27 квітня 2026 року м. Київ справа №320/22310/23
Київський окружний адміністративний суд, суддя Головенко О.Д., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України у Київській області та просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) щодо не сформування та не подачі до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 6 845,24 грн, сплаченого згідно з квитанцією №2308714558777118 від 04.11.2022 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна у розмірі 6 845,24 грн, сплаченого згідно з квитанцією №2308714558777118 від 04.11.2022 року;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.11.2022 між позивачем, як покупцем, та ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гравіс», як продавцем, укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 399.
Об'єктом договору є квартира вартістю 1 369 048,28 грн. За купівлю квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 % від ціни договору, що становить 6 845,24 грн, що підтверджується платіжною квитанцією від 04.11.2022 № 2308714558777118.
11.11.2022 позивач направив заяву до відповідача про повернення надміру сплачених коштів, долучивши до неї квитанцію про сплату збору та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2022.
Однак листом від 18.11.2022 № 1000-0604-8/116820 відповідач відмовив у поверненні коштів, посилаючись на те, що позивач не долучив усіх необхідних документів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 263 КАС України визначено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
15.11.2023 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову, оскільки для цього відсутні правові підстави.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
04.11.2022 позивач, купила квартиру та сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1% від ціни договору у розмірі 6 845,24 грн.
11.11.2022 звернулась з заявою про повернення суми сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1 %, оскільки це її перша купівля квартири.
До заяви позивач долучила такі документи:
1. Копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.11.2022;
2. Належним чином засвідчена копія квитанції № 2308486558609235 від 04.11.2022;
3. Належним чином засвідчена копія паспорту позивача.
4. Належним чином засвідчена копія ідентифікаційного коду позивача.
Відповідно до долученого до заяви та до матеріалів справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за позивачем рахується наступна власність квартира загальною площею 64,8 кв. м., право власності на яку набуто 04.11.2022 також позивач є власницею 1/4 частки квартири за адресом АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності видане 15.11.2016, видавник: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація видане згідно з розпорядженням від 15.11.2016 № 538.
Відповідач листом від 18.11.2022 відмовив позивачу у поверненні коштів, оскільки позивачем до заяви не були долучені всі необхідні документи.
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач, стверджуючи, що придбала житло вперше, та, керуючись п. 9 ст. 1 Закону України № 400/97-ВР від 26.06.1997 «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 400/97), уважає, що відповідач зобов'язаний сформувати подання про повернення їй безпідставно сплаченого збору на обов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 1% від вартості придбаного ним майна.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон № 400/97.
Відповідно до абз. 1 - 3 п. 9 ст. 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Отже, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, в тому числі фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, - за винятком громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
У ст. 2 Закону № 400/97 зазначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (далі - Порядок № 1740).
Згідно з абзацами 1 - 2 п. 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Документом, що підтверджує сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.
23.09.2020 Кабінет Міністрів України видав постанову № 866 «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Постанова № 866), відповідно до якої, серед іншого, доповнив Порядок № 1740, а саме пункт 15-2 підпунктом «в» згідно з яким збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992).
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку, що із загального правила про обов'язковість сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, законодавець встановив винятки, зокрема для громадян, які придбавають житло вперше. Водночас за змістом підпункту «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 придбання особою житла вперше означає, що особа до укладення відповідного договору не має та раніше не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя).
Аналізуючи наведені норми Порядку № 1740, Верховний Суд у пунктах 36 - 38 постанови від 25.11.2021 у справі № 280/9714/20 також вказав, що з 26.09.2020 визначено механізм, за умови дотримання якого фізична особа, що придбаває житло вперше, не сплачує збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі нерухомого майна (житла) при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу.
У зазначених положеннях п. 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866) деталізовано зміст поняття «придбаває житло вперше», яке необхідно розуміти так, що фізична особа не має та не набувала права власності на житло, в тому числі в результаті приватизації.
З огляду на наведене під час вирішення питання чи є операція купівлі-продажу житла об'єктом сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, термін «придбавання майна» треба використовувати як такий, що охоплює (включає) не лише оплатне набуття права власності на певний об'єкт, а і його безоплатну приватизацію (…)».
У позовній заяві позивач стверджує, що придбала житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу квартири 04.11.2022 інші об'єкти житлової нерухомості нею не придбавалась, а тому в розумінні п. 9 ст. 1 Закону № 400/97 вона не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Стосовно таких тверджень позивача зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (абзаци перший четвертий частини другої статті 72 КАС України).
Частиною 2 ст. 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
Суд встановив, що 04.11.2022 позивач на підставі договору купівлі-продажу квартири набула у власність квартиру за адресом АДРЕСА_2 .
Водночас відповідно до наявної у матеріалах справи інформації з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності позивач є також власницею 1/4 частки квартири за адресом АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності видане 15.11.2016, видавник: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація видане згідно з розпорядженням від 15.11.2016 № 538.
З наведеного слідує, що до укладення договору купівлі-продажу квартири 04.11.2022, позивач 15.11.2016 набула право власності на 1/4 частки квартири за адресом АДРЕСА_1 .
Тому з урахуванням положень пункту 15-2 Порядку № 1740 квартира за адресом АДРЕСА_2 , не може вважатися вперше придбаним житлом позивача.
Отже, на підставі вимог п. 9 ст. 1 Закону № 400/97 та п. 15-1 Порядку № 1740 відсутні підстави для звільнення позивача від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за купівлю даної квартири, оскільки така у розумінні вимог пункту 15-2 Порядку № 1740 не вважається такою, що придбана позивачем уперше.
Окремо, суд, у контексті тверджень позивача про те, що квартира право власності на яку набуто нею на підставі договору купівлі-продажу від 04.11.2022, є її першим придбаним житлом, вважає за необхідне відзначити, що законодавець не ототожнює поняття «придбання» та «купівля-продаж», позаяк купівля-продаж є лише одним із способів придбання (житла), якими можуть бути також приватизація, спадкування, отримання в дар, купівля частки в спільному майні подружжя.
Адже це прямо вказано у підпункті «в» пункту 15-2 Порядку № 1740 (в редакції Постанови № 866), який був чинним на момент укладення позивачем договору купівлі-продажу квартири від 04.11.2022 та сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Тому за наведеного правового регулювання спірних правовідносин, жодних сумнівів у тому, що пільгу щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна не встановлено для осіб, які раніше набули у власність об'єкти житлової нерухомості у спосіб приватизації, спадкування, отримання в дар, купівлі частки в спільному майні подружжя, у суду немає.
Водночас, Порядок № 1740, який ухвалений з метою врегулювання питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом № 400/97, встановлює конкретний перелік способів придбання житла (приватизація, спадкування, отримання в дар, купівля частки в спільному майні подружжя), які виключають надання особі, яка придбаває житло вже після використання будь-якого з цих способів придбання об'єкта житлової нерухомості, пільги щодо сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що відповідач правомірно відмовив позивачу у поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого на підставі договору купівлі-продажу квартири від 04.11.2022.
За таких обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, який не довів правомірність своєї бездіяльності.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242- 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.