27 квітня 2026 року Справа 160/10439/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Юрков Едуард Олегович, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального закладу “Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
22 квітня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ПН НОМЕР_1 ) до Комунального закладу “Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради (Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд.26, 49094, ІК в ЄДРПОУ 42643875) з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 42643875) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Комунальний заклад «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради» (49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 42643875) здійснити перерахунок нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ) недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в редакції Закону № 367-ХІV від 25.12.1998 у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком виходячи з розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеною частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на момент проведення виплат з урахуванням раніше виплаченої суми допомоги, що разом становить до виплати 8179,00 гривень.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що дана позовна заява подана з порушенням вимог закону.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що спірним у даному випадку є протиправність бездіяльності Комунального закладу «Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'ять мінімальних пенсій за віком.
Проте позов направлено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду лише 22 квітня 2026 року, отже з пропуском строку звернення до суду.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Разом з тим, суд вказує, що у позовній заяві позивачем зазначено клопотання про поновлення строку для звернення до суду з адміністративним позовом, як такий, що було пропущено з поважних причин.
Проте суд вказує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність визначається як законне право правопорушника не бути притягнутим до відповідальності або судимості після закінчення певного періоду часу з моменту вчинення правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд в своїх постановах, зокрема, від 30.01.2025 року у справі №300/546/23, від 22.01.2025 року у справі № 200/2711/24, від 30.05.2025 року у справі № 580/8300/24, від 15.07.2025 року по справі № 520/11316/23 та інших, неодноразово наголошував на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При вирішенні питання дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Водночас, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанови Верховного Суду від 01.09.2025 року у справі №580/10373/24, від 24.07.2025 року у справі № 320/5355/22, від 23.07.2025 року у справі №580/3428/22 та інші).
Суд наголошує на тому, що разова грошова допомога до 5 травня як учаснику бойових дій, встановлена статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є періодичним платежем, який в даному випадку отриманий позивачем у 2022 році, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено нарахування (обрахунок) разової грошової допомоги чи був здійснений перерахунок разової грошової допомоги, як обрахований та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий розрахунок суми разової грошової допомоги.
При цьому, як зазначено позивачем у позові, у червні 2022 року позивачем було отримано спірну суму, проте позов пред'явлено після спливу понад трьох років після отримання спірної суми разової грошової допомоги.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що заявлене клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-161, 171, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального закладу “Центр соціальної допомоги та підтримки» Дніпропетровської обласної ради про визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини 2, частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Е.О. Юрков