27 квітня 2026 рокуСправа №160/2940/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі заяву Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області , в якій заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення суду, на підставі якого видано виконавчий №160/2940/23, виданий 13.12.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом, про зобов'язання Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім?ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.11.2022 по 20.01.2023 на стягнути з Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань та виплатити ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 79 354,84 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що станом на день подання цієї заяви відсутня інформація про виконання судового рішення у справі №160/2940/23 в повному обсязі. Відповідач виконав судове рішення частково, а саме, лише в частині нарахування відповідних коштів. Втім, виплату заборгованості в розмірі 79 354,84 грн здійснено не було.
Також, представником заявника заявлено клопотання про розгляд заяви без участі державного виконавця.
Ухвалою суду від 08.04.2026 заяву представника Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії призначено до розгляду у судовому засіданні на 27.04.2026 о 09:30 год.
20.04.2026 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на вказану заяву, оскільки невиконання рішення суду є наслідком неналежного фінансування державою витрат на зазначені цілі, тобто неналежного фінансування в межах бюджетної програми за КПКВ 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників органів та установ системи правосуддя». Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування зміна способу і порядку його виконання не може призвести до його фактичного виконання, оскільки це не може вплинути на фінансування державою витрат на виплату коштів за бюджетною програмою КПКВ 0501150.
Дослідивши заяву та матеріали справи, суд зазначає наступне.
В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала справа №160/2940/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області, в якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 24.08.2022 по 20.01.2023;
- зобов'язати Територіальну управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 24.08.2022 по 20.01.2023.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 у справі №160/2940/23 позов ОСОБА_1 до Територіального управління служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, установленої постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.11.2022 по 20.01.2023;
- зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, встановлену постановою Кабінетом Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, починаючи з 01.11.2022 по 20.01.2023.
Вказане рішення суду набрало законної сили 12.03.2024.
13.12.2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом направлено позивачу виконавчий лист у справі №160/2940/23.
07.02.2025 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження ВП №77118632 з примусового виконання виконавчого листа №160/2940/23.
З листа Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області від 11.02.2026 №Вих.№35.06-85 вбачається, що Служба судової охорони як головний розпорядник бюджетних коштів вживає заходи для забезпечення виконання судового рішення, зокрема, шляхом неодноразових звернень до ДСА України щодо потреби у виділенні коштів, а також листування з Міністерством фінансів України та Верховною Радою України. Відсутність відповідного бюджетного фінансування позбавляє Територіальне управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області об'єктивної можливості здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди до надходження необхідних коштів. У зв'язку з цим, відсутність фінансового забезпечення не може вважатися невиконанням судового рішення з поважних причин, оскільки відповідач не є головним розпорядником коштів, а лише їх одержувачем.
Даючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Згідно з частиною 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи, суд зазначає таке.
Як зміну способу і порядку виконання судового рішення розуміють застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку із неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №П/811/269/17.
У разі необхідності встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення необхідно звернути увагу на те, що:
1) із відповідною заявою варто звертатися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції;
2) із такою заявою можуть звернутися стягувач чи виконавець (у випадках, встановлених законом);
3) для зміни способу або порядку виконання судового рішення повинні існувати обставини, що істотно ускладнюють належне виконання рішення або роблять його неможливим;
4) на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вищевказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Тобто, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення виникає за наявності виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 у справі №640/7827/22, постанові Великої Палати Верховного суду від 12.06.2019 у справі №800/203/17.
Суд зазначає, що резолютивна частина рішення суду має зобов'язальний характер, однак судом не вирішувалися позовні вимоги майнового характеру щодо стягнення певної суми коштів і, як наслідок, не перевірялася правильність нарахування відповідних сум.
Оскільки розрахунок таких сум не здійснювався, змінивши спосіб виконання рішення суду із зобов'язання вчинити певні дії на стягнення конкретної суми цієї заборгованості з визначенням певного періоду, суд фактично змінив би рішення по суті з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішив питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по додатковій винагороді позивачу.
Окремо суд звертає увагу на нові положення законодавства: приписи абзацу 2 частини 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, які фактично створюють виключення з вищевикладених висновків. Такі виключення стосуються конкретно визначених категорій спорів: обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання
1) пенсійних виплат;
2) соціальних виплат непрацездатним громадянам;
3) виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням;
4) виплат та пільг дітям війни;
5) інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг.
В даній справі предмет спору не стосувався відповідних категорій виплат, оскільки йшлося про додаткову винагороду, запроваджену на період воєнного стану як захід компенсаційного та стимулюючого характеру для осіб, які проходять службу в таких умовах.
Отже, ця норма права на позивача не поширюється.
Тотожне правозастосування саме щодо додаткової винагороди працівникам Служби судової охорони здійснено Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.04.2025 у справі № 380/15457/22, П'ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.04.2025 у справі №420/25894/23, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.02.2025 у справі №560/13508/22.
Таке правозастосування є послідовним, про що свідчать наступні приклади судової практики.
Зокрема, у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2025 у справі № 380/15457/22 вказано:
«Покликання суду першої інстанції на частину третю статті 378 КАС, оскільки зазначена норма має спеціальний та вичерпний характер і застосовується виключно у випадках невиконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку та виплати пенсійних і соціальних виплат, перелік яких наведений у цій нормі.
Водночас, пенсійні виплати, соціальні виплати непрацездатним громадянам, виплати за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплати та пільги дітям війни чи будь-які інші соціальні виплати, передбачені ч. 3 ст. 378 КАС, предметом рішення суду у даній справі не були.
Натомість спір стосувався додаткової винагороди, передбаченою Постановою № 168, що є складовою грошового забезпечення позивача як працівника ТУ ССО, а не соціальною чи пенсійною виплатою.
За таких обставин, відсутні правові підстави для застосування спеціального механізму, передбаченого ч. 3 ст. 378 КАС, до спірних правовідносин.
… у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості грошового забезпечення, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене та враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат, апеляційний суд вважає безпідставними аргументи позивача, наведені в його заяві, про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у даній справі».
Отже, зміст поданої заяви та її прохальна частина вказує не на зміну способу та порядку виконання судового рішення, а на прийняття нового рішення з зазначенням конкретної суми стягнення компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що не було предметом дослідження судом під час прийняття рішення у цій справі.
До того ж, зважаючи на зміст резолютивної частини рішення суду конкретне визначення суми коштів до виплати позивачеві не було предметом спору.
Тотожне правозастосування саме щодо додаткової винагороди працівникам Служби судової охорони здійснено Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 10.11.2025 у справі №120/6837/23.
Аналогічні висновки міститься і у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №620/15195/23.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення, у зв'язку з чим у її задоволенні належить відмовити.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області про зміну способу або порядку виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар