27 квітня 2026 року Київ справа №320/56383/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Просить:
- визнати протиправним дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 09.10.2025 року №46876-48378/В-02/8-2600/25, щодо відмови застосувати під час обчислення, призначення/перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.09.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити призначення/перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.09.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки.
Ухвалою суду від 24.11.2025 відкрито провадження у справі у змішаній (паперовій та електронній) формі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві та з 02.02.2015 отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення». Пояснено, що після досягнення пенсійного віку ОСОБА_1 звернулась до відповідача за призначенням пенсії за віком замість пенсії за вислугу років, яку і було призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки, за наслідками розгляду якої отримала відмову за відсутності на те правових підстав.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 02.02.2015 призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров?я, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 09.07.1991 №1788-XII.
19.08.2025 та 16.09.2025 ОСОБА_1 зверталась до Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середнього заробітку за 2022-2024 роки при обрахунку пенсії.
З 19.08.2025 позивачу призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, обчислення середньомісячного заробітку проводилось із застосуванням показника проіндексованої середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, обчисленої як середній показник за роки, який враховувався під час перерахунку пенсії за вислугу років.
У відповідь, позивач отримала лист від 09.10.2025 №46876-48378/B-02/8-2600/25 Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві, в якому було зазначено що, згідно норм чинного законодавства застосування нового показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, передбачено лише у разі переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (Закон № 1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону № 1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватися норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
Така правова позиція Верховного суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.
У справі, що розглядається, встановлено, що з 02.02.2015 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», що учасниками справи не заперечується, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV звернулася 01.09.2025, яку і було призначено.
Однак, звернувшись із заявою про перерахунок пенсії із застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2022-2024 роки, - отримала відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із обставин цієї справи та норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку про необґрунтованість відмови відповідача, оскільки позивачу з 02.02.2015 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» позивач звернулася у вересні 2025 року, а тому відсутні підстави вважати, що в цьому випадку не мало місце призначення пенсії за іншим законом, тож призначення пенсії за вислугу років та призначення пенсії за віком на загальних підставах мають різні підстави та умови призначення.
Із урахуванням наведеного, суд констатує наявність у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та на нарахування і виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022-2024 роки, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими у зазначеній частині, а оскаржувані дії відповідача, відповідно, протиправними.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Із урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо позовної вимоги в частині дати, з якої слід зобов'язати відповідача здійснити спірний перерахунок і виплату пенсії, суд зазначає таке.
19.08.2025 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, а саме - про перехід на пенсію за іншим законом.
Позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи.
Тож, ураховуючи наведені норми частини третьої статті 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», враховуючи прохальну частину позову, перерахунок має бути проведений з 01.09.2025.
Отже, із урахуванням норм статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, із метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача, підлягають задоволенню позовні вимоги шляхом зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2022-2024 роки, починаючи з 01.09.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Із урахуванням викладеного суд, доходить висновку про задоволення позову.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тож із урахуванням задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 09.10.2025 року №46876-48378/В-02/8-2600/25, щодо відмови застосувати під час обчислення, призначення/перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 01.09.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 01.09.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням при обчисленні пенсії показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2022-2024 роки, починаючи з 01.09.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368; місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.