27 квітня 2026 року м. Київ справа №320/46997/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватної фірми «КАССАНДРА» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,-
Позивач, Приватна фірма «КАССАНДРА» звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 18 квітня 2023 року № 0000878- 1312-2040.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що вважає податкову вимог протиправною, оскільки вона була прийнята контролюючим органом без врахування положень пп. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 січня 2024 року, адміністративний позов Приватної фірми «КАССАНДРА» залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2024 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Одночасно із позовною заявою позивачем надана суду заява про забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 9 січня 2024 року у задоволенні заяви приватної фірми «КАССАНДРА» про забезпечення адміністративного позову Приватної фірми «КАССАНДРА» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги відмовлено.
Представник відповідача надав до суду пояснення по справі, в яких заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що доводи та аргументи позивача є помилковими, оскільки податковий борг сформувався за підприємством внаслідок не сплати самостійно задекларованих, а значить узгоджених сум грошових зобов'язань, при цьому вказує, що відповідно інтегрованої картки позивача податковий борг повністю погашено за рахунок поданої уточнюючої декларації.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач: Приватна фірма «КАССАНДРА», код ЄДРПОУ: 24471520 місцезнаходження: 01014, м. Київ, Залізниче Шосе, буд.57, було зареєстровано юридичною особою 27.08.996, основний вид економічної діяльності, згідно КВЕД: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, інші види: 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у., 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами. 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна. Вказані факти підтверджуються витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
15 лютого 2022 року ПФ «КАССАНДРА» подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки із самостійно визначеною сумою грошового зобов'язання у розмірі 1033727,50 грн.
Податкову декларацію було прийнято контролюючим органом та зареєстровано під № 9032865129, що підтверджується квитанцією № 2, наявною у матеріалах справи.
18 квітня 2023 року Головним управлінням ДПС у Харківській області було сформовано податкову вимогу № 0000878-1312-2040 на загальну суму 86439,57 грн.
Податкову вимогу було направлено на податкову адресу позивача та отримано останнім 12.05.2023.
Не погоджуючись із податковою вимогою від 18.04.2023 № 0000878-1312-2040 на загальну суму 86439,57 грн. позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються ПК України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно із пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно із п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до вимог п. 59.3 ст. 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Крім того, розділом II Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №610 від 30.06.2017 року, визначено, що податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України).
При цьому, відповідно до ч. 1 розділу V Порядку, Податкова вимога вважається відкликаною: у день, протягом якого відбулося самостійне погашення суми податкового боргу платником податків або органом стягнення у повному обсязі; з дня прийняття податковим органом рішення про скасування податкової вимоги, прийнятого з урахуванням вимог статті 55 глави 4 розділу II Кодексу;
Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення.
У такому випадку, як встановлено пунктом 60.2 статті 60 ПК України, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення податкового боргу у повному розмірі.
Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безпосереднього існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту повного погашення податкового боргу платником по всім податкам і зборам. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатися відкликаною, а у разі виникнення у майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.03.2018 по справі № 2а/0370/2648/12, постанові від 19.02.2019 по справі № 818/1117/16.
Відповідач надав суду інтегровану карту платника податків ПФ «КАССАНДРА», відповідно до якої, внаслідок подання підприємством уточнюючої податкової декларації з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки № 9312238942 від 31.07.2023 суми боргу по податковій декларації від 15.02.2022 № 9032865129 було виключено з ІКП.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом відображено в ІКП позивача коригування податкового боргу, шляхом виключення сум по спірній податковій декларації ,у зв'язку із чим знайшли свої підтвердження доводи позивача щодо відсутності у ПФ «КАССАНДРА» податкового боргу за податковою декларацією від 15.02.2022 № 9032865129.
Враховуючи викладене, беручи до уваги приписи 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 ПК України, положення розділу II року ч. 1 розділу V Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №610 від 30.06.2017 року суд зазначає, що позивачем не доведена протиправність формування податкової вимоги саме 18.04.2023, а також, враховуючі, що ним самостійно, шляхом подання уточнюючої податкової декларації, погашено суму боргу суд вбачає відсутність предмету спору, у зв'язку із чим позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є наслідком залишення позовної заяви без задоволення.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та .доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
З урахуванням положень статті 139 розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
У задоволенні адміністративного позову Приватної фірми «КАССАНДРА» до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено та підписано 27 квітня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.