про відмову у забезпеченні позову
24 квітня 2026 р. № 400/2968/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Ярощука В.Г., розглянувши у письмовому проваджені матеріали заяви про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , ,
до відповідачівІНФОРМАЦІЯ_1 , , військової частини НОМЕР_1 , ,
прозаява про забезпечення позову,
23 березня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_2 і військової частини НОМЕР_1 про:
визнання протиправною та скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно позивача;
визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 в частині призову та направленні для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період резервістів і військовозобов'язаних позивача відповідно до поіменного списку;
визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 позивача;
зобов'язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
26.03.2026 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі, про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за матеріалами в електронній формі.
Одночасно з позовною заявою позивач подав до суду заяву про забезпечення позову від 22.03.2026, в якій він просив заборонити військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових осіб вчиняти дії стосовно позивача, переміщувати за межі військової частини чи до будь-якої іншої військової частини / навчального центру та / або до іншого місця служби до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 у задоволенні заяви позивача від 22.03.2026 про забезпечення позову відмовлено.
22 квітня 2026 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача від 17.04.2026 про забезпечення позову, в якій він повторно просив заборонити військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових осіб вчиняти дії стосовно позивача, переміщувати за межі військової частини чи до будь-якої іншої військової частини / навчального центру та / або до іншого місця служби до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Заяву про забезпечення позову він умотивував тим, що відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 25.12.2025 № 2025-1225-1333-0569-7 його визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, ОЗ, охорони. Однак, ця довідка не була врахована при проведенні повторного його медичного огляду військово-лікарською комісією 10.03.2026. Крім цього, під час перебування у військовій частині НОМЕР_1 він неодноразово направлявся на лікування та обстеження. Згідно з консультативним висновком від 02.04.2026 йому рекомендовано звільнення від фізичного, психологічного навантаження на 14 днів. На думку позивача, порушення при проведенні 10.03.2026 військово-лікарською комісією призвели до фактично погіршення його стану здоров'я. Невжиття заходів забезпечення позову призведе до ще більшого погіршення стану здоров'я та може унеможливити виконання судового рішення в подальшому, тобто наявна загроза його життю та здоров'ю. Заходи забезпечення позову, про які він просить, є справедливими, співмірними та необхідними.
Розглядаючи матеріали заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Таким чином, зазначеними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме: без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Перевіривши обґрунтованість мотивів заяви про забезпечення адміністративного позову, доказів, поданих із заявою, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні.
Водночас суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина перша статті 151 КАС України визначає, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета позову;
4) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Натомість заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними і співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносини з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 № 14 «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» підкреслено, що забезпеченню адміністративний позов підлягає лише за умови, якщо захист прав та інтересів осіб буде ускладнено або унеможливлено до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Така позиція цілком кореспондується з правовою позицією, викладеною в абзаці 5 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011, відповідно до якої «з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову».
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтував подану заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Позивачем обрано спосіб забезпечення позову у вигляді заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, пов'язані з його направленням подальшого на проходження військової служби до інших військових частин або передислокування.
Обравши вищезазначений спосіб забезпечення позову, позивач намагається в межах інституту забезпечення позову визначити, по суті, зручне для себе місце проходження військової служби - у військовій частині НОМЕР_1 , зокрема на місці її дислокації.
З огляду на це суд прийшов до висновку, що обраний позивачем спосіб забезпечення позову:
по-перше, є неспівмірним заявленим позовним вимогам;
по-друге, є втручанням у повноваження військової частини, яка входить до складу Збройних Сил України.
Суд критично оцінює доводи позивача щодо застосування заходів забезпечення позову, саме таким шляхом, оскільки вважає неприпустимим втручання у повноваження військової частини як структурного підрозділу Збройних Сил України, тим більше під час дії в Україні воєнного стану.
Крім цього, у заяві про забезпечення позову від 17.04.2026 позивач сам вказав на те, що при проходженні військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , він неодноразово направлявся військовою частиною НОМЕР_1 на лікування та медичне обстеження. Вказане свідчить, що йому надається при проходженні військової служби належна медична допомога. Його можливе переведення до іншої військової частини та / або іншого місця служби не призведе до позбавлення його можливості отримувати необхідну медичну допомогу в іншій військовій частині та / або в іншому місці служби.
Суд також відхилив як необґрунтоване твердження позивача про те, що його переведення до іншої військової частини унеможливить ефективний захист порушених прав, оскільки задоволення позову може мати своїм наслідком протиправність усіх прийнятих в подальшому індивідуальних актів суб'єктів владних повноважень щодо проходження позивачем військової служби.
З огляду на вищевикладене, суд не встановив обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Керуючись статтями 150-154, 156, 243, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) від 17.04.2026 про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, а саме: 24.04.26.
3. Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на цю ухвалу подається безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Ярощук Василь Григорович