. 16 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/18088/23
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Голубенко В.В.
представника позивача - Логашкіна С.С.
представників відповідача - Озацької О.В., Реви І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач Публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України від 17.11.2023 №485/35002302, №486/35002302.
В обґрунтування позовних вимог Публічне акціонерне товариство «КРЮКІВСЬКИЙ ВАГОНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (далі - ПАТ «КВБЗ», позивач) вказало про протиправність проведення документальної позапланової невиїзної перевірки у зв'язку із визначенням у наказі про її проведення двох різних підстав - підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та підпункт 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України, що суперечить змісту останнього, за яким така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки. Також позивач зазначив про надання інформації на запит Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України (Управління ДПС, відповідач) в повному обсязі, в зв'язку з чим вважає призначення перевірки за підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України безпідставним. ПАТ «КВБЗ» вказало, що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена була відповідачем поза межами строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України, оскільки охоплено період з 2017 року, тоді як перевірка мала обмежуватися лише операціями після 20 вересня 2020 року. Крім того, п суті порушення позивачем зазначено, що підприємство застосовувало ставки 5 % і 10 % при виплаті дивідендів і процентів нерезидентам - резидентам Естонії - відповідно до статей 10, 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (Конвенцію ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно») (далі - Конвенція), а висновки податкового органу про наявність постійного представництва і необхідність оподаткування за ставкою 15 % є необґрунтованими. Також позивач заперечив факт виплати дивідендів у негрошовій формі, зазначивши, що рішення акціонерів про спрямування чистого прибутку до фонду розвитку підприємства не створює доходу акціонерів і не є виплатою у розумінні ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, та Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України 29 листопада 1999 року № 290 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»).
До суду відповідачем наданий відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на той факт, що перевірка була проведена правомірно відповідно до підпунктів 78.1.1, 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України в строки, передбачені пунктом 102.1 статті 102 ПК України з врахуванням положень пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15.03.2022, Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» №3219-ІХ від 30.06.2023, пункту 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» № 3219-ІХ від 30.06.2023, підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно із внесеними змінами Законом України від 30.06.2023 №3219-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану. Щодо суті порушень, відповідачем зазначено, що під час проведення перевірки були встановлені порушення ПАТ «КВБЗ»: пункту 137.3 статті 137, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України та положення статей 10, 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, в результаті чого ПАТ «КВБЗ» неправомірно застосувало ставку податку на доходи нерезидентів 5% (при оподаткуванні дивідендів) та 10% (при оподаткуванні процентів) від суми виплат замість 15% під час виплати доходів на користь нерезидентів AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), що призвело до заниження податку на доходи нерезидентів на загальну суму 14817906 грн, втому числі по періодах: ІІІ квартал 2017 в сумі 621354 грн, ІV квартал 2017 в сумі 2626085 грн, І квартал 2018 в сумі 645150 грн, І квартал 2019 в сумі 385956 грн, ІV квартал 2019 в сумі 10034462 грн, ІІ квартал 2020 в сумі 287365 грн, ІV квартал 2020 в сумі 217534 грн.; пункту 137.3 статті 137, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, в результаті чого ПАТ «КВБЗ» при виплаті засновникам - нерезидентам AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІПТРАНС ОПЕРЕЙІІ.ІНЗ LTD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія) доходів у негрошовій формі, прирівняних за підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України до дивідендів за 2021 рік у сумі 94405986,43 грн, занижені податкові зобов'язання у 2022 році щодо утриманих податків з доходів нерезидентів із джерелом походження з України всього у сумі 14206747 грн.; пункту 103.9 статті 103 ПК України, в результаті чого ПАТ «КВБЗ» не було подано до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІНТРАНС ОПЕРЕЙШНЗ LТD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія) за 2022 рік, якими у 2021 році отримано доходи у негрошовій формі, прирівняні згідно з нормами 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України до дивідендів, у строки та за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідач пояснив про знаходження на території України незареєстрованого належним чином, відповідно до вимог ПК України, постійного представництва компаній нерезидентів AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія) і, відповідно, відсутності підстав у ПАТ «КВБЗ» користуватися пільгою, що передбачена при виплаті доходів на користь нерезидентів Конвенцією між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно. Також відповідач вказав про проведення позивачем виплат дивідендів у негрошовій формі на користь засновників - нерезидентів AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІНТРАНС ОПЕРЕЙШНЗ LTD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія) за наслідками вирішення питання про розподіл чистого прибутку позивача і, в порушення вимог ПК України, неоподаткування сум таких виплат позивачем податком з доходів нерезидентів із джерелом походження з України та неподання позивачем відповідного розрахунку (звіту) податкових зобов'язань нерезидентів.
До суду позивачем надано відповідь на відзив, в якому останній заперечував проти доводів відповідача, наполягаючи на порушення відповідачем порядку призначення та проведення перевірки. Зазначив про правомірність застосування ПАТ «КВБЗ» пільгової ставки податку при оподаткуванні доходів, виплачених ПАТ «КВБЗ» у вигляді процентів та дивідендів на користь нерезидентів та відсутності виплат з боку позивача на користь акціонерів - нерезидентів доходів у негрошовій формі за результатами розгляду питання та прийняття рішення про розподіл чистого прибутку ПАТ «КВБЗ» у 2021 році.
Позивачем надані до матеріалів справи копії експертного висновку ТОВ Аудиторська компанія «Капітал Плюс» щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні виплат доходів нерезидентам із джерелом походження з України та при спрямуванні прибутку до фонду розвитку підприємства та висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.01.2024.
Відповідач по суті вказаних експертного висновку та висновку експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 12.01.2024 заперечував, про що надав до матеріалів справи відповідні письмові пояснення.
ПАТ «КВБЗ» у письмових поясненнях, наданих до справи 08.03.2024 наполягав на підставності та правильності експертного висновку та висновку експерта, просив врахувати їх зміст в ході надання оцінки податковим повідомленням-рішенням від 17.11.2023 №485/35002302, №486/35002302.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України від 17.11.2023 №485/35002302, №486/35002302. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 840,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Державної податкової служби України залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.05.2024 по справі № 440/18088/23 залишено без змін.
Постановою верховного Суду від 19.11.2025 касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08 травня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2025 адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення прийнято до провадження. Зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення щодо обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень в розрізі зауважень, викладених у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2025 року.
До суду надійшли додаткові пояснення від позивача та від відповідача, в яких сторони підтримали свої позиції.
Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 підготовче провадження у справі закрите, призначена справа до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.11.2023 №485/35002302, №486/35002302.
Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.
ПАТ «КВБЗ» зареєстроване у виконавчому комітеті Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 29.12.1993 №15851200000000196, код ЄДРПОУ 05763814.
Позивач перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби 30.12.1993. З 03.01.2021 перебуває на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. ПАТ «КВБЗ» зареєстроване платником податку на додану вартість, свідоцтво від 08.07.1997№ 24158891. Індивідуальний податковий номер 057638116364.
Основним видом діяльності позивача є 30.20 - Виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу.
Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків в період з 20.09.2023 по 10.10.2023 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка на підставі підпунктів 78.1.1, 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України згідно із наказом від 17.08.2023 №133-п /т.2,а.с.225/, повідомлення від 17.08.2023 №85/35-00-23-02-15 /т.2,а.с.226/.
Документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ «КВБЗ» проведена з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні виплат доходів нерезидентам AS Skinest Finans (Естонська Республіка) та Osauhing DELANTINA (Естонська Республіка) із джерелом походження з України за період з 01 липня 2017 року по 31 грудня 2020 року, згідно з отриманою інформацією від іноземного державного органу, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податкового законодавства, та з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні виплат, прирівняних у 2021 році до дивідендів, на користь нерезидентів та їх оподаткування у 2022 році згідно з отриманою податковою інформацією, що свідчить про порушення платником податкового законодавства.
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем складений акт від 16.10.2023 №556/35-00-23-02-05/05763814 /т.1,а.с.76-134/, за висновками якого встановлені порушення ПАТ «КВБЗ»:
- пункту 137.3 статті 137, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України та положення статей 10, 11 Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, в результаті чого ПАТ «КВБЗ» неправомірно застосувало ставку податку на доходи нерезидентів 5% (при оподаткуванні дивідендів) та 10% (при оподаткуванні процентів) від суми виплат замість 15% під час виплати доходів на користь нерезидентів AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), що призвело до заниження податку на доходи нерезидентів на загальну суму 14817906 грн, в тому числі по періодах: ІІІ квартал 2017 в сумі 621354 грн, ІV квартал 2017 в сумі 2626085 грн, І квартал 2018 в сумі 645150 грн, І квартал 2019 в сумі 385956 грн, ІV квартал 2019 в сумі 10034462 грн, ІІ квартал 2020 в сумі 287365 грн, ІV квартал 2020 в сумі 217534 грн.
- пункту 137.3 статті 137, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України, в результаті чого ПАТ «КВБЗ» при виплаті засновникам - нерезидентам AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІПТРАНС ОПЕРЕЙІІ.ІНЗ LTD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія) доходів у негрошовій формі, прирівняних за підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України до дивідендів за 2021 рік у сумі 94405986,43 грн, занижені податкові зобов'язання у 2022 році щодо утриманих податків з доходів нерезидентів із джерелом походження з України всього у сумі 14206747 грн.
- пункту 103.9 статті 103 ПК України, в результаті чого ПАТ «КВБЗ» не було подано до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІНТРАНС ОПЕРЕЙШНЗ LТD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія) за 2022 рік, якими у 2021 році отримано доходи у негрошовій формі, прирівняні згідно з нормами 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України до дивідендів, у строки та за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
ПАТ «КВБЗ» не погодилось з результатами перевірки та відповідно до підпункту 86.7 статті 8 ПК України подало заперечення до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 30.10.20.2023 №55.1-30/707 /т.1, а.с.61-74/, за результатами розгляду яких відповідач листом №2664/6/35-00-23-02-10 від 13.11.2023 повідомив про залишення заперечень без задоволення, висновків акту перевірки - без змін /т.1,а.с.44-60/.
На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення за формою «Д» №485/35002302 від 17.11.2023 яким донарахований податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 29024653 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 7129938,5 грн /т.1,а.с.38-41/ та за формою «ПС» №486/35002302 від 17.11.2023, яким до ПАТ «КВБЗ» застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 2720 грн /т.1,а.с.42-43/.
Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями від 17.11.2023 №485/35002302, №486/35002302, звернувся до суду із адміністративним позовом про їх оскарження.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
Що стосується підстав проведення перевірки, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).
Статтею 78 ПК України встановлений порядок проведення документальних позапланових перевірок і, відповідно до пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності, зокрема, підстав, визначених підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України - отримання податковим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту та підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України - отримання контролюючим органом після проведення документальної планової перевірки або документальної позапланової перевірки інформації та/або документів від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Позивач наполягав на порушеннях Управлінням ДПС порядку призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в частині визначення двох підстав для її проведення та порушення відповідачем строків проведення перевірки.
Так, із у зв'язку із зазначенням у наказі про її проведення двох різних підстав - підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України та підпункт 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України, що суперечить змісту останнього, за яким така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Відповідно до положень пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав, визначених у цій статті Кодексу. Тобто визначення хоча б однієї підстави для проведення перевірки є обов'язковим, але не обмежує права відповідача обов'язком визначення тільки однієї підстави перевірки.
Таким чином, проведення податковою службою позапланової перевірки одночасно з двох або більше підстав, визначених п. 78.1 Податкового кодексу України є законним, якщо кожна з цих підстав підтверджена документально, а в наказі про перевірку чітко зазначені всі підстави та предмет перевірки.
Як свідчать матеріали справи, підставою для проведення перевірки відповідно до положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України послугувала податкова інформація, викладена в акті перевірки № 387/35-00-07-01-06/05763814 від 22.10.2021.
Податковим органом зазначено, що актом перевірки № 387 встановлено факти здійснення ПАТ «КВБЗ» виплат в негрошовій формі у зв'язку з розподілом чистого прибутку на користь засновників - нерезидентів без сплати податку станом на останній день перевіреного періоду (на 30.06.2021), перерахування до бюджету якого встановлено нормами п.141.4.2 ст. 141 ПКУ в строк до 30.09.2022.
На підставі отриманої податкової інформації, що викладена в акті № 387 на адресу ПАТ «КВБЗ» відповідачем надіслано запит від 25.11.2022 № 1984/6/35-00-23-01-10 про надання пояснень щодо оподаткування доходів, здійснених у негрошовій формі по строку до 30.09.2022.
Відповідно до підпункту 16.1.7 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний: подавати контролюючим органам інформацію в порядку, у строки та в обсягах, встановлених податковим законодавством.
Як передбачають положення пункту 73.3 статті 73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
за результатами аналізу податкової інформації, отриманої у встановленому законом порядку, виявлено факти, які можуть свідчити про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, із обов'язковим зазначенням таких фактів у запиті (п.п 73.3.1).
Таким чином, аналіз норми підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України дає підстави для висновку, що виявлені факти, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Згідно отриманої відповіді від 23.12.2022 № 55.1-30/658 ПАТ «КВБЗ» надало пояснення, в яких, як зазначає податковий орган, не містилась інформація про сплату податку на доходи нерезидентів після перевіреного періоду у строк до 30.09.2022, що є порушенням вимог податкового законодавства, що і стало підставою для проведення перевірки згідно з вимогами підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України.
Суд критично оцінює доводи відповідача щодо не зазначення інформації про сплату податку на доходи нерезидентів, оскільки, як вбачається з відповіді від 23.12.2022 № 55.1-30/658 ПАТ «КВБЗ», останній повідомив у відповіді, що підприємство не виплачувало дохід у вигляді дивідендів.
Проте, суд зазначає, що виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями. При цьому у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення необґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.
Таким чином, підставою для проведення перевірки відповідно до вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України може бути не тільки відсутність письмових пояснень, а також наявність сумнівів у контролюючого органу, що не усунуті наданими поясненнями.
Дана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29 січня 2025 року у справі №160/8721/23.
Щодо доводів позивача щодо відсутності підстав для проведення перевірки на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки актом перевірки № 387/35-00-07-01-06/05763814 від 22.10.2021 не були встановлені порушення вимог законодавства щодо несплати податку на доходи нерезидентів з доходів, прирівняних до дивідендів, суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи та зазначено відповідачем у відзиві на позов, актом перевірки № 378 за період з 01.10.2017 по 30.06.2021 питання порушення вимог законодавства щодо несплати податку на доходи нерезидентів з доходів, прирівняних до дивідендів, які нараховані та/або виплачені, починаючи з 01 січня 2021 року, не перевірялось, оскільки на дату перевірки не настав граничний термін для сплати податку.
Щодо підстав проведення перевірки відповідно до підпункту 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України, суд зазначає наступне.
Підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України передбачено, що контролюючим органом після проведення документальної планової перевірки або документальної позапланової перевірки отримано інформацію та/або документи від іноземних державних органів, які стосуються питань, що були охоплені під час попередніх перевірок платника податків та свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Така перевірка проводиться виключно щодо питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.
Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом після проведення документальних перевірок (акт перевірки № 206/28-10-14-01/05763814 від 16.02.2018 та акт перевірки № 387/35-00-07-01-06/05763814 від 22.10.2021) отримано інформацію від іноземного компетентного органу Республіки Естонії, а саме - Податкового та митного департаменту республіки Естонія, яка стосується питання виплати доходів на користь нерезидентів AS Skinest Finants (Естонія) та DELANTINA OU (Естонія) за період з 01.07.2017 по 31.12.2020.
Відповідно до пункту «і» частини першої статті 3 Конвенції компетентними органами держав - учасниць Конвенції є стосовно України - Міністерство фінансів України або його повноважного представника і стосовно Естонії - Міністерство фінансів або його повноважного представника.
Згідно з Законом України «Про ратифікацію Конвенції про взаємну адміністративну допомогу в податкових справах» в редакції від 04.08.2013 (Закон України №406-VІІ) уповноваженим органом України визначений центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відповідно до положень пункту 41.4 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Відповідно до Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №227 Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, суд погоджується з доводами відповідача щодо наявності підстав для проведення перевірки відповідно до вимог підпункту 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 ПК України, в зв'язку з чим під час проведення перевірки контролюючим органом правомірно використано отриману інформацію від компетентного органу Естонії.
Щодо доводів ПАТ «КВБЗ», що документальна позапланова невиїзна перевірка проведена була відповідачем поза межами строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 ПК України - не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання, суд зазначає наступне.
Позивачем в обґрунтування зазначено, що перевірку позивача проведено з 20.09.2023 по 10.10.2023 і Управління ДПС могло встановити порушення в акті перевірки лише за деклараціями, поданими після 20.09.2020, тобто в межах 1095 днів, натомість як вбачається із Акта перевірки і додатку 2, в якому зазначено дати виплат та дати подання декларацій, перевірка здійснювала за період з 01.01.2017.
З цього приводу суд зазначає.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39 2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби, зупинено перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
При цьому дію п. 52 прим. 2 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ зупинено на період дії воєнного, надзвичайного стану згідно із Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Водночас, п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозд. 10 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.
Згідно з п.69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» №3219-ІХ від 30.06.2023 тимчасово, до 01.08.2023 для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Таким чином, законодавством був встановлений період за двома надзвичайними режимами (карантин + воєнний стан), який став безперервним: з 18.03.2020 по 31.07.2023 під час якого строк давності був зупинений.
Проте, Законом України від 30.06.2023 № 3219-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" були внесені зміни та замінений абзац підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, відповідно до якого зазначено, установити, що тимчасово, на період з 1 серпня 2023 року до 1 грудня 2023 року, документальні позапланові перевірки проводяться виключно на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 (у частині документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано інформацію, що свідчить про порушення податкового законодавства з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентами, із джерелом їх походження з України та/або з питань оподаткування нерезидентів, які здійснюють свою діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, платників податків, які здійснюють діяльність у сфері виробництва та/або реалізації підакцизної продукції, організації та проведення азартних ігор в Україні (гральний бізнес), платників податків, які надають фінансові, платіжні послуги), 78.1.2 (у частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.9, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальні позапланові перевірки платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями (абзац 69.2-1 підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України).
Таким чином, Закон №?3219-IX відновив перебіг всіх податкових строків з 1 серпня 2023 року.
Враховуючи вищевикладене, під час дії карантину COVID-19 (18.03.2020 - 30.06.2023) та воєнного стану (з 24.02.2022 і станом на 2025 р. ще триває по деяким видам перевірок) законодавством було зупинено відлік строків давності, встановлених ст. 102 ПКУ, протягом цих режимів.
Сукупно відлік не здійснювався з 18.03.2020 по 31.07.2023, що призвело до подовження на відповідний період (понад 3 роки) строків, протягом яких податковий орган може провести перевірку і донарахувати податкові зобов'язання. Таким чином, податкові перевірки у 2023- 2024 роках можуть охоплювати операції 2017- 2018 років і раніше, в зв'язку з чим суд погоджується з доводами відповідача щодо проведення перевірки в межах 1095 днів, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем була проведена перевірка відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо застосування положень Конвенції), суд зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки відповідачем зазначено, що нерезиденти AS Skinest Finans (Естонія) та Osauhing DELANTINA (Естонія), які отримували від Підприємства дохід у вигляді дивідендів та процентів, здійснювали свою діяльність в Україні через постійне представництво. Таким чином, Підприємство не мало права застосовувати положення ст. 10 та ст. 11 Конвенції, та повинно було застосовувати ставку 15%.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
За приписами підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України або постійними представництвами нерезидентів в Україні.
Згідно з підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюються також: платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
За унормуванням пункту 64.5 статті 64 ПК України нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім - шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.
Взяття на облік у контролюючому органі нерезидента здійснюється при настанні першої із подій, визначеної в абзаці першому цього пункту, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов'язаний подати:
у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу - до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;
до придбання нерухомого майна або отримання майнових прав на таке майно в Україні - до контролюючого органу за місцезнаходженням нерухомого майна;
до відкриття рахунку в Україні - до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку або іншої фінансової установи, в яких відкривається рахунок;
до дати здійснення першої оплати за інвестиційний актив, що придбавається, - до контролюючого органу за місцезнаходженням української юридичної особи, акції, корпоративні права якої формують вартість інвестиційного активу, що є предметом такого правочину.
У разі встановлення контролюючим органом за результатами податкового контролю ознак ведення нерезидентом господарської діяльності на території України, зазначеної в абзацах третьому - п'ятому цього пункту, без взяття на податковий облік нерезидента, зокрема здійснення резидентом діяльності в інтересах нерезидента через відокремлені підрозділи, у тому числі, що має ознаки постійного представництва, контролюючим органом призначається перевірка такої діяльності. Порядок проведення перевірки для цілей цього пункту визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Якщо перевіркою встановлено ведення нерезидентом діяльності через відокремлені підрозділи, у тому числі постійне представництво в Україні без взяття на податковий облік, контролюючий орган складає акт перевірки, який надсилається нерезиденту в порядку, визначеному пунктом 86.13 статті 86 цього Кодексу. На підставі акта перевірки контролюючим органом може бути прийнято рішення про взяття на облік такого нерезидента в Україні без заяви нерезидента та отримання заперечення до акта перевірки.
Положеннями ст. 103 ПК України визначений порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України.
Згідно з п. 103.1 ст. 103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пункт 103.4 статті 103 ПК України).
Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (пункт 103.5 статті 103 ПК України).
Особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 103.9 статті 103 ПК України).
Підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом.
Підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України визначено, що резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 % (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Між Урядом України і Урядом Естонської Республіки укладена Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, ратифікована Законом України №368/96-ВР від 13.09.96 (далі - Конвенція), яка за пунктом 2 статті 1 застосовується до податків на доходи і на майно, що стягується від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів, або місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення.
Пунктами 1 - 3 статті 5 Конвенції передбачено, що для цілей цієї Конвенції термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.
Термін «постійне представництво», зокрема, включає: а) місце управління; b) філіал; с) офіс; d) фабрику; е) майстерню; f) установку або споруду для розвідки природних ресурсів; g) шахту, нафтову або газову свердловину, кар'єр або будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; h) склад або іншу споруду, що використовується для продажу товарів.
Будівельний майданчик або будівництво, монтажний або складальний об'єкт є постійними представництвами лише в тому разі, якщо такі майданчик чи об'єкт існують більше шести місяців.
Відповідно до пункту 6 статті 5 Конвенції підприємство не розглядається як таке, що має постійне представництво в Договірній Державі, лише якщо воно здійснює комерційну діяльність у цій Державі через брокера, комісіонера чи будь-якого іншого агента з незалежним статусом за умови, що ці особи діють у межах своєї звичайної діяльності.
Підпунктом 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.
З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає: а) будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо загальна тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю (в рамках одного проекту або пов'язаних між собою проектів), що виконуються нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, перевищує 12 місяців; б) надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників, найнятих ним для таких цілей, якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як 183 дні у будь-якому дванадцятимісячному періоді; в) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов'язаних із ним осіб - нерезидентів; г) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають і звичайно реалізують повноваження утримувати (зберігати) запаси (товари), що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка запасів (товарів) від імені нерезидента, крім резидентів - утримувачів складу тимчасового зберігання або митного складу.
Нерезидент не вважається таким, що має постійне представництво в Україні, якщо він здійснює господарську діяльність через посередника - резидента, але при цьому надання резидентом агентських, довірчих, комісійних та інших подібних посередницьких послуг з продажу чи придбання товарів (робіт, послуг) за рахунок, в інтересах та/або на користь нерезидента здійснюється в рамках основної (звичайної) діяльності резидента та на звичайних умовах. Якщо посередник - резидент діє виключно або майже виключно за рахунок, в інтересах та/або на користь одного або кількох осіб - нерезидентів, які є пов'язаними особами, такий посередник не може вважатися таким, що діє в рамках основної (звичайної) діяльності стосовно будь-якої з пов'язаних осіб - нерезидентів, та визнається постійним представництвом такого нерезидента в Україні або кожної особи - нерезидента, якщо такі нерезиденти є пов'язаними особами.
Постійне представництво нерезидента в Україні визнається також у разі, якщо діяльність в Україні здійснюють декілька нерезидентів - пов'язаних осіб, якщо така діяльність у сукупності виходить за межі діяльності підготовчого або допоміжного характеру для такої групи нерезидентів - пов'язаних осіб. У такому разі постійне представництво визнається для кожного такого нерезидента - пов'язаної особи. Даний абзац застосовується лише у випадку, коли діяльність таких нерезидентів - пов'язаних осіб в Україні становить у сукупності взаємодоповнюючі функції тісно пов'язаного бізнес-процесу.
За приписами пункту 1 статті 10 Конвенції дивіденди, що сплачуються компанією, яка є резидентом Договірної Держави, резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Однак такі дивіденди можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, резидентом якої є компанія, що сплачує дивіденди, відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на дивіденди, податок, що стягується, не повинен перевищувати 5 % загальної суми дивідендів, якщо право на дивіденди фактично має компанія (на відміну від товариства) і ця компанія є власником принаймні 25 % капіталу компанії, яка сплачує дивіденди (підпункт «а» пункту 2 статті 10 Конвенції).
Проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 % від загальної суми процентів (пункти 1, 2 статті 11 Конвенції).
Під час судового розгляду встановлено, що позивачем здійснені виплати доходів на користь нерезидентів із джерелом походження з України у вигляді дивідендів на користь AS Skinest Finants (Естонія) за 2017 рік, сума виплат 15230625,00 грн - податок який утримано за ставкою 5% у розмірі 761531,00 грн; AS Skinest Finants (Естонія) за 2019 рік, сума виплат 5017306,00 грн - податок який утримано за ставкою 5% у розмірі 2508615,00 грн; DELANTINA OU (Естонія) за 2019 рік сума виплат 50172306,00 грн - податок який утриманий за ставкою 5% у розмірі 2508615,00 грн.
У бухгалтерському обліку ПАТ «КВБЗ» перерахування нерезидентам дивідендів відображені в кореспонденції наступних рахунків: Дт 67 «Розрахунки за нарахованими дивідендами», Кт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті».
Всього виплачено дивідендів за період з 01.07.2017 по 31.12.2020 року на загальну суму 115575237 грн та сплачено податку за ставкою 5% із застосуванням норм Конвенції у розмірі 5778761 грн.
Також судом встановлено, що ПАТ «КВБЗ» виплачені доходи нерезидентам з джерелом походження з України у вигляді процентів на користь: DELANTINA OU (Естонія) за 3 квартал 2017 року, сума виплат 12427071,00 грн - податок який утримано за ставкою 10% у розмірі 1242707,00 грн; Skinest Finants (Естонія) за 2017 рік, сума виплат 22060443,00 грн - податок який утримано за ставкою 10% у розмірі 2206044,00 грн; DELANTINA OU (Естонія) за 2018 рік, сума виплат 12903008,00 грн - податок який утримано за ставкою 10% у розмірі 1290301,00 грн; DELANTINA OU (Естонія) за 2019 рік, сума виплат 7719112,00 грн - податок який утримано за ставкою 10% у розмірі 771911,00 грн; DELANTINA OU (Естонія) за 2020 рік, сума виплат 10097987,00 грн - податок який утримано за ставкою 10% у розмірі 1009799,00 грн.
Всього виплачено процентів за період з 01.07.2017 по 31.12.2020 року на загальну суму 65207621 грн, сплачено податку за ставкою 10% із застосуванням норм п. 2 ст. 11 Конвенції у розмірі 6520762 грн.
При цьому, матеріали справи містять довідки (сертифікати), які були надані ПАТ «КВБЗ» в ході перевірки Управлінню ДПС, які підтверджують, що компанії DELANTINA OU та AS Skinest Finants є резидентами Естонії у відповідності до Конвенції між урядами Урядом України і Урядом Естонської Республіки, а саме:
Довідки від 10.02.2017, 18.01.2018, 11.01.2019, 28.08.2020 видані Податково-митним департаментом Естонії, якою підтверджено, що нерезидент DELANTINA OU є резидентом Естонії відповідно до договору про уникнення подвійного оподаткування і запобігання ухиленню від податків в період 2017 року. Довідку скріплено печаткою, підписано Консультантом податково-митного Департаменту з обслуговування.
Довідка від 10.02.2017, видана Податково-митним департаментом Естонії, якою підтверджено, що нерезидент AS Skinest Finants є резидентом Естонії відповідно до договору про уникнення подвійного оподаткування і запобігання ухиленню від податків в період 2017 року. Довідку скріплено печаткою, підписано Консультантом Департаменту з обслуговування /т.2,а.с.104-113, 151-154, 169-170/.
Позивачем здійснені виплати доходів із джерелом їх походження з України у вигляді процентів на користь нерезидентів ПАТ «КВБЗ» відповідно до договору позики від 07.10.2013 року №1, місце укладання - м. Кременчук, між ПАТ «КВБЗ» (Позичальник) та нерезидентом DELANTFNA OU, Естонія, (Позикодавець) в особі члена правління Приходько Павла, що діє на підставі Статуту. Згідно умов договору DELANTFNA OU (Естонія) надає позичальнику позику з метою здійснення виробничо - господарської діяльності. Загальна сума позики з урахуванням доповнення №2 від 24.10.2016 року, місце укладання м. Кременчук, укладеного між ПАТ«КВБЗ» в особі Голови правління- директора Хвороста Євгена Федоровича, що діє на підставі Статуту, та DELANTINA OU (Естонія) в особі члена правління Приходько Павла, що діє на підставі Статуту, становить 9 600 000 дол.США (дев'ять мільйонів 600 тисяч доларів США).
Банківські реквізити DELANTINA OU (Естонія) AS LHV Pank, Tartu highway 2, 101145 Tallinn Estonia, ACC №EE 147700771003924920, SWIFT BIC LHVBE22 /т.2,а.с.114-131/.
Також позивачем здійснені виплати доходів із джерелом їх походження з України у вигляді процентів на користь нерезидентів ПАТ «КВБЗ» відповідно до договору позики від 07.11.2013 року №2 (місце укладання - м. Кременчук) між ПАТ «КВБЗ» (Позичальник) та нерезидентом AS Skinest Finants, Естонія, (Позикодавець) в особі Приходько Павла, що діє на підставі довіреності №2542 від 10.04.2007. Згідно умов договору AS Skinest Finants (Естонія) надає позичальнику позику з метою здійснення виробничо - господарської діяльності. Загальна сума позики з урахуванням доповнення №1 від 24.10.2016 року (місце укладання м. Кременчук), укладеного між ГІАТ«КВБЗ» в особі Голови правління-директора Хвороста Євгена Федоровича, що діє на підставі Статуту, та DELANTINA OU (Естонія) в особі Приходько Павла, що діє на підставі довіреності №6064 від 31.10.2014, становить 16 500 000,00 дол.США (шістнадцять мільйонів 500 тисяч доларів СІІІА).
Банківські реквізити AS Skinest Finants (Естонія) ACCOUNT no 2210261731 14 IBAN EE412200221026173114, Swedbank, Liivaiaia 8, 15040 Tallinn Estonia, SWIFT MABAEE2X /т.2, а.с.155-165/.
Відповідач стверджує, що ПАТ «КВБЗ» при оподаткуванні процентів, сплачених на користь компаній DELANTINA OU (Естонія), AS Skinest Finants (Естонія), неправомірно застосовано переваги Конвенції та знижену ставку оподаткування 10% при оподаткуванні процентів та при оподаткуванні дивідендів, сплачених на користь компаній DELANTINA OU (Естонія), AS Skinest Finants (Естонія), неправомірно застосовано переваги Конвенції та знижену ставку оподаткування 5% при оподаткуванні дивідендів.
Відповідач вказує про отримання від компетентного органу іноземної держави - Податкового та митного департаменту республіки Естонія інформації на запит відповідача, за якою акціонерами DELANTINA OU (Естонія) та Skinest Finants (Естонія) є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є членами правління компаній і можуть представляти компанії нерезидентів при укладанні усіх угод. Повноваження на укладання договорів, ведення банківських здійснення комунікацій надані нерезидентами ОСОБА_4 .
Як зазначає відповідач, за період з 2017 - 2022 роки компанії нерезиденти не мали працівників. Квартира у м. Таллін, яка надається в оренду, є майном компанії DELANTINA OU. Діяльністю компаній є фінансування афілійованої компанії ПАТ «КВБЗ» в частині надання позик та отримання пасивних доходів у вигляді дивідендів та процентів.
З наведеного, відповідач зробив висновок, що фактичне керівництво DELANTINA OU (Естонія) та Skinest Finants (Естонія) здійснюється родиною Приходько, зокрема, Приходько Павлом, який є акціонером цих компаній, членом Наглядової ради ПАТ «КВБЗ» та отримує регулярний дохід у вигляді заробітної плати від ПАТ «КВБЗ».
Таким чином, відповідачем зроблений висновок, що DELANTINA OU (Естонія) та Skinest Finants (Естонія) здійснюють свою діяльність в Україні через постійне представництво у вигляді постійного місця діяльності, через яке, частково, але в значних обсягах здійснювалась господарська діяльність нерезидента, та яка виходила за межі діяльності підготовчого та допоміжного характеру, яким є Приходько Павло.
Управління ДПС вказує, що така діяльність нерезидентів DELANTINA OU (Естонія) та Skinest Finants (Естонія) через незареєстроване належним чином постійне представництво - Приходька Павла, мала постійний характер та її результатом стало отримання прибутку у вигляді процентів та дивідендів.
Управління ДПС звертає увагу, що ОСОБА_3 має зареєстроване місцем проживання та проживає в м. Кременчук, Полтавська область, що вказує на здійснення діяльності на території України та регулярно отримує дохід у вигляді заробітної плати на території України та перебуває на обліку в податкових органах України.
Таким чином, в ході документальної перевірки ПАТ «КВБЗ» встановлені факти виплати доходів на користь компаній нерезидентів України у вигляді процентів за договорами позики та дивідендів за період з 01.07.2017 по 31.12.2020 із застосуванням пільгової ставки податку на доходи за положеннями Конвенції, за наявності на території України незареєстрованого належним чином відповідно до вимог ПК України постійного представництва, що призвело до порушення підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України.
Надаючи оцінку висновкам податкового органу, суд зазначає наступне.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 є працівником української компанії ПАТ "КВБЗ", є членом наглядової ради Підприємства і отримує дохід у вигляді заробітної плати на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства», цей Закон визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
Положеннями ст. 69 Закону України “Про акціонерні товариства» передбачено укладення з членами наглядової ради цивільно-правових чи трудових договорів та виплату винагороди.
Враховуючи те, що ОСОБА_5 отримує дохід із джерелом походження в Україні, то з суми отриманого доходу здійснюється сплата податків та зборів до бюджету України, а особа перебуває на обліку в податкових органах України, що відповідає вимогам законодавства України.
Відповідач стверджує, що надання компаніями DELANTINA OU (Естонія) та Skinest Finants (Естонія) повноважень громадянину ОСОБА_4 вказує на здійснення діяльності в Україні.
Як вказано в акті перевірки, повноваження були надані громадянину Приходьку Павлу на підставі довіреності від AS Skinest Finants та статуту Osauhing DELANTINA.
Також відповідач вказує, що надання нерезидентами широкого кола повноважень, що включає, зокрема, підписання договорів, відкриття та управління рахунками, здійснення дії на правах акціонера та інше, Приходьку Павлу підтверджує діяльність DELANTINA OU, Skinest Finants через постійне представництво - Приходька Павла, оскільки компанії нерезиденти не мали зареєстрованих працівників.
Щодо даного доводу податкового органу, суд зазначає наступне.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі № 200/7051/20-а, зазначив, що « … видача довіреності із широким колом повноважень не є достатньою підставою для висновку щодо здійснення повіреним діяльності постійного представництва. Скаржник в обґрунтування своїх доводів посилається на те, що зазначеними довіреностями повіреному компанії-нерезидента делеговано широке коло повноважень, у тому числі на укладення будь-яких договорів щодо діяльності компанії нерезидента. Водночас, як обґрунтовано зазначено судами попередніх інстанцій, сам зміст довіреностей не є достатньою підставою для висновку щодо здійснення повіреним діяльності постійного представництва. Пунктом 5 статті 5 Конвенції передбачено, що особа, яка діє в інтересах компанії має мати та зазвичай реалізовувати повноваження визначені в довіреностях. Колегія суддів вважає помилковими доводи контролюючого органу щодо постійного представництва повіреного компанії-нерезидента, оскільки сам факт видачі нерезидентом довіреностей фізичній особі положеннями Конвенції не визначається як вчинення повіреним дій, які в будь-якому випадку свідчать про здійснення повіреним діяльності постійного представництва у розумінні положень Конвенції. Висновки про вчинення функцій постійного представництва мають ґрунтуватися на аналізі фактично вчинених дій такого представника …».
Таким чином, сам факт видачі нерезидентом довіреностей фізичній особі положеннями Конвенції не визначається як вчинення повіреним дій, які в будь-якому випадку свідчать про здійснення повіреним діяльності постійного представництва у розумінні положень Конвенції. Висновки про вчинення функцій постійного представництва мають ґрунтуватися на аналізі фактично вчинених дій такого представника.
Дана позиція також зазначена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2026 року у справі № 320/47510/24.
У постановах від 24 травня 2019 року (справа № 826/3191/13-а), від 16 березня 2020 року (справа № 826/7675/18) Верховний Суд вказував, що для розмежування "постійного" представництва від "непостійного" (некомерційного) слід виділити ключові характеристики, які слугують базою для їх розмежування. Насамперед, діяльність некомерційного представництва має виключно підготовчий або допоміжний характер щодо діяльності материнської компанії і має бути відмінною від статутних функцій материнської компанії.
У постанові від 15.02.2024 у справі № 640/35881/21 Верховний Суд зазначив, що при розмежуванні основної діяльності від підготовчої та/або допоміжної слід враховувати, що:
підготовча чи допоміжна діяльність має здійснюватися на користь нерезидента, а не для третіх осіб;
під основною діяльністю зазвичай сприймається діяльність, що є суттєвою і важливою, виходячи із змісту комерційних цілей і завдань організації;
підготовча діяльність передує початку основної діяльності нерезидента на території України;
допоміжна діяльність забезпечує процес ведення основної господарської діяльності нерезидентом, здійснюється одночасно з основною діяльністю, але до основної не відноситься. При цьому діяльність допоміжного характеру може здійснюватися як тимчасово, так і на постійній основі.
Дана позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 24 лютого 2026 року у справі № 600/6890/23-а.
Таким чином, можна зробити висновок, що постійним представництвом визнається особа, яка загалом здійснює діяльність, аналогічну материнській компанії, або якщо така діяльність є переважною. Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15 березня 2016 року (справа № 826/14127/14), відповідно до якої у разі здійснення представництвом нерезидента
видів або виду діяльності, яка є тотожною основній діяльності нерезидента, таке представництво набуває статусу постійного представництва, а його діяльність на території України оподатковується в загальному порядку.
Досліджуючи докази у справі, зокрема, акт перевірки, суд вважає необхідним зазначити, що ані акт перевірки, ані матеріали справи не містять інформації про обсяг дій, вчинених ОСОБА_6 в інтересах нерезидентів. Суд зазначає, що позиція податкового органу про те, що основна діяльність компаній-нерезидентів тісно пов'язана з діяльністю українського підприємства ПАТ "КВБЗ" та має ознаки постійних представництв на території України, не ґрунтуються на об'єктивних доказах, а фактично є припущеннями. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.
Суд звертає увагу, що відповідно до абзацу другого частини другої статті 77 КАС України обов'язок щодо подання суду всіх наявних у суб'єкта владних повноважень документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі, покладається саме на такого суб'єкта.
Водночас у цій справі контролюючим органом, окрім самого собою посилання на наявність у повіреної особи широкого кола повноважень та вчинення ним дій від імені нерезидентів, не надано жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про здійснення таким повіреним істотних, самостійних та систематичних дій, спрямованих на провадження підприємницької діяльності нерезидентів на території України або на реалізацію повноважень, характерних для постійного представництва у розумінні статті 5 Конвенції.
Таким чином, залучення українського громадянина ОСОБА_7 до підписання ним окремих документів не є достатньою підставою для визнання наявності постійного представництва нерезидентів в Україні.
Контролюючий орган в обґрунтування твердження про діяльність на території України компаніями DELANTINA OU (Естонія) та Skinest Finants (Естонія) через постійне представництво - Приходька Павла, наводить єдиний факт підписання останнім від імені DELANTINA OU (Естонія) та Skinest Finants (Естонія) договорів позики на підставі довіреності.
Як свідчить акт перевірки, основним видом діяльності SKINEST FINANTS AS є операції з цінними паперами та фінансами, консультації пов'язані з інвестиціями, а DELANTINA OC - оренда та експлуатація власного або орендованого нерухомого майна.
Суд зазначає, що укладення договорів позик №1 від 07.10.13р. з DELANTINA OC та №2 від 07.11.2013р. з SKINEST FINANTS AS та надання самих позик не відносяться до основних видів господарської діяльності компаній нерезидентів та носять разовий характер.
Сталою є правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 19.03.2019 у справі № 809/1718/15, відповідно до якої, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов'язків.
Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тож господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.
Тож підписання договорів позики є лише підготовчими діями для здійснення господарських операцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 08.12.2021 №805/1872/17-а, від 27.07.2023 № 808/3833/15, від 20.12.2023 № 340/768/22, від 11.07.2024 №360/4169/21.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, віднесення договору позики до різновидів реальних договорів, які вважаються укладеними після передачі майна, спростовує також доводи відповідача щодо розпорядження повіреною особою нерезидента активами (коштами) позикодавця шляхом укладення договорів позики та, водночас, свідчить про відсутність другої з двох обов'язкових умов незастосування пунктів 1, 2 ст. 11 Конвенції, що передбачені пунктом 4 статті 11 Конвенції - віднесення боргової вимоги, на підставі якої сплачуються відсотки, до діяльності такого постійного представництва.
Тобто, якщо основний вид діяльності представництва є тотожнім з видом діяльності нерезидента (материнської компанії), визначеним у статутних документах нерезидента, представництво в цілях оподаткування розглядається як постійне представництво.
Дана позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 200/7051/20-а, від 11.03.2026 у справі № 320/47510/24.
Суд вважає необхідним зазначити, що договори позики були укладені в 2013 році і відповідно грошову позику позивачем було отримано у той період. Даний факт не заперечується відповідачем.
Проте, відповідач наполягає на тому, що укладення договорів позики в 2013 році свідчить про здійснення нерезидентами своєї діяльності на території України через постійне представництво у 2017-2020 роках.
З цього приводу суд зазначає, що в акті перевірки відповідачем не зазначено, яку повну або часткову господарську діяльність здійснював на території України Приходько Павло яка є тотожною до видів діяльності нерезидентів DELANTINA OC та SKINEST FINANTS AS у період 2017-2020 роках. Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження даного факту.
Щодо доводів відповідача що договори позики №1 від 07.10.2013 з DELANTINA OC та №2 від 07.11.2013 з SKINEST FINANTS AS були підписані ОСОБА_6 у м. Кременчуці, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 647 ЦК України договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.
В судовому засіданні представник позивача наголосив на тому, що позивач був ініціатором звернення до зазначених нерезидентів з проханням надання грошової позики у четвертому кварталі 2013 у зв'язку з економічним спадом пов'язаним з початком політичної кризи в Україні.
Відповідно у зазначених договорах позики у відповідності до ст.647 ЦК України зазначено місце укладання договору - м. Кременчук. Як зазначив представник позивача, саме позивач зазначив адресу - м. Кременчук.
Проте, як свідчать матеріали справи, відповідно до копії закордонного паспорту ОСОБА_7 (яка міститься в матеріалах справи), останній був відсутній в цей період на території України.
Таким чином, доводи відповідача спростовані матеріалами справи.
Також слід відзначити, що згідно даних зазначеного паспорта ОСОБА_7 , посвідку на постійне проживання в Україні останній отримав лише 16.08.2016.
Таким чином враховуючи викладене, суд погоджується з доводами представника позивача, що договори позики не укладалися ОСОБА_6 на території України.
Що стосується додаткових угод до договорів позики, які були укладені з компанією DELANTINA OC в 2016 та 2020 роках та з компанією SKINEST FINANTS AS в 2016 році, то суд зазначає, що дані додаткові угоди не містили змін умов договору. Ці додаткові угоди стосувалися змін реквізитів та строків повернення позики.
Крім того, посилання податкового органу на той факт, що ОСОБА_3 зареєстрований та проживає в м. Кременчуці, що вказує на здійснення його діяльності на території України, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
По-перше, сам факт реєстрації не підтверджує факт проживання і перебування ОСОБА_7 на території України на момент підписання договорів позики.
По-друге, інформація щодо реєстрації ОСОБА_7 стосується періоду значно пізніше дати підписання договорів позики (інформація актуальна станом на 2021 рік, в той час, як договори позики були підписані в 2013 році, додаткові угоди до них в 2016 та 2020 роках).
Що стосується тверджень відповідача, які зазначені у Акті стосовно того, що лист DELANTINA OC за №27 від 08.11.2019 до АТ «ОТП Банк» та лист SKINEST FINANTS AS за №37 від 08.11.2019 до АТ «ОТП Банк» свідчать про управління банківськими рахунками, суд зазначає наступне.
Досліджуючи дані листи, суд зазначає, що останні містять виключно інформаційний характер без надання розпоряджень на здійснення банківських операцій чи відкриття/закриття рахунків тощо у відповідності до вимог чинного законодавства у банківській сфері.
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи відповідача стосовно управління банківськими рахунками ОСОБА_6 не підтверджені документально.
Щодо доводів контролюючого органу, що компанії нерезиденти не мають зареєстрованих працівників, що свідчить, що компанії не мають економічної присутності в країні нерезидента; зареєстровані за одною адресою; SKINEST FINANTS AS не має майна, а за DELANTINA OC зареєстрована лише одна квартира у м. Таллін, яка надається в оренду; фактичною діяльністю компаній нерезидентів є надання позик Підприємству та отримання пасивних доходів у вигляді дивідендів та процентів, суд зазначає, що дані факти ніяким чином не впливають на резидентський статус для цілей застосування Конвенції.
Суд наголошує, що податковий статут нерезидентів як резидентів Естонії був підтверджений відповідними документами, які наявні в матеріалах справи, а саме: довідки (сертифікати), які були надані ПАТ «КВБЗ» в ході перевірки Управлінню ДПС, які підтверджують, що компанії DELANTINA OU та AS Skinest Finants є резидентами Естонії у відповідності до Конвенції між урядами Урядом України і Урядом Естонської Республіки.
Крім того, факт отримання дивідендів не є здійсненням компаніями нерезидентами господарської діяльності на території України. Розподіл і виплата дивідендів є результатами господарської діяльності Підприємства, а не іноземних компаній чи їх уповноважених осіб. Для отримання дивідендів компанія не вчиняє жодних дій, крім погодження зарахування суми дивідендів на банківський рахунок.
Отримання процентів є пасивною діяльністю, що не вимагає від компаній нерезидентів здійснення дій на території України.
Як зазначено позивачем, дії нерезидентів щодо перерахування сум позики чи зарахування процентів здійснювалися в країні резидентства. Даний факт відповідачем не спростований.
Що стосується доводів Відповідача що робота ОСОБА_7 , як члена Наглядової ради ПАТ «КВБЗ» та його участь у загальних зборах ПАТ «КВБЗ», свідчить про ведення господарської діяльності на користь вищезгаданих компаній нерезидентів, суд зазначає таке.
Як свідчать матеріали справи, Управління ДПС стверджує про діяльність ОСОБА_7 як постійного представництва DELANTINA OU (Естонія) та Skinest Finants (Естонія) в Україні за участі останнього у загальних зборах ПАТ «КВБЗ», де приймалось рішення про виплату процентів на користь контрагентів позивача за договорами позики від 17.10.2013 №1, від 17.11.2013 №2.
Відповідно до п.7 ст. Конвенції між Урядом України та Урядом Естонії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно, той факт, що компанія, яка є резидентом Договірної Держави, контролює чи контролюється компанією, яка є резидентом другої Договірної Держави або яка здійснює комерційну діяльність у цій другій Державі (або через постійне представництво або будь-яким іншим чином), сам по собі не перетворює одну з цих компаній у постійне представництво другої компанії.
Відповідно до редакції ч.2.ст.167 Господарського кодексу України (у редакції діючої станом до серпня 2022 року) законодавцем було чітко встановлено, що володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом.
Відповідно до ст.72 Закону України «Про акціонерні товариства» члени наглядової ради товариства вибираються загальними зборами.
Нормою с.69 ЗУ «Про акціонерні товариства» передбачено укладення з членами наглядової ради цивільно-правових чи трудових договорів та виплату винагороди.
У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19 суд дійшов висновку, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами, що констатують певні факти, події, пов'язані з діяльністю товариства і їх не можна ототожнювати із договором або правочином.
Також у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2688/17 судом сформовано висновки про те, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актом органу управління юридичної особи, а не одностороннім правочином, оскільки приймається загальними зборами учасників, які не є ні суб'єктом права, ні органом, який здійснює представництво товариства. Не є рішенням загальних зборів учасників господарського товариства і договором, тому що приймається не за домовленістю всіх учасників товариства, а більшістю їх голосів.
Аналіз наведеного дає підстави дійти висновку, що ототожнення відповідачем протоколів загальних зборів позивача з правочинами, що були вчинені ОСОБА_6 від імені нерезидентів в ході їх господарської діяльності на території України є помилковими та неправомірними.
Більш того, обрання ОСОБА_7 рішеннями загальних зборів ПАТ "КВБЗ" членом наглядової ради товариства та укладення з ним особисто трудового договору/контракту на оплату праці у відповідності до вимог ЗУ «Про акціонерні товариства», жодним чином не свідчить про здійсненням ним господарської діяльності на користь компаній нерезидентів на території України.
Щодо доводів контролюючого органу, що ОСОБА_3 регулярно отримує дохід на території України та стоїть на обліку в податкових органах України, суд зазначає.
Факт отримання ОСОБА_6 доходу від ПАТ "КВБЗ" сторонами не заперечується. Проте, суд зазначає, що ОСОБА_3 отримує дохід з України не як уповноважена особа компаній нерезидентів, а як працівник української компанії. Що також підтверджується актом перевірки, в якому зазначено, що громадянин ОСОБА_3 є членом наглядової ради Підприємства і отримує дохід у вигляді заробітної плати на підставі укладеного трудового договору.
Даний факт отримання ОСОБА_6 доходу від Позивача на підставі трудового договору із позивачем, жодним чином не може бути пов'язане із статусом ОСОБА_8 як представництва компаній нерезидентів DELANTINA OU, Skinest Finants на території України і не утворює постійного представництва цих компаній нерезидентів на території України
Суд зазначає, що такі обставини як постійне перебування ОСОБА_7 на території України та роботу ОСОБА_7 у складі Наглядової ради ПАТ «КВБЗ» і отримання заробітної плати від ПАТ «КВБЗ» жодним чином не можуть свідчити про те, що ОСОБА_3 є постійним представництвом компаній нерезидентів DELANTINA OU (Естонія) та Skinest Finants (Естонія) в Україні.
Таким чином робота ОСОБА_7 за трудовим договором та його участь у загальних зборах ПАТ «КВБЗ» як члена наглядової ради останнього, а також володіння нерезидентами корпоративними правами/акціями ПАТ «КВБЗ» не є здійсненням ним видів або виду діяльності, яка є повністю або частково тотожною основній діяльності компаній нерезидентів та і взагалі не відноситься до господарської діяльності в розумінні діючого законодавства (у т.ч. міжнародних норм).
Більш того не можливо трудову діяльність ОСОБА_7 на виборній посаді у наглядовій раді ПАТ «КВБЗ» ототожнювати з діями від імені нерезидента та прирівнювати до використання повноважень в Договірній Державі укладати контракти від імені компаній нерезидентів.
Відповідно, висновок про належність перерахування позивачем дивідендів за період з 01.07.2017 по 31.12.2020 та грошових коштів, на виконання умов договорів позики від 07.10.2013 року №1 із нерезидентом DELANTFNA OU (Естонія) та від 07.11.2013 року №2 із нерезидентом AS Skinest Finants (Естонія) на користь постійного представництва компаній нерезидентів DELANTFNA OU, AS Skinest Finants не підтверджене відповідачем і не знайшло свого обґрунтування в ході розгляду справи.
Таким чином, здійснення ПАТ «КВБЗ» виплат на користь компаній нерезидентів DELANTFNA OU, AS Skinest Finants дивідендів та процентів за договорами позики із застосуванням пільгової ставки податку на доходи за положеннями Конвенції, є правомірним, таким що відповідає положенням підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, висновки Управління ДПС щодо необхідності донарахування сум податку при виплаті доходів нерезидентам із джерелом походження з України в розмірі 15%, замість застосованих позивачем 5% (при виплаті дивідендів) і 10% (при виплаті процентів) є протиправними, податкове повідомлення рішення від 17.11.2023 №485/35002302 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ПАТ «КВБЗ» - задоволенню.
Щодо виплати дивідендів у негрошовій формі.
Судом встановлено, що, посилаючись на податкову інформацію, викладену в акті планової виїзної перевірки №387/35-00-07-01-06/05763814 від 22.10.2021 /т.1,а.с.135-200/, Управління ДПС стверджує, що в ході документальної перевірки ПАТ «КВБЗ» встановлені факти виплати доходів у негрошовому виразі на користь компаній нерезидентів України у вигляді дивідендів за 2021 рік акціонерам позивача, що виявилось у розподілі чистого прибутку ПАТ «КВБЗ» із прийняттям рішення загальними зборами про затвердження прибутку і порядку його розподілу шляхом направлення на розвиток товариства.
В ході розгляду справи встановлено, що відповідно до протоколу XXXII річних загальних зборів акціонерів ПАТ «КВБЗ» від 22.04.2021 /т.2,а.с.48-54/ затверджений розподіл прибутку Товариства.
Згідно з підпунктом 7.1 пункту 7 вказаного протоколу за підсумками фінансово-господарської діяльності Товариства за 2020 рік затверджений прибуток у розмірі 99045266,70 грн. Затверджений наступний порядок розподілу прибутку Товариства за 2020 рік: суму прибутку у розмірі 99045266,70 грн направити на розвиток Товариства, використання коштів - за рішенням Наглядової ради, або Голови Наглядової ради згідно Статуту ПАТ «КВБЗ».
Відповідно до підпункту 7.2 пункту 7 протоколу від 22.04.2021 надане Наглядовій раді або Голові Наглядової ради в 2021 році право використання отриманого протягом року прибутку, для направлення на розвиток та потреби Товариства, з подальшим затвердженням порядку розподілу прибутку загальними зборами акціонерів.
Відповідно до наказу «Про розподіл прибутку за підсумками 2020 року» №204 від 08.06.2021 наказано провести розподіл прибутку з відображенням у бухгалтерському обліку наступним чином: на рахунок 4261 «Фонд розвитку ПАТ «КВБЗ» в рядку Додаткового капіталу в сумі 99 045 266,70 грн /т.2,а.с.55-56/.
Порушення вимог податкового законодавства в цій частині відповідач пов'язує з тим, що направленням прибутку на розвиток підприємства ПАТ «КВБЗ» на користь компаній нерезидентів AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІНТРАНС ОПЕРЕИШНЗ LTD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія) здійснені виплати дивідендів у негрошовій формі.
В обґрунтування твердження про здійснення виплат дивідендів у негрошовій формі, відповідач посилається на факт вчинення позивачем реінвестиції дивідендів.
На думку відповідача, якщо реінвестиції це господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій, в свою чергу капітальні інвестиції це господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, то створення фонду розвитку підприємства за рахунок нерозподіленого прибутку, який може використовуватись на придбання або будівництво необоротних активів (основних засобів та нематеріальних активів), фактично є реінвестицією дивідендів шляхом внесення капітальних інвестицій.
Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті, зокрема, при виплаті на користь нерезидентів, за правилами підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 ПК України.
Надаючи оцінку цим висновкам податкового органу, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень підпункту 14.1.81 пункту 14.1 статті 14 ПК України, інвестиції - господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.
Інвестиції поділяються на:
а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;
б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на: прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою; портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;
в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.
Тобто, за визначенням, наданим ПК України, реінвестицією може вважатися виключно операції при здійсненні капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували вчинення підприємством позивача господарських операцій з придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно прибуток ПАТ «КВБЗ» у розмірі 99045266,70 грн. Відповідачем належним способом не встановлено та не надано жодних пояснень і доказів щодо наявних фактів вчинення ПАТ «КВБЗ» операцій з направлення доходу від таких операцій на здійснення капітальних або фінансових інвестицій. Відповідачем не встановлено яким чином Позивачем здійснювалася виплата дивідендів на користь акціонерів ПАТ «КВБЗ» у негрошовій формі. Матеріали справи не містять доказів вчинення таких виплат.
У той же час однією з визначальних рис суб'єкта господарювання, відповідно до положень частини першої статті 55 Господарського кодексу України є наявність відокремленого майна, адже суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Вказане також встановлено і частинами першою - четвертою статті 62 Господарського кодексу України, за якими підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.
Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.
Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на основі статуту або модельного статуту. Підприємства незалежно від форми власності, організаційно-правової форми, а також установчих документів, на основі яких вони створені та діють, мають рівні права та обов'язки.
Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Відповідно до частин першої, другої статті 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.
Джерелами формування майна підприємства є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності; доходи за фінансовими інструментами; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджетів; майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку; інші джерела, не заборонені законодавством України.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що відповідач вважає, що акціонерами ПАТ «КВБЗ» - компаніями нерезидентами AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІНТРАНС ОПЕРЕИШНЗ LTD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія) було набуто права власності на частину (відповідно до частки у статутному фонді) прибутку позивача за 2020 рік, що за рішенням ХХХІІ річних загальних зборів був направлений на розвиток ПАТ «КВБЗ», визначаючи її як дохід із джерелом походження з України.
Разом з тим, в межах спірних правовідносин суд вважає, що ототожнення майна компаній акціонерів товариства із майном самого товариства суперечить положенням законодавства України.
Так, відповідно відповідно до пункту 3.4 Статуту ПАТ «КВБЗ» Товариство є власником: майна, переданого йому Засновниками (учасниками); майна, одержаного в результаті його господарсько - фінансової діяльності; іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених діючим законодавством. Товариство володіє, користується і розпоряджається своїм майном відповідно до цілей його діяльності.
Прибуток Товариства, одержаний в результаті надходжень від господарської діяльності і після покриття з нього необхідних витрат, внесення до бюджету передбачених законодавством податків та інших платежів, є власністю Товариства (пункту 6.1 Статуту ПАТ «КВБЗ»).
Відповідно до пункту 6.3 Статуту ПАТ «КВБЗ» Товариство використовує чистий прибуток по напрямам, затвердженим загальними зборами акціонерів, у тому числі на створення резервного капіталу, фонду дивідендів та фонду розвитку Товариства.
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про акціонерні товариства» кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Частини перша - третя статті 30 Закону України «Про акціонерні товариства» встановлює порядок виплати дивідендів.
Так, зокрема, дивіденд - частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.
За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів.
Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має відбуватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів, а умови виплати дивідендів (зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів) мають бути однакові для всіх власників акцій одного типу та класу.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства.
За підпунктом 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини).
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що дивіденди це платіж, що може бути як у грошовій так і у негрошовій формі, але обов'язково передбачає виплату на користь власника, в даному випадку, корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
Належних і допустимих доказів виплат ПАТ «КВБЗ» часток прибутку позивача за 2020 рік на користь компаній нерезидентів AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІНТРАНС ОПЕРЕИШНЗ LTD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія) Управлінням ДПС суду не надано, відповідно дані відомості відсутні і в акті перевірки.
Операції, які перелічені в абзацах третьому (виплати учаснику юридичної особи у зв'язку з розподілом її чистого прибутку) та сьомому (виплата учаснику юридичної особи в операції, що призводить до зменшення нерозподіленого прибутку юридичної особи) підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України, передбачають виплату доходу юридичною особою її безпосередньому учаснику та власнику корпоративних прав, про що вказано в узагальнюючий податковій консультації з питань оподаткування доходів нерезидентів, що прирівнюються до дивідендів, затвердженій наказом Мінфіну від 20.08.2021 №480.
Відповідно до пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності». При цьому під власним капіталом розуміють різницю між активами і зобов'язаннями підприємства, згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Спрямування чистого прибутку до фонду розвитку ПАТ «КВБЗ» не призвело до зростання активів чи власного капіталу у акціонерів, які не отримали збільшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді надходження чи збільшення корисності активів або у вигляді зменшення зобов'язань.
Таким чином твердження відповідача про отримання компаніями нерезидентами - акціонерами ПАТ «КВБЗ» доходу у вигляді збільшення майна позивача за направлення прибутку на розвиток ПАТ «КВБЗ» не обґрунтоване та не доведене.
Направлення грошових коштів на розвиток товариства призвело виключно до збільшення майна ПАТ «КВБЗ», не передбачало платежу (у будь-якій формі) на користь акціонерів ПАТ «КВБЗ» і не може бути ототожнене із виплатою дивідендів у грошовій або негрошовій формі на користь акціонерів.
Відповідачем не зазначено в Акті та не надано до матеріалів справи жодних доказів зміни майнового стану чи досягнутого економічного ефекту акціонерами ПАТ «КВБЗ» компаніями нерезидентами AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІНТРАНС ОПЕРЕИШНЗ LTD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія), зміни часток у статутному капіталі позивача чи збільшення розміру майна акціонерів, за рахунок доходів, отриманих від позивача за наслідками реалізації рішення загальних зборів ПАТ «КВБЗ» 22.04.2021.
Під час судового розгляду представником позивача надано виписки з ЄДРПОУ та Статуту ПАТ "КВБЗ" за період 2019-2022 роки, які свідчать про відсутність збільшення статутного капіталу товариства та збільшення часток його акціонерів у зазначений період (т.5 а.с.84-145).
Відповідно, висновок Відповідача про неутримання ПАТ «КВБЗ» сум податку з доходів компаній нерезидентів у негрошовій формі з джерелом походження з України, на виконання рішення загальних зборів ПАТ «КВБЗ» за протоколом від 22.04.2021 є протиправним, податкове повідомлення рішення від 17.11.2023 №485/35002302 в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ПАТ «КВБЗ» - задоволенню.
Податкове повідомлення - рішення від 17.11.2023 №486/35002302 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, прийняте Управлінням ДПС за встановлення в ході документальної позапланової невиїзної перевірки, що ПАТ «КВБЗ» не було подано до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податку розрахунки (звіти) податкових зобов'язань нерезидентів AS Skinest Finans (Естонія), Osauhing DELANTINA (Естонія), OW Capital Management Gmbh (Австрія), TRANSBULDING SERVICE LTD (Велика Британія), Lindsell Enterprises (Кіпр), ФІНТРАНС ОПЕРЕИШНЗ LTD (Кіпр), DRGN LTD (Кіпр), CITRINO TRADING OU (Естонія), якими отримані доходи у негрошовій формі, прирівняні згідно з нормами підпункту 14.1.49 пункту 14.1 статті 14 ПК України до дивідендів, у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику за 2022 рік.
З урахуванням тих обставин, що висновки Управління про необхідність утримання податку з доходів компаній нерезидентів у негрошовій формі з джерелом походження з України, а саме дивідендів, на виконання рішення загальних зборів ПАТ «КВБЗ» за протоколом від 22.04.2021 є протиправними, висновки відповідача про необхідність подання ПАТ «КВБЗ» звітів податкових зобов'язань нерезидентів при отриманні ними доходів, прирівняних до дивідендів, є протиправними. Відповідно, податкове повідомлення рішення від 17.11.2023 №486/35002302 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги ПАТ «КВБЗ» в цій частині підлягають задоволенню.
Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У даній справі відповідачем не доведено законності та підставності податкових повідомлень-рішень від 17.11.2023 №485/35002302, №486/35002302, відповідно податкові повідомлення- рішення є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги ПАТ «КВБЗ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.11.2023 №485/35002302, №486/35002302 підлягають задоволенню.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
ПАТ «КВБЗ» при зверненні до суду сплачений судовий збір в сумі 26840,00 грн і, оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Публічного акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26840,00 грн (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень).
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05763814) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17.11.2023 №485/35002302, №486/35002302.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, код ЄДРПОУ 44131658) на користь Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (вул. Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 39621, код ЄДРПОУ 05763814) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 27 квітня 2026 року.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова