про залишення позовної заяви без руху
27 квітня 2026 р. справа № 400/2046/26
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, за період з 17 червня 2022 року по 21 січня 2025 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за актуальним прожитковим мінімумом відповідно до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, за період з 17 червня 2022 року по 21 січня 2025 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за актуальним прожитковим мінімумом відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою від 18.03.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
23.03.2026 року від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі. Заява мотивована тим, що позивача виключено зі списків військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2025 року № 22, крім того, надано грошовий атестат від 21.01.2025 року № 138 під особистий підпис. Саме дата звільнення та отримання грошового атестату і є ключовою датою, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, позивачем пропущений строк звернення до суду, встановлений ст. 122 КАС України.
Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до висновку про залишення її без руху після відкриття провадження у справі, оскільки вона не відповідає положенням статей 160, 161 КАС України, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поряд з цим, нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), що є спеціальним законодавчим актом у сфері трудових правовідносин, передбачено інші терміни оскарження.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Спір в даній адміністративній справі виник з приводу протиправної, на думку позивача, бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу, за період з 17 червня 2022 року по 21 січня 2025 року, виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за актуальним прожитковим мінімумом відповідно до постанови Кабінету Міністрів Україні «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704.
21.02.2025 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 позивача з 21.01.2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 233 КЗпП України, що діяли в редакції, чинній з 19 липня 2022 року.
Судом встановлено, що з даним позовом до суду позивач звернувся 27.02.2026 року.
Відповідно до Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 року № 280, грошовий атестат виписується у 2 примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестату та відтиском гербової печатки з найменування частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації.
Грошові атестати звільнених з військової служби військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), в тому числі, долучаються до їх особових справ.
Судом встановлено, що у зв'язку із вибуттям до нового місця служби військовою частиною НОМЕР_1 вручено позивачу грошовий атестат від 21.01.2025 року.
Вказана обставина підтверджується особистим підписом позивача на наявному в матеріалах справи грошовому атестаті.
В такому грошовому атестаті наявна повна інформація про розмір грошового забезпечення та окремих його складових, нарахованих позивачу, в тому числі щодо його одноразових видів.
Отже, суд вважає, що отримавши грошовий атестат від 21.01.2025 року з інформацією про розмір всіх виплачених йому складових грошового забезпечення, позивач був обізнаний про порушення своїх прав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зазначене також кореспондується з вимогами частини 6 статті 161 КАС України, згідно з якими у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.
Пунктом 7 ч. 1. ст. 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Суд роз'яснює позивачці, що у разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду (ч. 15 ст. 171 КАС України).
У задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі суд відмовляє, оскільки наслідком пропуску позивачем строку звернення з позовом до суду є залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171, 240, 248 КАС України, Законом України "Про судовий збір" суд, -
1. У задоволенні заяви відповідача про закриття провадження у справі, відмовити.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. Позивачу в п'ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку.
4. У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
5. Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України, оскарженню не підлягає.
Суддя А. О. Мороз