27 квітня 2026 року м. Київ справа №320/21151/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури, Запорізької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач 1), Луганської обласної прокуратури (далі - відповідач 2), Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач 3), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) щодо не забезпечення Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921, вул. Богдана Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400) та Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Дмитра Апухтіна, 29-а м. Запоріжжя, 69005) в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2021 року по 02 вересня 2022 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 грн., на 1 січня 2022 року 2481 грн.;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) забезпечити Луганську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02909921, вул. Богдана Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400) та Запорізьку обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Дмитра Апухтіна, 29-а м. Запоріжжя, 69005) бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за період з 01 січня 2021 року по 02 вересня 2022 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 грн ., на 1 січня 2022 року 2481 грн.;
- визнати протиправними дії Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921, вул. Богдана Ліщини, 27, м. Северодонецьк, Луганська обл., 93400) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у період з 01 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року включно заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн.;
- зобов'язати Луганську обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02909921, вул. Богдана Ліщини, 27, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл., 93400) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКТІП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року 2270 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів;
- визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Дмитра Апухтіна, 29-а, м. Запоріжжя, 69005) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) у період з 12 лютого 2021 року по 02 вересня 2022 року включно заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн.;
- зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру (код ЄДРПОУ 02909973, вул. Дмитра Апухтіна, 29-а, м. Запоріжжя, 69005) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 12 лютого 2021 року по 02 вересня 2022 року включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів;
- визнати протиправними дії Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) У період з 05 вересня 2022 року по 30 червня 2023 року включно заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн.;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051, вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 05 вересня 2022 року по 30 червня 2023 року включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2022 року 2481 грн., на 1 січня 2023 року 2684 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що усупереч вимогам частини 1 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» впродовж 2021-2023 років заробітна плата позивача на посадах у Луганській та Запорізькій обласних прокуратурах, а також в Офісі Генерального прокурора обчислювалась не на підставі розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2270 гривень у 2021 році, 2481 гривня у 2022 році, 2684 гривні у 2023 році), а виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн.
Позивач вважає, що застосування спеціального прожиткового мінімуму для працездатних осіб для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури є неправомірним та суперечить Конституції України, Законам України «Про прокуратуру», «Про прожитковий мінімум», які не передбачають окремого розміру прожиткового мінімуму для обчислення заробітної плати прокурора. Через неправомірне застосування відповідачами розміру посадового окладу 1600 грн у період з 01 січня 2021 року по 30 червня 2023 року позивачу нараховано та виплачено заробітну плату у меншому розмірі, ніж передбачено законом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/21151/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску, з урахуванням правової позиції суду.
Позивачем на виконання ухвали подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. В заяві позивач зазначає, що не володіє належними доказами на підтвердження поважності пропуску строку на звернення до суду за період після 19.07.2022. З урахуванням чого позивачем уточнено позовні вимоги та викладено їх у наступній редакції:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора щодо не забезпечення Луганської обласної прокуратури та Запорізької обласної прокуратури в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 19 липня 2022 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн.;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора забезпечити Луганську обласну прокуратуру та Запорізьку обласну прокуратуру бюджетними асигнуваннями, необхідними та достатніми для здійснення видатків з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року по 19 липня 2022 року включно, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн.;
- визнати протиправними дії Луганської обласної прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року включно заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн.;
- зобов'язати Луганську обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 01 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів;
- визнати протиправними дії Запорізької обласної прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 12 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року включно заробітної плати, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн.;
- зобов'язати Запорізьку обласну прокуратуру провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недонарахованої та невиплаченої заробітної плати за період з 12 лютого 2021 року по 19 липня 2022 року включно на підставі частин 2, 3, 4, 5 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2481 грн., із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов'язкових платежів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву відповідача 1, згідно якого останній заперечує проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у повному обсязі. Зазначається, що органи прокуратури України не мають правових підстав для виплати заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці. Виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Так, статтею 40 Бюджетного кодексу України визначено, що законом про Державний бюджет України визначаються, зокрема: бюджетні призначення головним розпорядникам коштів державного бюджету за бюджетною класифікацією з обов'язковим виділенням видатків споживання (з них видатків на оплату праці, оплату комунальних послуг і енергоносіїв) та видатків розвитку (у додатках до закону), а також розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення та рівень забезпечення прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період. Норми законів України про державний бюджет передбачають правове регулювання питання встановлення посадового окладу прокурора окружної прокуратури з урахуванням прожиткового мінімуму в розмірі 1600 гривень. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ, установлено, що 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури встановлено в розмірі 1600 гривень. Аналогічна норма щодо прожиткового мінімуму у розмірі 1600 грн для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури міститься також у статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ. Вищевказані норми є чинними та підлягають застосуванню при розрахунку заробітної плати прокурорам відповідно до статті 81 Закону № 1697-VII, оскільки зазначена норма передбачає лише те, що посадові оклади прокурорів розраховуються з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а вже розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначається законами про державний бюджет. Таким чином, у даному випадку визначений законодавцем у законах про державний бюджет станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, не суперечить вимогам Закону № 1697-VII та не свідчить про протиправну бездіяльність відповідача 1 з огляду на те, що заробітна плата позивачу нараховувалася і виплачувалася з урахуванням чинних законодавчих актів. Імперативом для відповідача 1 є встановлені в законах України про державні бюджети норми, які не підлягають розширеному тлумаченню або застосуванню, як альтернативні. У зв'язку з цим відповідач 1 позбавлений повноважень щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснення нарахування заробітної плати прокурорам, виходячи з розміру посадового окладу, передбаченого статтею 81 Закону № 1697-VII, який розрахований з іншого розміру прожиткового мінімуму, ніж передбачено законами про державний бюджет для розрахунку посадового окладу прокурора окружної прокуратури.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву вказує, що доводи позивача необґрунтовані та безпідставні у зв'язку з наступним. Питання оплати праці прокурорів регулюється статтею 81 Закону № 1697-VІІ. Позивачу заробітна плата нараховувалась у спірний період саме на підставі зазначеного закону. Законом про Державний бюджет на відповідний рік визначається розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, як розрахункову величину, яку слід застосовувати у зазначених випадках, тому відсутні суперечності між статтею 81 Закону № 1697-VІІ і Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» при вирішенні питання щодо розрахунку посадового окладу позивача. Обласна прокуратура здійснює всі виплати, у тому числі і заробітної плати, в межах кошторисних призначень, виділених Офісом Генерального прокурора на вказані цілі. Підстави для визначення посадового окладу позивачу в іншому розмірі, ніж передбаченого штатним розписом відсутні. Запровадження величини «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу прокурора» не суперечить законодавству України та не дискримінує професійну діяльність прокурора, оскільки у порівнянні з минулим роком розмір посадового окладу не зменшено. З огляду на викладене органи прокуратури не мають правових підстав для визначення розміру посадового окладу іншого, аніж визначеного законами та проводити виплату заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці та в розмірах інших, ніж встановлено діючими нормативно-правовими актами. Отже, підстави для здійснення перерахунку заробітної плати позивачу за період з 01.01.2021 по 11.02.2021 відсутні.
Відповідач 3 у відзиві на позовну заяву вказує, що заперечує щодо задоволення позовних вимог. Доводи позивача не містять підстав, які передбачають чітке, недвозначне, поза розумним сумнівом порушення Конституції відповідачем під час застосування до спірних правовідносин відповідної норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік». Оплата праці прокурора підпорядкована, зокрема, нормам Закону України «Про оплату праці», а саме: здійснюється у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів. Враховуючи, що відповідач 3 фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансове забезпечення якої організовує Офіс Генерального прокурора, а також те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» посадовий оклад у межах реалізації положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» визначено у розмірі 1600 грн, обласна прокуратура не мала правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати позивача поза межами видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників прокуратури у розмірах інших, ніж встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік».
У матеріалах справи також наявна заява відповідача 1 та відповідача 2 із запереченнями щодо розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін з приводу чого суд зазначає наступне.
Спір у цій справі є спором з приводу проходження публічної служби.
Положеннями статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Отже, при вирішенні питання за правилами якого позовного провадження судом розглядатиметься спір щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, необхідно встановлювати чи належить позивач до осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».
Відкриваючи провадження у цій справі суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням такого.
Згідно з приміткою до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» до службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище віднесено, зокрема, прокурорів.
Спір у цій справі виник у зв'язку з перебуванням позивача на посаді прокурора. Відповідно, позивач є службовою особою, яка у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище.
Водночас частинами 1-3 статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У свою чергу, частиною 4 статті 257 КАС України передбачено вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, а саме справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача, суд вважає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 6 статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина 4 статті 257 КАС України).
За відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині 3 статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження.
Зважаючи на положення частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 КАС України, прямої заборони розглядати цю справу у порядку спрощеного провадження, як вважають відповідачі 1 та 2, немає.
Крім того, виходячи із змісту частини 2 статті 257 КАС України, за відсутності у процесуальному законі вказівки (прямої чи опосередкованої) на необхідність розгляду справи (з огляду на її категорію) тільки за правилами загального позовного провадження, суду дозволено розглядати цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Аналогічні правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 року у справі № 460/6542/20, від 07.10.2021 року у справі № 640/23517/20, від 30.06.2022 року у справі № 640/27145/20, від 22.11.2022 року у справі № 320/8522/20.
Щодо клопотання відповідача 1 про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення позивача до суду з позовною заявою суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Згідно Постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Суд звертає увагу, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позову шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з належними доказами на підтвердження поважності пропуску, з урахуванням правової позиції суду.
Позивачем на виконання даної ухвали подано заяву про усунення недоліків позовної заяви. В заяві позивач зазначає, що не володіє належними доказами на підтвердження поважності пропуску строку на звернення до суду за період після 19.07.2022. З урахуванням чого позивачем уточнено позовні вимоги та викладено їх у редакції, що охоплюють період до 19.07.2022 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі з урахуванням уточнених позовних вимог позивача.
Таким чином, враховуючи, що спір у даній справі стосується нарахування та виплати заробітної плати за період до 19.07.2022 року, то строк звернення до суду у вказаній частині позовних вимог не застосовується, а тому доводи відповідача 1 у клопотанні є необґрунтованими.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач у період з 27.10.2020 року до 11.02.2021 року працював заступником начальника управління - начальника відділу в Луганській обласній прокуратурі; з 12.02.2021 року до 02.09.2022 року - прокурором відділу, начальником відділу в Запорізькій обласній прокуратурі.
У спірний період з 01.01.2021 року по 19.07.2022 року відповідачами 2 та 3 при визначенні розміру посадового окладу позивача згідно статті 81 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ використовувався показник прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень, передбачений статтями 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» відповідно.
Позивач вважаючи такі дії протиправними, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року (далі - Закон №1697-VII).
Відповідно до статті 4 Закону №1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно частини 1 статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 2 статті 81 Закону №1697-VII визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за:
1) вислугу років;
2) виконання обов'язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.
Згідно частини 3 статті 81 Закону №1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом (частина 4 статті 81 Закону №1697-VII):
1) прокурора обласної прокуратури - 1,2;
2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
Посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у розмірі визначеному частиною 5 статті 81 Закону №1697-VII.
Відповідно до частин 1, 2 статті 89 Закону №1697-VII фінансування прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі у випадках, передбачених міжнародними договорами України або проектами міжнародної технічної допомоги, зареєстрованими в установленому порядку.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Офісом Генерального прокурора.
Фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період (частина 1 статті 90 Закону №1697-VII).
Згідно з частинами 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно частини 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років.
Частиною 4 статті 48 Бюджетного кодексу України визначено, що зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.
Отже, забезпечення функціонування системи прокуратури за змістом статей 89, 90 Закону №1697-VII та статей 23, 48 Бюджетного кодексу України передбачає визначення у Державному бюджеті України видатків на фінансування прокуратури не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення нею повноважень відповідно до закону, проте будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, установлено в розмірі 1600 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, установлено в розмірі 1600 гривень.
Положення Закону №1697-VII та Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в частині визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, які претендують на застосування до спірних правовідносин, були прийняті в різний час.
Так, Закон №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, прийнятий 14.10.2014 року (набрав чинності 15.07.2015 року), а Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», положеннями яких прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлено в розмірі 1600 гривень, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, набрали чинності 01.01.2021 року та 01.01.2022 року відповідно.
У Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 №5-рп(ІІ)/2020 передбачено, що до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» - «закон спеціальний має перевагу над загальним» - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» . Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
До спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», якими і визначено прожитковий мінімум для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури в розмірі 1600 грн, а не 2270 грн та 2481 грн відповідно (прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня, встановлений цими Законами), оскільки для обрахунку заробітної плати прокурора прожитковий мінімум визначений у меншому розмірі і є спеціальним, прийнятий пізніше у часі відносно Закону України «Про прокуратуру», саме яким і зроблено прив'язку до прожиткового мінімуму на відповідний рік при обрахунку посадового окладу прокурора.
Встановлення у Законі України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та Законі України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» спеціальної норми щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка використовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури на рівні 1600,00 грн має перевагу над загальною нормою, яка встановлює загальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня відповідного року.
Суд зазначає, що положення статті 81 Закону №1697-VII, якими визначається розмір посадового окладу прокурора окружної прокуратури, не встановлює конкретного розміру посадового окладу, а містить бланкетну (відсилочну) норму до відповідного прожиткового мінімуму, який встановлюється саме Законом України про державний бюджет.
Відповідні норми законодавства є чинними, не визнавались неконституційними та підлягали застосування відповідачами при визначенні розміру посадового окладу позивача та інших виплат, формуванні фонду оплати праці і визначення розміру бюджетних асигнувань.
При цьому, відсутність в Законі України «Про прожитковий мінімум» визначення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури не відміняє положень статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та не спростовує необхідність застосування відповідного спеціального прожиткового мінімуму при визначення розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури на рівні 1600,00 грн.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування загального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2021 та 2022 році під час визначення розміру посадового окладу прокурора окружної прокуратури, якщо відповідними спеціальними нормами Закону України про державний бюджет України прямо визначену застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень.
Отже, здійснюючи розрахунок заробітної плати у спірному періоді із застосуванням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, в розмірі 1600 грн відповідачі діяли правомірно, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З огляду на відмову у задоволені позову розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Луганської обласної прокуратури, Запорізької обласної прокуратури про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.