27 квітня 2026 року м. Київ справа №640/18359/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс» (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2019 №0002213207.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що зроблений в Акті фактичної перевірки висновок про порушення встановленого порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації та зберігання на суму 10 819,69 грн. є необґрунтованим, оскільки в ході проведення перевірки посадові особи не звертались до товариства з вимогою провести інвентаризацію скрапленого газу, отже, факт надлишку скрапленого газу встановлено не у спосіб діючого законодавства.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 вересня 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін відмовлено.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №640/18359/20 розподілено судді Кочановій П.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2025 року прийнято позовну заяву до провадження; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Відповідач із позицією позивача не погодився, надав відзив, в якому доводив правомірність податкового повідомлення-рішення, наполягаючи, що перевірка відбулась у законний спосіб, та за її результатом встановлено, зокрема, факт не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на загальну суму 10819,69 грн. (надлишок скрапленого газу у кількості 961,75 л), чим порушено п. 12 ст. З Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР (із змінами та доповненнями) «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та за місцем реалізації, тому податкове повідомлення-рішення вважає правомірним, а позов таким, що задоволенню не підлягає.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ РЕСУРС» код ЄДРПОУ: 32297445, місцезнаходження: 03061, м. Київ, пр.-т. Відрадний, буд.95-Ю, зареєстровано юридичною особою з 02.12.2002, перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у м. Києві (Центральна ДПІ), основний вид діяльності, згідно КВЕД: 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, інші види: 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах, 49.41 Вантажний автомобільний транспорт, 71.11 Діяльність у сфері архітектури, 41.10 Організація будівництва будівель, 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 47.30 Роздрібна торгівля пальним, 73.11 Рекламні агентства, 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки, 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель, 42.99 Будівництво інших споруд, н.в.і.у., 43.11 Знесення, 43.12 Підготовчі роботи на будівельному майданчику, 43.21 Електромонтажні роботи, 43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування, 61.10 Діяльність у сфері проводового електрозв'язку, 61.20 Діяльність у сфері безпроводового електрозв'язку, 61.90 Інша діяльність у сфері електрозв'язку. Станом на час виникнення спірних правовідносин мав діючу ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 08330314201900328, датою реєстрації 04.10.2019, терміном дії з 4.10.2021 по 04.10.2024.
ГУ ДПС у Запорізькій області на підставі Наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 29.10.2019 № 582, направлень на перевірку від 29.10.209 №№ 210, 211 та на підставі Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, Закон України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» зі змінами та доповненнями, та інших нормативно-правових актів, які регулюють ліцензування, виробництва, зберігання та обіг підакцизних товарів, регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, у присутності оператора АГЗП Саврана М.В., проведено фактичну перевірку ТОВ «ГАЗ РЕСУРС» код ЄДРПОУ: 32297445, за місцем провадження діяльності зі зберігання та реалізації пального, що розташоване за адресою: запорізька область, м. Токмак, вул.. Б. Хмельницького, 108, в якому здійснює діяльність ТОВ «ГАЗ РЕСУРС» код ЄДРПОУ: 32297445, за результатами якої складено Акт фактичної перевірки від 11.11.2019 № 0086/08-01/32/32297415.
Оператор від підписання акту відмовився.
Посадові особи ТОВ «ГАЗ РЕСУРС» для ознайомлення та підписання матеріалів перевірки не з'явились. Примірник акту надіслано засобом поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням про вручення на податкову адресу товариства, що відображено у відповідній графі акту.
У висновках вказаного акту зазначено, що перевіркою АГЗС за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Б. Хмельницького, 108, на якій здійснює діяльність ТОВ «ГАЗ РЕСУРС» код ЄДРПОУ: 32297445, встановлено залишки пального станом на 30.10.2019 в об'ємі 7500,00 л., оператор АГЗС надав пояснення щодо встановлених порушень.
Разом із цим, в акті перевірки зазначено, що позивач листом від 05.11.2019№ 05/1 повідомив контролюючий орган, що сервісною службою підприємства було повідомлено, що на АГЗП за адресою: Запорізька область, м. Токмак, вул. Б. Хмельницького, 108 вийшов з лад рівнемір на ємності зберігання газу, у зв'язку із чим відображення газу у ємності не було коректне.
На підставі означеного акту Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002213207 від 18.12.2019, яким до підприємства за порушення п. 12 ст. 3 Закону України від 06.07.1995№265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), а саме за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, на підставі приписів статті 20 цього Закону застосовано штрафну санкцію у розмірі 21639,38 грн.
Позивач із вказаним повідомленням-рішення не погодився, оскаржив його в адміністративному порядку.
Рішенням ДПС України від 05.03.2020 № 8450/6/99-00-08-05-06-06 скаргу товариства залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0002213207 від 18.12.2019 без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі по тексту також - ПК України).
Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 20.1.10 пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
Підпунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено право контролюючих органів проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки, а також встановлено чітке розмежування щодо порядку проведення цих окремих видів перевірок.
Так, відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки врегульований статтею 80 ПК України.
Пунктом 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
За змістом наведених норм, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за умови наявності у контролюючого органу інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків податкової дисципліни у сферах здійснення розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Позивач не оскаржує ППР з підстав процедурних порушень.
Встановлюючи чи мали місце позивачем порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі визначено Законом України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг №265/95-ВР від 06.07.1995р. (далі - Закон №265/95-ВР).
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону 265/95-ВР, суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.
До суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 20 Закону №265/95-ВР).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (пункт 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, що використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності встановлений Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, яка затверджена наказом Міністерство палива та енергетики України від 03 червня 2002 року № 332 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 квітня 2003 року за № 331/7652 (далі - Інструкція № 332).
За змістом пунктів 5.2.2, 5.2.4 Інструкції №332 приймання скрапленого вуглеводного газу (СВГ), що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (далі - ТТН) та документів про якість (паспортів) на СВГ, оформлених у відповідності до ДСТУ 4047-2001, з обов'язковим складанням акта приймання за кількістю СВГ, що надійшов автомобільним транспортом, за формою №3-ГС. Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства. Інформація про кількість СВГ, що надійшов на підприємство в автоцистернах, зазначається у журналі оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС і після здавання звіту матеріально відповідальною особою в бухгалтерію оприбутковується за бухгалтерським обліком.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.3 Інструкції №332 на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС. Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно: визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок; вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об'єм СВГ; роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну; передають по зміні залишок грошових коштів. Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою №14-ГС в двох примірниках, з яких один з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий залишається на АГЗС (АГЗП).
Пунктами 10.3, 10.4 Інструкції №332 передбачено, що усі первинні документи матеріально відповідальні особи здають за реєстрами в бухгалтерію підприємства за підписом. Усі первинні документи перевіряються і групуються в бухгалтерії підприємства за постачальниками і споживачами.
Як встановлено вище судом, підставою для накладення на позивача спірних фінансових санкцій, відповідно до положень ст. 20 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», став факт виявлення податковим органом порушення приписів п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР в частині неведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, на загальну суму 10819,69 грн. (надлишок скрапленого газу у кількості 961,75 л).
При цьому облік нафтопродуктів на АЗС регламентовано пунктом 16 Інструкції №281.
Відповідно до пунктів 16.1, 16.2 Інструкції №281 матеріально відповідальні особи АЗС ведуть облік руху нафтопродуктів за марками і видами (для дизельного палива в залежності від масової частки сірки) нафтопродуктів у змінному звіті за формою №17-НП, який складається у двох примірниках. Перший примірник разом з первинними документами здається до бухгалтерської служби, а другий - залишається у матеріально відповідальної особи. Бухгалтерські служби підприємств перевіряють та приймають змінні звіти з доданими до них первинними документами (ТТН, талони, відомості встановленої форми, супровідні відомості за інкасацією готівки та інші), перевіряють правильність перенесення показників лічильників ПРК, ОРК з попередньої зміни, звіти про обсяг реалізації і форми оплати за РРО, визначення фактичних залишків нафтопродуктів у резервуарах АЗС за результатами вимірювання, відображених у формі №17-НП, та надходження готівки. Зроблені під час перевірки змінних звітів виправлення засвідчуються підписами операторів АЗС, керівника АЗС та головного бухгалтера або за його дорученням іншим працівником бухгалтерської служби підприємства.
З наведеного слідує, що суб'єкт господарювання, який займається хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України зобов'язаний здійснювати облік руху нафти та нафтопродуктів відповідно до Інструкції №281, який полягає на початкову етапі у прийнятті працівниками АЗС за марками та видами палива за даними товарно-транспортних накладних та оприбуткування прийнятого нафтопродукту на підставі товарно-транспортних накладних та акта приймання (у разі його наявності) за марками та видами, тобто внесення записів в журнал обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою №17-НП. Подальший облік нафти та нафтопродуктів безпосередньо на АЗС здійснюється матеріально відповідальними особами АЗС у змінному звіті за формою №17-НП.
Зведений обліковий документ (змінний звіт) разом із первинними документами (товарно-транспортними накладними тощо) є підставою для бухгалтерського обліку нафтопродуктів.
Відповідно до п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Кодексу розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
Щодо виявленого порушення, відповідачем зроблено висновок про реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за місцем реалізації та зберігання.
Підставою для такого висновку, згідно акту перевірки та пояснень відповідача, викладених у відзиві, слугувало ненадання позивачем у повному обсязі всіх документів, пов'язаних з проведенням перевірки, а саме: оригінали книги ОРО, змінні звіти АГЗС за перевіряє мий період, акти інвентаризації підприємства.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
Не дотримання вказаних правил є наслідком відповідальності, передбаченої ст. 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року №265/95-ВР.
Так, за правилами вказаної статті Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, відповідальність за таке порушення настає за сукупністю одночасно двох умов: не забезпечення обліку товарних запасів та реалізація таких товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі №812/1508/17, від 15.08.2018 року №815/2751/16, від 05.03.2019 року по справі №814/2158/16.
Під час вирішення спору судом встановлено, що факт вказаного правопорушення контролюючий орган підтверджує, зокрема, даними Х-звіту, Z-звіту, а також враховано інвентаризацію, яку було здійснену одноособово оператором АГЗП.
При цьому ані акт перевірки, ані відзив відповідача не містить прямих доказів того, що інвентаризацію було здійснено у належний спосіб.
При цьому, жодним Порядком не передбачено здійснення інвентаризації одноособово оператором АЗС.
Отже, суд вважає, що належну інвентаризацію ТМЦ у спосіб, визначений діючим законодавством під час фактичної перевірки здійснено не було, з огляду на що, посилання відповідача на таку інвентаризацію не беруться до уваги.
Крім цього, суд зауважує, що факт саме реалізації вказаного товару у кількості 961,75 л. податковим органом не зафіксовано.
Вказані обставини не заперечуються відповідачем у відзиві на позов, відповідних доказів ГУ ДПС з цього приводу не надається.
Згідно висновків акту перевірки контролюючий орган ототожнив надлишок товарів з таким порушенням як реалізація товарів, які не обліковані в установленому порядку.
При цьому, сам по собі факт надлишку ТМЦ не свідчить про порушення порядку обліку товарів за місцем їх реалізації та зберігання, оскільки відповідальність, передбачена ст. 20 Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР настає за реалізацією не облікованих товарів.
Відтак, враховуючи недоведеність податковим органом факту реалізації не облікованого товару, суд доходить висновку про необґрунтованість та невідповідність чинному законодавству санкційну суму 21639,38 грн., застосованих згідно податкового повідомлення-рішення від 18.12.2019 № 0002213207.
При цьому в акті фактичної перевірки не встановлено жодних порушень позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» та/або Стандартів бухгалтерського обліку товарів.
Єдиний порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту і використовується на газонаповнювальних станціях (ГНС), газонаповнювальних пунктах (ГНП), автогазозаправних станціях (АГЗС) та автогазозаправних пунктах (АГЗП) незалежно від форм власності визначено Інструкцією про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводних скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03.06.2002. №332, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.04.2003 за № 331/7652 (далі- Інструкція № 332).
Згідно із підпунктом 5.2.2 Інструкції №332, приймання СВГ (скраплений вуглеводневий газ), що надійшов автомобільним транспортом від постачальників, проводиться вантажоодержувачем на підставі видаткових та товаротранспортних накладних (типова форма №1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту та Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»). Видаткова та товаротранспортна накладні є підставою для оприбуткування СВГ за складським та бухгалтерським обліком підприємства.
Пунктом 9 вказаної Інструкції №332 визначено порядок приймання-здавання зміни та складання змінного звіту на АГЗС (АГЗП).
Так, відповідач наголошує, що на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю скрапленого вуглеводного газу (СВГ), результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою №14-ГС.
Під час приймання-здавання зміни касири і оператори АГЗС (АГЗП) спільно:
- визначають залишки СВГ на кінець зміни з урахуванням залишків на початок зміни, надходження СВГ за зміну, які підтверджені відповідними документами, та кількості відпущеного газу за зміну за сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок;
- вимірюють рівні наповнення скрапленим газом резервуарів АГЗС (АГЗП) і за результатами проведених вимірювань визначають об'єм СВГ;
- роздруковують на РРО фіскальний звітний чек і визначають обсяг виторгу за зміну;
- передають по зміні залишок грошових коштів.
Після закінчення кожної зміни касиром і оператором складається змінний звіт за формою № 14-ГС в двох примірниках, з яких один - з додатком до нього первинних документів на приймання і відпуск СВГ передається в бухгалтерію підприємства, а другий - залишається на АГЗС (АГЗП) .
Пунктом 11 Інструкції визначено, що бухгалтерський облік руху СВГ здійснюється на підставі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого Міністерством юстиції 02.11.1999 за № 751/4044.
Отже, нормою пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов'язано суб'єктів господарювання вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, в порядку, встановленому законодавством, а Інструкцією № 332, в свою чергу, встановлено спосіб та порядок здійснення обліку скрапленого газу, який залишається після його реалізації, шляхом позмінного складання касиром (оператором) змінних звітів за формою № 14-ГС зокрема.
Разом з тим, звіт АЗС за формою №14-ГС не є первинним документом у розумінні Закону №265/95-ВР та у силу положень Інструкції №332 не може бути самостійно використаний для визначення об'єму СВГ та бути підставою для обліку товарних запасів підприємств, або підтверджувати наявність не облікованого товару за місцем реалізації, оскільки вказаний документ відображає виключно здійснений оперативний контроль за кількісним рухом СВГ, результати якого, поряд з первинними бухгалтерськими документами, сумарними показниками лічильників усіх газозаправних колонок, фіскальними звітними чеками використовуються для ведення обліку товарних запасів (бухгалтерського та складського).
У ході перевірки співробітниками відповідача була встановлена наявність на АГЗС позивача залишків скрапленого газу в обсязі 961,75 л. на загальну суму реалізації 10819,69 грн. При цьому податківцями проаналізовано Х-звіт, Z-звіту, залишок вуглеводневого скрапленого, інвентаризацію якого було здійснено одноособово оператором АГЗП.
Суд враховує, що відповідачем долучено до матеріалів справи копію фіскального чеку від 30.10.2019 № 61988 на відпуск газу скрапленого в об'ємі 35,26 л. загальною вартістю 396,68 грн., проте зауважує, що цей чек не доводить відпуск (реалізацію) газу у кількості 961,75 л., на загальну суму 10819,69 грн.
З наведеного слідує, що відповідачем не доведений факт реалізації позивачем, не облікованих у встановленому законодавством порядку товару.
Відсутність чи недоліки в оформленні передбачених Інструкцією документів (журналів обліку, змінних звітів) не може бути єдиною підставою для висновку про порушення порядку ведення обліку палива за місцем його продажу та застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 17.05.2023 у справі № 640/20727/21, від 31.08.2023 у справі № 820/1435/17.
Слід взяти до уваги, що єдиним можливим способом перевірки наявності необлікованих нафтопродуктів є співставлення даних обліку звітів АГЗС та даних РРО із фактичними вимірюваннями залишків пального в резервуарах, тобто визначення різниці між кількістю нафтопродуктів, які надійшли на АЗС, та кількістю реалізованих нафтопродуктів. Якщо різниця показників є меншою, ніж кількість фактично наявного в резервуарах пального, то має місце реалізація товарів, які необліковані у встановленому порядку. Для визначення факту реалізації необлікованого товару, за умови встановлення якого до суб'єкта господарювання можливе застосування зазначеної вище фінансової санкції, контролюючий орган має встановити розбіжність між даними обліку позивача та фактичними залишками товару на АЗС.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом від 31.05.2019 у справі №809/1253/16, від 21.05.2020 у справі №809/597/16, від 16.07.2020 у справі №300/936/19, від 13.08.2021 у справі № 809/1161/17.
Суд зауважує, що під час фактичної перевірки АЗС, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Газ-Ресурс», контролюючим органом не вживалися заходи для виявлення розбіжності між зазначеними вище даними та фактичними залишками товару на АЗС в означений спосіб.
Таким чином, висновок про порушення з боку позивача пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, на підставі якого до позивача застосовано фінансову санкцію, не підтверджений документально за результатами проведеної перевірки.
Зазначеним також підтверджується відсутність факту реалізації товарів, які необліковані у встановленому порядку, та відповідно, підтверджує ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в установленому порядку.
З урахуванням наведеного у сукупності суд доходить висновку про протиправність та необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 18.12.2019 №0002213207, яким Головним управлінням ДПС у м. Києві визначено штрафну санкцію ТОВ «Газ Ресурс» у розмірі 21639,38 грн.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необґрунтованість рішення відповідача, а тому, позов необхідно задовольнити повністю.
З огляду на вище викладене, спірні податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають до скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 25.06.2020 № 8102 на суму 2102,00 грн.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 18.12.2019 №0002213207.
Стягнути на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАЗ РЕСУРС» код ЄДРПОУ: 32297445, місцезнаходження: 03061, м. Київ, пр.-т. Відрадний, буд.95-Ю) сплачений ним судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка,33/19, ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2026 року.
Суддя Кочанова П.В.