис не містить відомостей про прийняття на роботу за трудовим договором, займану посаду чи характер виконуваної трудової функції, що є обов'язковими елементами оформлення трудових відносин.
Крім того, відповідно до відомостей з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), за вказаний період у позивача обліковано нуль відпрацьованих днів, що свідчить про відсутність даних щодо нарахування та сплати страхових внесків, а також про не підтвердження факту перебування позивача у трудових відносинах, які підлягають зарахуванню до страхового стажу.
Суд враховує, що з 01.01.2004 року, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхового стажу здійснюється виключно на підставі даних про сплату страхових внесків та періодів, за які такі внески були нараховані та сплачені. Періоди навчання, які не супроводжуються перебуванням у трудових відносинах та сплатою страхових внесків, до страхового стажу не зараховуються, за винятком випадків, прямо передбачених законом.
У даному випадку судом не встановлено належних та допустимих доказів того, що позивач у спірний період перебував саме у трудових відносинах із ТОВ «Полив'яне-Агро» та виконував оплачувану роботу, з якої сплачувалися страхові внески. Навпаки, наявний у трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 26.04.2000 запис свідчить про проходження навчання, а не про працевлаштування.
Отже, відсутність даних у реєстрі застрахованих осіб щодо відпрацьованих днів, у сукупності з характером запису в трудовій книжці серія НОМЕР_1 від 26.04.2000, не дає підстав для висновку про наявність у позивача у зазначений період страхового стажу.
За таких обставин суд доходить висновку, що період з 16.05.2006 по 30.06.2006 не підлягає зарахуванню до страхового стажу та загального стажу позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.03.2025 № 163650006427 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та загального стажу позивача періоди роботи у колгоспі імені Щорса з 01.06.1975 р. по 31.07.1975 р., з 01.06.1976 р. по 31.08.1976 р., з 01.06.1977 р. по 31.08.1977 р., з 01.06.1978 р. по 31.06.1978 р., з 01.06.1979 р. по 31.07.1979 р. з урахуванням кількості відпрацьованих вихододнів (трудоднів) та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії.
Таким чином, оскільки пенсійним органом, який остаточно вирішував питання про призначення позивачу пенсії за віком, є Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області, то саме його слід зобов'язати вчинити визначені дії.
Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Частиною 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Таким чином, при частковому задоволенні позову ОСОБА_1 суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 коп. (1211,20 грн. /2).
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область, 79000, ЄДРПОУ 13814885), Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд.34, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ЄДРПОУ 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.03.2025 № 163650006427 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового та загального стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі імені Щорса з 01.06.1975 р. по 31.07.1975 р., з 01.06.1976 р. по 31.08.1976 р., з 01.06.1977 р. по 31.08.1977 р., з 01.06.1978 р. по 31.06.1978 р., з 01.06.1979 р. по 31.07.1979 р. з урахуванням кількості відпрацьованих вихододнів (трудоднів) та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2025 про призначення пенсії за віком відповідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
“
Суддя С.С. Бойко