Справа № 420/10268/26
27 квітня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області (ГУ ДПС в Одеській області) № 0001992204 від 25.09.2015 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 554 978,00 грн.
Ухвалою судді від 10.04.2026 в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» про поновлення строку на звернення до суду відмовлено; позовну заяву залишено без руху, надавши десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення зазначених вище недоліків.
В зазначеній ухвалі судом було вказано, що положеннями частини першої статті 122 КАС України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Стаття 123 КАС України встановлює наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. Зокрема, частиною третьою цієї статті визначено, що в разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
У позові ТОВ «Північ Транс» просить поновити йому строк звернення з позовною заявою та відкрити провадження по справі, в обґрунтування чого зазначає, що у період з 21.08.2015 року по 04.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Північтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року.
Зазначеною перевіркою встановлено ряд порушень Товариством вимог податкового законодавства, на підставі чого Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області складені податкові повідомлення-рішення №0002002204 від 25.09.2015 року, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 13190586 грн; № 0001992204, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3109955 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1554978 грн. (копії податкових повідомлень-рішень в додатках).
У жовтні 2015 року ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2015 року №0002002204, 0001992204.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року по справі № 815/6180/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, позов задоволено; скасовано повністю оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2021 року по справі № 815/6180/15 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року по справі № 815/6180/15 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Після направлення Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2021 року справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС» на новий розгляд Одеським окружним адміністративним судом 04 жовтня 2022 року по справі № 815/6180/15 було прийнято рішення, яким суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0002002204 від 25.09.2015р., в частині зменшення ПАТ «Північтранс» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 10 607 253 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Таким чином, за результатом судового оскарження ППР № 0001992204, якою збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 3109955 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1554978 грн не було скасовано.
У жовтні 2015 року ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2015 року №0002002204, 0001992204.
Позовна заява була обґрунтована незаконністю дій контролюючого органу при складанні акту перевірки та викладених в останньому висновків щодо порушень ТОВ «ПТ» податкового законодавства.
На момент подання позовної заяви в жовтні 2015 року ТОВ «ПТ» не було обізнано, про те, що застосовані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 1554978 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р. складені за повторність, яка була встановлена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні № 0000202203 від 18.02.2015р., яка в свою чергу була предметом оскарження по судовій справі №815/3647/15.
Лише під час розгляду судової справи № 815/6180/15 ГУ ДФС в Одеській області було подано заперечення на адміністративний позов від 05.01.2016р. за вих. № 5/9/15-32- 10-06-09 на останній сторінці якого зазначено: «за результатами попередньої позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПТ» було складено акт № 468/15-54-22- 02/05523553 від 07.05.2015р., на підставі висновків якого було донараховано податок на прибуток 2 791 211 грн. та ПДВ - 2 864 746 грн.
На підставі п. 123.1. ст. 123 ПКУ до платника податків за заниження податку на додану вартість на 3 109 955 грн. правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 554 978 грн. (50 %)».
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року по справі № 815/6180/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, позов задоволено; скасовано повністю оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Оскільки, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав дозволив захистити порушене право та на підставі рішень судів першої та другої інстанції по справі № 815/6180/15 було задоволено позовні вимоги і скасовано повністю податкове повідомленнярішення №0001992204 від 25.09.2015р. (яке включало в себе застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1554978 грн.), то у ТОВ «ПТ» були відсутні реальні підстави для оскарження податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки рішення контролюючого органу були скасовані судом, хоч і з інших підстав. Оскільки рішення були скасовані, штрафні санкції до ТОВ «ПТ» не застосовані, а відтак предмет спору станом на 20.04.2016р. був відсутній.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2021 року по справі № 815/6180/15 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року по справі № 815/6180/15 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Після направлення Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2021 року справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС» на новий розгляд Одеським окружним адміністративним судом 04 жовтня 2022 року по справі № 815/6180/15 було прийнято рішення, яким суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0002002204 від 25.09.2015р., в частині зменшення ПАТ «Північтранс» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 10 607 253 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 р. апеляційну скаргу Головно управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ транс» задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року в частині стягнення з сторін судового збору скасовано та ухвалено в цих частинах нове судове рішення, в іншій частині рішення суду - залишено без змін.
Після апеляційного перегляду ТОВ «ПТ» по судовій справі № 815/6180/15 було подано більше 8 касаційних скарг в надії скасування вищезазначеної ППР, однак провадження так і не було відкрито.
Не подання ТОВ «Північ транс» окремого аналогічного позову з вимогами про скасування податкового повідомлення рішення в частині застосування штрафних санкцій на час розгляду справи №815/6180/15 було обумовлено процесуальною неможливістю визначеною п. 2) ч. 2 ст. 45 КАС України, де зазначено, що подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом є зловживанням процесуальними правами та діями, що суперечать завданню адміністративного судочинства. Предметом нової справи було б аналогічним до справи № 815/6180/15 та аналогічними вимогами про скасування податкового повідомлення рішення.
Позивач по судовій справі № 815/6180/15 сподівався на прийняття судами рішення на його користь, що б скасувало всі податкові рішення, включаючи оскаржуване в даній справі, а змінювати предмет та підстави позовну по справі № 815/6180/15 у ТОВ «ПТ» не було процесуальної можливості з наступних підстав.
Товариство вважає, що пропуск строку звернення з даною позовною заявою включно до 14.02.2023 пов'язаний з прийняттям остаточного рішення судом по справі № 815/6180/15 і є обґрунтованим та підлягає поновленню.
Суд вважає наведені доводи безпідставними та такими, що не свідчать про наявність об'єктивно непереборних перешкод для своєчасного захисту прав, з огляду на наступне.
Позивач обґрунтовує пропуск строку тривалим судовим оскарженням справи № 815/6180/15 та очікуванням на скасування преюдиційного, на його погляд, рішення у справі № 815/3647/15.
Суд відхиляє твердження позивача про те, що подання цього позову раніше було б зловживанням правами через ідентичність предмета справи № 815/6180/15.
Як зазначає сам позивач, у цій справі предметом оскарження є конкретна ставка штрафу (50%), тоді як у попередніх процесах оспорювалися підстави нарахування основного зобов'язання.
Право на оскарження окремих положень акта індивідуальної дії (ППР) гарантоване ст. 5 КАС України. Суб'єктивне переконання позивача у неможливості паралельного оскарження різних аспектів рішення або неможливість змінити підстави позову в межах іншої справи не зупиняє перебіг строків давності.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або помилкове юридичне тлумачення процесуальних норм не є поважною причиною пропуску строку (аналогічна позиція викладена у постанові ВС від 30.08.2018 у справі № 813/2897/16).
Крім того, запровадження воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків автоматично. Позивач, посилаючись на кадровий дефіцит та завантаженість мобілізаційними завданнями, не надав доказів того, що ці обставини абсолютно унеможливили звернення до суду протягом багатьох років.
Встановлені законом строки звернення до суду слугують меті правової визначеності. Позивач знав про наявність спірного податкового повідомлення-рішення № 0001992204 ще у 2015 році, а про підстави нарахування штрафу 50% - щонайменше з січня 2016 року.
Як вбачається з матеріалів позову, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001992204 від 25.09.2015 р. було вручено позивачу засобами поштового зв'язку 05.10.2015 і саме з цієї дати позивач був обізнаний про зміст рішення та суми нарахованих штрафних санкцій.
Шестимісячний строк на оскарження зазначеного рішення закінчився 05.04.2016 року, а позовна заява була подана до суду лише 08.04.2026 (згідно з відміткою системи «Електронний суд»), тобто з пропуском строку на понад 10 років.
При цьому наявність іншого судового спору не перериває перебіг процесуального строку для оскарження окремого рішення або його частини за новими підставами.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду.
Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Наведена позивачем хронологія його дій свідчить про обрання ним певної стратегії захисту, що не є поважною причиною для поновлення строку через багато років після виникнення права на позов. З огляду на викладене, підстави для поновлення строку відсутні, а позовна заява підлягає залишенню без руху.
Отже, позивачу необхідно подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням причин пропуску такого строку та наданням відповідних доказів.
Згідно з ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору для юридичних осіб за вимогу майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову (1 554 978,00 грн.).
Отже, в порушення вимог ч. 3 ст. 161 КАС України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», до адміністративного позову не додано документу про сплату судового збору в розмірі 23324,67 грн (18 659,73 грн з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»)).
22.04.2026 на виконання вищезазначеної ухвали представником позивача до суду надано заяву, в якій останній просить поновити позивачу строк на звернення до суду із даними вимогами.
У період з 21.08.2015 року по 04.09.2015 року Державною податковою інспекцією у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Північтранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.03.2015 року.
Зазначеною перевіркою встановлено ряд порушень Товариством вимог податкового законодавства, на підставі чого Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області складені податкові повідомлення-рішення: - №0002002204 від 25.09.2015 року, яким Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 13190586 грн. - №0001992204 від 25.09.2015 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 3109955 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1554978 грн.
Раніше позиція Верховного Суду була однозначна. У платника є 1095 днів для судового оскарження ППР, навіть якщо він подавав скаргу в адміністративному порядку. Ця позиція була викладена у постанові від 3 квітня 2020 року (справа № 2540/2576/18). Її переважно й дотримувалися суди. Проте згодом Верховний Суд відступив від свого ж рішення. У новій постанові від 26 листопада 2020 року (справа № 500/2486/19) суд зазначив, що п. 56.19 ст. 56 ПКУ є спеціальною нормою і має пріоритет над загальними правилами КАСУ.
У позивача був 6 місячний строк (оскільки не скористались адміністративним оскарженням) для звернення до суду, який повинен відраховуватись з моменту коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), що в нашому випадку є датою вручення податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015 року - 05.10.2015р. (дата надходження листом через «Укрпошту»), а відтак шестимісячний строк подання відповідного позову та оскарження податкового повідомлення-рішення спливав ще 05.04.2016.
В даному випадку, з метою доведення обґрунтованості пропущення строків звернення з даним позовом та встановлення фактичної дати коли ТОВ «ПТ» дізналось або мало реальну можливість дізнатись про наявність відповідного порушення, необхідно розділити обставини справи на три розділи, а саме: 1. Оскарження податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015 року судовій справі № 815/6180/15; 2. Скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202203 у судовій справі №815/3647/15, яке було підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% (у сумі 1554978 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р.). 3. Інші обставини, які підтверджують обґрунтованість пропуску строків звернення до суду.
У жовтні 2015 року ТОВ «ПІВНІЧ ТРАНС» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 вересня 2015 року №0002002204, 0001992204. Позовна заява була обґрунтована незаконністю дій контролюючого органу при складанні акту перевірки та викладених в останньому висновків щодо порушень ТОВ «ПТ» податкового законодавства. На момент подання позовної заяви в жовтні 2015 року ТОВ «ПТ» не було обізнано, про те, що застосовані штрафні (фінансові) санкцій у розмірі 1554978 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р. складені за повторність, яка була встановлена контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні № 0000202203 від 18.02.2015р., яка в свою чергу була предметом оскарження по судовій справі №815/3647/15. Лише під час розгляду судової справи № 815/6180/15 ГУ ДФС в Одеській області було подано заперечення на адміністративний позов від 05.01.2016р. за вих. № 5/9/15 -32-10-06-09 на останній сторінці якого зазначено: «за результатами попередньої позапланової виїзної перевірки ТОВ «ПТ» було складено акт № 468/15-54-22-02/05523553 від 07.05.2015р., на підставі висновків якого було донараховано податок на прибуток 2 791 211 грн. та ПДВ - 2 864 746 грн. На підставі п. 123.1. ст. 123 ПКУ до платника податків за заниження податку на додану вартість на 3 109 955 грн. правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 554 978 грн. (50%)». Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року по справі № 815/6180/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року, позов задоволено; скасовано повністю оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Оскільки, обраний Позивачем спосіб захисту своїх прав дозволив захистити порушене право та на підставі рішень судів першої та другої інстанції по справі № 815/6180/15 було задоволено позовні вимоги і скасовано повністю податкове повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р (яке включало в себе застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1554978 грн.), то у ТОВ «ПТ» були відсутні реальні підстави для оскарження податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, оскільки рішення контролюючого органу були скасовані судом, хоч і з інших підстав. Оскільки рішення були скасовані, штрафні санкції до ТОВ «ПТ» не застосовані, а відтак предмет спору станом на 20.04.2016р. був відсутній. Однак, майже через шість років, Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2021 року по справі № 815/6180/15 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області задоволено частково. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року по справі № 815/6180/15 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.
Після направлення Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2021 року справи за позовом Публічного акціонерного товариства «ПІВНІЧТРАНС» на новий розгляд Одеським окружним адміністративним судом 04 жовтня 2022 року по справі № 815/6180/15 було прийнято рішення, яким суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0002002204 від 25.09.2015р., в частині зменшення ПАТ «Північтранс» суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 10 607 253 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (копія в додатках). Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2023 р. апеляційну скаргу Головно управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Північ транс» задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року в частині стягнення з сторін судового збору скасовано та ухвалено в цих частинах нове судове рішення, в іншій частині рішення суду - залишено без змін.
Після апеляційного перегляду ТОВ «ПТ» по судовій справі № 815/6180/15 було подано більше 8 касаційних скарг в надії скасування вищезазначеної ППР, однак провадження так і не було відкрито. Не подання ТОВ «ПТ» окремого аналогічного позову з вимогами про скасування податкового повідомлення рішення в частині застосування штрафних санкцій на час розгляду справи №815/6180/15 було обумовлено процесуальною неможливістю визначеною п. 2) ч. 2 ст. 45 КАС України, де зазначено, що подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом є зловживанням процесуальними правами та діями, що суперечать завданню адміністративного судочинства. Предметом нової справи було б аналогічним до справи № 815/6180/15 та аналогічними вимогами про скасування податкового повідомлення рішення.
Позивач по судовій справі № 815/6180/15 сподівався на прийняття судами рішення на його користь, що б скасувало всі податкові рішення, включаючи оскаржуване в даній справі, а змінювати предмет та підстави позовну по справі № 815/6180/15 у ТОВ «ПТ» не було процесуальної можливості з наступних підстав.
Згідно ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. У відповідності до ч. 2 ст. 47 КАС України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються.
Керуючись вищевикладеним, Товариство вважає, що пропуск строку звернення з даною позовною заявою включно до 14.02.2023 р. пов'язаний з прийняттям остаточного рішення судом по справі № 815/6180/15 і є обґрунтованим та підлягає поновленню.
В період з 20.04.2016 року по 04.11.2021 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2016 року, якою було скасовано податкові повідомлення рішення набрала законної сили, а подана касаційна скарга ГУ ДПС в Одеській області не зверталась до касаційного суду з заявою про зупинення виконання рішення, а відтак податкові повідомлення рішення були скасовані.
Тобто, строк позовної давності пропущений з підстав, які не залежали від волі Позивача, оскільки 6 років оскаржувані податкові повідомлення-рішення у відповідності до положень КАС України вважались скасованими, а відтак у Позивача були відсутні правові (процесуальні) підстави для повторного скасування даних податкових повідомлень рішень з інших мотивів.
Щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0000202203 у судовій справі №815/3647/15, яке було підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій до ТОВ «ПТ» у розмірі 50% (у сумі 1554978 грн. на підставі податкового повідомленнярішення №0001992204 від 25.09.2015р.).
Як вбачається з заперечення на адміністративний позов від 05.01.2016р. за вих. № 5/9/15 -32 10-06-09 який було подано ГУ ДФС в Одеській області по справі № 815/6180/15: «за результатами попередньої позапланової визної перевірки ТОВ «НТ» було складено акт № 468/15-54-22- 02/05523353 від 07.05.2015р., на підставі висновків якого було донараховано податок на прибуток 2 791 211 грн. та ПДВ - 2 864 746 грн.
На підставі п. 123.1. ст. 123 ПКУ до платника податків за заниження податку на додану вартість на 3 109 955 грн. правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 554 978 грн (50%)».
Так, посилання контролюючого органу на те, що ТОВ «ПТ» донараховано податок на прибуток 2 791 211 грн. та ПДВ - 2 864 746 грн. на підставі акту № 468/15-54-22-02/05523553 від 07.05.2015р. не відповідає дійсності. Відповідачем у запереченнях вірно визначено суми податків, які були допараховані, але не вірно зазначено номер та дата акту.
Згідно плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єкта господарювання та Наказу від 17 листопада 2014 року №1108 співробітники Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області провели позапланову виїзну перевірку ТОВ «ПТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 28 січня 2015 року №305/15-54-22-01/05523553 «Про результати планової виїзної перевірки публічного акціонерного товариства «Північтранс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року».
На підставі вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 18 лютого 2015 року: - № 0000192203 про зменшення залишку від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 229690грн.; - № 0000202203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість У розмірі 4297119 грн., у тому числі за основним платежем на суму 2864746 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) на суму 1432373грн.; - № 0000212203 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 3489014 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 2791211 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 697803 грн.
Таким чином, штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1554978 грн. були застосовані контролюючим органом до ТОВ «ПТ» на підставі податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р. та на підставі п. 123.1. ст. 123 ПКУ (діючого на момент виникнення спірних правовідносин) за повторне порушення з заниження податку на додану вартість на 3 109 955 грн., що нібито було повторно вчинено протягом 1095 днів.
Повторність в даному випадку було встановлено на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000202203 від 18 лютого 2015 року.
Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями Публічне акціонерне товариство «Північтранс» (Позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 18.02.2015 № 0000212203, №0000192203, № 0000202203.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 по справі №815/3647/15, адміністративний позов задоволено повністю, а податкові повідомлення-рішення скасовані.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №815/3647/15 від 13.02.2020р. касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2015 - без змін.
Скасування судом податкових повідомлень-рішень від 18.02.2015р. підтверджує відсутність підстав для застосування контролюючим органом до ТОВ «ПТ» штрафу у розмірі 50% за повторність порушення, а відтак податкове повідомлення-рішення № 0001992204 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1554978 грн є незаконними та необґрунтованими.
Дату прийняття рішення Одеським апеляційним адміністративним судом по справі №815/3647/15 - 23.09.2015р. не можливо вважати датою, коли ТОВ «ПТ» стало відомо про порушення його прав, оскільки на цей момент Позивачу не було відомо про те, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1554978 грн. були застосовані контролюючим органом на підставі п. 123.1. ст. 123 ПКУ були застосовані на підставі акту Головного управління ДФС в Одеській області від 28 січня 2015 року №305/15-54-22-01/05523553 та податкового повідомлення-рішення № 0000202203 від 18 лютого 2015 року.
Реальною датою коли ТОВ «ПТ» стало обізнаним (чи могло бути обізнаним) про те, що штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1554978 грн. застосовані на підставі п. 123.1. ст. 123 НКУ, акту Головного управління ДФС в Одеській області від 28 січня 2015 року №305/15-54-22- 01/05523553 та податкового повідомлення-рішення № 0000202203 від 18 лютого 2015 року є датою подання представником ГУ ДФС в Одеській області заперечення на адміністративний позов від 05.01.2016р. (вих. № 5/9/15-32-10-06-09) по справі № 815/6180/15, тобто 05.01.2016.
Однак, сама обізнаність ТОВ «ПТ» про порушення прав перебувала в залежності від судової справи № 815/6180/15, оскільки станом на 05.01.2016р., коли ГОВ «ПТ» дізналось про порушення його прав, вже було подано позовну заяву про скасування податкове повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р. і по якій через 9 днів було проголошено вступну та резолютивну частину рішення, що унеможливило уточнення чи зміну позовних вимог.
Прийняття рішення по справі № 815/6180/15 не дозволяло ТОВ «ПТ» згідно положеннями КАС України змінити в апеляційній чи касаційній інстанції, в першій інстанції при направленні справи на новий розгляд предмету та підстав позову з урахуванням Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.07.2015 по справі №815/3647/15, якою було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000202203 від 18 лютого 2015 року, що було доказом незаконності застосування контролюючим органом до ТОВ «ПТ» штрафних (фінансових) санкції у розмірі 1554978 грн. на підставі п. 123.1. ст. 123 ПКУ (за повторність порушення).
Пропуск ТОВ «ПТ» строків звернення до суду визначених абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України з даною позовною заявою обґрунтовується також, скасуванням рішенням (постановою) ООАС та ОААС від 14.01.2016р. та від 20.04.2016р. податкового повідомлення-рішення №0001992204 від 25.09.2015р., що призводило до часткового захисту прав ТОВ «ПТ» та до відсутності предмету спору, за яким можливо було заявити позов.
Також, пропуск строків обумовлено процесуальною неможливістю визначеною п. 2) ч. 2 ст. 45 КАС України, де зазначено, що подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом є зловживанням процесуальними правами та діями, що суперечать завданню адміністративного судочинства. Предметом нової справи було б аналогічним до справи № 815/6180/15 та аналогічними вимогами про скасування податкового повідомлення рішення.
А відтак, ТОВ «ПТ» не мало процесуального права звертатись з даним позовом до моменту розгляду справи № 815/6180/15 та прийняття 14.02.2023р. Одеським апеляційним адміністративним судом остаточного рішення.
По судовій справі № 815/6180/15 Позивачем подавалось більше 7 касаційних скарг в надії скасування вищезазначеної ППР (з 21.02.2023 по 04.10.2023.
Однією з особливостей самого підприємства - ТОВ «ПТ», є виконання умов мобілізаційних завдань у відповідності до укладених з Департаментом транспорту, зв'язку та організації дорожнього руху Одеської міської ради та Одеської районної державної адміністрації договорів в особливий період. Договори на виконання мобілізаційного завдання (замовлення), відповідно до якого ТОВ «ПТ» зобов'язується виконувати мобілізаційне завдання та заходи мобілізаційної підготовки, затверджені Постановами Кабінету Міністрів України від 27 04 2006 р. № 586 «Про затвердження Порядку укладення договорів (контрактів) на виконання підприємствами, установами та організаціями мобілізаційних завдань (замовлень)», від 03.07.2006 р. No894-09 «Про затвердження Положення про мобілізаційну підготовку національної економіки», від 05.12.2018 р. No1043-0039 «Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період», розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 27.03.2019 р. No1-p/т «Про доведення мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період» та розпорядження Одеського міського голови від 02.07.2019 р. № 01 ДСК/М одо «Про доведення до виконавців мобілізаційних завдань на особливий період», щодо замовлення на пасажирські перевезення автомобільним транспортом на особливий період. Введення воєнного стану, що є особливим періодом в розумінні вищезазначених договорів, зобов'язує невідкладно Позивача виконувати соціально важливі функції, у тому числі з евакуації населення та інших завдань з цивільного захисту населення. Вищезазначені обставини підтверджується долученими листами відповідних державних органів, а самі договори не можуть бути надані до суду через гриф секретності.
Наступною особливістю Позивача є необхідність виконання обов'язків, як об'єкту, який с критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період («Критичної інфраструктури») у відповідності до ЗУ «Про критичну інфраструктуру». Даний статус підприємства підтверджується положеннями ЗУ «Про критичну інфраструктуру», Постанови КМУ Про деякі питання об'єктів критичної інфраструктури № 1109 від 09.10.2020р., Критеріїв та порядку визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених Постановою КМУ №76 від 27 січня 2023 року (надалі - «Критерії та порядок»), а також Критеріїв визначення підприємств, установ і організацій, які мають важливе значення для національної економіки у галузях транспорту, поштового зв'язку, будівництва та енергоефективності в особливий період, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 303 від 24.04.2023р. Вищезазначений статус підприємства окрім законодавства підтверджується розпорядженням Одеської обласної військової адміністрації (Одеської обласної державної адміністрації) № 680/А-2024 від 22.07.2024р. та наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України № 961 від 04.09.2024р.
Намагання підприємства в особливий період зберегти трудовий потенціал з метою забезпечення покладених законодавством та державою функцій, як критичної інфраструктури так і виконання мобілізаційних завдань особливо вплинули та продовжують впливати на дотримання заявником процесуальних строків. Не виконання в першу чергу покладених обов'язків Позивачем, може коштувати людського життя та обороноздатності Держави, а відтак Позивачу не доводиться обирати між виконанням покладених завдань державою та дотриманням процесуальних строків.
Також, однією з підстав поважності пропуску строку, стала реорганізація Товариства і постійна зміна керівництва підприємства, що в свою чергу вплинуло на всі аспекти життя підприємства. Так на підтвердження вищезазначених обставин було надано відповідні рішення Загальних зборів учасників, накази ТОВ «ПТ» та виписки з ЄДРПОУ.
Оцінюючи доводи та пояснення позивача, наведені у клопотанні про визнання причин пропущення строку на звернення до суду із даним позовом поважними, суд виходить з наступного.
Так, суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Щодо аргументу про тривалий розгляд справи № 815/6180/15, суд зазначає, що оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку за одними підставами не перешкоджає і не зупиняє перебіг строку на його оскарження за іншими підставами в окремому провадженні.
Позивач помилково ототожнює результати розгляду іншої справи з моментом виникнення права на позов у даній справі. Право на оскарження штрафних санкцій виникло у позивача з моменту отримання ППР (05.10.2015), і саме з цієї дати він мав можливість навести всі можливі аргументи щодо незаконності штрафу, незалежно від долі основного зобов'язання.
Щодо аргументу про преюдиційне значення справи № 815/3647/15, суд наголошує, що факт скасування попереднього ППР у 2015 році був відомий позивачу ще на стадії розгляду тієї справи. Очікування остаточної юридичної очевидності протягом десяти років суперечить принципу правової визначеності. Позивач не був позбавлений можливості ініціювати даний спір одразу після набрання законної сили рішенням у справі № 815/3647/15, не чекаючи 2026 року.
З приводу зміни судової практики, суд зазначає, що зміна правових висновків Верховного Суду не є підставою для поновлення строку, який сплив задовго до такої зміни. Навіть за умови застосування трирічного строку (1095 днів), про який згадує позивач, такий строк закінчився ще у жовтні 2018 року. Таким чином, посилання на динаміку судової практики не пояснює і не виправдовує пропуск строку тривалістю у десять років.
Аргумент про подання 8 касаційних скарг у 2023 році судом відхиляється, оскільки ці дії стосувалися іншої судової справи. Процесуальна активність у справі № 815/6180/15 жодним чином не підтверджує наявності перешкод для звернення до суду з даним (новим) позовом. Навпаки, це свідчить про наявність у позивача кваліфікованої правової допомоги та ресурсів для ведення судових спорів, що лише підкреслює необґрунтованість тривалого зволікання у даній справі.
Щодо воєнного стану та статусу об'єкта критичної інфраструктури, суд зауважує, що воєнний стан введений у лютому 2022 року, тоді як строк звернення до суду у позивача сплинув ще у квітні 2016 року.
Обставини, що виникли через шість років після закінчення строку, не можуть бути причиною його пропуску. Крім того, позивач є великим підприємством, яке продовжує функціонувати, має штат юристів та можливість звернення до суду через систему «Електронний суд», що нівелює твердження про абсолютну неможливість вчинення процесуальних дій.
Посилання на реорганізацію та зміну керівництва є стандартними ризиками господарської діяльності юридичної особи та не визнаються судами поважними причинами пропуску строків, оскільки внутрішні організаційні питання не є об'єктивно непереборними факторами.
Аналізуючи наведені обставини, суд приходить до переконання, що позивачем не доведено наявності жодної об'єктивно непереборної перешкоди, яка б заважала йому звернутися до суду протягом останніх 10 років. Наведена хронологія подій свідчить про вільний вибір позивачем тактики захисту, яка виявилася невдалою, проте ризики такої тактики покладаються виключно на нього.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis, пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», заява №45783/05; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі «Меньшакова проти України», заява №377/02).
Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (пункт 45 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року в справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» («Перез де Рада Каванілес проти Іспанії»), заява №28090/95). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна Держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (пункт 44 рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року «Osman v. the United Kingdom» («Осман проти Сполученого Королівства»), заява №23452/94 та пункт 54 рішення від 19 червня 2001 року «Kreuz v. Poland» («Круз проти Польщі»), заява №28249/95).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року (пункт 47, заява №3236/03) суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їхня свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Частиною 1 статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
При викладених вище обставинах, суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, адже сутність зазначеного інституту полягає в тому, що особа, яка звертається до суду за захистом порушеного права була не в змозі зробити це внаслідок незалежних від неї обставин, зокрема, якщо цьому перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
На підставі викладеного та керуючись ст. 123 КАС України,
В задоволенні клопотання про поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» строку на звернення до суду відмовити.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПІВНІЧ ТРАНС» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк