22 квітня 2026 рокусправа № 380/24304/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 1, ГУ ПФ України у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач 2, ГУ ПФ України в м. Києві), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоду роботи з 25.02.1992 по 21.04.1993 та відмови у перерахунку пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи з 25.02.1992 по 21.04.1993 та перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 , з дати її призначення, а саме з 03.07.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 перераховану пенсію за віком з дати її призначення, а саме з 03.07.2025.
Ухвалою суду від 16.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами протиправно не зарахованого до страхового стажу позивача період роботи на території російської федерації, оскільки спірний період роботи підтверджено записами трудової книжки.
Відповідач 1 проти позову заперечив з підставі викладених у відзиві. Вказав, що за результатами розгляду заяви від 24.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до наданих до неї документів позивачу призначено пенсію за віком з 03.07.2025 при страховому стажі 34 роки 09 місяців 06 днів. При призначення пенсії до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі «Зоря» з 17.07.1989 по 21.01.1992 відповідно до наданої довідки про вихододні. Рішенням від 11.11.2025 позивачу проведено допризначення пенсії з 03.07.2025 з урахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Зоря» з 17.07.1989 по 21.01.1992 на підставі наданих документів та розмір пенсії обчислено при страховому стажі 36 років 06 місяців 23 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації з 25.02.1992 по 21.04.1993, оскільки 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31.12.1991. Періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Пенсійний фонд України звернувся із запитом від 27.12.2022 за №2800-030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв'язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації. Відповідно до запропонованого порядку дій, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території рфср по 31.12.1991, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058.
Відповідач 2 проти позову заперечив з підставі викладених у відзиві. Вказав, що позивач звернувся до ГУ ПФ України в м. Києві зі зверненням через вебпортал Пенсійного фонду України, яке зареєстровано 10.11.2025 за №63353/Б-2600-25 щодо результатів розгляду заяви про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.12.2025 №59645-63353/Б-02/8-2600/25 надано відповідь на звернення позивача та зазначено, що 24.09.2025 позивач звернувся з заявою №7297 та документами про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Заява розглядались за принципом екстериторіальності в порядку єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким прийнято рішення про призначення Позивачу пенсії за віком з 03.07.2025. Головним управлінням всебічно розглянуто матеріали електронної пенсійної справи та з 03.07.2025 проведено перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 17.07.1989 по 21.01.1992 роки (робота в колгоспі). Загальний стаж роботи складає 36 років 6 місяців 23 дні. Не враховано до стажу роботи період роботи в рф з 25.02.1992 по 21.04.1993 (з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тому громадянам, які працювали на території російської федерації стаж роботи можливо зарахувати по 31.12.1991).
Представник позивача подав до суду відповіді на відзив, в яких позовні вимоги підтримав повністю. Також вкотре зауважив, що спірні період роботи на території рф підтверджено належними записами трудової книжки позивача.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 стаття 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, відзивів, відповідей на відзив, а також долучених письмових доказів,
ОСОБА_1 з метою призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» звернувся із заявою від 08.07.2025 до ГУ ПФ України в м. Києві, до якої долучив наявні у нього документи.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду ГУ ПФ України в Одеській області, яке прийняло рішення №262540019766 від 15.07.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком.
Рішенням вмотивоване тим, що до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1982 по 17.06.1989 згідно диплому серії НОМЕР_1 від 23.06.1989, оскільки термін навчання перевищує встановлений законодавством та перетинається з періодом проходження військової служби; період роботи в колгоспі з 17.07.1989 по 21.01.1992, оскільки відсутня інформація про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в громадському господарстві; період роботи на території російської федерації з 25.02.1992 по 21.04.1993, оскільки російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992; період роботи з 09.02.1999 по 08.07.1999, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу.
Позивач повторно звернувся до ГУ ПФ України в м. Києві з метою призначення пенсії за віком із заявою від 24.09.2025.
За принципом екстериторіальності заяву позивача передано для розгляду ГУ ПФ України у Львівській області, яке прийняло рішення №262540019766 від 06.10.2025 про призначення пенсії за віком з 03.07.2025.
Також, рішенням ГУ ПФ України у Львівській області №262540019766 від 12.11.2025 позивачу здійснено допризначення пенсії та зараховано до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Зоря» з 17.07.1989 по 21.01.1992.
Позивач з метою зарахування періоду роботи на території російської федерації з 25.02.1992 по 21.04.1993 в Торгово-виробничому підприємстві «Тонпик» звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області шляхом подання звернення через вебпортал.
Листом від 28.11.2025 відповідач 1 повідомив позивача, що за результатами розгляду заяви від 24.09.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058 та наданих до неї документів ГУ ПФ України у Львівській області призначено пенсії за віком з 03.07.2025 при страховому стажі 34 роки 09 місяців 06 днів. При призначення пенсії до страхового стажу безпідставно не було зараховано період роботи в колгоспі «Зоря» з 17.07.1989 по 21.01.1992 відповідно до наданої довідки про вихододні. Рішенням від 11.11.2025 проведено допризначення пенсії з 03.07.2025 з урахуванням до страхового стажу періоду роботи в колгоспі «Зоря» з 17.07.1989 по 21.01.1992 на підставі наданих документів та розмір пенсії обчислено при страховому стажі 36 років 06 місяців 23 дні. До страхового стажу не зараховано період роботи на території російської федерації з 25.02.1992 по 21.04.1993, оскільки 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Таким чином, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31.12.1991.
Також, позивач подав звернення через вебпортал до ГУП ФУ України в м. Києві щодо зарахування спірного періоди роботи.
Відповідач 2 листом від 09.12.2025 повідомив позивача, що заява розглядались за принципом екстериторіальності в порядку єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів ГУ ПФ України у Львівській області, яким прийнято рішення про призначення пенсії за віком з 03.07.2025. Головним управлінням всебічно розглянуто матеріали електронної пенсійної справи та з 03.07.2025 проведено перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи з 17.07.1989 по 21.01.1992 (робота в колгоспі). Загальний стаж роботи складає 36 років 6 місяців 23 дні. Не враховано до стажу роботи період роботи в рф з 25.02.1992 по 21.04.1993 (з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 .03.1992, тому громадянам, які працювали на території російської федерації стаж роботи можливо зарахувати по 31.12.1991).
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу, суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-VI (далі - Закон №1058-VI) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Частинами 1, 2 статті 5 Закону №1058-VI передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 9 Закону №1058-VI відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-VI:
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
- страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1 - 3 статті 24 Закону №1058-VI передбачено, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною 1 статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно із абзацами 1, 2 частини 1 статті 40 Закону №1058-VI для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01.07.2000 становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30.06.2000 незалежно від перерв.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.04.2014 №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1), який визначає, зокрема, перелік документів, необхідних для призначення пенсії.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 3 пункту 2.1 розділу II Порядку №22-1 особи, яким пенсія відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення призначається з урахуванням заробітної плати, отриманої за періоди роботи на територіях держав-учасниць міжнародних договорів (угод), надають довідки про заробітну плату для призначення пенсії (з розбивкою по місяцях), видані підприємствами, установами чи організаціями (їх правонаступниками), де працювала особа, або архівними установами.
При цьому, статтею 4 Закону №1058-VI встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України та складається поряд з національним законодавством, із міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань здійснює міжнародне співробітництво, забезпечує виконання зобов'язань, узятих за міжнародними договорами України з питань, що належать до його компетенції (підпункт 13 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №280 від 23.07.2014).
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України та росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (дата підписання: 14.01.1993) встановлено, що трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до статті 7 цієї Угоди питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 та двосторонніми угодами в цій галузі.
Статтею 5 цієї Угоди передбачено гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, яка була чинною на момент звернення позивача за призначенням пенсії, поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Згідно з частиною 2 статті 6 Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої з цих держав, а також, на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цією Угодою.
При цьому, необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані в належному порядку на території держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР до 01.12.1991, приймаються на території держав-учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11 Угоди від 13.03.1992), а Держави-учасниці Співдружності, зі свого боку, беруть на себе зобов'язання інформувати одна одну про діюче в їхніх державах пенсійне законодавство, наступні його зміни, а також вживати необхідних заходів щодо встановлення обставин, які мають вирішальне значення для визначення права на пенсію та її розміру (стаття 10 Угоди від 13.03.1992).
Суд зауважує, що Угодою від 13.03.1992 встановлено, зокрема, правила обчислення розміру пенсій.
Згідно із частиною 3 статті 6 цієї Угоди обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Зазначеною Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав №01-1/2-07 від 26.03.2008 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992 встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди.
Отже, викладені положення зазначених Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають. При цьому, обчислення пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З доказів у справі суд встановив, що під час призначення пенсії з 03.07.2025 позивачу не зараховано до страхового стажу період трудової діяльності на території російської федерації з 25.02.1992 по 21.04.1993 в Торгово-виробничому підприємстві «Тонпик».
З позиції представника позивача спірний період роботи повинен зараховуватися до страхового стажу позивача на підставі записів трудової книжки позивача.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 01.01.2004.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Системний аналіз викладених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності), для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637.
Суд встановив, що згідно з записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 :
- 25.02.1992 (запис №3) прийнятий на посаду інженера з зовнішньоекономічних зв'язків за контрактом в Торгово-виробниче підприємство «Тонпик»;
- 21.04.1993 (запис №6) звільнений за власним бажанням.
Як вже зазначалося згідно з приписами Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою; у разі виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
У постанові від 29.03.2023 у справі №360/4129/20 Верховний Суд зазначив, що обчислення стажу здійснюється, згідно із законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відповідно до законодавства російської федерації страховий стаж має бути підтверджений на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації.
Водночас обов'язковою умовою для включення періоду роботи, яка виконувалась на території російської федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до Пенсійного Фонду російської федерації за цей період.
Відповідно до абзацу 5 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Пунктом 2.10 Порядку №22-1 визначено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Додатком 5 до Порядку №22-1 затверджена форма довідки про заробітну плату для призначення пенсій.
За змістом вказаної форми довідка повинна містити, зокрема, штамп органу, що видав довідку; ПІБ особи, якій довідка видана; суми заробітної плати та період, за який вона нарахована; підставу видачі довідки; ПІБ, посада та підпис уповноважених осіб.
Однак суд звертає увагу, що у справі відсутні будь-які довідки про заробітну плату позивача за період з 25.02.1992 по 21.04.1993. Також, відсутні будь-які докази сплати роботодавцем на користь позивача страхових внесків до Пенсійного Фонду російської федерації за цей період. Вказаних відомостей також не містить і трудова книжка позивача.
Також, позивачем не надано до суду доказів подання відомостей із індивідуального (персоніфікованого) обліку чи довідок від роботодавців про сплату страхових внесків до пенсійного органу під час звернення із заявою про призначення пенсії.
Таким чином, спірний період роботи позивача з 25.02.1992 по 21.04.1993 на території російської федерації неможливо зарахувати до страхового стажу через відсутність відомостей про сплату страхових внесків.
При цьому, на думку суду, вихід України з 29.11.2022 року із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, не впливає на порядок обчислення стажу, набутого позивачем на території Російської Федерації, до цього моменту, для призначення пенсії.
Це, зокрема, пояснюється тим, що у пункті 2 статті 13 Угоди зазначено, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, з огляду на правове регулювання спірних правовідносин та встановлені обставини справи суд висновує, що у відповідачів відсутні правові підстави для зарахування періоду роботи позивача з 25.02.1992 по 21.04.1993 в російської федерації.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. Отже, у задоволенні позову слід відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України стягнення судових витрат на користь позивача, якому у задоволенні позову відмовлено повністю не передбачено.
Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, КАС України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судовий збір покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів; ЄДРПОУ 13814885).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ; ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Кравців Олег Романович