Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 квітня 2026 року Справа№200/1468/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії, -
Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» (далі-позивач), через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової служби, в якому просить визнати протиправною і скасувати податкову консультацію № 896/ІПК/99-00-24-03-03ІПК від 17.02.2026 року в частині оподаткування трьох відсотків річних, які стягують внаслідок прострочення виконання договірного зобов'язання та зобов'язати відповідача надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки в індивідуальній податковій консультації є поверхневими та неповними, а наведені в податковій консультації роз'яснення з першого питання запиту в частині оподаткування трьох відсотків річних, які стягують внаслідок прострочення виконання договірного зобов'язання, суперечать нормам Податкового кодексу України.
Отже, така податкова консультація не дає можливості застосувати її на практиці для вирішення конкретного питання, оскільки вона наводить лише загальний перелік норм податкового законодавства.
Ухвалою суду від 09 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що індивідуальну податкову консультацію надано з урахуванням закріплених норм чинного законодавства, отже не порушує право платника податків. Натомість, доводи позивача є помилковими.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій він наполягав на заявлених позовних вимогах, просить суд їх задовольнити в повному обсязі. Зауважував, що спірна індивідуальна податкова консультація не відповідає змісту податку на доходи фізичних осіб саме в частині оподаткування трьох відсотків річних, а саме: не відповідає нормам закону, зокрема, абз. «б» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164, 165.1.49 п. 165.1. ст. 165 Податкового кодексу України.
При цьому, звертав увагу, що не оскаржує податкову консультацію в іншій частині висновків, зокрема, в частині прав та обов'язків платника податків - позивача як податкового агента, в розумінні вимог встановлених в п. 179.1. ст. 179, п.179.2 ст. 179 Податкового кодексу України.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Приватне акціонерне товариство «Виробниче об'єднання «Конті» звернулось до Державної податкової служби України із запитом вих. № 23/11 від 21.01.2026, (вх. ДПС № 404/ІПК/6 від 23.01.2026) щодо надання індивідуальної податкової консультації.
Товариство повідомило, що останнє має борг перед фізичною особою. Фізична особа - кредитор звернулася з вимогою про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів, встановлених умовами договору.
Вимога про виплату інфляційних та процентів базується на умовах договору та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено що Боржник (позивач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ураховуючи вказане, позивачем поставлені наступні питання:
1. Чи включається до загального оподатковуваного доходу фізичної особи та чи оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором грошові суми у вигляді процентів річних та інфляційних втрат, у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання належного до сплати кредитору - фізичній особі?
2. Чи необхідно фізичній особі - кредитору подавати податкову декларацію про майновий стан та доходи за отриманими доходами, зазначеними у питанні першому?
З порушених питань ДПС була надана індивідуальна податкова консультація листом від 17.02.2026 № 896/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК, в якій зазначено: «… Сума інфляційних витрат та три проценти річних, які нараховуються (виплачуються) Товариством (боржником) на користь фізичної особи (кредитора), включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.
При цьому, Товариство як юридична особа є податковим агентом, зокрема, щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору з доходів, нарахованих фізичній особі.
Крім того, податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (п. 18.2 ст. 18 Кодексу).
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) та строки сплати податків передбачено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи(податкову декларацію) (далі - Декларація) відповідно до Кодексу.
Крім того, відповідно до п. 179.2 ст. 179 Кодексу обов'язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, виключно від податкових агентів незалежно від виду та розміру нарахованого (виплаченого, наданого) доходу, крім випадків, прямо передбачених розділом ІV Кодексу.
У разі якщо платник податку зобов'язаний подавати податкову декларацію відповідно до інших положень Кодексу, то в ній поряд з іншими доходами зазначаються доходи, передбачені п. 179.2 ст. 179 Кодексу.
Таким чином, оскільки зазначені доходи нараховуються (виплачуються) податковим агентом на користь фізичної особи, то у розумінні Кодексу обов'язок щодо подання податкової декларації про майновий стан і доходи у такої фізичної особи не виникає.».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз'яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Відповідно до пункту 52.1 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
За змістом пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Аналіз викладених норм права дає можливість дійти висновку, що індивідуальна податкова консультація надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз'яснення щодо практичного її застосування.
Метою податкової консультації є викладення (роз'яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.
Судом установлено, що на запит позивача щодо практичного застосування норм податкового законодавства в частині обов'язку відображати фізичною особою - кредитором сум отриманих боргу, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення боргу в Податковому розрахунку та обов'язку в такому випадку самостійно включати до загального річного оподатковуваного доходу, подавати річну декларацію та сплачувати в установлені законом терміни податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Не погоджуючись з роз'ясненнями спірної податкової консультації податкового органу, позивач звертав увагу, що висновки такої податкової консультації суперечить нормам Податкового кодексу України, якими врегульовані спірні правовідносини, оскільки вирішуючи питання необхідності оподаткування доходу у вигляді отриманих платником 3% річних за прострочення боргу, податковим органом не враховано положення абз. "б" п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, якими передбачені виключення із переліку оподатковуваних доходів. Зокрема, якщо умовами договору передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми (або інший розмір процентів, зазначений у договорі), то дохід у вигляді суми таких процентів на підставі п.п. «б» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Надаючи оцінку таким доводам позивача суд враховує таке.
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV ПК України, згідно з пунктом 162.1 статті 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема фізична особа резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.
Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 ПК України об'єктом оподаткування фізичної особи резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2,167.5 ст. 167 ПК України).
Також вказаний дохід для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України є об'єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України). Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).
Водночас, суд бере до уваги, що статтею 165 Податкового кодексу України встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Підпунктом 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України «Перехідні положення» передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Положення пункту 164.2 статті 164 ПК України визначають перелік доходів платника податку, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, зокрема, пасивні доходи (крім зазначених у п.п. 165.1.2 та 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПК України) (п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України); дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України); інші доходи (крім зазначених у ст. 165 ПК України) (п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Підпунктом 165.1.49 п. 165.1. ст. 165 Податкового кодексу України, в свою чергу передбачено, що до складу місячного оподатковуваного доходу не включаються і інші доходи, якщо про це буде вказівка в інших статтях Податкового кодексу України.
Враховуючи викладене, якщо умовами договору передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання повинен сплатити три проценти річних від простроченої суми (або інший розмір процентів, зазначений у договорі), то дохід у вигляді суми таких процентів на підставі абз. «б» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість аргументів позивача, що надана оскаржувана індивідуальна податкова консультація не відповідає змісту податку на доходи фізичних осіб саме в частині оподаткування трьох відсотків річних, а саме: не відповідає нормам закону, зокрема, абз. «б» п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164, 165.1.49 п. 165.1. ст. 165 Податкового кодексу України.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи вищевикладене, повно та всебічно проаналізувавши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку про не відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, що в свою чергу свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування індивідуальної податкової консультації № 896/ІПК/99-00-24-03-03ІПК від 17.02.2026 в частині оподаткування трьох відсотків річних, які стягують внаслідок прострочення виконання договірного зобов'язання.
Інші доводи та заперечення не сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 02.03.2026 № 158.
Враховуючи задоволення позову, на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 3 328,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати податкову консультацію № 896/ІПК/99-00-24-03-03ІПК від 17.02.2026 року в частині оподаткування трьох відсотків річних, які стягують внаслідок прострочення виконання договірного зобов'язання.
Зобов'язати Державну податкову службу України надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (зареєстроване місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8; ЄДРПОУ 43005393) на користь Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Конті» (зареєстроване місцезнаходження: вул. Білих Янголів (Інтернаціональна), буд. 460, м. Костянтинівка, Краматорський район, Донецька область, 85114; ЄДРПОУ 25112243) судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова