24 квітня 2026 року м.Київ № 560/19813/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства спеціального зв'язку до Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису,
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства спеціального зв'язку в особі Хмельницького обласного вузлу спеціального зв'язку до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису та акту.
Ухвалою від 20.11.2023 Хмельницький окружний адміністративний суд залишив без руху позовну заяву Державного підприємства спеціального зв'язку в особі Хмельницького обласного вузлу спеціального зв'язку та зазначив, що недоліки позовної заяви можуть бути усунуті, зокрема, шляхом визначення із суб'єктним складом позивача.
На виконання вимог ухвали позивач подав уточнений позов Державного підприємства спеціального зв'язку (пл. Вокзальна, буд.3, м. Київ) до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Шевченка, 18-а, м. Житомир).
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2023 адміністративну справу №560/19813/23 за позовом Державного підприємства спеціального зв'язку до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправним та скасування припису та акту передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
05.03.2024 матеріали справи надійшли на адресу суду та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа розподілена судді Лисенко В.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню акт перевірки від 02.10.2023 № ЦЗ/ХМ/24990/073 та припис від 02.10.2023 № ЦЗ/ХМ/24990/073/П, винесені Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Держпраці. Позивач зазначає, що висновки відповідача про наявність заборгованості перед працівником ОСОБА_1 у розмірі 10 712,12 грн є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи. На обґрунтування своєї позиції позивач вказує, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді головного бухгалтера та виконуючи обов'язки директора, самостійно та без належних правових підстав здійснила нарахування собі доплат за доступ до державної таємниці, які не передбачені її посадою та не підтверджені відповідними наказам. На думку позивача наказ про встановлення відповідних доплат не видавався, що виключає правові підстави для їх виплати. Позивач вважає, що доплата за роботу в нічний час є безпідставною, оскільки табелі обліку робочого часу не містять відміток про роботу у нічний час, а посада директора передбачає ненормований робочий день, а не нічні зміни. Позивач вказує, що відповідні обставини не були досліджені інспектором під час перевірки, що призвело до помилкових висновків. За фактом можливих протиправних дій ОСОБА_1 підприємством подано заяву про кримінальне правопорушення. Крім того, позивач зазначає, що перевіркою не враховано належні первинні документи та специфіку правового регулювання оплати праці, у зв'язку з чим висновки акту перевірки є формальними та необґрунтованими.
Відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, надіслав відзив на позовну заяву, у якому зазначає про те, що перевірка проведена на законних підставах, зокрема на підставі звернення ОСОБА_1 від 05.09.2023 та погодження Держпраці. У ході перевірки встановлено порушення законодавства про працю, зокрема, невиплату заробітної плати у повному обсязі та порушення строків її виплати. Заробітна плата за листопад 2022 року виплачена частково, а доказів виплати решти суми позивачем не надано. Розрахунок при звільненні проведено несвоєчасно, що є порушенням статті 116 КЗпП України. За результатами перевірки встановлено заборгованість у сумі 10 712,12 грн. Зазначені обставини підтверджені також судовим рішенням у справі № 686/7830/23, яким стягнуто відповідну заборгованість із позивача. На думку відповідача, припис винесено правомірно, оскільки його винесення є обов'язком інспектора у разі встановлення порушень. Відповідач також зазначає, що позивач не надав належних доказів, які б спростували встановлені порушення.
Також позивач надіслав клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Розглянувши подане клопотання, суд враховує таке.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до частини 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як встановлено частиною 4 статті 12 КАС України, виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Цей перелік є вичерпним й спір, що є предметом розгляду у даній адміністративній справі, не підлягає розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.
Частиною 2 статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті. Даний спір не належить до тих, що визначені у частині 4 статті 257 КАС України.
Водночас, відповідно до частини 2 статті 262 КАС України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Отже, сторони при розгляді справи в порядку спрощеного позовного провадження не позбавлені можливості доводити свою позицію, подавати докази й без проведення судового засідання, тобто визначені статтею 44 КАС України права учасників справи у даному випадку не порушуються.
Окрім того, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 5 год. 30 хв. 24.02.2022 в Україні введений воєнний стан у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, який діє на даний час. При цьому, нестабільна безпекова ситуація перешкоджає проведенню судових засідань, що зумовлює їх відкладення та, в свою чергу, негативно впливає на дотримання строків розгляду справ.
Відтак, враховуючи все наведене вище в сукупності, зважаючи на ненаведення позивачем в заявленому клопотанні переконливих аргументів для його задоволення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для здійснення розгляду даної справи з викликом сторін.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
05.09.2023 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Держпраці надійшло звернення ОСОБА_1 щодо порушення її трудових прав, зокрема, невиплати належних їй сум при звільненні.
13.09.2023 Державною службою України з питань праці надано погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю).
18.09.2023 відповідачем видано наказ № 66/ЦЗ-ЗК про проведення позапланової перевірки.
19.09.2023 оформлено направлення на проведення перевірки № ЦЗ/1/7007-23.
У період з 19.09.2023 по 02.10.2023 проведено позапланову перевірку Хмельницького обласного вузла спеціального зв'язку ДП спеціального зв'язку щодо дотримання законодавства про працю.
02.10.2023 за результатами перевірки складено акт № ЦЗ/ХМ/24990/073 та винесено припис № ЦЗ/ХМ/24990/073/П.
Перевіркою встановлено, що заробітна плата головному бухгалтеру ОСОБА_1 за листопад 2022 року була виплачена частково та з порушенням строків.
Остаточний розрахунок при звільненні 30.12.2022 проведено із затримкою та не в повному обсязі. Заборгованість перед працівником становила 10 712,12 грн.
03.10.2023 позивач подав заперечення на акт перевірки.
16.10.2023 відповідач листом відмовив у задоволенні заперечень.
06.10.2023 позивач подав скаргу на дії відповідача.
19.10.2023 скаргу залишено без задоволення.
Водночас судом встановлено, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 20.02.2024 у справі № 686/7830/23 встановлено наявність заборгованості із заробітної плати у розмірі 10 712,12 грн та інші порушення трудового законодавства з боку позивача.
Зазначене судове рішення набрало законної сили.
Не погоджуючись з правомірністю припису та актом перевірки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб'єкт приватного права зобов'язаний добросовісно виконувати свої обов'язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.
У той же час, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до приписів ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року, в Україні введено воєнний стан, який діяв як станом на час видання оскаржуваного припису, так і станом на час судового розгляду справи.
Згідно з п.3 цього Указу, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України.
15.03.2022 року прийнято Закон «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» №2136-ІХ (далі Закон №2136-ІХ), яким визначені особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частинами 2 та 3 ст.1 цього Закону встановлено, що на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.
У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
Відповідно до п.2 розділу «Прикінцеві положення» Закону №2136-ІХ главу ХІХ «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено п.2 такого змісту: «Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Таким чином, положення Закону №2136-ІХ, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю України, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону №2136-ІХ, також можуть та/або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.
Як уже зазначено вище, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ч.7 ст.43 Конституції України).
Згідно з ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їхньої черговості (ч.5 ст.97 Кодексу законів про працю України, ч.3 ст.15 і ч.6 ст.24 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.115 Кодексу законів про працю України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Згідно положень ст.10 Закону №2136-ІХ, заробітна плата виплачується працівнику на умовах, визначених трудовим договором. Роботодавець повинен вживати всіх можливих заходів для забезпечення реалізації права працівників на своєчасне отримання заробітної плати.
Роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов'язку виплати заробітної плати.
У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойові дії, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства.
Як підтверджено матеріалами справи, до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці надійшло звернення ОСОБА_1 від 05.09.2023 року (вх. № Б-551/ЦЗ-23, № Х-515/ЦЗ-23) щодо порушення Хмельницьким обласним вузлом спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку вимог законодавства про працю в частині невиплати розрахункових коштів при звільненні.
Листом Державної служби України з питань праці від 13.09.2023 № ЦА-4234/1/2.4.1-23а надано погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо позивача.
На виконання зазначеного погодження відповідачем видано наказ від 18.09.2023 № 66/ЦЗ-ЗК та оформлено направлення від 19.09.2023 № ЦЗ/1/7007-23 на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю), предметом якого було додержання вимог законодавства про працю відповідно до статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
Підставою для здійснення такого заходу визначено положення абзацу п'ятого частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», що підтверджується відповідним погодженням Держпраці.
За результатами аналізу наданих під час перевірки кадрових та бухгалтерських документів встановлено, що наказом № 34п від 20.05.2020 ОСОБА_1 прийнято на посаду виконувача обов'язків головного бухгалтера з 21.05.2020.
Наказом Державного підприємства спеціального зв'язку № 7с від 02.03.2022 на ОСОБА_1 покладено виконання обов'язків директора філії з виплатою різниці між посадовими окладами у зв'язку з увільненням керівника від роботи через мобілізацію.
Відповідно до штатного розпису, введеного в дію з 01.08.2022, посадовий оклад головного бухгалтера становив 11 925 грн, тоді як для посади директора встановлено оклад 16 000 грн із відповідною надбавкою, що формувало місячний фонд заробітної плати у розмірі 18 400 грн.
Судом встановлено, що за листопад 2022 року ОСОБА_1 було нараховано 18 400 грн, з яких після утримань до виплати підлягало 14 812 грн. Водночас фактично 30.12.2022 виплачено лише 5 812 грн, що свідчить про порушення вимог частини першої статті 115 Кодексу законів про працю України щодо строків та повноти виплати заробітної плати.
Документів, які б підтверджували виплату решти заробітної плати за листопад 2022 року, під час перевірки позивачем не надано.
Наказом № 35с від 15.12.2022 у зв'язку з призначенням нового керівника ОСОБА_1 з 20.12.2022 повернулась до виконання обов'язків головного бухгалтера.
Відповідно до наказу № 27к від 30.12.2022 ОСОБА_1 звільнено за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку за 65 календарних днів.
Для розрахунку середньої заробітної плати враховано період з грудня 2021 року по листопад 2022 року, за який нараховано 194 343,48 грн, що сформувало середньоденний заробіток у розмірі 538,35 грн та компенсацію за невикористану відпустку у сумі 34 992,75 грн.
За грудень 2022 року ОСОБА_1 нараховано 50 859 грн, з яких після утримань до виплати підлягало 40 942,21 грн. Фактично 04.01.2023 виплачено 39 230,09 грн, що свідчить про порушення вимог частини першої статті 116 КЗпП України щодо проведення повного розрахунку у день звільнення.
Судом також встановлено, що крім порушення строків виплати, позивачем не здійснено виплату усіх належних працівниці сум, оскільки як заробітна плата за листопад 2022 року, так і розрахункові кошти при звільненні виплачені не в повному обсязі. Загальна сума заборгованості становить 10 712,12 грн.
За результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) головним державним інспектором зафіксовано порушення вимог частини першої статті 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», складено акт перевірки від 02.10.2023 № ЦЗ/ХМ/24990/073 та винесено припис від 02.10.2023 № ЦЗ/ХМ/24990/073/П про усунення виявлених порушень.
Суд звертає увагу, що під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) оцінюються виключно ті документи, які надаються об'єктом перевірки. Водночас позивачем не надано жодних документів, які б підтверджували правомірні підстави невиплати всіх належних працівниці сум або спростовували встановлену заборгованість.
Суд також враховує, що постановою Хмельницького апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 686/7830/23 за позовом ОСОБА_1 до Хмельницького обласного вузла спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку позов задоволено частково та стягнуто з Державного підприємства спеціального зв'язку (ЄДРПОУ 24366929) на користь позивачки заборгованість по заробітній платі у розмірі 10 712,12 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8 000 грн, а також 5 000 грн допомоги на поховання, що загалом становить 23 712,12 грн.
Зазначене судове рішення набрало законної сили, а відтак встановлені ним обставини щодо наявності заборгованості із заробітної плати та порушення строків проведення остаточного розрахунку при звільненні є преюдиційними у розумінні частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України та не підлягають повторному доказуванню у цій справі.
Таким чином, вказані обставини додатково підтверджують факт допущення позивачем порушень вимог законодавства про працю, встановлених під час проведення заходу державного нагляду (контролю), а також свідчать про правомірність дій відповідача щодо складання акту перевірки та внесення припису про усунення виявлених порушень.
За таких обставин суд дійшов висновку, що встановлені відповідачем порушення підтверджуються належними та допустимими доказами, а доводи позивача їх не спростовують.
Водночас акт від 02 жовтня 2023 року № ЦЗ/ХМ/24990/073 містить зафіксовані під час перевірки відомості про встановлені порушення та є джерелом доказової інформації щодо їх вчинення.
За своєю правовою природою акт перевірки є службовим документом, який фіксує встановлені під час здійснення заходу державного нагляду (контролю) обставини, відображає результати перевірки та містить опис виявлених порушень законодавства, однак сам по собі не породжує правових наслідків для суб'єкта господарювання.
Разом з тим, саме в акті перевірки зафіксовано встановлені відповідачем порушення, зокрема, порушення строків виплати заробітної плати за листопад 2022 року, невиплату заробітної плати у повному обсязі, порушення вимог щодо проведення остаточного розрахунку при звільненні працівника, наявність заборгованості перед працівником у розмірі 10 712,12 грн.
Суд зазначає, що акт перевірки є первинним документом, на підставі якого відповідачем прийнято припис про усунення виявлених порушень, і його зміст має значення для оцінки правомірності подальших дій суб'єкта владних повноважень.
Отже, акт перевірки не підлягає окремому оскарженню, оскільки сам по собі не породжує для позивача жодних правових наслідків.
Водночас, позивач, не спростувавши зафіксовані в ньому обставини належними та допустимими доказами, фактично погодився із викладеними у ньому висновками або принаймні не довів їх неправомірності.
За таких обставин суд бере до уваги викладені в акті перевірки факти як належні докази у справі та оцінює їх у сукупності з іншими матеріалами справи при вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваного припису.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що оскаржуваний у цій справі припис Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 02.10.2023 № ЦЗ/ХМ/24990/073/П про усунення виявлених порушень законодавства про працю є правомірним, прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, та відповідає критеріям, передбаченим статтею 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Підстави для визнання зазначеного припису протиправним та його скасування відсутні.
Інших фактичних обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору, а також доказів на їх підтвердження судом не встановлено.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, визначених статтею 78 цього Кодексу. У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що докази, подані позивачем, Хмельницьким обласним вузлом спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку, не підтверджують обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, Центрально-Західне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, виконав покладений на нього обов'язок доказування, передбачений частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх дій та прийнятого рішення, чим спростував доводи позивача щодо порушення його прав, свобод та інтересів.
З урахуванням викладеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову Хмельницького обласного вузла спеціального зв'язку Державного підприємства спеціального зв'язку до Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці про визнання протиправним та скасування припису слід відмовити.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.