про залишення позовної заяви без руху
27 квітня 2026 р. справа № 400/4142/26
м. Миколаїв
Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з позовною заявою:
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 15.12.2024 року; зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.12.2024 року щодо припинення виплати пенсії, протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії, протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії, протиправними дії щодо визначення ОСОБА_1 як особи, якій не здійснюється масовий перерахунок пенсії, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу та не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області поновити виплату пенсії з листопада 2024 року, перерахувати розмір пенсії з 06.08.2014 року в порядку передбаченому ст. 27. 28, 40, 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виключити з кола осіб, яким не здійснюється масовий перерахунок пенсії, виплатити компенсацію втрати частини доходу з листопада 2024 року до дати фактичної виплати пенсії на банківський рахунок, виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам.
Суд ознайомився з позовом та встановив наступне.
Частиною 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд, серед іншого, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.12.2024 року щодо припинення виплати пенсії, протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії, протиправною бездіяльність щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії з 06.08.2014 року.
Як встановлено судом, листом відповідача від 14.08.2025 року позивачу повідомлено, що на виконання рішення суду від 05.11.2021 року у справі № 400/5568/20, позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 06.08.2014 року. Рішенням суду на Головне управління жодних зобов'язань щодо проведення подальших перерахунків із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, не покладалось.
Також повідомлено, що 25.12.2024 року прийнято рішення № 1400-0402-8/101079 про припинення виплати пенсії з 01.01.2025 року до з'ясування обставин, яке направлено листом Головного управління від 25.12.2024 року № 1400-0402-8/101079 поштовим відправленням на адресу, зазначену в електронній пенсійній справі.
Таким чином, датою, з якою суд пов'язує початок перебігу строку на звернення до суду з даним позовом, є лютий 2025 року - наступний місяць після припинення виплати пенсії.
Представник позивача подав до суду позов 17.04.2026 року, тобто більше ніж через 1 рік та 2 місяці з дати припинення виплати пенсії.
Заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду представник позивача не подав.
Суд звертає увагу, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 наголосив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Також Верховний Суд зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відтак, суд звертає увагу, що отримання позивачем листа відповідача від 14.08.2025 року у відповідь на його заяву від 31.07.2025 року, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011 року.
Представник позивача не надав доказу сплати судового збору.
Згідно Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У прохальній частині позовної заяви позивачем об'єднаного дев'ять вимог немайнового характеру, п'ять з яких є взаємопов'язаними.
Основними позовними вимогами позивача є:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 25.12.2024 року щодо припинення виплати пенсії та зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії з листопада 2024 року;
- визнати протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу та зобов'язати відповідача виплатити компенсацію втрати частини доходу з листопада 2024 року до дати фактичної виплати пенсії на банківський рахунок.
Решта позовних вимог є похідними.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).
Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов'язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги, а тому не відносяться до сум заробітної плати.
Відтак норми п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" на позовні вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходу не поширюються.
В Законі України "Про судовий збір" не передбачено пільг щодо сплати судового збору у даній категорії справ.
Таким чином, при зверненні до суду з цим позовом, позивачеві слід було сплатити 2 662,40 грн. судового збору за дві позовні вимоги немайнового характеру.
Разом з цим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позов поданий за допомогою системи "Електронний суд", має застосовуватись коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З урахуванням коефіцієнту 0,8 розмір судового збору становить 2 129,92 грн. (1 064,96 грн. х 2 вимоги немайнового характеру).
Таким чином, представнику позивача слід сплатити судовий збір в сумі 2 129,92 грн.
Судовий збір сплачується на рахунок № UA838999980313191206084014478, отримувач коштів Миколаїв.ГУК/тг м. Миколаїв/22030101, код отримувача 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030101, найменування збору: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), призначення платежу: судовий збір за позовом (ПІБ, ідентифікаційний код/серія та номер паспорта позивача).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Залишити позовну заяву без руху.
2. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду:
- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин;
- документ про сплату судового збору в сумі 2 129,92 грн.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.
4. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А. О. Мороз