27 квітня 2026 рокусправа № 380/4643/26
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Коморного О.І., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Департаменту патрульної поліції та зобов'язання вчинити дії.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 з вимогами:
- визнати протиправним та скасувати Рішення комісії з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.05.2025 року (протокол № 9) в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України Про Національну поліцію;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням йому групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержані під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що він проходив службу в лавах Національної поліції України та 18 жовтня 2023 року, під час безпосереднього несення служби у складі зведеного загону Департаменту патрульної поліції «ХИЖАК», виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Внаслідок цієї події позивач отримав тяжкі множинні осколкові поранення, забій головного мозку та ряд інших супутніх травм.
Позивач вказує, що за результатами тривалого лікування та проходження медичної (військово-лікарської) комісії, відповідно до Свідоцтва про хворобу № 541 від 30.10.2024 року, його визнано непридатним до подальшої служби в поліції. При цьому комісією встановлено: травма отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях. Надалі, наказом Департаменту патрульної поліції від 12.12.2024 року № 2778 о/с позивача звільнено зі служби за станом здоров'я з 16 грудня 2024 року.
Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) від 29.01.2025 року, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, причому датою встановлення інвалідності визначено 16.12.2024 року, тобто безпосередньо день звільнення. З метою реалізації свого права на соціальний захист позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги (ОГД). Проте, оскаржуваним рішенням комісії йому відмовлено.
Підставою для відмови стало те, що інвалідність встановлена в день звільнення, а не «протягом шести місяців після звільнення», як того формально вимагає пункт 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію». Позивач не погоджується з таким рішенням, вважає таку відмову протиправною, такою, що базується на надмірному формалізмі та прямо порушує його гарантоване право на соціальний захист. Позивач наполягає, що з огляду на обставини отримання поранення (участь у бойових діях), до його випадку підлягають застосуванню саме приписи пункту 3 частини 1 статті 97 вказаного Закону.
Ухвалою від 19.03.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свою правову позицію суб'єкт владних повноважень мотивує передусім тим, що оскаржуваний протокол комісії № 9 від 13.05.2025 року за своєю правовою природою не є рішенням (актом індивідуальної дії), яке самостійно породжує безпосередні юридичні наслідки для позивача, а виступає лише джерелом інформації про результати розгляду заяви.
Крім того, відповідач акцентує увагу суду на підставі звільнення. Зазначається, що позивача звільнено за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону (через хворобу), а не через поранення. На думку відповідача, цей факт нормативно виключає можливість застосування до спірних правовідносин пункту 3 частини 1 статті 97 Закону. Також відповідач стверджує, що оскільки інвалідність встановлена 16.12.2024 року - тобто в останній день перебування на службі, а не після фактичного звільнення з лав поліції, це унеможливлює виплату ОГД як особі, звільненій з поліції. Щодо заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач заперечив їх обґрунтованість через відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів фактичного понесення таких витрат.
У відповіді на відзив представник позивача спростовує доводи, викладені відповідачем. Зокрема наголошує, що оскаржуване рішення комісії, оформлене Протоколом № 9, мало своїм прямим наслідком відмову у призначенні та виплаті коштів, а отже, воно безпосередньо зачіпає майнові інтереси та порушує права позивача, що робить його належним предметом судового оскарження.
Щодо підстави звільнення, представник позивача вказує, що стаття 77 Закону України «Про Національну поліцію» об'єктивно не містить окремого пункту про звільнення «через травму» чи «через поранення». Усі випадки звільнення поліцейських за станом здоров'я юридично оформлюються як «через хворобу». Проте, ключовим документом є Свідоцтво про хворобу, яке чітко констатує наявність саме бойової травми. Окремо звернуто увагу на те, що встановлення поліцейському інвалідності під час проходження служби або безпосередньо в день звільнення не позбавляє його законного права на отримання ОГД, що повністю узгоджується зі сталою судовою практикою Верховного Суду.
Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку відповідно до ч. 1 ст. 258 КАС України.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд всебічно, повно та об'єктивно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінив надані докази за своїм внутрішнім переконанням у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
ОСОБА_1 у період з 16 лютого 2016 року по 16 грудня 2024 року безперервно проходив службу в лавах Національної поліції України. Зокрема, позивач ніс службу в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області та у Департаменті патрульної поліції, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта поліції.
Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції від 16 вересня 2023 року № 102дск, позивача відряджено у складі зведеного загону Департаменту патрульної поліції для виконання спеціальних службових та бойових завдань на територіях Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, Луганської та Харківської областей.
Як слідує з наявних у справі доказів, 18 жовтня 2023 року, виконуючи бойове завдання у складі зведеного загону «ХИЖАК» у лісовій місцевості поблизу населеного пункту Торське Краматорського району Донецької області, ОСОБА_1 разом з іншими поліцейськими потрапив під ворожий артилерійський обстріл з боку збройних сил російської федерації. Внаслідок цього обстрілу позивач отримав тяжкі множинні мінно-вибухові та осколкові поранення.
Обставини отримання поранення належним чином зафіксовані та досліджені в Акті спеціального розслідування групового нещасного випадку (форма Н-1 (ПВ)) від 11 січня 2024 року. У вказаному офіційному документі комісією констатовано та кваліфіковано, що нещасний випадок із позивачем стався у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення зазначених заходів, у період проходження служби та під час виконання службових обов'язків.
Після тривалого стаціонарного лікування та реабілітації позивач пройшов медичний огляд. Згідно зі Свідоцтвом про хворобу № 541 від 30 жовтня 2024 року, виданим медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області», ОСОБА_1 встановлено розгорнутий клінічний діагноз, серед іншого: «Наслідки вибухової травми (18.10.2023 р.): вогнепальне осколкове сліпе поранення м'яких тканин правої половини голови з металевими осколками... черепно-мозкова травма, забій головного мозку... вогнепальне осколкове сліпе поранення грудної клітки...».
Суд звертає особливу увагу на пункт 12 цього Свідоцтва, де комісією чітко визначено причинний зв'язок: «Травма, ТАК, отримана під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії...».
За остаточним висновком комісії позивача визнано непридатним до служби в поліції.
На підставі зазначеного висновку медичної комісії, наказом Департаменту патрульної поліції від 12 грудня 2024 року № 2778 о/с (по особовому складу) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 16 грудня 2024 року. Юридичною підставою звільнення став пункт 2 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції).
У подальшому, за результатами проходження експертизи, згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) від 29 січня 2025 року за № 184/25/505/В, позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності.
У витязі зазначена причина інвалідності: поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержані під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції.
При цьому, відповідно до офіційного листа-роз'яснення Комунального некомерційного підприємства "Львівське територіальне медичне об'єднання" від 15 лютого 2026 року, датою встановлення інвалідності визначено дату офіційної реєстрації направлення на комісію, а саме 16 грудня 2024 року (що хронологічно збігається з датою звільнення позивача зі служби).
Реалізуючи своє право на гарантований державою соціальний захист, 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту патрульної поліції із заявою про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги (ОГД) у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок отриманого на службі поранення.
Однак, рішенням комісії з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського Департаменту патрульної поліції, результати якого оформлені Протоколом № 9 від 13 травня 2025 року, позивачу відмовлено у виплаті запитуваної ОГД.
Зі змісту витягу з Протоколу № 9 судом встановлено, що єдиною фактичною та юридичною підставою для відмови слугував висновок комісії про «відсутність встановлення групи інвалідності протягом шести місяців після звільнення ОСОБА_2 з поліції, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».
Не погоджуючись з такою відмовою суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та аргументам сторін, суд виходить з такого глибокого аналізу.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону N 580-VIII одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі: визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.
Відповідно до частини третьої статті 97 Закону N 580-VIII Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 99 Закону N 580-VIII розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) - особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату: визначення поліцейському внаслідок причин, зазначених у пункті 4, інвалідності III групи - 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.
Таким чином, зазначене положення Закону N 580-VIII застосовується виключно за обов'язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):
1) причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;
2) інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;
3) причина звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 7 вересня 2018 року у справі №359/1238/17, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 29 жовтня 2018 року у справі №287/129/17-а, від 1 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17, від 14 листопада 2018 року у справі №822/2525/17, від 14 листопада 2018 року у справі №821/182/18, від 13 листопада 2018 року у справі №822/3331/17, від 14 листопада 2018 року у справі №823/1225/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/1450/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/1872/18, від 23 листопада 2018 року у справі №822/962/18, від 22 січня 2019 року у справі № 2340/2663/18, від 20 лютого 2019 року у справі №812/484/18, від 15 квітня 2019 року у справі № 823/1798/18, від 10 жовтня 2019 року у справі №822/1083/18, від 5 лютого 2020 року у справі №810/836/18, від 30 березня 2020 року у справі №826/2761/18, від 23 квітня 2020 року у справі №822/999/18, від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18, від 13 травня 2020 року у справі №810/593/18 та від 2 листопада 2022 року у справі №140/6115/21. від 10 серпня 2023 року N640/27462/20.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 101 Закону N 580-VIII закріплено вичерпний перелік підстав, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 N 646 (далі - Порядок N 646).
Відповідно до пункту 2 Порядку N 646 одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується у випадках, визначених частиною першою статті 97 Закону України "Про Національну поліцію", у розмірах, встановлених статтею 99 Закону України "Про Національну поліцію".
Відповідно до пункту 5 Порядку N 646 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: 1) у разі загибелі (смерті) поліцейського - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; 2) у разі встановлення поліцейському інвалідності - дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, а в разі відсутності дати, з якої встановлено інвалідність, - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії; 3) у разі встановлення поліцейському ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата видачі довідки про результати визначення в застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.
Згідно з пунктом 10 Порядку N 646 для призначення і виплати одноразової грошової допомоги заява (рапорт) за формою згідно з додатком подається керівникові органу поліції, закладів освіти за останнім місцем проходження служби.
Відповідно до пункту 12 Порядку N 646 для призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі визначення інвалідності чи часткової втрати працездатності поліцейського без визначення інвалідності поліцейський подає в паперовій або електронній формі на адресу електронної пошти з дотриманням вимог законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи:
1) заяву (рапорт) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності, до якої додаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, передбаченого частиною першою статті 13 Закону України Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус; копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);
2) витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
3) витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках);
4) постанову відповідної медичної (військово-лікарської) комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
5) акт (акти) розслідування нещасного випадку, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, за формою, визначеною МВС, зокрема про те, що цей випадок не пов'язаний з учиненням поліцейським кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
6) довідку органу, установи, організації, підрозділу, якими попередньо було здійснено виплату одноразової грошової допомоги, із зазначенням підстави та дати її призначення, розміру виплати (у разі отримання такої виплати).
Достовірність зазначеної інформації в заяві (рапорті) про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням втрати працездатності чи інвалідності або копій документів, зазначених в абзацах третьому і четвертому цього пункту, засвідчує своїм підписом особа, яка подає документи, та перевіряє особа, яка їх приймає. Засвідчення копій документів, зазначених у підпунктах 2-5 цього пункту, здійснює керівник установи, організації, підрозділу, що видав документ.
Згідно з пунктом 15 Порядку N 646 у місячний строк з дня реєстрації заяви та визначення повного кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги (зокрема з урахуванням особистого розпорядження), бухгалтерська служба готує висновок про призначення одноразової грошової допомоги.
У разі відсутності підстав для призначення виплати одноразової грошової допомоги або у разі, коли документи (їх копії) подано не в повному обсязі чи не за належністю, керівник бухгалтерської служби органу поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій, письмово інформує заявника про прийняте рішення з обґрунтуванням підстав чи повернення документів.
Оскарження відсутності підстав для призначення одноразової грошової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.
У разі надсилання запитів до органів поліції, закладів освіти, центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, заявника строк підготовки висновку про призначення одноразової грошової допомоги може бути продовжено до отримання відповідної інформації для його належного оформлення, але не більш як на два місяці з дня надсилання запиту.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги складається працівником бухгалтерської служби та підписується керівниками бухгалтерської служби, підрозділів служби персоналу (кадрового забезпечення) та юридичної служби органу поліції, закладу освіти, у якому поліцейський проходить (проходив) службу, або особами, на яких покладено виконання таких функцій.
Висновок про призначення одноразової грошової допомоги затверджує:
у центральному органі управління поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, територіальних органах поліції, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції, - Голова Національної поліції або особа, на яку покладено виконання таких функцій;
у територіальних органах поліції, міжрегіональних територіальних органах Національної поліції, закладах та установах, що належать до сфери управління Національної поліції, - керівник відповідного органу, закладу, установи або особа, на яку покладено виконання таких функцій;
у закладах освіти - керівник відповідного закладу освіти або особа, на яку покладено виконання таких функцій.
У разі затвердження висновку про призначення одноразової грошової допомоги керівником органу поліції або закладу освіти, у якому проходить (проходив) службу поліцейський, або особою, на яку покладено виконання таких функцій, у п'ятнадцятиденний строк з дня його затвердження видається наказ про виплату одноразової грошової допомоги.
Як підтверджується матеріалами адміністративної справи, позивач належним чином та у повному обсязі реалізував своє право на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД).
Він звернувся у встановленому законодавством порядку із відповідною заявою до уповноваженого органу за останнім місцем проходження служби, додавши вичерпний пакет документів, чітко передбачений вимогами Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2024 року № 646.
Разом з тим, відповідно до висновків, викладених у Свідоцтві про хворобу № 541 від 30.10.2024 року, виданому медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», ОСОБА_1 визнано непридатним до служби в поліції.
Вказаним офіційним медичним документом беззаперечно констатовано, що травма та тяжкі поранення позивача отримані саме під час виконання службових обов'язків у період дії воєнного стану під час безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
У подальшому, згідно з Витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) від 29.01.2025 року № 184/25/505/В, позивачу встановлена ІІІ група інвалідності. Причиною інвалідності також визначено поранення, одержані під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань поліції.
Як єдину підставу для відмови позивачу у здійсненні нарахування та виплати ОГД, відповідач у своєму оскаржуваному рішенні посилається виключно на ту формальну обставину, що факт встановлення позивачу інвалідності відбувся в останній день його перебування на службі (16.12.2024 року), тобто формально до моменту повного завершення процедури звільнення, а не протягом наступних шести місяців після нього.
Надаючи правову оцінку таким доводам Департаменту патрульної поліції, суд вважає їх необґрунтованими, надміру формалізованими та такими, що суперечать самій сутності гарантованого державою соціального захисту поліцейських.
Суд наголошує, що стаття 101 Закону України «Про Національну поліцію» містить чіткий, імперативний та вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються (зокрема, вчинення злочину, перебування у стані сп'яніння, навмисне спричинення собі тілесних ушкоджень тощо). Встановлення ж групи інвалідності під час проходження служби в поліції або безпосередньо в день звільнення до цього вичерпного переліку не відноситься.
Більше того, системний аналіз норм Закону № 580-VIII свідчить про те, що законодавець, встановлюючи у статті 97 обмеження «протягом шести місяців після звільнення», мав на меті визначити виключно граничний (кінцевий) строк для встановлення інвалідності з метою недопущення зловживань у майбутньому, проте жодним чином не обмежував поліцейських у праві на отримання виплати, якщо наслідки тяжкого поранення призвели до встановлення інвалідності ще під час перебування у штаті поліції.
У справі № 2240/3024/18 від 23.09.2021 Верховний Суд висловив позицію, що граничний шестимісячний термін для встановлення поліцейському інвалідності спливає за закінченням шести місяців після звільнення поліцейського з поліції. Тобто законодавцем закріплено саме граничний строк для встановлення інвалідності після звільнення, проте не обмежено поліцейських у часі щодо можливості встановлення інвалідності під час проходження служби в поліції.
Відмова у виплаті соціальної допомоги особі, яка отримала каліцтво у бою, лише через те, що медико-соціальна експертиза констатувала інвалідність на день раніше від бажаної відповідачем дати, є несумісною з принципом верховенства права та доктриною належного урядування.
Пункт 4 частини прешої статті 97 Закону N 580-VIII встановлює граничний 6-ти місячний термін для встановлення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Цей термін спливає за закінченням 6 місяців після звільнення поліцейського з поліції.
Таким чином, законодавець закріпив лише граничний строк для встановлення інвалідності після звільнення і не обмежив поліцейських у часі щодо можливості встановлення інвалідності ще за час проходження служби в поліції.
З урахування наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про те, що оскаржуване рішення комісії, оформлене Протоколом № 9 від 13.05.2025 року, не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не породжує юридичних наслідків для позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Обов'язковою ознакою рішення суб'єкта владних повноважень, яке може бути оскаржене до суду, є те, що воно безпосередньо породжує для особи певні права чи обов'язки, впливає на її правовий статус або позбавляє можливості реалізувати законне право. У даному випадку саме на підставі владного волевиявлення комісії, зафіксованого у Протоколі № 9, ОСОБА_1 було офіційно відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Таке рішення безпосередньо зачіпає майнові інтереси позивача, позбавляючи його гарантованого державою соціального захисту. Відтак, вказаний протокол у частині відмови є актом індивідуальної дії, що підлягає судовому контролю, а доводи відповідача в цій частині суд відхиляє як такі, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права та спрямовані на штучне уникнення судового контролю.
Суд також відхиляє твердження Департаменту патрульної поліції про те, що позивача звільнено за пунктом 2 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII (через хворобу), а не через поранення, що, на думку відповідача, виключає можливість застосування пункту 3 частини 1 статті 97 Закону.
Суд звертає увагу, що положення статті 77 Закону № 580-VIII взагалі не містять окремої, самостійної підстави для звільнення як «поранення» або «травма».
Пункт 2 частини 1 вказаної статті оперує єдиним універсальним терміном для всіх випадків втрати здоров'я: «через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції».
Будь-яка втрата працездатності (зокрема, і як наслідок бойового поранення, контузії чи каліцтва) медично та юридично оформлюється комісією як непридатність до служби, що безальтернативно тягне за собою звільнення саме за цим пунктом.
У таких спорах визначальним і першочерговим є не загальне формулювання статті Закону у наказі про звільнення, а першопричина непрацездатності, встановлена у висновку компетентної медичної (військово-лікарської) комісії.
Оскільки Свідоцтво про хворобу № 541 від 30.10.2024 року імперативно пов'язує непридатність позивача з бойовою травмою від 18.10.2023 року, підстава його звільнення знаходиться у нерозривному причинно-наслідковому зв'язку з вимогами пункту 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII.
Відтак, позиція відповідача є проявом надмірного формалізму, що суперечить принципу "належного урядування" (good administration), згідно з яким державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Щодо обрання належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача, суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Оскільки судом встановлено, що всі законодавчі умови для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбачені пунктом 3 частини 1 статті 97 Закону № 580-VIII, позивачем дотримані (наявність бойової травми, встановлення інвалідності ІІІ групи в межах граничного строку, причинний зв'язок звільнення з цією травмою підтверджено належними доказами), у відповідача відсутні передбачені статтею 101 Закону № 580-VIII підстави для відмови у її призначенні. За таких обставин, дискреційні повноваження відповідача зводяться до єдиного правомірного рішення - призначення виплати.
З огляду на це, з метою повного, ефективного та остаточного відновлення порушеного права позивача на соціальний захист, суд вважає за необхідне зобов'язати Департамент патрульної поліції призначити та виплатити ОСОБА_1 відповідну одноразову грошову допомогу.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, відтак питання про стягнення судового збору судом не вирішується.
Разом з тим, суд зауважує, що згідно з частиною 3 статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та доказів їх фактичної оплати, суд на даному етапі позбавлений можливості здійснити розподіл витрат на правничу допомогу.
Відповідне питання може бути вирішене судом шляхом ухвалення додаткового судового рішення у порядку та строки, визначені процесуальним законом.
Разом з тим, згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Як роз'яснила Велика Палата Верховного Суду (зокрема, в ухвалі від 11.09.2024 у справі № 567/79/23), ця пільга поширюється на всі випадки звернення таких осіб до суду за захистом своїх прав незалежно від характеру чи предмета спору.
Позивач має статус учасника бойових дій (що підтверджується копією відповідного посвідчення) та при зверненні до суду скористався своєю пільгою, у зв'язку з чим судовий збір за подання адміністративного позову ним фактично не сплачувався.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і не поніс відповідних фінансових витрат, то підстави для застосування механізму їх відшкодування (стягнення) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відсутні.
Відтак, розподіл судових витрат у вигляді судового збору судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 5, 9, 72-77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати Рішення комісії з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 13.05.2025 року (протокол № 9) в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги на підставі пункту 4 частини 1 статті 97 Закону України Про Національну поліцію.
3. Зобов'язати Департамент патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання або інші ушкодження здоров'я, одержані під час виконання службових обов'язків, пов'язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції
4. Судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 27 квітня 2026 року.
Суддя Коморний О.І.