27 квітня 2026 р. справа № 400/6821/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49008, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., Краматорський р-н, 84122
провизнання протиправним та скасування рішення від 13.06.2025 р. № 143050006179, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13 червня 2025 р. за № 143050006179;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 пільговий стаж за списком № 1 за період з 03.08.16 р. до 28.05.25 р., визначений згідно довідки від 28 травня 2025 р. за № 0034.02/09-286;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 5 червня 2025 р.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що відповідач 1 протиправно не призначив позивачці пенсію за віком на пільгових умовах на підставі її заяви та не зарахував пільговий стаж за списком № 1 за період з 03.08.16 р. до 28.05.25 р., визначений згідно довідки від 28 травня 2025 р. за № 0034.02/09-286.
Від відповідача 1 надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовні вимоги та зазначив, 13.06.25 р. за принципом екстериторіальності Головним управлінням в Донецькій області розглянуто заяву від 05.06.25 р. та додані до неї документи та прийнято рішення № 143050006179 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058. Рішення вважає правомірним, підстав для призначення позивачу пенсії на пільгових умовах не має.
Від відповідача 2 надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що за принципом екстериторіальності Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянуто заяву позивачки від 05.06.25 р. та прийнято рішення №143050006179 від 13.06.25 р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 50 років та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. В той же час за наслідком повторного розгляду наданого пакету документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області вказане рішення було переглянуто. Так, на підставі довідки від 28.05.25 р. № 0034.2/09-286 до пільгового стажу роботи за Списком № 1 було зараховано періоди роботи з 11.09.09 р. до 02.08.16 р. та з 03.08.16 р. до 30.04.25 р. Таким чином пільговий стаж роботи за Списком № 1 склав 16 років 2 місяці 21 день. Тобто, до страхового та пільгового стажу роботи зараховано всі періоди. За результатом повторного розгляду заяви від 05.06.25 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення про відмову в призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.07.25 р. № 143050006179 (на заміну рішення від 13.06.25 р. № 143050006179) через недосягнення пенсійного віку 50 років.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Позивачка 05.06.25 р. звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Списку № 1.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення № 143050006179 від 13.06.25 р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 50 років та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
В подальшому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області вказане рішення було переглянуте та зараховано до страхового та пільгового стажу позивачки всі періоди ї роботи, в тому числі спірний період, та прийнято рішення про відмову в призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.07.25 р. № 143050006179 (на заміну рішення від 13.06.25 р. № 143050006179) через недосягнення пенсійного віку 50 років.
Позивачка вважає протиправним рішення № 143050006179 від 13.06.25 р. про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яким їй відмовлено у призначені пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 50 років та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи.
3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини другої статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.».
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість згідно з пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 р., збільшено раніше передбачений пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 ( 36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КС України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КС України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КС України).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 р. у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 р. у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.21 р. до справі № 360/3611/20.
Зміни до правового регулювання щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 до Закону України № 1788 внесено Законом № 213-VІІІ від 02.03.15 р.
Так, п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону № 1788 (в редакції, чинній до прийняття Закону № 213-VІІІ) було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 ( 36-2003-п) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тому суд вважає за можливе застосувати до даної справи висновок Великої Палати Верховного Суду від 03.11.21 р. у справі № 360/3611/20.
Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивачки страхового стажу 29 років 10 місяців 4 дні (не менше 15 років), з яких пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 16 років 2 місяці 21 день (не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах) та досягнення нею на час звернення з заявою 45 років, відповідач 2 протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1.
Суд зазначає, що у даному випадку права позивачки порушені рішенням відповідача 2 від 16.07.25 р. № 143050006179, яке було прийняте ним на заміну рішення від 13.06.25 р. № 143050006179 і єдиною підставою для відмови стало недосягнення пенсійного віку 50 років. Відтак, суд користуючись правом згідно ч. 2 ст. 9 КАС України для ефективного захисту прав позивачки вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення відповідача від 16.07.25 р. № 143050006179.
При цьому, оскаржуване позивачкою рішення від 13.06.25 р. № 143050006179 скасуванню не підлягає, оскільки на час розгляду справи воно не є чинним, відповідач 2 скасував його прийнявши на його заміну рішення від 16.07.25 р. № 143050006179.
Також, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача 2 зарахувати до пільгового стажу позивачки період з 03.08.16 р. до 28.05.25 р., визначений згідно довідки від 28.05.25 р. за № 0034.02/09-286, оскільки на час розгляду справи зазначений період зарахований відповідачем 2 до пільгового стажу позивачки. Тобто, на час розгляду справи права позивача в цій частині не є порушеними.
Крім того, суд звертає увагу, що помилковим є твердження позивачки, що дії стосовно призначення пенсії мають бути здійснені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, з огляду на наступне.
Пунктом 4.2 розділу ІV Приймання, оформлення і розгляд документів Порядку № 22-1 передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності, було визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Згідно з вимогами пункту 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до абзацу другого пункту 4.7 розділу ІV Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, а після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні підстави для задоволення щодо неї позовних вимог.
Суд вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії позивачу, є уповноваженим органом, який має прийняти рішення про призначення позивачці пенсії на пільговий умовах за Списком №1, а прийнявши таке рішення, має передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду в Миколаївській області за місцем проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати подання заяви, а саме з 5 червня 2025 р.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити.
Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як визначено ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судовим витратами у справі є судовий збір, який позивачка сплатила у розмірі 968,96 грн., доказів понесення інших судових витрат учасники справи суду не подавали.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 16.06.20 р. у справі № 620/1116/20: "... Оскільки позов ОСОБА_1 містив декілька вимог (дві) немайнового характеру, які хоча і частково, але підлягають задоволенню, тому розмір компенсації судових витрат колегія суддів визначає виходячи з кількості (а не розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог".
Отже, судові витрати у виді судового збору присуджуються позивачці в розмірі 968,96 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, оскільки скасоване судом рішення прийнято саме ним.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49008, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., Краматорський р-н, 84122, ЄДРПОУ 13486010), задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 16.07.25 р. № 143050006179 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49008, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., Краматорський р-н, 84122, ЄДРПОУ 13486010) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 05.06.25 року.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, 49008, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька обл., Краматорський р-н, 84122, ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень дев'яносто шість копійок).
6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз