Справа № 420/29339/25
24 квітня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 41411524) про визнання протиправним та скасування звернення та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області в якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати звернення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 року №Е3229447, направленого до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зобов'язати Одеське районне управління поліції №1 ГУНП в Одеській області видалити інформацію з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо звернення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 року №Е3229447, направленого до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 21.08. 2025 року на території Приморського району м Одеси позивача зупинила група оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , поліцейський після перевірки посвідчення особи та військово-облікового документу повідомив позивача, що він перебуває в «розшуку» ІНФОРМАЦІЯ_5 на підставі звернення в порядку ст. 259 КУпАП та ст. 27 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та повідомили про те, що позивач підлягає доставленню та адміністративному затриманню з метою складання відносно позивача адміністративного протоколу за ст. 210, КУпАП. Дана інформація міститься в інформаційно-комунікаційній системи «Інформаційний портал Національної поліції України», внесена туди ОРУП 1 ГУНП в Одеській області ЄО№3949 від 05.02.2025. Дійсно відповідно до інформації ІПНП 05.02.2025 р. Начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» звернувся зі зверненням Е3229447 від 15.08.2025 до ОРУП№1 ГУНП в Одеській області стосовно доставлення громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою складання адміністративного протоколу за ст 210, КУпАП, що підтверджується роздруківкою з інформаційно-комунікаційній системи «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП) звернення «АКТИВНЕ» на цей час. В звернені зазначено, що підставою для його подання є «не проходження (відмова від проходження військово-лікарської комісії). 210 КУпАП, тобто порушення правил військового обліку. Дані дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на думку позивача є протиправними, такими що суперечать діючому законодавству, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року передано матеріали адміністративної справи №420/29339/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування звернення та зобов'язання вчинити дії до Київського районного суду м.Одеси.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 17 жовтня 2025 року задоволено заяву позивача про забезпечення позову, вжито заходи забезпечення позову по справі №420/29339/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування звернення та зобов'язання вчинити дії, шляхом: зупинення дії звернення начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 до Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області за номером Е3229447 від 15.08.2025 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до набрання законної сили рішенням суду по справі.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 08 грудня 2025 року справу передано до Одеського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 січня 2026 року прийняти позовну заяву до розгляду.
04 вересня 2025 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та на сьогоднішній день перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку. Підставою для оголошення розшуку є порушення військовозобов'язаним ОСОБА_1 п. 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 востаннє оновлював свої дані при особистій явці 26.06.2023 року, відомості щодо проходження позивачем ВЛК у 2023р. відсутні. Також відповідач зазначає, що діючим законодавством передбачено єдиний можливий спосіб звернення з заявою про внесення змін до ЄДРПВР «Оберіг», а саме шляхом особистого подання. Відповідач повідомляє, що згідно із наказом Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 141 від 14.08.2023 року «Про результати службового розслідування за фактом пошкодження документів», що зберігалися в архіві ІНФОРМАЦІЯ_5 , актом № 25 від 19.08.2023 року «Про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду» повідомлено, що в розпорядженні ІНФОРМАЦІЯ_5 , відсутня інформація та/або медична документація яка містить відомості про непридатність позивача до військової служби. В зв'язку з цим, ІНФОРМАЦІЯ_7 немає можливості підтвердити чи спростувати автентичність довідки військово-лікарської комісії від 26.06.2023 року № 132.
23 жовтня 2025 року від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 та з 15.08.2025 р. знаходився в розшуку за вчинення правопорушення - не проходження (відмова від проходження ) військово-лікарської комісії, згідно із п. 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист». Повідомлення щодо розшуку було згенеровано автоматично Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до алгоритму за наявною інформацією в Реєстрі, та надсилається автоматично в електронній формі до органів Національної поліції. На сьогоднішній день розшук стосовна позивача скасовано автоматично.
Дослідивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, відзив на позовну заяву, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив наступне: ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 ОСОБА_1 непридатний до військової служби за гр.ІІ ст. 64 б розкладу хвороб згідно Наказу МОУ №402/2008, підлягає повторному медичному переосвідченню 26.06.2028 року.
Відповідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2023 року за №132 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби.
Відповідно до матеріалів справи, 15.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено звернення №Е3229447 до органів Національної поліції з метою доставлення ОСОБА_1 на підставі ЗУ №4235-IX «Про внесення змін до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ ««Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» проходження (відмова від проходження) військово-лікарської комісії.
Позивач не погоджуючись з даними діями, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (далі за текстом - Закон № 2232-XII).
За приписами частин першої-третьої статті 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини першої-п'ятої статті 33 Закону №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Загальне керівництво роботою, пов'язаною з організацією та веденням військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, контроль за станом цієї роботи в центральних та місцевих органах виконавчої влади, інших державних органах (крім Служби безпеки України та розвідувальних органів України), органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від підпорядкування і форми власності здійснює Генеральний штаб Збройних Сил України. Функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік військовозобов'язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний і спеціальний. Військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За правилами частин першої п'ятої статті 34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Персонально-якісний облік військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України покладається на Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України. Ведення персонально-якісного обліку військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України покладається на відповідний підрозділ розвідувальних органів України. Персонально-первинний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх проживання. Ведення персонально-первинного обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Персональний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.
Абзацами другим, четвертим частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" №3543-XII визначено, що громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі за текстом - Порядок № 1487). Він визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності, а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.
Пунктом 19 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
4 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-IX від 21.03.2024.
Цим документом з положень законодавства про військовий обов'язок і військову службу виключено такі визначення як «обмежено придатний до військової служби» та «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час».
Пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX у первісній редакції було установлено, що громадяни України, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, протягом дев'яти місяців з дня набрання чинності цим Законом підлягають повторному медичному огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Законом № 4235-IX від 12.02.2025, що набрав чинності 15.02.2025, до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3621-IX внесено зміни, в силу яких установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_3 ОСОБА_1 непридатний до військової служби за гр.ІІ ст. 64 б розкладу хвороб згідно Наказу МОУ №402/2008, підлягає повторному медичному переосвідченню 26.06.2028 року. Відповідно довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.06.2023 року за №132 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем протиправно направлено звернення від 15.08.2025 року №Е3229447 до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку із тим, що позивач був визнаний непридатним до військової служби.
Крім того, відповідно до пункту 8 частини першої статті 26 Закону України «Про Національну поліцію», поліція засобами інформаційно-комунікаційної системи наповнює та підтримує в актуальному стані реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України, стосовно осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, провадження у справах за якими здійснюється поліцією або територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 серпня 2017 року № 676 затверджено Положення про інформаційно-комунікаційну систему «Інформаційний портал Національної поліції України».
За визначенням пункту 2 розділу I Положення №676, інформаційно-комунікаційна система «Інформаційний портал Національної поліції України» (далі - система ІПНП) - сукупність технічних і програмних засобів, призначених для обробки відомостей, що утворюються у процесі діяльності Національної поліції України та її інформаційно- аналітичного забезпечення. Система ІПНП є функціональною підсистемою єдиної інформаційної системи МВС (далі - ЄІС МВС).
Згідно пункту 1 розділу II Положення №676, основними завданнями системи ІПНП є:
інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності Національної поліції України;
забезпечення наповнення та підтримки в актуальному стані інформаційних ресурсів баз (банків) даних, що входять до ЄІС МВС;
забезпечення щоденної діяльності органів (закладів, установ) поліції у сфері трудових, фінансових, управлінських відносин, відносин документообігу;
забезпечення електронної взаємодії з МВС та іншими органами державної влади.
Згідно пункту 1 розділу ІІІ Положення №676, інформаційними ресурсами системи ІПНП є інформація, що утворена в процесі діяльності поліції та використовується:
для наповнення та підтримки в актуальному стані баз (банків) даних, які входять до ЄІС МВС та визначені статтею 26 Закону України «Про Національну поліцію»;
для формування баз даних у сфері управлінських відносин, необхідних для виконання покладених на поліцію повноважень;
для формування баз даних, необхідних для забезпечення щоденної діяльності поліції, у сфері трудових відносин, фінансового забезпечення, документообігу.
Отже, ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» може містити дані щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, а також щодо розшуку цих осіб.
Такі дані вносяться до ІКС «Інформаційний портал Національної поліції України» на підставі звернення ТЦК та СП, яке передбачене Додатком 20 до Порядку №1487 і надсилається органам Національної поліції для доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем правопорушення, яке передбачено статті 210 або 210-1 КУпАП, тобто порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Таким чином, у керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки були відсутні підстави для звернення до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо направлення звернення до органів Національної поліції України про наявність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до відповідача.
Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги про зобов'язання Одеське районне управління поліції №1 ГУНП в Одеській області видалити інформацію з інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» щодо звернення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 року №Е3229447, направленого до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Одеського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Одеській області (вул. Академіка Філатова, 15, м. Одеса, 65080, код ЄДРПОУ 41411524) про визнання протиправним та скасування звернення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати звернення начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.08.2025 року №Е3229447, направленого до Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_8 направити до органів Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Беручи до уваги інтенсивність роботи та об'єктивні умови її здійснення, зокрема перебої електропостачання тривалість повітряних тривог та підвищеного навантаження, текст рішення складено та підписано суддею 24.04.2026 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.К. Василяка